Ухвала

від 31.01.2022 по справі 754/12752/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 січня 2022 року

м. Київ

справа № 754/12752/19

провадження № 61-21263ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Дмитро Володимирович, на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі за позовом Садівницького товариства Південтеплоенергомонтаж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за членськими

і пайовими внесками, плати за користування спільною власністю та визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Садівницьке товариство Південтеплоенергомонтаж (далі - СТ Південтеплоенергомонтаж ) звернулося до суду з позовом

до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- стягнути з відповідача заборгованість за членськими і пайовими внесками, плату за користування спільною власністю у загальному розмірі 93 745,80 грн, з яких: заборгованість зі сплати членських внесків за період з 01 серпня 2016 року до 08 липня 2018 року у розмірі 1 534,50 грн; заборгованість зі сплати пайових внесків за період з 01 січня по 08 липня 2018 року - 7 506,23 грн; заборгованість зі сплати внеску за користування спільною власністю за 2018 рік - 2 643,75 грн; заборгованість зі сплати внеску за користування спільною власністю за 2019 рік - 5 287,50 грн; пеню за несвоєчасну сплату внесків за період з 01 серпня 2016 року

по 01 серпня 2019 року - 9 955,09 грн; штраф за несвоєчасну сплату внесків за період з 09 липня 2018 року по 01 серпня 2019 року - 63 550 грн;

3 % річних за період з 01 серпня 2016 року до 01 серпня 2019 року -

642,35 грн; індекс інфляції за період з 01 серпня 2016 року до 01 серпня 2019 року - 2 626,38 грн;

- визнати укладеним, з дня набрання рішенням законної сили договір

від 09 липня 2018 року № 1/18 про користування неподільним і загальним майном СТ Південтеплоенергомонтаж в редакції, яка підписана

СТ Південтеплоенергомонтаж .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року (у складі судді Панченко О. М.) позов СТ Південтеплоенергомонтаж залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1

з 12 червня 2017 року виключений з членів кооперативу, оскільки з цієї дати є членом іншого садівницького кооперативу Південтепломонтаж , яке знаходиться на території садівницького масиву Воскресенський , майном якого й користується з метою обслуговування садового будинку, що знаходиться за місцезнаходженням позивача на АДРЕСА_1 , а тому не має будь-яких зобов`язань перед

СТ Південтеплоенергомонтаж .

Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва

від 12 квітня 2021 року стягнуто з СТ Південтеплоенергомонтаж на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 958,78 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року

(у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Коцюрби О. П., Білич І. М. ) рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов

СТ Південтеплоенергомонтаж задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 користь СТ Південтеплоенергомонтаж заборгованість в сумі 9 228,04 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу - 10 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року змінено, зменшено суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з СТ Південтеплоенергомонтаж

на користь ОСОБА_1 з 45 958,78 грн до 10 000 грн.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня

2021 року стягнуто з СТ Південтеплоенергомонтаж на користь

ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТ Південтеплоенергомонтаж витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати членських внесків є обґрунтованою та доведеною належними та допустимими доказами, тому підлягає задоволенню. Разом з тим, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору укладеним, а також стягнення з відповідача на підставі указаного договору заборгованості зі сплати внесків за користування спільною власністю за 2018 рік у сумі 2 643,75 грн та за 2019 рік у сумі 5 287,50 грн, оскільки договір, на підставі якого позивач просить стягнути попередню оплату за користування майном, відповідачем не підписано, істотні умови не узгоджено щомісячно. Крім того, не підлягають задоволенню, як такі, що мають похідний характер й вимоги про стягнення з відповідача за період з 09 липня 2018 року

по 01 серпня 2019 року на користь товариства за несвоєчасну сплату внесків: штрафу, пені, а також трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

04 січня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Д. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, а також скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про залишення заяви СТ Південтеплоенергомонтаж

про ухвалення додаткового рішення без задоволення та задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду

на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

resjudicata , фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору у даній справі є вимоги як майнового характеру - стягнення заборгованості за членськими і пайовими внесками, плати за користування спільною власністю, так і немайнового характеру - визнання договору укладеним.

Ціна позову майнового характеру становить 93 745,80 грн (1 534,50 грн + 7 506,23 грн + 2 643,75 грн + 5 287,50 грн + 9 955,09 грн + 63 550 грн

642,35 грн + 2 626,38 грн).

Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2021 року не перевищують двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі Зубац проти Хорватії , заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа щодо вимог як майнового, так і немайнового характеру, є незначної складності, тому є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а , в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а тому заявник вважає, що наявні підстави для відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Д. В., зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявником не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Стосовно виняткового значення справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Руденко Д. В., вказав, що дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки він не є членом

СТ Південтеплоенергомонтаж , проте, має обов`язок сплачувати членські внески.

Аналіз наведених заявником у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода із оскаржуваними рішенням не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для заявника внаслідок прийняття такого судового рішення.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі Азюковська проти України , від 09 жовтня 2018 року , заява № 47921/08).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а , б , в , г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб,

так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір , відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Дмитро Володимирович, на постанову Київського апеляційного суду

від 02 листопада 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі за позовом Садівницького товариства Південтеплоенергомонтаж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за членськими

і пайовими внесками, плати за користування спільною власністю

та визнання договору укладеним, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк