Рішення

від 25.01.2022 по справі 910/10771/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2022Справа № 910/10771/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

про стягнення 1 782 089,55 грн.,

Представники сторін:

від позивача: Пахолок Т.П. за ордером від 12.10.2021 року серії АА № 1152710;

від відповідача: Дрозд Т.О. за ордером від 21.06.2020 року серії КС № 674607.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Минкар" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (далі - відповідач) про стягнення 1 658 885,71 грн. основного боргу, 13 274,87 грн. 3 % річних, 46 250,36 грн. інфляційних втрат, 63 678,61 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 01.07.2020 року № 15969К в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко" утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

03.08.2021 року через відділ діловодства господарського суду позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2021 року відкрито провадження у справі № 910/10771/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.09.2021 року.

03.09.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" від 01.09.2021 року № 1024/777юв на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення у повному обсязі позовних вимог з огляду на те, що у період з 01.12.2020 року до 01.04.2021 року між сторонами було укладено 5 угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якими спірні зобов`язання відповідача за договором поставки від 01.07.2020 року № 15969К зі сплати на користь позивача грошових коштів у розмірі 535 570,90 грн. були припинені. Крім того, у січні-лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко" додатково погасило наявний у нього перед позивачем борг на суму 850 000,00 грн., про що Товариством з обмеженою відповідальністю "Минкар" у позовній заяві зазначено не було. Також відповідач звернув увагу на те, що він 20.07.2021 року надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар" повідомлення про повернення товару від 15.07.2021 року № 951/777юв у кількості 391 позицій на загальну суму 197 975,51 грн., у зв`язку з тим, що товар не користується попитом у кінцевого споживача. У зв`язку із тим, що постачальник не виконав свої обов`язки по прийняттю та вивезенню означеного товару, які передбачені умовами пунктів 5.16 і 5.17 укладеного між сторонами договору поставки від 01.07.2020 року № 15969К, покупець зменшив свою заборгованість перед позивачем за цим договором на суму вартості товару, заявленого до повернення у розмірі 197 975,51 грн. Відтак, дійсна сума боргу відповідача перед позивачем за товар, поставлений за договором поставки від 01.07.2020 року № 15969К, складає 100 859,29 грн. Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко" заперечило проти стягнення з нього суми основного боргу в розмірі 1 558 026,42 грн., а також вказало на відсутність правових підстав для стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат, нарахованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Минкар" на означену суму боргу, який був погашений покупцем.

У підготовчому засіданні 08.09.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 17.09.2021 року, встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 01.10.2021 року, підготовче засідання відкладено на 05.10.2021 року.

20.09.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар" від 16.09.2021 року № 1609/21 на відзив на позовну заяву (направлена до суду засобами поштового зв`язку 17.09.2021 року), в якій позивач підтримав позовні вимоги та вказав, що проведені сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог, на які відповідач посилався у відзиві на позовну заяву, а також погашення Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко" заборгованості за договором у розмірі 850 000,00 грн. були враховані позивачем під час складення позовної заяви, відображені у підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків та не входять до предмета спору в цій справі. У той же час позивач зазначив про відсутність правових підстав для прийняття судом до уваги повідомлення відповідача про повернення товару від 15.07.2021 року № 951/777юв у кількості 391 позицій на загальну суму 197 975,51 грн. як підстави для зменшення суми його заборгованості, оскільки таке повідомлення було здійснене після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар" до суду, а розрахунок позову був зроблений позивачем станом на 30.06.2021 року. Крім того, правовідносини сторін, що виникли у зв`язку з направленням відповідачем повідомлення про повернення товару від 15.07.2021 року № 951/777юв, є предметом розгляду в справі № 910/13454/21, а відтак одностороннє зменшення Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко" наявної в нього заборгованості на 197 975,51 грн. є передчасним та необґрунтованим.

22.09.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" від 16.09.2021 року № 25/777юв, в якому відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 910/10771/21 до вирішення пов`язаної з нею справи № 910/13454/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар" про зобов`язання вчинити дії - прийняти та вивезти товар, що підлягає поверненню, відповідно до умов договору поставки від 01.07.2020 року № 15969К та згідно з переліком, доданим до повідомлення про повернення товару від 15.07.2021 року № 951/777юв у кількості 391 позицій на загальну суму 197 975,51 грн.

У підготовчому засіданні 05.10.2021 року з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін у даній справі, забезпечення сторонам можливості надати всі необхідні докази, заяви та клопотання на їх розсуд, судом, з урахуванням положень статей 177, 182 Господарського процесуального кодексу України, постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/10771/21 на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 02.11.2021 року.

