Ухвала

від 02.02.2022 по справі 2-661/10

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 2-661/10

Провадження 6/711/31/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчик Р.В.

при секретарі Кофановій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси подання старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) М. Постоєнко про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку,-

встановив:

Старший державний виконавець звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Подання обгрунтовує тим, що на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зведене виконавче провадження № 53159729 про стягнення з ОСОБА_1 на користь юридичних та фізичних осіб грошових коштів в сумі 316442,41 грн.

Станом на 19.11.2021 року боржник рішення суду не виконує.

Боржник відповідно до договору купівлі-продажу від 03.08.1989 року придбав ј частину будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2-661/10 від 13.05.2010 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/8 частини будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

Отже, боржнику згідно Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2-661/10 від 13.05.2010 року внаслідок розподілу майна також належить 1/8 частини будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем описано 1/8 частини будинку, що на праві приватної власності належить боржнику та знаходиться адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, дана частина будинку, а саме 1/8 не зареєстрована за боржником.

Згідно довідки КП ЧООБТІ , встановлено, що за боржником - ОСОБА_1 станом на 01.10.2012 року зареєстрована ј частина домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу № 2- 4881 від 03.08.1989, хоча згідно Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2-661/10 від 13.05.2010 визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частини будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 1/8 частини будинку розташованого по АДРЕСА_1 , не зареєстрована за боржником хоча згідно Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2-661/10 від 13.05.2010 змінилася частина домоволодіння, яка належить боржнику на праві приватної власності.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

На сьогоднішній день складається ситуація, коли боржник фактично володіє майном, проте виконавець не може його реалізувати, в ході примусового виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника, оскільки відсутність зареєстрованого у встановленому законом порядку, права власності на нерухоме майно боржника є перешкодою для звернення стягнення на таке майно.

На підставі наведеного просить суд надати дозвіл державному виконавцю Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), звернути стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником, а саме: 1/8 частини будинку розташованого по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.ч.10,11 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, суд вважає за можливе розглянути подання у відсутності приватного виконавця без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали подання, вважає, що таке не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зведене виконавче провадження № 53159729 про стягнення з ОСОБА_1 на користь юридичних та фізичних осіб грошових коштів в сумі 316442,41 грн.

Станом на 19.11.2021 року боржник рішення суду не виконує.

Боржник відповідно до договору купівлі-продажу від 03.08.1989 року придбав ј частину будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2-661/10 від 13.05.2010 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/8 частини будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

Отже, боржнику згідно Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2-661/10 від 13.05.2010 року внаслідок розподілу майна також належить 1/8 частини будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем описано 1/8 частини будинку, що на праві приватної власності належить боржнику та знаходиться адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, дана частина будинку, а саме 1/8 не зареєстрована за боржником.

Згідно довідки КП ЧООБТІ , встановлено, що за боржником - ОСОБА_1 станом на 01.10.2012 року зареєстрована ј частина домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу № 2- 4881 від 03.08.1989 року.

Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч.2 ст. 48 Закону).

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 4 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , визначено, що у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Так, ч. 1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Частиною 3 статті 50 Закону передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства суд приходить до переконання, що звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, можливе тільки за умови належного проведення виконавчих дій, достовірного встановлення належності цього майна боржнику та встановлення відсутності у боржника коштів чи іншого рухомого чи нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача.

При цьому, подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника право власності на яке не зареєстровано, та долучені до нього документи, свідчить про те, що приватним виконавцем не вчинено жодних заходів примусового виконання, направлених на стягнення заборгованості та жодних дій для достовірного з`ясування наявності у боржника коштів, іншого рухомого майна чи нерухомого майна яке за ним зареєстровано станом на час звернення до суду.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та ухиляється від виконання зобов`язання.

Таким чином, в поданні приватним виконавцем надано суду неповну інформацію щодо виявленого та наявного майна боржника і така неповнота не усунута в процесі судового розгляд, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні подання.

На підставі наведеного, ст. 50 закону України Про виконавче провадження , ст.440 ЦПК України,-

вирішив:

В задоволенні подання старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) М. Постоєнко про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

Головуючий: Р. В. Демчик