Постанова

від 31.01.2022 по справі 3/5025/1159/12

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року Справа № 3/5025/1159/12

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

скаржника - не з`явився;

органу ДВС - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Капличного Анатолія Миколайовича на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 09 листопада 2021 року у справі № 3/5025/1159/12 (суддя Вибодовський О.Д.)

за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

та Красилівського районного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки"

про визнання банкрутом (скарга арбітражного керуючого Капличного А.М. на постанову про зупинення вчинення виконавчих дій № 65571356 від 18.10.2021)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09 листопада 2021 року у справі №3/5025/1159/12 за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Красилівського районного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" про визнання банкрутом у задоволенні скарги арбітражного керуючого Капличного А.М. № 3/5025/1159/12-462 від 01.11.2021 на постанову про зупинення вчинення виконавчих дій №65571356 від 18.10.2021 - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, арбітражний керуючий Капличний А.М. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати неправомірною та скасувати постанову №65571356 від 18.10.2021, винесену державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петрухно С.О., якою зупинено вчинення виконавчих дій відносно наказу Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2021 про стягнення з ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі №3/5025/1159/12 про банкрутство СВК "Заставки" в сумі - 35 715,88 грн та зобов`язати продовжити його виконання.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 поновлено Релігійній організації "Релігійна громада Християнської церкви "Нове покоління" міста Коростеня строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Релігійної організації "Релігійна громада Християнської церкви "Нове покоління" міста Коростеня рішення Господарського суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року у справі №906/801/21. Призначити справу №906/801/21 до розгляду на 31 січня 2022 року об 11:00 год.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.10.2012 порушено провадження у даній справі про визнання банкрутом боржника.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 22.11.2012 визнано банкрутом Сільськогосподарський виробничий кооператив СВК "Заставки" зареєстрований Красилівською районною державною адміністрацією за юридичною адресою Хмельницька область, Красилівський район, с.Заставки, код: 33707828.

Відкрито ліквідаційну процедуру у даній справі на 6 (шість місяців) та призначено ліквідатором боржника - Капличного Анатолія Миколайовича.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2021 ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора про проведену роботу Сільськогосподарського виробничого кооперативу СВК "Заставки", с.Заставки, Красилівського району, Хмельницької області затверджено. Сільськогосподарський виробничий кооператив СВК "Заставки" зареєстрований Красилівською районною державною адміністрацією за юридичною адресою: Хмельницька область, Красилівський район, с.Заставки, код: 33707828 ліквідовано. Провадження у справі №3/5025/1159/12 закрито.

02 листопада 2021 року на адресу господарського суду Хмельницької області від арбітражного керуючого Капличного А.М. надійшла скарга на постанову ВП №65571356 від 18.10.2021 про зупинення вчинення виконавчих дій.

Вказана скарга обгрунтована тим, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2021 у справі №3/5025/1159/12 про банкрутство СВК "Заставки" задоволено клопотання арбітражного керуючого Капличного А.М. про стягнення винагороди та видано наказ від 22.04.2021 про стягнення з Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі №3/5025/1159/12 про банкрутство СВК "Заставки" в сумі - 35 715,88 грн.

18.10.2021 державним виконавцем Петрухно С.О. Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зупинено виконавче провадження ВП №65571356 та приєднано до зведеного виконавчого провадження №64495310, яке веде Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

18.10.2021 Печерським відділом ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесена постанова ВП №65571356 про зупинення вчинення виконавчих дій.

Зупинення вчинення виконавчих дій здійснено на підставі п.12 частини першої ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", та мотивовано тим, що Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ включено до державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об"єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Посилаючись на ст.1, ст.5, ст.10, ст.18, ст.34, ст.48, ст.52 Закон України "Про виконавче провадження", Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" заявник вважає, що вказані дії державного виконавця є неправомірними, а постанова про зупинення вчинення виконавчих дій є незаконною та підлягає скасуванню.

При цьому, заявник посилається на те, що до правовідносин, пов`язаних із примусовим стягненням грошової винагороди арбітражного керуючого, слід застосувати норми Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання (ч.1 ст.1 цього Закону); саме цим Законом затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Заборгованість Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" відповідно до наказу від 22.04.2021 Господарського суду Хмельницької області перед арбітражним керуючим становить 35715,88 грн і залишається непогашеною до сьогоднішнього часу.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" у додатку №7 зазначено перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках, де перебуває і Єдиний майновий комплекс державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 1.

Тобто, процес приватизації ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" розпочатий ще у 2018 році до цього часу не завершений і тривалість його невідома, тому зупинення вчинення виконавчих дій призводить до порушення норм законодавства щодо строків виплати нарахованого заробітку, та невиконання судового рішення про стягнення цих коштів.

Заявник вважає, що судове рішення зі стягнення заробітної плати, що набрало законної сили та перебуває на виконанні, підлягає безумовному виконанню, в той час як виконання за іншими судовими рішеннями підлягають зупиненню.

На підставі викладеного заявник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петрухно С.О. в частині винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій відносно наказу господарського суду Хмельницької області від 22.04.2021 про стягнення з ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі №3/5025/1159/12 про банкрутство СВК "Заставки" в сумі - 35715,88 грн.

Визнати неправомірною та скасувати постанову ВП № 65571356 винесену 18.10.2021 державним виконавцем Петрухно С.О. Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), якою зупинено вчинення виконавчих дій.

Зобов`язати державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вчинити дії по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області від 22.04.2021 про стягнення з Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі №3/5025/1159/12 про банкрутство СВК "Заставки" в сумі - 35715,88 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши подану заявником скаргу, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Як передбачено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, предметом оскарження у межах даної справи є постанова про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №65571356, яке на час прийняття спірного рішення вже перебувало у зведеному виконавчому провадженні №64495310, яке веде Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної дії виконавчого провадження та відповідних дій органу державної виконавчої служби є Закон України "Про виконавче провадження".

За приписами ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими згідно з цим Законом, а також рішеннями, які у відповідності до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, серед іншого, законодавчо визначений комплекс певних дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Примусовому виконанню підлягають судові накази, а також рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами (ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч.1 ст.13 Закон України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів.

У силу вимог ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено судами обох інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" (01033, вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 03038, вул. Ямська 32 м. Київ, код ЄДРПОУ 30518866) за своєю організаційно-правовою формою є державним підприємством (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" (із змінами), прийнято рішення про внесення єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (01033, вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 03038, вул. Ямська 32 м. Київ, код ЄДРПОУ 30518866) до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2020 році.

Разом з тим слід зазначити, що Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" внесені зміни до Закону України "Про виконавче провадження", а саме статтю 34 доповнено пунктом 12, яким передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Апеляційний суд враховує, що законодавцем в основу положення, визначеного у п.12 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", покладено принцип обов`язковості зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. При цьому, правова конструкція зазначеного пункту передбачає загальне правило щодо зупинення усіх виконавчих дій без прив`язки щодо окремих видів стягнення та без будь-яких винятків чи/або обмежень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №908/4782/15, від 05.07.2021 у справі №910/2644/20, від 14.04.2021 у справі №923/566/20, від 10.11.2020 у справі №910/5812/19 та від 20.10.2020 у справі №910/7300/19.

Згідно із частиною 2 статті 34 Закону "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

З наведеного вбачається, що винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій з визначених частиною 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" підстав фактично є обов`язком державного виконавця, крім винятків, прямо установлених цим Законом та іншими законодавчими актами.

Враховуючи викладене, приватизація державного підприємства не унеможливлює в подальшому примусове виконання рішень щодо стягнення грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора, а зупиненням вчинення виконавчих дій це стягнення лише відтерміновується у часі.

У зв`язку з цим суд вважає, що зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" не порушує права скаржника на справедливий суд в частині виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а також не становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

При цьому, стаття 4 цього Закону передбачає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів із державного підприємства або юридичної особи.

Так, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", із урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом 6 (шести) місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою "для забезпечення виконання рішень суду".

Згідно з п.п. 2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

- стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

- стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст.43 Закону №1404-VIII, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

- законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;.

В даному ж випадку, у державного виконавця відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.п. 2-4 та 9 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII, що, унеможливлює подальше звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягуваних коштів.

Відтак, підстави щодо вчинення дій державним виконавцем у відповідності до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" - відсутні.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що дії державного виконавця при винесенні постанови від 18.10.2021 в межах виконавчого провадження №65571356 про зупинення виконавчих дій є правомірними, а відтак відстуні правові підстави для визнання її протиправною і скасування.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Капличного Анатолія Миколайовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 09 листопада 2021 року у справі №3/5025/1159/12 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №3/5025/1159/12 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "01" лютого 2022 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.