Постанова

від 27.01.2022 по справі 906/1434/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Справа № 906/1434/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Петрук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Мінченко Я.В. (адвокат)

відповідача: не з`явився

третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 02 грудня 2021 року у справі №906/1434/20 (повний текст складено 07 грудня 2021 року, суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівальді Д"

про стягнення 241437,94 грн. (розгляд заяви про розстрочення виконання рішення)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02 грудня 2021 року у справі №906/1434/20 частково задоволено заяву ТОВ "Т.В.К. Сервіс" про розстрочення виконання рішення у справі 906/1434/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівальді Д" про стягнення 241437,94 грн. Розстрочено виконання рішення суду від 07 вересня 2021 року у справі №906/1434/20 та затверджено наступний графік виконання судового рішення:

- до 31 грудня 2021 року - 39 398,69грн;

- до 30 січня 2022 року - 39 398,69 грн;

- до 20 лютого 2022 року - 39 398,69 грн;

- до 30 березня 2022 року - 39 398,69 грн;

- до 30 квітня 2022 року - 39 398,69 грн;

- до 31 травня 2022 року - 39 398,69 грн.

В задоволенні решти заяви відмовлено.

Вказана ухвала мотивована тим, що оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, надані заявником до заяви документи, суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини підтверджують наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України. Недостатність чи відсутність коштів у заявника, у тому числі внаслідок протиправних дій посадової особи підприємства, не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна розстрочити. Представником стягувача не надано суду доказів про те, що відсутність коштів у боржника має негативний вплив на його фінансовий стан та на здійснювану ним господарську діяльність.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 02 грудня 2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення відмовити у повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що станом на 02 грудня 2021 року відсутні відкриті виконавчі провадження щодо стягнення з ТОВ "Т.В.К. Сервіс". Станом на 02 грудня 2021 року рішення суду, на які посилається заявник (від 04 листопада 2021 року у справі №906/805/21, від 24 вересня 2021 року у справі №906/836/21), не набрали законної сили. Довідка про поточний стан рахунку на 18 листопада 2021 року не може свідчити про поточний економічний стан підприємства, оскільки поточний стан рахунку змінюється щодня. Заявником не надано балансу підприємства та виписки банківського рахунку, які б могли засвідчити складний економічний стан підприємства. Дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість боржника перед ТОВ "Авідаль" в 4 рази. Дебіторська заборгованість на 100% складається із товариств комунальної власності (заклади освіти, сільські ради), яка виникла на підставі тендерних договорів, та буде погашена у поточному році згідно затверджених кошторисів комунальних установ. Матеріали справи не містять будь-яких доказів (претензії, позовні заяви), які б свідчили про активні дії ТОВ "Т.В.К. Сервіс" щодо стягнення заборгованості із своїх контрагентів. Заборгованість виникла у лютому - березні 2020 року і за цей час могла бути погашена. ТОВ "Т.В.К. Сервіс" є активним учасником тендерних закупівель, тільки з 01 червня 2021 року по 23 листопада 2021 року укладено близько 260 тендерних договорів. Визначена до стягнення сума за судовим рішення №906/1434/20 від 07 вересня 2021 року є малозначною.

Крім того, апелянт звертає увагу суду, що задовольняючи заяву про розстрочення виконання рішення від 02 грудня 2021 року, місцевий господарський суд, не взяв до уваги, що недостатність чи відсутність коштів TOB "Т.В.К. Сервіс" (що навіть не доведено боржником), не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна розстрочити. Судом першої інстанції не враховано, що з моменту направлення претензії №14-09/5/20 від 14 вересня 2020 року з вимогою погасити заборгованість та до 31 травня 2022 року (в редакції оскаржуваної ухвали) сплине 21 місяців, що неодмінно свідчить про необгрунтоване затягування розгляду справи заявником.

Листом №906/1434/20/8240/21 від 17 грудня 2021 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

28 грудня 2021 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали у справі №902/792/21.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 січня 2022 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Василишина А.Р., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 січня 2022 року у справі №906/1434/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 02 грудня 2021 року у справі №906/1434/20 та призначено дату судового засідання на 27 січня 2022 року.

