Ухвала

від 27.01.2022 по справі 756/8075/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №756/8075/19 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/1662/2022 Доповідач у суді 2-ї інстанції ОСОБА_2

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ПАТ "СК "Перша" за довіреністю ОСОБА_8 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2021 року, яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Дібрівськ Зарічанського району, Рівненської області, маючого середню освіту, працюючого водієм ТОВ «Юссал», маючого на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 , про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто зПрАТ «СК «ПЕРША»на користь ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) грн., 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Вироком вирішено питання процесуальних витрат, речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду першої інстанції, 04 березня 2019 року, приблизно о 06 годині 20 хвилин, ОСОБА_9 , керуючи технічно справним вантажним автомобілем «DafCf 85.410», д.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «Schmitz S 01», д.н. НОМЕР_3 , рухався по проїзній частині вул. Дніпроводської, зі сторони просп. Мінського в напрямку вул. Богатирської в м. Києві. Рухаючись у вказаному напрямку, він наближався до перехрестя двох нерівнозначних доріг - вулиці Дніпроводської і виїзду на вулицю Богатирську, перед виїздом на яке розташований дорожній знак пріоритету 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України. В цей час у зустрічному для нього напрямку до зазначеного перехрестя, з наміром виконати поворот ліворуч, наближався автомобіль «Chevrolet Aveo», р.н. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_11 , в салоні якого перебували пасажири ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Під час руху ОСОБА_9 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункту «б», 16.11 та дорожнього знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України:

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_9 виявилися в тім, що він, керуючи технічно справним автомобілем «Daf Cf 85.410», р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «Schmitz S 01», р.н. НОМЕР_3 , під час руху був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, перед нерегульованим перехрестям двох нерівнозначних доріг вулиць Дніпроводської і виїзду на вулицю Богатирську, знаходячись на другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу - автомобілю «Chevrolet Aveo», р.н. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_11 , який наближаючись до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі - вул. Дніпроводської, зі сторони м. Вишгорода в напрямку просп. Мінського, в результаті чого при виїзді на головну дорогу допустив з ним зіткнення.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості

В апеляційній скарзі представник ПрАТ "СК "Перша" за довіренісю ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції змінити та відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 до ПрАТ "СК "Перша".

Мотивуючи такі апеляційні вимоги зазначає, що ПрАТ "СК "Перша" в даному випадку виступає саме у якості страховика та здійснює свою діяльність в частині відшкодування збитків відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до ст. 26-1 зазначеного Закону, страховиком (у випадках, передбаченихпідпунктами "г"і"ґ"пункту 41.1 тапідпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином, зазначає, що висновки суду першої інстанції про стягнення з ПрАТ "СК`Перша" моральної шкоди в розмірі 100 000 з посиланням на норми Цивільного кодексу України, є помилковими та такими, що не узгоджуються з положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що відповідно до приписів п.п. 35.1, 35.2 ст. 35 ЗУ "Про ОСЦПВ" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Проте, станом на момент оскарження вироку Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2021 року цивільний позивач не звертався до ПрАТ "СК`Перша" із заявою про виплату страхового відшкодування, а тому у страхової компанії не виникає зобов`язання у виплаті будь-якого виду страхового відшкодування на рахунок цивільного позивача внаслідок ДТП, яке мало місце 04 березня 2019 року, у зв`язку із неподанням заяви про виплату страхового відшкодування впродовж встановленого строку, а також невиконанням власних обов`язків відповідно до порядку та норм ЗУ "Про ОСЦПВ", що узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду, викладеного у постанові від 21 березня 2019 року № 758/16132/16-ц.

В запереченнях на подану апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_10 просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Вказує, що посилання апелянта на те, що страхова компанія не являється заподіювачем шкоди, тому не повинна здійснювати виплату страхового відшкодування моральної шкоди не грунтується на вимогах закону.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника цивільного відповідача на підтримку поданої апеляційної скарги, пояснення прокурора, який вважав вирок суду законним та обгрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч.2 ст.286 КК України, а також вид і міра призначеного йому покарання, підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.

Як вбачається матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_10 звернувся з цивільним позовом, в якому просив стягнути солідарно з обвинуваченого ОСОБА_9 , відповідачів ПрАТ "СК "Перша" та ТОВ "ЮССАЛ" матеріальну шкоду в розмірі 100 104 гривні; моральну шкоду в розмірі: з ПрАТ "СК "Перша" - 100 000 гривень; з ТОВ "ЮССАЛ"- 200000 грн; з обвинуваченого ОСОБА_9 - 200000 гривень.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд першої інстанції врахував, що цивільна відповідальність власника т.з. «Daf Cf 85.410», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_9 застрахована в ПрАТ «СК «Перша», що підтверджується полісом № АМ/6187581, а тому дійшов до переконання, що завдану потерпілому ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн. слід стягнути з цивільного відповідача ПрАТ «СК «Перша», та, з урахуванням позиції обвинуваченого ОСОБА_9 щодо часткового визнання позову ОСОБА_10 , суд визнав за доцільне стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди - 30 000,00 грн.

Перевіряючи вирок суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні судом допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обгрунтоване рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, згідно з положеннями ч. 1ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 ст.368, ч. 3, 4ст.374 КПК України, передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Цих вимог в ході вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 місцевим судом не дотримано.

Так, суд першої інстанції правильно встановив, що під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 керував забезпеченим транспортним засобом відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № АМ/6187581.

Цей поліс оформлений ПрАТ "СК "Перша", і страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 200000,00 гривень; за шкоду, заподіяну майну, - 100000,00 гривень.

Між тим, суд першої інстанції, обмежився посиланням на вказаний вище поліс, не проаналізувавши при цьому зміст нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини.

Так, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст. 3 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5).

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, ухваленому в постанові від 04.07.2018 року (справа № 755/18006/15-ц; провадження № 14-176 цс 18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з того, що потерпілим ОСОБА_10 до позовної заяви додано докази на підтвердження розміру спричинених матеріальних збитків, пов`язаних з витратами на лікування та медичні дослідження в розмірі 100 104 гривень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно залишив без уваги вимогу позовної заяви про стягнення з відповідачів на його користь матеріальної шкоди та не вирішив позов в цій частині у відповідності до зазначених вище вимог закону.

Крім того, на думку колегії суддів, судом необгрунтовано та належним чином не мотивовано рішення в частині стягнення з ПрАТ "СК`Перша" та обвинуваченого ОСОБА_9 моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснено у п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, відповідно дост. 23 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий-фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ізст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ`пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2статті 41 цього Закону, МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

В порушення вищевказаних вимог законодавства та вимог щодо обґрунтованості та вмотивованості, вирок не містить правового обгрунтування розрахунку розміру моральної шкоди стягнутої судом з ПрАТ "СК "Перша" в сумі 100 000 грн. та з обвинуваченого ОСОБА_9 в сумі 30 000 гривень.

Відтак, колегія суддів вважає, що розглядаючи цивільний позов, суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме, Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не взяв до уваги, докази, які могли істотно вплинути на його висновки, не вирішеними залишились питання, котрі передбаченіст. 264 ЦПК, а зміст прийнятого судом рішення в цій частині не відповідає вимогамст. 265 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а вирок суду в частині вирішення цивільного позову - скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_16 до ПрАТ "СК "Перша" з підстав не звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки системний аналіз Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 рокувказує на те, що особа, яка вимагає виплати страхового відшкодування у кримінальному провадженні, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених статтею 35 цього Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Законуне містять.

Крім того, колегія суддів вважає, що вимога апелянта про стягнення з цивільного позивача ОСОБА_10 судових витрат за подачу апеляційної скарги у кримінальному провадженні не відповідає приписам Закону України «Про судовий збір», а з клопотанням про повернення сплаченого судового збору апелянту слід звернутися в порядку статті 7 зазначеного Закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника цивільного відповідача ПрАТ "СК "Перша" підлягає задоволенню частково, а вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПАТ "СК "Перша" за довіреністю ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2021 року щодо ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_10 скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Головуючий:

Судді: