Рішення

від 10.11.2021 по справі 761/5477/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5477/21

Провадження № 2/761/6358/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Таратінова Д.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КРАМАР ЕКО , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна , ТОВ КС ЕКО , згідно з яким просив суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КС ЕКО на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 48 997 грн. 96 коп.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства СК ПЗУ Україна на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 44 073 грн. 52 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КС ЕКО на користь в ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи в сумі 3 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 червня 2020 року о 10 год. 30 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz 2533 L , реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Києві на вул. Парково-Сирецькій, 21, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Tesla Model X, д.н.з. НОМЕР_2 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 1.3, 10.1, п. 13.1. Правил дорожнього руху. Цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 134750508, діючого на дату ДТП. Фактичні витрати позивача складають 106 071,48 грн., але відповідачами не відшкодовано, у результаті чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

11 лютого 2021 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Фролової І.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

12 травня 2021 року на адресу суду від ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна надійшов відзив, в якому представник заперечує проти позовних вимог у зв`язку з повною виплатою страхового відшкодування позивачу.

17 травня 2021 року на адресу суду від ТОВ КС ЕКО надійшов відзив із викладенням заперечень проти позовної заяви.

21 травня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна , в якій він просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

27 травня 2021 року на адресу суду від ТОВ КС ЕКО надійшло клопотання про долучення документів.

30 червня 2021 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. клопотання позивача задоволено.

Витребувано у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві інформацію про працевлаштування, роботодавця та отримані доходи фізичної особи: ОСОБА_2 - за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року.

Витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області інформацію про працевлаштування, роботодавця та отримані доходи фізичної особи: ОСОБА_2 - за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року.

01 липня 2021 року на адресу суду від ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна надійшло клопотання про долучення доказів та додаткові пояснення.

25 серпня 2021 року на виконання ухвали судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. від 30.06.2021 року на адресу суду надійшла відповідь від Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

30 серпня 2021 року від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи - фізичної особи: ОСОБА_2 .

30 серпня 2021 року від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача.

30 серпня 2021 року від позивача надійшла заява про закриття провадження відносно відповідача ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна .

30 червня 2021 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. клопотання позивача задоволено. Залучено у якості належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю КРАМАР ЕКО .

30 червня 2021 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. клопотання позивача задоволено. Залучено у якості третьої особи - фізичну особу: ОСОБА_2 .

01 вересня 2021 року на виконання ухвали судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. від 30.06.2021 року на адресу суду надійшла відповідь від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

01 жовтня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла нова редакція позовної заяви, в якій він просив:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРАМАР ЕКО на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 48 997 грн. 96 коп.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРАМАР ЕКО на користь в ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки збитку в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРАМАР ЕКО на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

4. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання повідомлений належним чином, відзив не надав.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Смірнов проти України ).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Щодо вимог позову про стягнення матеріальної шкоди, витрат на проведення оцінки збитку, судом встановлено наступне.

02 червня 2020 року о 10 год. 30 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mercedes- Benz 2533 L , реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Києві на вул. Парково-Сирецькій, 21, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Tesla Model X, д.н.з. НОМЕР_2 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 1.3, 10.1, п. 13.1. Правил дорожнього руху.

У результаті ДТП транспортний засіб Tesla Model X , д.н. НОМЕР_2 , отримав значні механічні пошкодження, а власнику ОСОБА_1 були завдані матеріальні збитки.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2020 року (справа № 761/17935/20 ) винною особою в скоєнні правопорушення, що мало наслідком настання вказаної ДТП, було визнано ОСОБА_2 .

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до правового висновку, відображеного в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18 лютого 2020 року в справі № 917/154/15, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06 лютого 2020 року в справі № 922/5787/15, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі № 911/3883/16, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі 923/1382/16 та багатьох інших: Преюдицію утворюють ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта .

Згідно з постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі № 911/3883/16: Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Преюдиціальне значення мають рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини .

На виконання вимог Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 134750508, діючого на дату ДТП.

Страховик виконав свій обов`язок, здійснивши виплату страхового відшкодування на користь Позивача у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без ПДВ, що сукупно становить 83 228,05 грн.

Між тим, межі відповідальності Страховика цивільно-правової відповідальності винної особи, визначаються положеннями Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , зокрема, вказаним актом визначається, яка саме шкода підлягає та не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до п. 32.7 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 заподіяв Позивачеві шкоду, як найманий працівник Товариства з обмеженою відповідальністю КРАМАР ЕКО під час виконання своїх трудових обов`язків.

Відповідно до Звіту № 244/06-20 про оцінку вартості матеріального збитку від 21.07.2020 р. розмір втрати товарної вартості пошкодженого ТЗ Tesla Model X , р.н. НОМЕР_2 , становить 48 997,96 грн.

Окрім того, як вбачається із копії Договору про проведення експертизи та Акту прийому-передачі, Позивач також поніс витрати на проведення оцінки збитку у розмірі 3 000,00 грн.

Таким чином, із Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню втрата товарної вартості у розмірі 48 997,96 грн., а також - витрати на проведення оцінки збитку у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов`язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із вказаної норми ст. 81 ЦПК України, зокрема, вбачається, що обов`язок доведення полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, які орієнтовані на те, щоб скласти певне позитивне враження у суду про юридичні обставини у справі. Обов`язок доведення зумовлюється настанням для особи несприятливих правових наслідків у разі невиконання або неналежного його виконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов`язку по доведенню фактів, якими вона обґрунтовує свої вимоги, тобто, якщо позивач не доведе підстави позову, то суд відмовить у його задоволенні.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.92р. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки №4 від 01 березня 2013 року: за ч. 4 статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, витрат на проведення оцінки збитку - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Моральна шкода, завдана протиправними діями завдана протиправними діями найманого працівника Відповідача, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб Tesla , р. н. НОМЕР_2 , за внутрішнім переконанням Позивача, з урахуванням принципів розумності і справедливості, має бути відшкодована у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Відшкодування моральної шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що позивачем має бути зазначено у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.

Виходячи з вищевикладеного, вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. також підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору в розмірі 1 060,70 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, Закону України Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , з урахуванням положень постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.92р. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , керуючись ст. ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КРАМАР ЕКО , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРАМАР ЕКО на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 48 997,96 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРАМАР ЕКО на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки збитку в розмірі 3 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРАМАР ЕКО на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРАМАР ЕКО на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 060,70 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю КРАМАР ЕКО , адреса місцезнаходження - 03134, м. Київ, вул. Миру, буд. 21, код ЄДРПОУ 36173955,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 10 січня 2022 року.

Суддя: