Ухвала

від 26.01.2022 по справі 902/66/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 902/66/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання Юдицького К.О.,

за участю представників учасників справи:

представника ТОВ "Династія В.В." та ОСОБА_1 - ОСОБА_5;

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4;

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Вінницької області

(суддя - Матвійчук В.В.)

від 20.04.2021

та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Маціщук А.В., судді - Олексюк Г.Є., Філіпова Т.Л.)

від 23.09.2021

у справі за позовом ОСОБА_2

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП РЕНТ", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Династія В.В."

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Приватного підприємства "Корпорація Максимум", ОСОБА_1 , державного реєстратора Стрижавської селищної ради Луценка Євгенія Васильовича, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, приватного нотаріуса Скутельник Інни Анатоліївни,

про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, визнання недійсними рішень, оформлених протоколом загальних зборів та скасування реєстраційних дій.

ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2020 року ОСОБА_2 (надалі - Продавець) звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "ВІП РЕНТ" (надалі - Покупець) та ТОВ "Династія В.В." (надалі - Товариство), в якому просила, з урахуванням уточнень позовних вимог:

- розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 02.11.2018 та додаткову угоду № 1 від 03.12.2018 до нього;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, які оформлені протоколом №9 від 02.11.2018 (надалі - рішення загальних зборів учасників);

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 05.11.2018 №11741050003013921, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 24.04.2019 №11741050004013921;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 13.11.2019 №11741050005013921;

- скасувати державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи від 13.11.2019 №11741070006013921.

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Покупцем зобов`язання щодо збільшеної ціни вартості частки, що становить 70 % статутного капіталу Товариства, яка була визначена у додатковій угоді, що є істотним порушенням та підставою для розірвання договору купівлі-продажу відповідно до статті 651 ЦК України.

3. З огляду на те, що рішенням загальних зборів учасників Товариства було вирішено питання про перерозподіл часток, затверджено нову редакцію статуту, позивачка вважає, що її порушене корпоративне право (право бути учасником Товариства) може бути поновлено лише шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування наступних реєстраційних дій, як похідних вимог.

4. ТОВ "ВІП РЕНТ" визнало позов в частині вимог щодо розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.

5. Товариство та ПП "Корпорація Максимум" (наступний покупець частки у розмірі 10 % статутного капіталу Товариства), ОСОБА_1 (наступний покупець частки у розмірі 20 % статутного капіталу Товариства), проти позову заперечували, просили призначити судову експертизу з метою визначення дати складання та підписання додаткової угоди.

6. В обґрунтування заперечень Товариство та треті особи зазначали, що:

- Покупець сплатив повністю 770 000,00 грн, тобто вартість частки у розмірі 70 % статутного капіталу Товариства, що була визначена у договорі;

- додаткова угода про збільшення ціни до 1 155 000,00 грн була укладена після повного виконання основного договору та відчуження ТОВ "ВІП РЕНТ" частки у розмірі 30 % статутного капіталу Товариства на користь ПП "Корпорація Максимум" ОСОБА_1 ;

- у розписці від 23.04.2019 позивачка підтвердила отримання від ОСОБА_1 500 000,00 дол. США за продаж частки, що становить 20 % статутного капіталу Товариства;

- у розписці від 11.11.2019 ОСОБА_3 (власник частки у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ "ВІП РЕНТ") підтвердила отримання авансу в розмірі 500 000,00 дол. США за продаж частки у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ "ВІП РЕНТ", якому належить частка у розмірі 40 % статутного капіталу Товариства;

- додаткова угода укладена у результаті зловмисної домовленості позивачки та ОСОБА_3 з метою повернення частки у розмірі 70 % статутного капіталу Товариства.

7. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.06.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020, позов задоволено частково; розірвано договір купівлі-продажу частки у розмірі 70 % статутного капіталу Товариства; визнано недійсними рішення загальних зборів Товариства щодо затвердження продажу позивачкою частки, припинення її участі в Товаристві та нового складу учасників; скасовано реєстраційні дії.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними рішень загальних зборів щодо обрання голови та секретаря, а також щодо уповноваження директора чи довірених ним осіб здійснити усі необхідні дії для реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу та змін до установчих документів.

8. Суди виходили з того, що невиконання Покупцем обов`язку щодо сплати продавцеві повної вартості частки, що встановлена у додатковій угоді, є істотним порушенням договору та підставою для розірвання договору купівлі-продажу, відновлення майнового та правового стану позивачки, як учасниці Товариства, що існував до укладення спірного договору купівлі-продажу.

9. Суди дійшли висновку, що належним способом захисту порушених прав позивачки є скасування усіх похідних реєстраційних дій, оскільки частка була згодом відчужена ще двом особам і ці зміни зареєстровані в установленому законом порядку державним реєстратором.

10. Постановою Верховного Суду від 12.11.2020 судові рішення було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

11. Верховний Суд дійшов висновку, що суди неправильно застосували норми частини другої статті 651, частин третьої та четвертої статті 692 ЦК України та частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання Товариства про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи з метою встановлення моменту укладення додаткової угоди.

12. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначав, що судам необхідно:

- перевірити заперечення та встановити дійсний момент фактичного укладення додаткової угоди. Такі обставини мають суттєве значенння, оскільки відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається;

- дослідити питання щодо належності способу захисту, як розірвання договору, враховуючи правову позицію, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18;

- врахувати, що розірвання договору саме по собі не має наслідком ані повернення позивачу майна, яке було передано на виконання розірваного договору без зустрічного задоволення, ані виникнення в позивача права власності на це майно, а є підставою для виникнення обов`язку відповідача повернути це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18); перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (надалі - Закон про державну реєстрацію), норми якого є спеціальними для зазначених товариств (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

13. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.04.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021, в задоволенні позову відмовлено.

14. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:

- відсутні підстави для призначення експертизи, оскільки при новому розгляді справи жодна із сторін у справі не заявила про необхідність призначення судової експертизи; позивач та відповідачі не з`явились в жодне судове засідання, що проведені в межах підготовчого провадження, будь - яких пояснень, клопотань чи заяв з викладом своїх позицій не надали;

- такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар і частково оплатив, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18;

- у такому разі належним способом захисту прав є стягнення неотриманих коштів, обумовлених додатковою угодою;

- вимоги про скасування державної реєстрації змін у зв`язку з укладанням договорів купівлі-продажу від 23.04.2019 про відчуження на користь ПП "Корпорація Максимум" 10% статутного капіталу Товариства та на користь ОСОБА_1 20% статутного капіталу Товариства не є похідними вимогами, тому заявлені безпідставно.

15. У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

16. В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що:

1) суди неправильно застосували норми частини 5 статті 17, статті 25 Закону про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статті 629 ЦК України, без врахування висновків, викладених:

- у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 , що підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 , що "якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору";

У справі, яка розглядається, покупець (відповідач 1) позов визнав, втратив інтерес до договору, не бажає брати в управлінні Товариства та додатково сплачувати грошові кошти за договором.

- у постанові від 27.05.2021 у справі № 911/4923/14 Верховний Суд зазначив, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" стосується випадку, коли позивач заміняє віндикаційний позов або позов про визначення розміру капіталу та розміру часток учасників іншими вимогами (про визнання рішення загальних зборів недійсним, визнання недійсними змін до статуту, скасування реєстраційної дії/реєстраційного запису), задоволення яких не може бути підставою внесення змін до ЄДР щодо складу учасників та розміру їх часток. Але це не означає, що позивач позбавлений права звертатися з відповідними вимогами взагалі (схожий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 у справі № 904/562/19 та у постанові від 17.03.2021 у справі №922/634/19 );

У справі, яка розглядається, вимоги щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, позивач мотивував не прагненням відновити склад учасників, який існував до порушення його прав, а порушенням його корпоративних прав на участь в управлінні Товариства, в якому його частка складала 70 %.

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 вказано, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі;

2) суди неправильно застосували норми частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки розглянули спір з позовними вимоги до Товариства, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (справа № 911/698/21), і необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання про передачу справи за виключною підсудністю для розгляду Господарським судом Київської області. Висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми відсутній (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);

3) суди порушили норми статей 99, частини п`ятої статті 310, частини першої статті 316 ГПК України, необґрунтовано відхилили клопотання Товариства про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи. Висновок Верховного Суду щодо дискреції судів нижчих інстанцій при вирішенні питання про доцільність призначення експертизи за наявності вказівок суду касаційної інстанції про необхідність її призначення та направлення у зв`язку з цим справи на новий розгляд відсутній (пункти 3 та 4 частини другої статті 287, пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

17. Скаржниця вважає, що такий спосіб захисту порушеного права та інтересу, як розірвання договору, передбачений частиною другою статті 651 ЦК України, а визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу та скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі - пунктом 2 частини першої статті 25 Закону про державну реєстрацію.

Способи захисту, передбачені у частині п`ятій статті 17 та частині першій статті 25 Закону про державну реєстрацію юридичних осіб є альтернативними способами захисту.

Відмова в задоволенні позову з підстав обрання неналежного способу захисту права є порушенням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 2, 5, 14 ГПК України.

18. У доповненні до касаційної скарги ОСОБА_2 вказала, що найбільш наближений висновок Верховного Суду щодо застосування норми статті 7 КУПБ у подібних правовідносинах (корпоративному спорі), викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021 у справі №759/9008/19, що за наявності існуючого у господарському суді провадження про банкрутство, діє правило виключної підсудності і справа (спір, що виник з корпоративних відносин) підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що відповідає приписам пункту 8 частини першої статті 20 і частини дев`ятої статті 30 ГПК України та частини другої та третьої статті 7 КУПБ.

19. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 проти задоволення касаційної скарги заперечував та просив судові залишити без змін, як такі, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

20. Третя особа стверджує, що:

- Товариство не є стороною спірного правочину купівлі-продажу частки; вимоги до нього не заявлено; вимога про недійсність рішення загальних зборів Товариства є похідною; рішення фактично приймались не Товариством, а його учасниками такого товариства; рішення стосувались не майнових прав та інтересів Товариства, а корпоративних прав самих учасників;

- позивачка штучно включила Товариство до складу відповідачів без жодних на те правових підстав, тому доводи щодо порушення частини другої статті 7 КУзПБ є необґрунтованими;

- спір є немайновим, а метою передачі всіх спорів за участю боржника у справу про банкрутство є забезпечення контролю над майновими активами боржника;

- висновок у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 911/4923/14, на яку посилається скаржник, стосується корпоративних прав самого боржника та його права власності на належну частку в статутному капіталі іншої юридичної особи, тобто обставини вказаної справи не є подібними до обставин корпоративного спору у справі № 902/66/20;

- у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 902/66/20 відсутня пряма вказівка щодо призначення судової експертизи;

- аргументи скаржника, що Покупець (відповідач -1) втратив інтерес до договору і не бажає приймати участь в управлінні Товариства, є необґрунтованими, оскільки визнання позову для суду не є визначальним фактором для суду; таке визнання відбулось вже після його виконання та відчуження частини частки у статутному капіталі Товариства іншим добросовісним набувачам;

- суди дійшли правильних висновків щодо відсутності необхідності в призначенні почеркознавчої експертизи, оскільки відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України додаткова угода є нікчемною, як така, що укладена після виконання договору, і позивачка протилежного не довела;

- судові рішення правильно прийняті з урахуванням правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18.

21. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та третьої особи та дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі цієї палати, з огляду на таке.

