Рішення

від 12.01.2022 по справі 44/258-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2022Справа № 44/258-б (910/12051/21)

За позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлгруп Компані" (08318, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, 18)

про стягнення заборгованості в розмірі 527 777,75 грн.

В межах справи № 44/258-б

За заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 33096517)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Процьков О.П. - представник

Від відповідача не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/258-б за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2013.

26.07.2021 до Господарського суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлгруп Компані" про стягнення заборгованості в розмірі 527 777,75 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.08.2021 прийнято позовну заяву Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлгруп Компані" про стягнення заборгованості в розмірі 527 777,75 грн. до розгляду в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та підготовче засідання призначено на 15.09.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.2021 розгляд справи відкладено на 20.10.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено позовну заяву Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлгруп Компані" про стягнення заборгованості в розмірі 527 777,75 грн. в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до судового розгляду по суті на 29.11.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.11.2021 розгляд справи відкладено на 12.01.2022.

У судовому засіданні 12.01.2022 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та підтримав їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2019 року між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойлгруп Компані" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна № 79-15.

За умовами зазначеного договору оренди позивач (орендодавець) передає відповідачу (орендар) у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 3 609,6 м 2 в складі: лабораторний корпус площею 302,4 м 2 , вагова-навіс - 71.9 м\ котельня АБЗ - 65,1 м 2 , трансформаторна підстанція - 39,1 м 2 , надбудова над свердловиною - 9,2 м , бітумосховище - 792,5 м 2 , асфальтобетонний завод ДС 117 - 737,0 м 2 , площадка для вигризки матеріалів - 538,5 м 2 , свердловина АБЗ - 50,0 м 2 , башта Важнєвського, пожежна водойма - 25,0 м 2 , склад мін порошку - 21,1 м 2 , вбиральня - 1,1 м 2 , під`їздні колії - 946.2 м 2 , тіньовий павільйон - 10.5 м 2 ,що обліковуються на балансі відокремленого підрозділу ДП Київоблдорупр - філія Згурівське райДУ , і знаходиться за адресою: Київська область. Яготинський район, м. Яготин. вул. Поштова, 78.

Договором встановлено строк його дії на два роки та одинадцять місяців з моменту його підписання сторонами по 02 серпня 2022 р. (пункт 9.1. договору).

Згідно п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, який вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.

Відповідно до п. 3.2. Договору орендар перераховує орендну плату на розрахунковий рахунок балансоутримувача в розмірі 100% щомісяця не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих рахунків, а відповідно до п. 4.2. Договору орендар прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок балансоутримувача орендну плату.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором оренди виконав, передавши відповідачу об`єкт оренди, що підтверджується доданими до матеріалів справи копією Акту приймання-передачі основних засобів.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов`язання за договорами оренди не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 444 556,62 грн., що підтверджується рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актом звіряння взаємних розрахунків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунальна майна", істотними умовами договору оренди є, зокрема об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов`язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи відсутні будь які докази, щоб підтверджували здійснення відповідачем сплати орендної плати.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору оренди № 79-15 від 02.09.2019 не здійснив сплату орендної плати, а тому, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 444 556,62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 42 651,66 грн. то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п.8.3. договору оренди, у разі затримки внесення орендної плати, плата за утримання та інших платежів, обумовлених в т.ч. і Додатковими угодами, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати).

Відтак, здійснивши перевірку розрахунку пені (наведеного позивачем в позовній заяві) в розмірі 42 651,66 грн., суд вважає даний розрахунок обґрунтованим, таким, що не суперечить положенням договорів та нормам чинного законодавства, відповідно виконаний позивачем вірно. У зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 42 651,66 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 9 415,89 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 31 153,58 грн. то суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 9 415,89 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 31 153,58 грн. також підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 916,68 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлгруп Компані" (08318, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, 18; ідентифікаційний код 40386225) на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3; ідентифікаційний код 33096517) заборгованість з орендної плати в розмірі 444 556 (чотириста сорок чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 62 коп., пеню в розмірі 42 651 (сорок дві тисячі шістсот п`ятдесят одна) грн. 66 коп., інфляційні втрати в розмірі 31 153 (тридцять одна тисяча сто п`ятдесят три) грн. 58 коп., 3 % річних в розмірі 9 415 (дев`ять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн. 89 коп., судовий збір в розмірі 7 916 (сім тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн. 68 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Копію рішення направити сторонам, керуючому санацією, Державному агентству автомобільних доріг України (Укравтодор) та Київській обласній прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 24.01.2022.

Суддя П.П. Чеберяк