18.10.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача від 12.10.2021 року № 1210/21, в яких останній вказав про відсутність, на його думку, правових підстав для зупинення провадження у справі № 910/10771/21, з огляду на відсутність об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення спору в справі № 910/13454/21.

У підготовчому засіданні 02.11.2021 року суд розглянув клопотання відповідача від 16.09.2021 року № 25/777юв про зупинення провадження у справі та дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки умовами пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок суду зупинити провадження у справі лише у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, що розглядається, зокрема, в порядку господарського судочинства. У той же час відповідачем не було доведено суду належними і допустимими доказами об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення спору в господарській справі № 910/13454/21. Судом також враховано положення пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, за якими суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/10771/21 до судового розгляду по суті на 07.12.2021 року.

Разом із тим, судове засідання у вказаній справі, призначене на 07.12.2021 року, не відбулося.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2021 року судове засідання у справі № 910/10771/21 призначено на 28.12.2021 року.

У судовому засіданні 28.12.2021 року оголошувалася перерва до 25.01.2022 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2022 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні проти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар" заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 01.09.2021 року № 1024/777юв.

У судовому засіданні 25.01.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Минкар" (постачальник) було укладено договір поставки № 15969К (далі - Договір), за умовами якого, з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей до цієї угоди, постачальник зобов`язався поставити та передавати у власність покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до Специфікації, а покупець зобов`язався прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому Договорі.

Вказаний правочин, а також протокол розбіжностей до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 1.1 Договору електронна система документообігу "EDI" (Electronic Data Interchange) - обрана сторонами система електронного документообігу, якою вони користуються з метою обміну документами під час оформлення замовлень, відповідних повідомлень про транспортування, відвантаження, приймання товару, направлення товаро-супровідних та інших документів відповідно до функціональних можливостей та стандартів EDI. Замовлення - заявка покупця, яку він надає час від часу, на власний розсуд та в залежності від власних потреб в товарі і здійснена на підставі Специфікації в узгодженому в Договорі порядку. Специфікація - невід`ємний документ до Договору, яким сторони підтверджують узгодження вимог до товару щодо включно, але не обмежуючись: найменування, виду, якості, кількості, ціни та вартості, одиниці виміру, вимоги до пакування, перевезення, строків поставки, коду УКТ ЗЕД.

За умовами пункту 1.2 Договору (тут і далі, з урахуванням протоколу розбіжностей) право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару покупцем від постачальника. Підтвердженням приймання товару є підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) накладної та іншої обов`язкової та визначеної чинним законодавством України товарно-супровідної та транспортно-супровідної документації на товар.

Постачальник здійснює поставку товару у відповідності до узгодженої сторонами та посвідченої печатками сторін Специфікації. Специфікація надається покупцю постачальником (пункт 3.1 цієї угоди).

Відповідно до пункту 4.1 Договору замовлення на поставку товару покупець здійснює на підставі Специфікації шляхом направлення на електронну адресу або на факс постачальника відповідного замовлення. Сторони можуть погодити направлення замовлень на поставку товару за допомогою засобів EDI, підтвердженням чого буде підписаний уповноваженими представниками сторін Додаток № 2 до Договору, котрим сторони будуть керуватися у випадку направлення замовлення засобами EDI, при цьому умови пунктів 4.2 та 4.3 цього Договору у випадку направлення замовлень за допомогою засобів EDI застосовуватися не будуть.

За змістом пункту 5.11 Договору, у разі відповідності поставки товару умовам цього Договору, покупець підписує видаткову та товарно-транспортну накладні на поставлений товар. Дата поставки товару повинна відповідати даті виписки видаткової накладної на товар.

Пунктами 8.1, 8.1.1, 8.2 наведеного правочину передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар по закінченню 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки товару постачальником. Форма оплати - безготівковий розрахунок. Оплата вартості товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, що зазначений у реквізитах сторін Договору. Днем здійснення платежу вважається день списання належних до сплати сум з банківського рахунка покупця на рахунок постачальника. Сторони можуть застосувати інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 8.4 Договору сторони Договору один раз на квартал, після 20-го числа місяця, наступного за звітним періодом, проводять звірку взаєморозрахунків з обов`язковим підписанням акту звірки. Постачальник направляє покупцю акт звірки за допомогою факсимільного зв`язку, за адресою електронної пошти або поштою.