22. Ухвалою від 14.07.2021 Верховний Суд передавав справу № 925/1382/19 на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Мотивував необхідністю відступити від висновку щодо застосування норм статей 651, 692, 694 ЦК, викладеного у постановах Верховного Суду (колегій суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів) від 12.11.2020 у справі №902/66/20 (тобто у справі, що переглядається) , від 16.12.2020 у справі №916/2475/19, від 06.04.2021 у справі №910/14092/19, від 01.06.2021 у справі №911/796/20.

23. 07.10.2021 палата ухвалила постанову у справі № 925/1382/19.

24. Відповідно до частини другої статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів , палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

25. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18 , про безальтернативність вимог про оплату товару та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами як способу захисту порушеного права продавця, який не отримав/не повністю отримав оплату за частку, не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли на підставі договору купівлі-продажу частки у кредит (з відстроченням або розстроченням платежу).

26. Правовий висновок щодо належності такого способу захисту як розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства у кредит (з відстроченням або розстроченням платежу) ґрунтується, зокрема, на таких висновках:

1) частина друга статті 651 ЦК України не містить вказівки щодо можливості обмежити її застосування законом або договором, зокрема, щодо певного виду правовідносин (пункт 43);

2) право вимагати повернення товару , проданого у кредит та неоплаченого покупцем, прямо передбачене законом (частина четверта статті 694 ЦК України), тому продавець частки у статутному капіталі товариства, яка була продана з відстроченням платежу та не була оплачена покупцем, має право вимагати її повернення (пункт 58);

3) у справі №916/667/18 спір виник щодо договору купівлі-продажу корпоративних прав, яким було передбачено, що розрахунки між сторонами були проведені до укладення договору, тобто до правовідносин підлягала застосуванню стаття 692 ЦК, а не стаття 694 ЦК (пункт 60);

4) Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі № 906/655/18 зробив висновок, що продавець має заявляти позовну вимогу про розірвання договору купівлі-продажу, повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників . Палата погоджується з цією позицією та уточнює, що повернення частки як товару може здійснюватися також шляхом заявлення вимоги про витребування частки у покупця (пункти 56-57);

5) Велика Палата Верховного Суду від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 906/655/18 , щодо застосування статті 694 ЦК України у спорі про розірвання договору купівлі-продажу частки статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю не відступала (пункт 61);

27. Отже, узагальнено правові висновки Верховного Суду щодо застосування статей 651, 692, 694 ЦК України полягають у тому, що право продавця вимагати в судовому порядку розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (належності такого способу захисту), пов`язано з порядком та строком оплати, погодженого у договорі:

1) якщо у договорі визначено, що оплата була здійснена до підписання договору (розписка), та виникнення спору з підстав фактичного здійснення такої оплати - вимога про розірвання договору , що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору , що полягає в несплаті грошових коштів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 );

2) якщо ж у договорі визначено, що оплата буде здійснена пізніше (з відстроченням чи розстроченням платежу), і так само виникнення спору з підстав нездійснення (прострочення) оплати - то у такому разі вимога про розірвання договору , що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, вже є належним та ефективним способом захисту прав продавця, що не отримав оплату (постанова палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19 ).

28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зробила висновок, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39).

29. Порівняння правовідносин у справі № 902/66/20 , що переглядається, а також у справі № 925/1382/19 та у справі № 906/655/18, на яку посилалась палата, за змістовим критерієм демонструє подібність останніх:

- спірний договір є договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з відстроченням платежу;

- підстава для розірвання договору - прострочення оплати вартості частки;

- у справі № 902/66/20 частина частки (40 %) у статутному капіталі Товариства залишилась у власності Покупця, а частина (30 %) відчужена третім особам;

- у справі № 906/655/18 - частка відчужена третім особам . У справі № 925/1382/19 - частка залишилась у власності покупця. Це питання не було ключовим і в обох справах суди дійшли висновку про можливість розірвання договору;

- позовна вимога про повернення (витребування) частки у статутному капіталі Товариства не є предметом позову у справі № 902/66/20 та у справі № 925/1382/19.