17 січня 2022 року від представника позивача - адвоката Мінченко Я.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

19 січня 2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Авідаль" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 02 грудня 2021 року у справі №906/1434/20, відповідно до якого відповідач вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. При цьому, відповідач зазначає, що під час розгляду судової справи відповідачем не заперечувалось наявність зобов`язань щодо сплати боргу новому кредитору (позивачу). Заперечення проти позову обґрунтовувалось лише тим, що позивач не надав доказів оплати первісному кредитору боргу, а такий доказ надав лише підчас розгляду справи в суді. На сьогоднішній день у відповідача перед ТОВ "АВІДАЛЬ" все ще мається заборгованість, згідно судового рішення. Така ситуація склалася у зв`язку із складними фінансовими взаємовідносинами з контрагентами відповідача. Відповідно до довідки №45 від 10 листопада 2021 року дебіторська заборгованість контрагентів, які є державним або/чи комунальним підприємствами на користь відповідача складає 1047111,41грн. На даний час відповідачем активно здійснюються дії щодо стягнення боргів. Крім того, відповідач має виконувати зобов`язання за: рішенням Господарського суду Житомирської області від 04 листопада 2021 року у справі №906/805/21 щодо стягнення з товариства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лембергміт" 100901,20 грн основного боргу, 1135,00 грн судового збору; рішенням Господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2021 року у справі №906/836/21 щодо стягнення з товариства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еталон" 106879,50 грн. боргу, 21375,90грн. штрафу, 2270,00грн. судового збору. Станом на 19 січня 2022 року, відповідач виконує рішення суду щодо сплати боргу з урахування ухвали про розстрочення сплати боргу. Так, відповідач сплатив позивачу перший платіж в розмірі 39 398,69грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8884 від 29 грудня 2021 року.

В судовому засіданні 27 січня 2022 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Авідаль" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 226 073,03 гривень заборгованості, 4689,19 грн. 3% річних та 5629,91 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежних виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань щодо погашення заборгованості по договору про відступлення права вимоги №16-06/5/20 від 16 червня 2020 року за договором поставки молочної продукції №06-03/1/20 від 05 березня 2020 року.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07 вересня 2021 року позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ" - 226073,03 грн заборгованості, 4689,19 грн - 3% річних, 5629,91 грн інфляційних втрат та 3545,88 грн судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року рішення Господарського суду Житомирської області від 07 вересня 2021 року у справі №906/1434/20 залишене без змін.

12 листопада 2021 року судом виданий наказ №906/1434/20.

19 листопада 2021 року від ТОВ "Т.В.К.Сервіс" до господарського суду надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення, у якій заявник просить розстрочити виконання рішення суду у справі №906/1434/21 та затвердити наступний графік виконання судового рішення:

- до 31 грудня 2021 року - 39 989,66 грн;

- до 30 січня 2022 року - 39 989,66 грн;

- до 20 лютого 2022 року - 39 989,66 грн;

- до 30 березня 2022 року - 39 989,66 грн;

- до 30 квітня 2022 року - 39 989,66 грн;

- до 31 травня 2022 року - 39 989,66 грн.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на велику кількість дебіторських боржників, свою заборгованість за рішеннями суду перед іншими стягувачами та залишок коштів на рахунку у сумі 23031,99 грн.

Оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, надані заявником до заяви документи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини підтверджують наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України. Недостатність чи відсутність коштів у заявника, у тому числі внаслідок протиправних дій посадової особи підприємства, не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна розстрочити. Представником стягувача не надано суду доказів про те, що відсутність коштів у боржника має негативний вплив на його фінансовий стан та на здійснювану ним господарську діяльність.

Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1-5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Підставою для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця стаття не вимагає.

Проте, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Частиною 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" також визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, пункт 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Так, в обґрунтування неможливості своєчасного виконання рішення відповідачем суд взяв до уваги складні фінансові відносини з контрагентами, наявність дебіторської заборгованості контрагентів на суму 1047111,41 грн., яка підтверджується довідкою №45 від 10 листопада 2021 року та вчинення активних дій ТОВ "Т.В.К. Сервіс" щодо стягнення боргів.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що стаття 2 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції при розгляді заяви про розстрочення виконання рішення дійшов висновку про наявність правових підстав для розстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідачем доведено належними та допустимими доказами наявність об`єктивних обставин, які істотно ускладнюють та фактично унеможливлюють виконання рішення суду.

Однак, колегія суддів вважає, що задовольняючи заяву про розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, а зазначені судом підстави для розстрочення не носять особливий або надзвичайний характер та не є виключними обставинами.

В оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції всупереч вимогам статті 331 Господарського процесуального кодексу України не навів обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його наразі неможливим, не дотримався справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі, з огляду на право позивача на ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (стаття 42 та абзац 5 статті 44 Господарського кодексу України).

Це означає, що за порушення договірних зобов`язань та інших правил здійснення господарської діяльності суб`єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (частина друга статті 218 Господарського кодексу України).