У пункті 8.5 вказаної угоди передбачено, що загальна ціна Договору складається з сум поставленого постачальником та прийнятого покупцем товару на умовах цього Договору (за винятком повернутого), зазначених у видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 12.1 Договору останній набуває чинності з 01.07.2020 року і діє до 31.12.2022 року включно, а в частині невиконаних зобов`язань сторін, що виникли на момент дії даного Договору, - до їх повного виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними від 24.11.2020 року № 5270 на суму 201 249,57 грн., від 01.12.2020 року № 5387 на суму 25 538,48 грн., від 15.12.2020 року № 5596 на суму 131 700,40 грн., від 29.12.2020 року № 5856 на суму 171 065,52 грн., від 12.01.2021 року № 119 на суму 215 788,71 грн., від 09.02.2021 року № 589 на суму 515 099,58 грн., від 23.02.2021 року № 772 на суму 101 977,75 грн. та від 09.03.2021 року № 1052 на суму 322 080,15 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар.

Судом враховано, що протягом січня-березня 2021 року включно позивач поставив відповідачу погоджений сторонами товар на загальну суму 1 154 946,20 грн. (видаткові накладні від 12.01.2021 року № 119 на суму 215 788,71 грн., від 09.02.2021 року № 589 на суму 515 099,58 грн., від 23.02.2021 року № 772 на суму 101 977,75 грн. та від 09.03.2021 року № 1052 на суму 322 080,15 грн.).

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару за вищенаведеними накладними свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

Проте у порушення вищевказаних умов Договору відповідач вартість отриманого за вищенаведеними накладними товару погасив лише частково, та, з урахуванням наявної у Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" перед постачальником заборгованості в розмірі 1 660 022,57 грн. за товар, поставлений у попередні періоди (до січня 2021 року), заборгував таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Минкар" 1 745 456,61 грн.

Разом із тим, у подальшому вищенаведена сума заборгованості у розмірі 1 745 456,61 грн. була зменшена до розміру 1 658 885,71 грн. на підставі підписаної між уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками цих контрагентів угоди від 31.03.2021 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 86 570,90 грн.

Листом від 19.05.2021 року № 1905 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" із претензією, в якій вимагав виконати грошове зобов`язання за Договором та негайно перерахувати суму боргу в розмірі 1 658 885,71 грн. на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар".

Оскільки означена претензія була залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко" без задоволення, постачальник звернувся до суду з даним позовом, в якому, крім суми основного боргу в розмірі 1 658 885,71 грн., просив стягнути з відповідача 13 274,87 грн. 3 % річних, 46 250,36 грн. інфляційних втрат та 63 678,61 пені, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків за Договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось судом вище, за змістом положень пунктів 8.1 та 8.1.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар по закінченню 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко" посилалося на те, що у період з 01.12.2020 року до 01.04.2021 року між сторонами було укладено 5 угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якими спірні зобов`язання відповідача за договором поставки від 01.07.2020 року № 15969К зі сплати на користь позивача грошових коштів у розмірі 535 570,90 грн. були припинені. Крім того, у січні-лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко" додатково погасило наявний у нього перед позивачем борг на суму 850 000,00 грн., про що Товариством з обмеженою відповідальністю "Минкар" у позовній заяві зазначено не було.

На підтвердження означених заперечень відповідач надав суду копії укладених між сторонами угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2021 року про зарахування вимог на суму 86 570,90 грн., від 28.02.2021 року про зарахування вимог на суму 158 234,99 грн., від 31.01.2021 року про зарахування вимог на суму 61 277,18 грн., від 31.12.2020 року про зарахування вимог на суму 97 807,09 грн. та від 30.11.2020 року про зарахування вимог на суму 131 680,74 грн., а також копії відповідних платіжних доручень від 04.01.2021 року № 216 на суму 300 000,00 грн., від 01.02.2021 року № 4917 на суму 100 000,00 грн., від 05.02.2021 року № 6101 на суму 300 000,00 грн. та від 23.02.2021 року № 2649 на суму 150 000,00 грн.

Проте вказані заперечення не спростовують обґрунтованості вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар" та не свідчать про погашення відповідачем саме спірної заборгованості у даній справі, оскільки, як вбачається з наявних у справі документів, здійсненого позивачем розрахунку та підписаного між сторонами 28.04.2021 року акту звірки взаєморозрахунків за Договором, здійснені покупцем протягом січня-лютого 2021 року часткові оплати поставленого йому товару (на суми 100 000,00 грн., 150 000,00 грн. та двічі на суму 300 000,00 грн.) були враховані сторонами при підписанні у квітні 2021 року акту звірки взаєморозрахунків, взяті позивачем до уваги під час подання позовної заяви та не увійшли до складу заявленої до стягнення заборгованості.

