Рішення

від 02.02.2022 по справі 299/6718/21

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/6718/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2022 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Леньо В.В.

за участю секретаря - Казимірська Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Королівської селищної ради Берегівського Закарпатської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Королівської селищної ради Берегівського Закарпатської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно - жилий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 . За життя нею був складений заповіт, яким все своє майно вона заповіла позивачу.

Після її смерті, 19.12.2021 року державним нотаріусом Виноградівської нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстраційний номер 910.

Спадкодавцем на підставі ст.81 Земельного Кодексу України ще за життя розпочата процедура приватизації земельної ділянки під житловим будинком. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку. Була замовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у ФОП ОСОБА_3 - договір №526 від 10.07.2020 року. Практично технічна документація була завершена, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.07.2020 року, де вже був призначений кадастровий номер земельної ділянки, підписані акти погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, а сама технічна документація була подана на затвердження до Королівської селищної ради. Однак затвердження технічної документації не відбулося по причині смерті ОСОБА_2 .

Оскільки, приватизація вказаної земельної ділянки не завершена, позивач не взмозі отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку. Позивач посилалась на те, що ним прийнято спадщину після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а тому просить визнати за ним право на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки в іншому порядку крім судового, це питання вирішити неможливо.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився. Ним до суду подано заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Ним до суду подано заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.08.202о року (а.с. 6).

Після її смерті залишилося спадкове майно - жилий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 . За життя нею був складений заповіт, яким все своє майно вона заповіла позивачу. Після смерті ОСОБА_2 , 19.12.2021 року державним нотаріусом Виноградівської нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстраційний номер 910 (а.с.7).

Спадкодавцем на підставі ст.81 Земельного Кодексу України ще за життя розпочата процедура приватизації земельної ділянки під житловим будинком. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку. Була замовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у ФОП ОСОБА_3 - договір №526 від 10.07.2020 року (а.с.8). Технічна документація була майже завершена, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.07.2020 року, де вже був призначений кадастровий номер земельної ділянки, підписані акти погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, а сама технічна документація була подана на затвердження до Королівської селищної ради (а.с.10-14). Однак затвердження технічної документації не відбулося по причині смерті ОСОБА_2 .

Оскільки, приватизація вказаної земельної ділянки не завершена, позивач не взмозі оформити право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 в цілому є позивач - ОСОБА_1 (а.с. 7).

У відповідності до положень статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Як вбачається з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , передбачено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 1 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.

За змістом статті 1296 ЦК України оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до частин 1, 4 статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян в межах норм, провадиться один раз по кожному виду використання. Виходячи з вимог частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення особистого селянського господарства.

Згідно зі статтею 118 ЗК України процедура приватизації розпочинається після надання громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органом державної влади або місцевого самоврядування, який надає відповідні дозволи.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 3 статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права. Згідно з пунктом г частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.

Так, положеннями ЗК України встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X Перехідні положення Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Згідно статті 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкодавці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкодавцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Відтак, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.

Оскільки за життя ОСОБА_2 розпочала приватизацію земельної ділянки (кадастровий номер: 2121255600:03:001:0034), а позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 , то вважається, що позивач набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали покійній на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України.

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному позивачем в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд, з урахуванням відсутності заперечень з боку відповідача, дійшов висновку, що позивач має право успадкувати майнові права спадкодавця як спадкоємець за заповітом, оскільки він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 , розміром 0,1500 га, кадастровий номер: 2121255600:03:001:0034, шляхом здійснення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , всіх дій пов`язаних з приватизацією земельної ділянки, в тому числі право на державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку та одержання документів на ім`я ОСОБА_2 , що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи через Виноградівський районний суд Закарпатської області до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийВ. В. Леньо