30. Колегія суддів враховує також, що підставою для передачі справи на розгляд палати у справі № 925/1382/19 є необхідність відступу від висновку щодо застосування норм статей 651, 692, 694 ЦК України, викладеного в тому числі у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №902/66/20, тобто у справі, що переглядається .

31. Відмінність у підставах позовів (у справі № 925/1382/19 - прострочення оплати за договором; а у справі № 902/66/20 -прострочення оплати за додатковою угодою); відмінність у встановлених обставинах (у справі № 925/1382/19 - у власності покупця залишилась вся частка; у справі № 902/66/20 - у власності покупця залишилась частина частки) означає, що спірні правовідносини не є тотожними. Однак це не спростовує їх змістовну подібність, зумовлену, зокрема, подібним матеріально-правовим регулюванням прав і обов`язків учасників спірних правовідносин. З огляду на правову позицію у справі № 906/655/18 (щодо належності такого способу захисту) та обставина (відчуження частини частки на користь третіх осіб) не має значення для висновку щодо застосування норм частини другої статті 651 ЦК України.

32. Отже, правовідносини у справі № 925/1382/19, у справі № 906/655/18 та у справі № 902/66/20 є подібними.

33. Беручи до уваги, що: 1) стаття 694 ЦК України, як і стаття 692 цього Кодексу прямо не містить положень щодо розірвання договору купівлі -продажу. У статті 694 ЦК України зазначається лише про можливість вимагати повернення у певних випадках; 2) у постанові від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання виключно розірвання договору і не вирішувала питання повернення товару (така вимога, як у справі, що переглядається, та у справі № 925/1382/19, що розглядалась на палаті, не заявлялась), колегія суддів вважає, що за змістовними критеріями правовідносини також є подібними, і підстави не враховувати відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду з тих підстав, що у договорі різний строк оплати немає.

34. Колегія суддів вважає помилковим підхід палати ототожнювати право вимагати розірвання договору в судовому порядку з правом вимагати повернення товару у визначених законом чи договором випадках.

35. Окрім того, розгляд вимоги про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства за відсутності вимоги про повернення (витребування) частки у власність покупця суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

36. У цій справі майном, яке передано відповідачу за спірним договором, є частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю є підставою для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (підпункт е пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону про державну реєстрацію юридичних осіб).

37. Судове рішення про розірвання договору купівлі-продажу частки не є підставою для вчинення реєстраційних дій щодо частки у статутному капіталі Товариства, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

38. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18 щодо неналежності способу захисту шляхом розірвання за рішенням суду договору купівлі - продажу товару відповідно до статті 651 ЦК України, застосовується до всіх договорів, незалежно від того, яким чином сторони погодили порядок розрахунків: до чи одночасно з підписанням договору; через певний проміжок часу з моменту передачі товару (відстрочка) чи шляхом здійснення періодичних платежів (розстрочка). Такий висновок має загальний характер.

39. Однакове та уніфіковане застосування закону обумовлює загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність. Верховний Суд має забезпечувати єдність судової практики для того, щоб виправляти непослідовності та таким чином, підтримувати громадську довіру до судової системи (пункти 1, 20 Висновку КРЄС № 20 (2017) про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону від 10.11.2017).

40. Наведене зумовлює необхідність передачі справи на розгляд палати з метою вирішення питання щодо відступу від висновків, викладених постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19, щодо застосування норми статті 651 ЦК України у подібних правовідносинах, і що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18 про безальтернативність вимог про оплату товару та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами як способу захисту порушеного права продавця, який не отримав/не повністю отримав оплату за частку, не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли на підставі договору купівлі-продажу частки у кредит.

41. Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

42. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може вирішуватися судом за власною ініціативою (частина 1 статті 303 ГПК України).

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу №902/66/20 передати на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Н. Губенко

І. Кондратова