У розумінні статті 617 Цивільного кодексу України, випадкові обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Обставини щодо важкого фінансового стану, на які посилається відповідач, з урахуванням положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України не являються тими виключними обставинами, які б надавали підстави для розстрочення виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання.

Судова колегія зазначає, що стверджуючи про вчинення активних дій щодо стягнення боргів з контрагентів ТОВ "Т.В.К. Сервіс" не надало жодних доказів на підтвердження таких обставин, на що не звернув уваги суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

Отже, недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна розстрочити, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для звільнення від виконання господарського зобов`язання та розстрочення виконання рішення суду.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26 червня 2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Між тим, наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання підприємством рішення Господарського суду Житомирської області від 06 вересня 2021 року у справі №906/1434/20.

Довідка про поточний стан рахунку у ПАТ "КБ "Приватбанк" станом на 18 листопада 2021 року не може свідчити про поточний економічний стан підприємства, оскільки поточний стан рахунку змінюється щодня. Заявником не надано балансу підприємства та виписки банківського рахунку, які б могли засвідчити складний економічний стан підприємства. Також, заявником не надано доказів, що у нього відсутні інші банківські рахунки.

Таким чином, на переконання колегії суддів, ТОВ "Т.В.К. Сервіс" не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність і необхідність розстрочення його виконання.

Судова колегія також зазначає, що у заяві ТОВ "Т.В.К. Сервіс" просило розстрочити виконання рішення на 6 місяців з дати винесення відповідної ухвали, що і було зроблено судом. Втім, судом жодним чином не обґрунтовано визначення такого строку, зокрема надходження на рахунки боржника грошових коштів до визначеної дати, розрахунки контрагентів з боржником, що заплановані до визначної дати, тощо. Отже, місцевий господарський суд жодним чином не обґрунтував можливість реального виконання відповідачем рішення суду у визначений ним строк.

Щодо наявності судових рішень Господарського суду Житомирської області від 04 листопада 2021 року у справі №906/805/21 та від 24 вересня 2021 року у справі №906/836/21 суд приймає до уваги доводи апелянта, що вказані рішення станом на момент винесення оскаржуваної ухвали не набрали законної сили, а тому не можуть бути належними доказами наявності виняткових обставин. Крім того, зазначення відповідачем про намір виконувати такі рішення як підстави для розстрочення виконання рішення у даній справі свідчить про надання переваги одним кредиторам перед іншими, що є неприпустимим.

Колегія суддів не приймає до уваги наведені ТОВ "Т.В.К. Сервіс" у відзиві на апеляційну скаргу твердження з приводу того, що ухвала про розстрочення виконується належним чином, оскільки як свідчать наявні матеріли справи, оплата була здійснена вже після винесення оскаржуваної ухвали, а тому такі доводи не могли бути враховані судом першої інстанції.

За приписами частин 1, 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін.

В рішенні Європейського суду "Пономарьов проти України" зазначено, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та такими, що підлягають виконанню, рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Отже, питання про розстрчоення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

Так, у даній справі рішення про стягнення грошових коштів прийнято на користь ТОВ "Авідаль", однак, приймаючи оскаржувану ухвалу та надаючи розстрочку виконання рішення, місцевий господарський суд не врахував інтереси позивача, можливі негативні наслідки для нього, що пов`язані з затримкою виконання рішення та недопущення їх настання.

Судова колегія враховує, що невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для останнього.

Отже, висновки місцевого господарського суду щодо наявності визначених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України виключних обставин для запровадження запропонованого розстрочення виконання рішення є необґрунтованими та передчасними, з огляду на що надання такого розстрочення не узгоджується із встановленими пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який в рішенні повинен навести відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення. Однак, ухвала місцевого господарського суду є необгрунтованою та прийнята за відсутності надання оцінки доказам, а тому в цьому випадку вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства та з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Т.В.К. Сервіс" про розстрочку виконання рішення по справі повністю.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 02 грудня 2021 року у справі №906/1434/20 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 02 грудня 2021 року у справі №906/1434/20 скасувати.

Прийняти нове рішення. В задоволенні заяви ТОВ "Т.В.К. Сервіс" про розстрочення виконання рішення у справі №906/1434/20 відмовити.

Стягнути з ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (10001, м.Житомир, проспект Незалежності, 91/1, код ЄДРПОУ 34586472) на користь ТОВ "Авідаль" (03039, м.Київ, Провулок Руслана Лужевського, будинок 14, корпус, 1, офіс 3-Б) 2270 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Матеріали оскарження ухвали у справі №906/1434/20 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "01" лютого 2022 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Олексюк Г.Є.