Крім того, здійснені сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог за угодами від 31.03.2021 року на суму 86 570,90 грн., від 28.02.2021 року на суму 158 234,99 грн., від 31.01.2021 року на суму 61 277,18 грн., від 31.12.2020 року на суму 97 807,09 грн. та від 30.11.2020 року на суму 131 680,74 грн. також були враховані позивачем у претензії від 19.05.2021 року № 1905 (зокрема, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2021 року на суму 86 570,90 грн.), при здійсненні розрахунку заявленої до стягнення заборгованості, що відображено в акті від 28.04.2021 року звірки взаєморозрахунків за Договором (зокрема, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2021 року на суму 158 234,99 грн. та від 31.01.2021 року на суму 61 277,18 грн. відображені як "корректировка долга" за 28.02.2021 року, від 31.01.2021 року та від 01.02.2021 року) та підтверджується наявними у матеріалах справи документами в їх сукупності (зокрема, складеними сторонами документами щодо їх взаємовідносин за Договором: видатковими та товарно-транспортними накладними, актом встановлення розбіжностей кількості постачання товару, електронним листуванням, замовленнями постачальнику, зведеною таблицею продажу товарів за період з 15.09.2020 року по 09.03.2021 року, повернення за 15.07.2021 року, замовлення після припинення постачання товару через неоплату, тощо).

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" на те, що наявний у матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків за Договором від 28.04.2021 року не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки не є зведеним обліковим документом, не беруться судом до уваги з огляду на те, що означений акт, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених контрагентів, відображає стан заборгованості, має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами та в сукупності з іншими поданими учасниками справи, зокрема, первинними документами, є доказом наявності заборгованості відповідача, її розміру та фактичного визнання боржником такої заборгованості.

Заперечуючи проти позову, відповідач також вказував на те, що 20.07.2021 року він надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар" повідомлення про повернення товару від 15.07.2021 року № 951/777юв у кількості 391 позицій на загальну суму 197 975,51 грн., у зв`язку з тим, що товар не користується попитом у кінцевого споживача. Враховуючи, що постачальник не виконав свої обов`язки по прийняттю та вивезенню означеного товару, які передбачені умовами пунктів 5.16 і 5.17 укладеного між сторонами Договору, покупець зменшив свою заборгованість перед позивачем за цим правочином на суму вартості товару, заявленого до повернення, у розмірі 197 975,51 грн.

Однак такі твердження відповідача також оцінюються судом критично.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко" у відзиві на позовну заяву стверджувало, що ним було направлено на адресу позивача повідомлення від 15.07.2021 року вих. № 951/777юв про повернення товару на загальну суму 197 975,51 грн. за доданим переліком, у зв`язку з відсутністю попиту в кінцевого споживача. Проте позивач неправомірно відмовився вивезти зазначений товар.

Судом встановлено, що на підтвердження таких доводів відповідачем до матеріалів справи долучено копію повідомлення від 15.07.2021 року вих. № 951/777юв про повернення товару на загальну суму 197 975,51 грн. з переліком відповідної продукції та пунктів вивезення.

На підтвердження направлення цього повідомлення позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко" надало копію поштової накладної від 20.07.2021 року № 0304910271767 та копію опису вкладення в поштове відправлення. Однак зі змісту вказаного опису вкладення вбачається, що позивачу було направлено повідомлення про повернення товару від 16.07.2021 року за вих. № 954/777юв.

Докази направлення позивачу повідомлення від 15.07.2021 року вих. № 951/777юв, копія якого подана суду, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, позивач вказував на безпідставність доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про те, що спірний товар не користується попитом у кінцевого споживача, на підтвердження чого надав копії замовлень покупця на поставку товару, відображеного в переліку на повернення, у тому числі оформлених після пред`явлення, за доводами відповідача, повідомлення про повернення такої продукції.

