Рішення

від 27.01.2022 по справі 171/1843/21

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/1843/21

2/171/140/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 січня 2022 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Хоруженко Н.В.,

за участю секретаря - Харченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Апостолове справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту та визначення права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом,-

встановив:

19.08.2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки, площею 6,0471 гектара у межах згідно з планом, що знаходиться на території Мар`янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області з визначеним цільовим використанням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385500:01:027:0103, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №9177075 виданого Апостолівською районною державною адміністрацією від 11.10.2005 року. Під час життя спадкодавець розпорядився своїм майном і склав заповіт від 15.04.2011 року, згідно якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження та призначив його спадкоємцем вищевказаної земельної ділянки. Він фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом реєстрації та проживання за однією адресою із спадкодавцем та своєчасно звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ковтюх А.В. з метою оформлення своїх спадкових прав на земельну ділянку. Натомість отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.02.2020 року у зв`язку з тим, що в даному заповіті спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповідав визначене майно, сину - ОСОБА_1 , проте не надано оригінал або дублікат документа, що підтверджує родинні відносини між спадкоємцем та спадкодавцем. Відповідно до Повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 у графі відомості про батька зазначено ОСОБА_4 . Вказані документи мають невідповідність у прізвищах, що не дає можливості встановити наявність факту родинних відносин спадкоємця із спадкодавцем та видати на його ім`я свідоцтво про право на спадщину за заповітом, з приводу чого рекомендовано звернутися до суду. Зазначив, що факт наявності заповіту на його користь, а також належність зазначеної ділянки заповідачу і склад заповідального майна ніколи не викликав непорозуміння між спадкоємцями. Йому було відомо про складений ОСОБА_3 заповіт від 15.04.2011 року задовго до смерті заповідача, бо при житті спадкодавець повідомив про наявність заповіту усіх рідних та близьких, у тому числі спадкоємців, пояснюючи, що хоче передати йому у власність землю, бо після його смерті без розпорядження у формі заповіту він не зможе оформити свої спадкові права у порядку спадкування за законом, тому що він не є юридично оформленим сином заповідача. Вважає, що саме ця обставина і стала приводом для складання заповіту на його користь, бо заповідач бажав захистити спадкоємців від суперечок після своєї смерті, бо мав ще рідну доньку від першого шлюбу - відповідача ОСОБА_2 . Зазначив, що вся родина була ознайомлена із змістом розпорядження ОСОБА_3 на випадок своєї смерті щодо земельної ділянки і з цього приводу у нього із відповідачкою ніколи не виникало спірних правовідносин, однак на уточнюючий запис в заповіті слова син , ніхто не звернув уваги при житті заповідача, вважаючи, що цей запис не несе змістовного навантаження. Спадкодавець ОСОБА_3 у своєму заповіті вказав його як сина тому, що перебував із його матір`ю ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з 20.01.1988 року по 30.01.1996 рік і з дитинства виховував та утримував його, внаслідок чого ставився до нього як до рідного сина. Однак, під час життя ОСОБА_3 не здійснив процедуру усиновлення з невідомих йому причин, з приводу чого на даний час у нього немає правових підстав для підтвердження родинних відносин із спадкодавцем. Оскільки заповіт містить суперечливі положення, зокрема у заповіті зазначено спадкоємця як сина ОСОБА_1 , тому заповіт слід розтлумачити з метою визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати в його відсутність, на своїх позовних вимогах наполягає і просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, згідно якої проти позову не заперечує і в подальшому майнових претензій не матиме.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився позивач ОСОБА_1 , його батьком зазначено - ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 07.09.1982 року.

20.01.1988 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданим 20.01.1988 року.

30.01.1996 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розірвано, останній присвоєно прізвище ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 30.01.1996 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим 03.07.2019 року Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому земельну ділянку, площею 6,0471 гектара у межах згідно з планом, що знаходиться на території Мар`янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385500:01:027:0103, яка належала йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №177075 виданого Апостолівською районною державною адміністрацією від 11.10.2005 року.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Чубенко І.С. 15.04.2011 року, яким він на випадок своєї смерті належну йому земельну ділянку площею 6,0471 га, розташовану на території Мар`янської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області, на підставі державного на право власності на земельну ділянку Серія ЯА №177075, виданого 11.10.2005 року Апостолівським відділом земельних ресурсів, заповів сину ОСОБА_1 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за №1-648.

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №26712274 від 15.04.2011 року встановлено, що до Спадкового реєстру внесено реєстрацію заповіту ОСОБА_3 , номер у спадковому реєстрі 51031453 зареєстрований Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою 15.04.2011 року.

Позивач фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом реєстрації та проживання за однією адресою із спадкодавцем, що підтверджується довідкою №б/н виданою головою правління ОСББ Отаманська-8 , з якої вбачається, що померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав станом на 02.07.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 з 05.08.1988 року народження, разом з ним за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_5 - дружина, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_1 - син, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

06.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ковтюх А.В. з метою оформлення своїх спадкових прав на земельну ділянку.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.02.2020 року приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ковтюх А.В. відмовив спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 6,0471 га., яка розташована на території Мар`янської сільської ради Апостолівського району, Дніпропетровської області, оскільки в наданому спадкоємцем заповіті спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , заповідав визначене майно сину - ОСОБА_1 . Спадкоємцем не подано оригінал або дублікат документа, що підтверджує родинні зв`язки між спадкоємцем та спадкодавцем. Відповідно до Повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 №00023935499 сформованого 13.09.2019 року у графі відомості про батька зазначено ОСОБА_4 . Вказані документи мають невідповідність у прізвищах, що не дає можливості встановлення наявності родинних відносин спадкоємця із спадкодавцем.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст.1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

В розумінні ст.ст.213, 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв`язку з чим необхідно уточнити його зміст.

Встановлений ст.213 ЦК України перелік обставин, які мають значення для тлумачення змісту правочину, не є вичерпним.

Правила тлумачення змісту правочину визначені частинами 3, 4 ст.213 ЦК України. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 15.04.2011 року державним нотаріусом Першої Нікополльської державної нотаріальної контори Чубенко І.С., зареєстрований в реєстрі за №1-648, слід розуміти як розпорядження ОСОБА_3 на випадок своєї смерті про передачу у спадок належну йому земельну ділянку ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що таке тлумачення заповіту не виходить за межі розпорядження зробленого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті, та не порушує прав та інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу її відкриття.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

За ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації .

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає прямо із закону або не законність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що фактично позивачу заповідалась земельна ділянка площею 6,0471 гектара у межах згідно з планом, що знаходиться на території Мар`янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області з визначеним цільовим використанням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385500:01:027:0103, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №9177075 виданого Апостолівською районною державною адміністрацією від 11.10.2005 року, право позивача на спадщину є суду доведеним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 182, 213, 328, 392, 1216, 1218, 1223, 1225, 1256, 1268, 1270, 1297 ЦК України, статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Тлумачити складений 15 квітня 2011 року заповіт від імені заповідача ОСОБА_3 , який посвідчений державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Чубенко І.С., що зареєстровано в реєстрі за №1-648, наступним чином, що ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце народження: с.Мар`янське, Апостолівського району, Дніпропетровської області, на випадок свої смерті зробив таке розпорядження: належну мені земельну ділянку, площею 6,0471 га, розташовану на території Мар`янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯА №177075, виданого 11.10.2005 Апостолівським відділом земельних ресурсів, заповідаю ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 , на земельну ділянку, площею 6,0471 гектара, що розташована на території Мар`янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області з визначеним цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки: 1220385500:01:027:0103.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяН. В. Хоруженко