Рішення

від 31.01.2022 по справі 346/3283/21

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/3283/21

Провадження № 2/346/154/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Сав`яка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Черемхівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після смерті останньої відкрилася спадщина на частку в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав колгоспному двору, головою якого був його батько ОСОБА_4 . Вказує, що його сім`я набула права власності на вказаний будинок на підставі відповідного свідоцтва про право власності від 01.06.1988 року, при виготовленні якого допущено описку в написанні прізвища голови колгоспного двору, а саме вказано ОСОБА_4 замість правильного ОСОБА_4 . Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 11.03.2021 року, ухваленим в справі № 346/5575/20, встановлено факт належності ОСОБА_4 зазначеного правовстановлюючого документу. Позивач є спадкоємцем за законом, інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, не має. Станом на 01.07.1990 року в спадковому будинку проживали: ОСОБА_4 - голова колгоспного двору; ОСОБА_3 - дружина; ОСОБА_1 - син; ОСОБА_7 - невістка, ОСОБА_8 - онука. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли позивач та його мати ОСОБА_3 , яка після смерті чоловіка прийняла спадщину, однак, не оформила своїх спадкових прав, тобто позивач з матір`ю стали власниками по 1/5 частці вказаного будинку як члени колгоспного двору та по 1/10 частці у зв`язку з прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - по 1/5 частці. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилася спадщина, яку прийняв позивач, але не оформив своїх спадкових прав. Зазначає, що фактично він є власником 4/5 часток даного двору, ОСОБА_8 не заявляла та заявляє майнових прав на свою 1/5 частку у колгоспному дворі, тому за ним слід визнати право власності на цей будинок.

З метою оформлення спадщини позивач 27.11.2017 року звернувся до державного нотаріуса із відповідною заявою. Однак, останній відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що спадкодавцем ОСОБА_1 не надано документу, який би підтверджував право власності померлої на житловий будинок, який належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 , нотаріус не має змоги встановити всіх співвласників зазначеного житлового будинку та їх частки у цьому майні. Тому позивач просить визнати за ним в порядку спадкування право власності на вказаний житловий будинок, господарські будівлі і споруди.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Романенчук А.В. 31.01.2022 року електронною поштою надіслав до суду письмову заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати у його та позивача відсутності (а. с. 139).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, 09.12.2021 року вона подала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги визнає, просить розгляд справи проводити у її відсутності. (а.с. 131).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, 05.11.2021 року староста Черемхівського старостинського округу Коршівської сільської ради звернувся до суду з письмовою заяву, в якій позовні вимоги визнає, просить розгляд справи проводити без участі представника вказаної ради (а.с. 87).

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок та виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП "Коломийське МБТІ", виданої 26.05.2017 року за № 58712, згідно з архівними даними станом на 31.12.2012 року право власності на жилий будинок в АДРЕСА_1 , на підставі вказаного свідоцтва, виданого 01.06.1988 року виконкомом Коломийської районної ради на підставі рішення № 104 від 11.05.1988 року, зареєстровано за ОСОБА_4 як головою колгоспного двору. У виписці також вказано, що побудований гараж літера К без дозвільних документів (а.с. 11, 18).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.03.2021 року, ухваленим в справі № 346/5575/20, встановлено факт належності ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , як голові колгоспного двору, свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 01.06.1988 року виконкомом Коломийської районної ради на підставі рішення № 104 від 11.05.1988 року (а.с. 12-13).

Відповідно до даних свідоцтв про смерть серій НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10, 16).

03.09.2011 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку змінила прізвище на ОСОБА_8 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 03.09.2011 року (а.с. 14).

Згідно з даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Черемхів Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис № 10 (а.с. 15).

Відповідно до довідок № 590, № 592 та №593, виданих 26.12.2018 року Черемхівською сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , в якому він проживав та був зареєстрованими з 1964 року до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); господарство відносилося до типу колгоспного двору. Станом на 01.07.1990 року в спадковому будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 - голова двору; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - дружина; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - син; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - невістка; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - онука. На час смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у вказаному будинку проживали: ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_7 (невістка), ОСОБА_8 (онука) та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , (онук). На час смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у вказаному будинку проживали: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 . На час смерті ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у будинку проживали: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 . Заповіти від імені ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у виконкомі вказаної сільської ради не посвідчувались (а.с. 19-21).

Відповідно до даних технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, виготовленого ОКП Коломийське МБТІ 21.06.2017 року, спірне нерухоме майно складається з житлового будинку загальною площею 52,7 кв. м. житловою площею 33,7 кв. м. та господарських будівель і споруд: стодоли - літера В ; сараю - літера Г ; літньої кухні - літера Д ; навісу - літера Ж ; вбиральні - літера З ; сараю - літера Е ; гаражу - літера К ; криниці - № 1 ; огорожі - № 2-3 . Рік побудови будинку - 1964 (а.с. 26-26).

Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

26.05.2017 року позивач звернувся до державного нотаріуса Другої Коломийської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 (а.с. 95).

Даними витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47867719, виданого державним нотаріусом Богородчанської районної державної нотаріальної контори (в.о. державного нотаріуса Другої Коломийської районної державної нотаріальної контори) Войташеком І.І. 26.05.2017 року, стверджується, що до вказаного реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація спадкової справи № 75/2017 за номером у спадковому реєстрі 60705472, спадкодавець ОСОБА_3 (а.с.103).

27.11.2017 року вказаним нотаріусом видано свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані з реєстрі за № 588, № 589, № 590, згідно з якими спадкоємцем майна ОСОБА_3 є її син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видані ці свідоцтва, складається із земельних ділянок, площею 0,5946 га, кадастровий номер 2623288600:02:003:0094; площею 0,2845 га, кадастровий номер 2623288600:02:001:0133 та площею 0,2020 га, кадастровий номер 2623288600:02:004:0109, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Черемхівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області (а.с.124, 126, 128).

Листом № 02-14/361 вказаного нотаріуса від 27.11.2017 року позивача повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний вище житловий будинок в зв`язку з тим, що спадкодавцем ОСОБА_1 не надано документу, який би підтверджував право власності померлої ( ОСОБА_3 ) на вказаний житловий будинок, який згідно з випискою з інвентаризаційних матеріалів належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 , а відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності, а нотаріус не має змоги встановити всіх співвласників зазначеного житлового будинку та їх частки у цьому майні (а.с.134).

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до пункту 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Згідно із пунктом 2.4. Глави 10 Порядку у разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.

Пунктом 4.9. Глави 10 інструкції визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) роз`яснено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.

Згідно із ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Частинами п`ятою, восьмою статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Наведений висновок узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04 червня 2018 року у справі № 640/13030/16-ц (провадження № 61-1073св17) та від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17 (провадження № 61-39346св18).

Відповідно до положень ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обгрунтування позовних вимог, оскільки зверненню до суду із вказаним позовом має передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, а лист-відповідь державного нотаріуса щодо роз`яснення порядку отримання свідоцтва про право на спадщину не свідчить про відмову позивачу у видачі такого свідоцтва. Доказів звернення до нотаріуса після ухвалення рішення суду про встановлення факту належності правовстановлюючого документу позивачем не надано.

Позивач не звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об`єкту (гаражу, який побудований без дозвільних документів) до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернувся до суду з позовом про визнання права власності.

Інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва вказаного об`єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку в матеріалах справи відсутня.

Крім цього, слід зазначити, що на частку спірного майна може претендувати спадкоємець першої черги ОСОБА_12 , син спадкодавця ОСОБА_7 , який на час смерті останньої проживав з нею в спадковому будинку та яка мала частку в колгоспному дворі.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставин справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, що в даному випадку відсутнє.

Тому в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

На підставі наведеного, ст. ст. 328, 331, 346, 376, 1268, 1296 ЦК України, та, керуючись ст. ст. 76, 81, 89, ч.2 ст. 247, ст.ст. 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Черемхівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок, загальною площею 52,7 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м. та господарські будівлі і споруди: стодолу - літера В ; сарай - літера Г ; літню кухню - літера Д ; навіс - літера Ж ; вбиральню - літера З ; сарай - літера Е ; гараж - літера К ; криницю - № 1 ; огорожу - № 2-3 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жителька АДРЕСА_1 .

Черемхівська сільська рада, 78236, с. Черемхів, вул. Українська, 65, Коломийського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ: 04354232.

Повний текст рішення складено 02 лютого 2022 року.

Суддя Яремин М. П.