Судом також враховано, що вартість товару, визначена відповідачем у вказаному повідомленні від 15.07.2021 року вих. № 951/777юв, відрізняється від такої вартості, яка відображена у видаткових накладних на поставку цього товару, що не узгоджується з положеннями пункту 5.16 Договору. Доказів, що підтверджують дійсну вартість товару, зазначену в наданому відповідачем переліку, у загальній сумі 197 975,51 грн., матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 1 658 885,71 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про дійсне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 13 274,87 грн., нарахованих на відповідні суми основного боргу за вищенаведеними накладними у період з 23.01.2021 року по 30.06.2021 року, а також 46 250,36 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми боргу протягом цих періодів згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат судом було встановлено, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору в силу допущених помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості товару, поставленого за відповідними накладними, оскільки не враховано вихідних та святкових днів, що призвело до заявлення вказаних сум у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за дійсні періоди прострочення (беручи до уваги, зокрема, вихідні та святкові дні), за обрахунком суду є 12 839,37 грн., з яких: 2 253,19 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 26.01.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 24.11.2020 року № 5270 в розмірі 175 729,53 грн. (з урахуванням проведеного відповідачем часткового розрахунку); 312,76 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 02.02.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 01.12.2020 року № 5387 в розмірі 25 538,48 грн.; 1 461,33 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 16.02.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 15.12.2020 року № 5596 в розмірі 131 700,40 грн.; 1 701,28 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 02.03.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 29.12.2020 року № 5856 в розмірі 171 065,52 грн.; 1 897,76 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 16.03.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 12.01.2021 року № 119 в розмірі 215 788,71 грн.; 3 344,62 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 13.04.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 09.02.2021 року № 589 в розмірі 515 099,58 грн.; 544,81 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 27.04.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 23.02.2021 року № 772 в розмірі 101 977,75 грн.; 1 323,62 грн. - 3 % річних, нараховані у період з 12.05.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 09.03.2021 року № 1052 в розмірі 322 080,14 грн.

Крім того, обґрунтованою сумою інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за дійсні періоди прострочення, а також з урахуванням належних баз нарахування, за обрахунком суду є 44 552,59 грн.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає 12 839,37 грн. 3 % річних та 44 552,59 грн. інфляційних втрат, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" 435,50 грн. 3 % річних та 1 697,77 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" 63 678,61 грн. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу за вищенаведеними накладними у період з 23.01.2021 року по 30.06.2021 року згідно з наданим позивачем розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що у разі порушення стороною Договору строків виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна сторона зобов`язана сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на суму грошового зобов`язання, за кожний день прострочення.

Разом із тим, при дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені судом було встановлено, що такий розрахунок також не у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору з аналогічних підстав. Крім того, заявлена позивачем до стягнення сума пені була неправомірно обрахована із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, а не облікової ставки, як прямо передбачено Договором. Докази, які свідчать про внесення сторонами змін до пункту 10.1 Договору чи викладення його умов згідно з протоколом розбіжностей в іншій редакції або виключення, матеріали справи не містять.

Здійснивши власний розрахунок цієї штрафної санкції, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача протягом дійсного періоду прострочення покупцем виконання грошового зобов`язання за Договором та із застосуванням облікової ставки НБУ, є сума цієї штрафної санкції у розмірі 30 872,79 грн., з яких: 5 156,34 грн. - пеня, нарахована у період з 26.01.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 24.11.2020 року № 5270 в розмірі 175 729,53 грн. (з урахуванням проведеного відповідачем часткового розрахунку); 719,98 грн. - пеня, нарахована у період з 02.02.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 01.12.2020 року № 5387 в розмірі 25 538,48 грн.; 3 409,78 грн. - пеня, нарахована у період з 16.02.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 15.12.2020 року № 5596 в розмірі 131 700,40 грн.; 4 035,27 грн. - пеня, нарахована у період з 02.03.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 29.12.2020 року № 5856 в розмірі 171 065,52 грн.; 4 561,13 грн. - пеня, нарахована у період з 16.03.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 12.01.2021 року № 119 в розмірі 215 788,71 грн.; 8 319,21 грн. - пеня, нарахована у період з 13.04.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 09.02.2021 року № 589 в розмірі 515 099,58 грн.; 1 362,03 грн. - пеня, нарахована у період з 27.04.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 23.02.2021 року № 772 в розмірі 101 977,75 грн.; 3 309,05 грн. - пеня, нарахована у період з 12.05.2021 року по 30.06.2021 року на суму основного боргу за видатковою накладною від 09.03.2021 року № 1052 в розмірі 322 080,14 грн.

Відтак, стягненню з відповідача підлягає 30 872,79 грн. пені, у той час як в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 805,82 грн. пені слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати поставленого товару.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про стягнення 1 782 089,55 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 8; код ЄДРПОУ 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Минкар" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Хмельницького Богдана, будинок 169А; код ЄДРПОУ 41173136) 1 658 885 (один мільйон шістсот п`ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 71 коп. основного боргу, 30 872 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 79 коп. пені, 12 839 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн. 37 коп. 3 % річних, 44 552 (сорок чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 59 коп. інфляційних втрат, а також 26 207 (двадцять шість тисяч двісті сім) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 02.02.2022 року.

Суддя В.С. Ломака