Рішення

від 17.01.2022 по справі 174/698/21

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/698/21

п/с 2/174/10/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря - Шарапової О.О.,

представника позивача - Левченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як органу опіки та піклування до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини у матері без позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

07.10.2021 року позивач виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як орган опіки та піклування, звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини у матері без позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідачка є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька малолітньої ОСОБА_3 записані в свідоцтві про народження дитини відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Відповідач неодноразово притягувалася до адміністративної та кримінальної відповідальності. Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.09.2019 року, її позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . До суду щодо поновлення батьківських прав відповідачка не зверталася.

01.10.2021 року управлінням соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області одержано усне повідомлення від мешканців громади щодо небезпечних умов, у яких перебуває малолітня ОСОБА_3 . Під час проведення перевірки з`ясовано наступне. ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у родині біологічного батька дитини. Умови для проживання, виховання і розвитку дитини за даною адресою не створені: житло не опалюється, відсутні продукти харчування, засоби гігієни для дитини. Спальне місце дитини у неналежному стані, санітарно-гігієнічний стан житла незадовільний. Мати та біологічний батько дитини є споживачами ін`єкційних наркотиків. У сім`ї часто відбуваються гучні скандали, бійки, в тому числі й у присутності дитини. Мати з дитиною систематично не відвідує сімейного лікаря. Перебування малолітньої ОСОБА_3 , у зазначених умовах становить безпосередню загрозу для життя та здоров`я малолітньої дитини.

Спеціалістами служби у справах дітей управління соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області гр. ОСОБА_2 попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої ОСОБА_3 . Родині ОСОБА_2 надається соціальна послуга соціального супроводу.

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини, складеним щодо малолітньої ОСОБА_3 , дитині в даній родині дуже небезпечно, і слід вживати заходів щодо негайного відібрання доньки у відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, виходячи виключно з інтересів малолітньої ОСОБА_3 , та керуючись п. 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (зі змінами), виконавчим комітетом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як органом опіки та піклування прийнято рішення, яким негайно відібрано малолітню ОСОБА_3 , у матері, ОСОБА_2 .

Малолітню ОСОБА_3 , взято на облік службою у справах дітей управління соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Тому позивач просив суд відібрати малолітню дитину у матері без позбавлення батьківських прав та стягнути з неї аліменти на утримання дитини.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 01.11.2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження, та встановлено сторонам строк на реалізацію процесуального права подачі заяв по суті позовних вимог.

Ухвалою від 01.12.2021 року завершено підготовче провадження та призначено судове засідання на 10.12.2021 року.

Відповідач відзив на позов не подала, заявила клопотання про допит свідка, яке було судом задоволено, представник позивача заявляла клопотання про долучення доказів, витребування доказів та допит свідків, які судом були задоволені. Сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення певних дій.

В судовому засіданні представник позивача - Левченко О.М. позов підтримала у повному обсязі, посилаючись на вказані в ньому обставини, просить позов задовольнити. Пояснила, що дитина народилася у січні 2021 року, протягом 2021 року родина отримувала двічі допомогу соціального супроводу, надавалась допомога у оформленні документів, надавались речі для дитини, допомагали волонтери. ОСОБА_2 двічі підписувала попередження.

Відповідачка в судове засідання 10.12.2021 року з`явилася, проти задоволення позову заперечувала. В подальшому в судові засідання 20.12.2021 року та 17.01.2021 року не з`являлась, про день, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином під розпис, причини неявки суду не повідомила.

Свідок ОСОБА_6 , в судовому засіданні показала, що з ОСОБА_2 знайома давно, у неї відібрано дитину, яка проживала в неналежних умовах, ОСОБА_2 потрібно забезпечити дитину харчуванням та одягом, вирішити питання зі своїм здоров`ям. Супровід здійснювався з моменту приїзду ОСОБА_2 з новонародженою до м. Вільногірська, вона проживала із біологічним батьком дитини. ОСОБА_2 піклувалася про дитину, однак вела нездоровий спосіб життя. Допомога їй надавалась, а саме, надавали ліки, візок для дитини, були отримані кошти за пакунок малюка, склали план речей, які потрібно придбати для дитини, але план не виконали до кінця. ОСОБА_2 вживає наркотики, з приводу лікування була вироблена домовленість із реабілітаційним центром, де могли прийняти ОСОБА_2 разом із дитиною. Вона збиралася їхати, але не поїхала, оскільки стверджувала, що в тих умовах неможливо жити з дитиною і вона не релігійна людина для того, щоб у цьому реабілітаційному центрі знаходитись значний проміжок часу.

Оцінка рівня безпеки проводилась 01.10.2021 року, ОСОБА_7 , в квартирі якого мешкає ОСОБА_2 разом із дитиною, телефонував та дуже переживав за те, що у родини не було коштів і не вистачало на харчування. ОСОБА_6 прийшла до них додому зранку 01.10.2021 року і виявила, що у дитини не було їжі, в кімнаті було холодно, брудно. Свідок вважає, що були підстави для відібрання дитини.

Свідок ОСОБА_8 , в судовому засіданні показала, що з ОСОБА_2 познайомились у зв`язку із професійною діяльністю. У 2019 році ОСОБА_2 зверталась з приводу позбавлення її батьківських прав відносно двох старших доньок. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після пологів перевели до дитячої лікарні у м. Кам`янське. Соціальні працівники купували ліки, засоби гігієни, забезпечили дитину візочком. ОСОБА_2 довго не отримувала дитячих виплат, до середини березня її утримували за свої кошти і за допомогою волонтерів.

За місцем проживання у дитини не було підгузків, ліжка, їжі, спала вона на дивані, не було опалення. Після огляду медсестра вказала на те, що у дитини попрілості. Перед тим, як вилучити дитину здійснювали виклики ОСОБА_2 . Щодо реабілітаційного центру, то відповідач казала, що це не місце для дитини, їхати відмовлялась.

01.10.2021 року комісія прийшла за місцем проживання дитини, ОСОБА_2 вдяглася і кудись пішла. Перевірили продукти харчування, власник житла ОСОБА_7 підписав папери.

Свідок ОСОБА_10 , в судовому засіданні показала, що з ОСОБА_2 знайома з 2018 року у зв`язку із професійною діяльністю, оскільки вирішувалось питання про позбавлення її батьківських прав відносно двох старших дочок. Коли настав час переоформлювати виплати, почалися труднощі з харчуванням, підгузками. У жовтні 2021 року із працівниками служби у справах дітей та співробітниками поліції, медсестра оглянула дитину, вона мала опрілості такі, що потребували уваги і дитина була застуджена. Склали акт і забрали дитину, оскільки вона потребувала медичного огляду.

Свідок ОСОБА_7 , допитаний за клопотанням відповідача, в судовому засіданні показав, що 01.10.2021 року до його квартири прийшли співробітники поліції, представники органу опіки, ОСОБА_2 вдома не було. Йому нічого не пояснили, сказали розписатися, що дитину ОСОБА_3 забирають. Пояснив, що ОСОБА_2 з дочкою мешкають у його квартирі, оскільки за місцем реєстрації ОСОБА_2 умови неналежні, мати не має доходу, отримує допомогу від держави, відповідач хороша мати, дитина здорова, добре розвивається, вона гуляла із дитиною, відвідувала лікарню. ОСОБА_2 дуже переживає, що у неї забрали дитину. ОСОБА_7 пояснив, що допомагає доглядати дитину.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши представника позивача, свідків, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Так, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 її батьками є ОСОБА_12 та ОСОБА_2 (а.с. 6).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України від 27.01.2021 року, відомості про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в актовому записі про народження внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 9).

З витягу № 270/1 про зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб від 06.10.2021 року виданої відділом реєстрації фізичних осіб виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 та її діти - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (а.с. 10).

Згідно з актами обстеження умов проживання від 25.08.2021 року та 01.10.2021року , складеного, головним спеціалістом Буйновою Т., вбачається, що з метою перевірки умов проживання, створених для малолітньої ОСОБА_3 , було проведено обстеження умов проживання, результат відвідування - для проживання, виховання та розвитку малолітньої ОСОБА_3 відсутні умови (а.с. 11, 12).

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 01.10.2021 року, складеним щодо малолітньої ОСОБА_3 , дитині в даній родині дуже небезпечно, і слід вживати заходів щодо негайного відібрання доньки у матері (а.с. 13-16).

Рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 01.10.2021 року № 312/0/7-21 визнано негайно відібрати малолітньою ОСОБА_3 та влаштувати дитину до закладу інституційного догляду (а.с. 17).

Мати дитини ОСОБА_2 попереджалась службою у справах дітей УСССДМ ДСГП про відповідальність щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання, навчання дітей (а.с. 18-19).

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.09.2019 р. задоволено позов виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 та позбавлено батьківських прав відносно двох старших дітей неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (а.с. 22-26).

Відповідно до повідомлення директора Вільногірської міської лікарні Карпович С., вона просить начальника УСССДМ ДСГП вжити заходи та взяти на обліку дитину ОСОБА_3 , що опинилася в складних життєвих обставинах (а.с. 29).

Відповідно до наказу ДСГП від 02.03.2021 року № 53-ОД-21 малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік службою у справах дітей управління соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах (а.с. 30).

Вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15.11.2013 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України (а.с. 43-45).

Вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22.04.2016 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.309 КК України (а.с. 47-48).

Щодо відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і передачу дитини органу опіки та піклування для вжиття заходів щодо подальшого її влаштування відповідно до вимог чинного законодавства.

За приписами ч. 1, 2 ст 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно вимог ст. 11 Закону України Про охорону дитинства сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства ).

У ч. 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною 1 ст. 152 СК України передбачено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

За змістом ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п. 2-5 ч. 1 ст. 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована 27.02.1991 року), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визнають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі Мамчур проти України ).

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у ч. 1 ст. 164 СК України. Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній ч. 1 п. ст. 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Відповідно до роз`яснень п. 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси).

Ухвалюючи рішення про відібрання малолітньої дитини від відповідачки без позбавлення батьківських прав, суд виходить із доведеності позивачем факту неналежного піклування про малолітню дитину, що створює загрозу для її життя і здоров'я, ухилення від виконання матір`ю своїх обов'язків з виховання дитини, урахувуючи конкретні обставини справи, а саме: умови проживання дитини, попередження від 28.01.2021 року та від 25.08.2021 року ОСОБА_2 про відповідальність щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання, навчання дитини, які вона підписала. На думку суду саме така міра відповідає найкращим інтересам дитини, втручання у сімейне життя родини не є безпідставними, оскільки відібрання дитини у відповідачки є виправданим і пропорційним, здійснено для захисту життя та здоров'я дитини, тому що цього потребували її інтереси, що відповідає цілям, зазначеним у ч. 2 ст. 8 Конвенції про права дитини і прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13). Судом також враховуються правові висновки, викладені в постанові КЦС ВС від 01.04.2020 № 473/1555/19 (61-22786св19).

Отже, суд вважає за необхідне відібрати дитину від матері без позбавлення її батьківських прав з передачею дитини виконавчому комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як органу опіки та піклування, для її подальшого влаштування.

Тобто, на позивача покладено обов'язок по подальшому влаштуванню дитини і питання щодо влаштування дитини має вирішуватись безпосередньо позивачем після набрання судовим рішенням законної сили.

Суд роз'яснює, що відібрання дитини від матері або без позбавлення її батьківських прав є тимчасовим заходом. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини матір'ю суд за її заявою може постановити рішення про повернення їй дитини (ч. 3 ст. 170 СК України).

Щодо доводів відповідача та показів допитаного за її клопотанням ОСОБА_7 , то суд ставиться до них критично, оскільки створення належних умов проживання для малолітньої дитини та виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків спростовується матеріалами справи. Доказів протилежного вона суду не надала, інших клопотань не заявляла, в подальшому в судові засідання не з`являлась.

Покази інших свідків, які допитані під час судового розгляду, логічні, послідовні, підтверджуються матеріалами справи.

Суд не може прийняти до уваги доводи представника позивача про те, що ОСОБА_2 є хронічною наркоманкою, оскільки це не підтверджується належними, достатніми та допустими доказами, а само по собі перебування її на обліку у лікаря нарколога не надає суду підстав для таких висновків.

Щодо стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч. 4 ст. 170 СК України).

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки на користь особи чи установи, на утриманні якої буде знаходитись дитина у розмірі 1/4 частки прожиткового мінімуму для дитини відповідного з усіх видів доходу відповідача. Судом під час вирішення позовних вимог про стягнення аліментів враховано усі істотні обставини, що могли вплинути на визначення розміру аліментів, застосовано Закон України Про прожитковий мінімум та суд виходить виключно із інтересів дитини.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених вимог закону, на підставі оцінених доказів, поданих сторонами, з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову органу опіки та піклування виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 2 724,00 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 264, 265, 273, 280-285, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як органу опіки та піклування до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини у матері без позбавлення батьківських прав - задовольнити в повному обсязі.

Відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення її батьківських прав відносно дитини.

Після відібрання у матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати органу опіки та піклування - виконавчому комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, для вжиття заходів щодо подальшого її влаштування відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягувати щомісячно аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, на користь закладу або особи, куди буде влаштовано дитину.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір в розмірі 2 724,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.01.2022 року.

Суддя Вільногірського міського суду

Дніпропетровської області І.А.Ілюшик