Рішення

від 20.01.2022 по справі 686/316/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/316/21

Провадження № 2/686/1659/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді - Заворотної О.Л.,

секретаря судового засідання - Сікори Ю.В.

з участю прокурора Кушніра Д.В.

представника відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Приватного підприємства Черевичник про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки,

встановив:

Заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ПП Черевичник про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, в обґрунтування якого вказав, що прокурором після вивчення питання законності надання земельних ділянок державної власності встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2017 №22-23734-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2 га, розташованої на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району (кадастровий номер 6825088400:04:008:0242) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства (проект розроблено на підставі наказу від 10.09.2016 №22-23617-СГ, із змінами від 23.08.2017 №22-17288-СГ). На підставі зазначеного наказу, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В., 22.12.2017 зареєстровано право власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2018 №118, ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:04:008:0242 продав ОСОБА_6 . Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:04:008:0242 площею 2 га продовжує перебувати у власності ОСОБА_6 . В подальшому, 29.01.2018, на підставі договору оренди, земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:04:008:0242 площею 2 га, ОСОБА_6 передано у користування ПП Черевичник на 10 років (право оренди зареєстровано 12.02.2018). Вищевказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2017 №22-23734-СГ підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка витребуванню у ОСОБА_6 та ПП Черевичник на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оскільки ОСОБА_4 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 15.12.2017 №22-23734-СГ) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 19.10.2016 №22-27668-СГ). Таким чином, всупереч вимог ст.ст.116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_4 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не врахував, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка загальною площею 2 га (кадастровий номер 6825088400:04:008:0242), що знаходиться за межами населених пунктів Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності, внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_4 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання. При цьому, ОСОБА_6 придбав вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її отримувати та відчужувати. Враховуючи викладене, зазначений наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2017 №22-23734-СГ підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 6825088400:04:008:0242), що знаходиться за межами населених пунктів Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_6 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Ухвалою суду від 14.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.02.2021 зупинено провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника відповідача ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 02.06.2021 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 14.07.2021 до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_3 на підставі ст. 55 ЦПК України як правонаступника ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 02.11.2021 року до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_5 на підставі ст. 55 ЦПК України як правонаступника ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 19.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.12.2021.

Судовий розгляд у зв`язку із неявкою відповідачів ОСОБА_4 ПП Черевичник розгляд відкладено на 20.01.2022.

20.01.2022 ухвалено рішення по суті спору.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, щодо заяви про застосування строку позовної давності пояснив, що в даному випадку прокурором заявлено позов в інтересах держави, про порушення інтересів держави прокурор дізнався після отримання відповіді Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо спірної земельної ділянки, зокрема з листа від 18.12.2019 № 10-22-0.3-7481/2-19, а тому строк позовної давності не пропущено.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце судового розгляду в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 діючи в інтересах відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, подала відзив на позов, де зазначила, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не є власниками спірної земельної ділянки, а тому її витребування неможливе, крім цього позбавлення відповідачів права на спірну земельну ділянку буде мати ознаки непропорційного втручання держави у право власності, оскільки ОСОБА_6 набув права власності на спірну земельну ділянку на підставі оплатного договору купівлі-продажу, крім цього подала заяву про застосування строку позовної давності, оскільки спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області виданий 15.12.2017 року, а з позовом прокурор звернувся 24.12.2020 року, тобто із спливом строку позовної давності, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судовому засіданні позов не визнала, подала суду відзив, де зазначила, що відповідач ОСОБА_4 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявами в яких повідомляв, що правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не скористався, при цьому підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджений у встановленому законом порядку, а тому вважає що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області діяло відповідно до норм чинного законодавства. Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не має права скасовувати свої рішення без згоди суб`єктів, за заявами яких були видані такі накази, також вказує, що задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не буде ефективним способом захисту позивача, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння земельною ділянкою, така вимоги не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, просить відмовити у позові.

Представник відповідача ПП Черевичник в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2017 №22-23734-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2 га, розташованої на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району (кадастровий номер 6825088400:04:008:0242) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства (проект розроблено на підставі наказу від 10.09.2016 №22-23617-СГ, із змінами від 23.08.2017 №22-17288-СГ), після чого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В., 22.12.2017 зареєстровано право власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2018 №118, ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:04:008:0242 продав ОСОБА_6 . Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:04:008:0242 площею 2 га продовжує перебувати у власності ОСОБА_6 . В подальшому, 29.01.2018, на підставі договору оренди, земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:04:008:0242 площею 2 га, ОСОБА_6 передано у користування ПП Черевичник на 10 років (право оренди зареєстровано 12.02.2018).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис 05.10.2020 № 2219, та видано свідоцтво серія НОМЕР_1 .

Приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М. після смерті ОСОБА_6 заведено спадкову справу № 51/2020.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулись дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_5 .

У статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину на спірну земельну ділянку не отримували, проте вказана земельна ділянка належить їм з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст.116 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19.10.2016 №22-27668-СГ отримав у приватну власність (право зареєстровано 31.10.2016) земельну ділянку площею 1,6 га (кадастровий номер 6825088400:04:006:1200) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Таким чином, ОСОБА_4 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 15.12.2017 №22-23734-СГ) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 19.10.2016 №22-27668-СГ).

За таких обставин, оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області виданий з порушенням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (понад норми приватизації, встановлені Земельним кодексом України).

При цьому, згідно ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За приписами статті 317 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Згідно із ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно із п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв`язку із цим, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувана за першим правочином. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №916/2130/15, від 06.03.2019 у справі № 911/3158/17.

Щодо втручання у право відповідачів на мирне володіння майном.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц також зазначено, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункти 40 - 43)).

Можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

Позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння відповідачів є обґрунтованими, а втручання держави у їх право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

Крім цього, згідно ч.1 ст.661 ЦК України передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтями 6,19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності на господарювання, тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

Згідно ч.4 ст.56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз.3 ч.5 ст.56 ЦПК України).

Відповідно до ст.80 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 170, 326, 374 Цивільного кодексу України, право власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області (далі-Положення), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, такими органами є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Відповідно до Положення, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Хмельницької області, зокрема здійснює розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, а також одночасно наділене повноваженнями здійснення державного контролю (нагляду) за додержанням земельного законодавства.

Спірна земельна ділянка вибула з володіння держави внаслідок порушення закону не лише набувачем земельної ділянки, а й органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке реалізовувало повноваження Держгеокадастру на території Хмельницької області.

При здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_4 про передачу спірної земельної ділянки у власність, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області діяло в порушення вимог ч.8 ст.118, ч. 6 ст.186-1 Земельного кодексу України, ст.ст.2, 6 Закону України Про землеустрій .

Враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є відповідачем у справі та позбавлене повноважень щодо вжиття заходів до самостійного скасування спірного наказу та реєстрації права власності, то прокурором самостійно пред`явлено цей позов.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, зважаючи на її обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 так: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

При зверненні до суду, прокурор вказав, що довідався про порушення інтересів держави в грудні 2019 року, про що свідчить лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.12.2019 № 10-22-0.3-7481/2-19, а з позовом прокурор звернувся в грудні 2020 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницький області на користь Хмельницької обласної прокуратури підлягає стягненню 4204,00грн. судового збору, в рівних частках, по 2102,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 261, 263, 317, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 79, Перехідними положеннями Земельного кодексу України, Законом України Про прокуратуру суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2017 № 22-23734-СГ Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки .

Витребувати у ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Приватного підприємства Черевичник на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер 6825088400:04:008:0242, яка розташована за межами населених пунктів Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницький області на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір 4204,00грн. судового збору, в рівних частках, по 2102,00 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Окружна прокуратура міста Хмельницького, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 63.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 39767479, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_3 , прож. АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , прож. АДРЕСА_2 .

Відповідач : Приватне підприємство Черевичник , код ЄДРПОУ 36196087, с. Пашківці, Хмельницький район.

Дата складання повного тексту судового рішення: 27.01.2022.

Суддя: