Рішення

від 24.01.2022 по справі 904/8782/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2022м. ДніпроСправа № 904/8782/21 Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Селянського (Фермерського) господарства Чайка Магдалинівський район, с. Ковпаківка

до:

1. Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур м. Дніпро

2. Магдалинівської селищної ради смт. Магдалинівка

про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1222382500:01:001:1093, загальною площею 20,2га, розташовану на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області для ведення селянського (фермерського) господарства, Державний акт на право постійного користування землею серії ДП №б/н від 01.02.1993. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №184.

Представники:

від позивача: Падашуля Є.Г., довіреність від 08.07.2021, адвокат;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ: Селянське (Фермерське) господарство "Чайка" Магдалинівський район, с. Ковпаківка звернулось до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур м. Дніпро та Магдалинівської селищної ради смт. Магдалинівка з позовом про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1222382500:01:001:1093, загальною площею 20,2га, розташовану на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області для ведення селянського (фермерського) господарства, Державний акт на право постійного користування землею серії ДП №б/н від 01.02.1993. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №184.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на фактичну заміну постійного землекористувача з моменту державної реєстрації Селянського (Фермерського) господарства "Чайка"; винесення рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №59900958 від 18.08.2021.

Позивач вказує, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 01.12.2021.

На адресу суду 29.11.2021 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому Магдалинівська селищна рада не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідач-2 зазначив, що вважає себе неналежним відповідачем, оскільки спірні правовідносини склалися між позивачем та відповідачем-1, а відповідач-2 не порушував прав позивача.

Судом встановлено, що до відзиву Магдалинівською селищною радою не додано доказів направлення відзиву на адресу учасників справи, як того вимагає частина 5 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021 підготовче засідання відкладено на 21.12.2021.

У підготовчому судовому засіданні від 21.12.2021 представник позивача зазначив, що надав весь пакет документів на підтвердження своєї правової позиції. Відповідачі явку своїх представників не забезпечили, документи на адресу суду не надавали.

В ході судового засідання від 21.12.2021 суд дійшов висновку, що наразі виконано всі завдання підготовчого провадження та відсутні підстави для подальшого проведення підготовчого засідання, у зв`язку з чим підготовче провадження слід закрити та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 24.01.2022.

На адресу суду 24.01.2022 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання не підписане цифровим підписом представника, тому суд залишає його без розгляду.

В судове засідання 24.01.2022 представники відповідачів не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд встановив таке.

Розпорядженням представника Президента України ради народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області №348 від 07.07.1992 ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку, площею 20,2га., розташовану на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, для ведення селянського (фермерського) господарства та виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ДП №б/н від 01.02.1993. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №184.

Відповідно до витягу НВ-1203070872015 з Державного земельного кадастру земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 1222382500:01:001:1093.

В подальшому, 10.12.1992 Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області зареєстроване Селянське (Фермерське) господарство "Чайка".

Засновником Селянського (Фермерського) господарства "Чайка" ОСОБА_1 24.04.2012 затверджений в новій редакції Статут СФГ "Чайка", державна реєстрація якого проведена 24.04.2012.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є діючим суб`єктом господарювання, керівником Селянського (Фермерського) господарства "Чайка" є ОСОБА_2 , дружина померлого засновника - ОСОБА_1 .

З метою подальшого використання земельної ділянки для здійснення господарської діяльності Селянським (Фермерським) господарством "Чайка", позивач звернувся 12.08.2021 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради із заявою (реєстраційний номер заяви - 47285710) для проведення державної реєстрації іншого речового права, а саме - права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1222382500:01:001:1093 за Селянським (Фермерським) господарством "Чайка".

За результатами розгляду звернення позивача державним реєстратором прав на нерухоме майно Кучеренко Є.А. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №59900958 від 18.08.2021.

В обґрунтування прийнятого рішення державний реєстратор послався на те, що документ, на підставі якого виникає право постійного користування земельною ділянкою виданий на іншу особу. Тому Селянське (фермерське) господарство Чайка не може звертатися із заявою про державну реєстрацію за собою права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1222382500:01:001:1093.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо права користування позивачем спірною земельною ділянкою після смерті його засновника ОСОБА_1 та наявності правових підстав для державної реєстрації цього права за позивачем.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За частиною першою статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного Кодексу України саме до повноважень сільських, селищних, міських рад відноситься передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення Селянського (Фермерського) господарства "Чайка") (далі - Земельний кодекс України) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

За змістом статті 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, у тому числі громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з частиною першою статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З вищенаведених положень, суд зазначає, що спірна земельна ділянка надавалася ОСОБА_1 на праві постійного землекористування для ведення селянського фермерського господарства не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII від 20.12.1991 (у редакції Закону України №3312-XII від 23.07.1993, чинного на момент створення Селянського (Фермерського) господарства "Чайка") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже одержання земельної ділянки в користування було обов`язковою умовою для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.

Одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого господарства.

Законом України "Про фермерське господарство" №937-IV від 19.06.2003 Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII від 20.12.1991 визнаний таким, що втратив чинність.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За змістом статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися, окрім іншого, із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Отже за змістом нормативних положень Закону України "Про фермерське господарство" можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Наведене узгоджується з правовою позицію, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №320/5724/17 (провадження №14-385цс19) та від 23.06.2020 у справі №922/989/18 (провадження №12-205гс19).

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18 (провадження №12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Підстави припинення користування земельною ділянкою закріплено в статті 141 Земельного кодексу України (у редакції на момент смерті ОСОБА_1 - 06.08.2019).

Так, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відсутня.

Правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності як юридичної особи.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, може бути припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Отже у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 (провадження №12-205гс19).

За таких обставин належним законним користувачем спірної земельної ділянки є позивач у цій справі.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України дійсно було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

З урахуванням викладеного, вимога про визнання за позивачем права постійного користування цією земельною ділянкою є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити з його ефективності.

У будь-якому разі підставою для звернення до суду з позовом є наявність самого факту порушення права. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить і саме з метою його захисту. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

В пункті 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 зазначено, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією з підстав для державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Статтею 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачені особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень. Зокрема встановлено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.

Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

За змістом наведених норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визнане судом за позивачем право постійного користування спірною земельною ділянкою підлягає державній реєстрації на підставі рішення суду, що набрало законної сили, отриманого у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви позивачем.

Враховуючи викладене, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог до Магдалинівської селищної ради смт. Магдалинівка та визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1222382500:01:001:1093, загальною площею 20,2 га, розташовану на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області для ведення селянського (фермерського) господарства, Державний акт на право постійного користування землею серії ДП №б/н від 01.02.1993. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №184.

Суд зазначає, що з огляду на зміст позовних вимог та приватноправовий характер спору, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур м. Дніпро не є належним відповідачем в даному спорі. Тому вимоги позивача до відповідача 1 не підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1135грн. покладаються на відповідача 2, а решта судового збору покладається на позивача.

Керуючись нормами Земельного кодексу України, Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", Закону України "Про фермерське господарство", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статтями 2, 3, 13, 14, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Селянського (Фермерського) господарства Чайка Магдалинівський район, с. Ковпаківка до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур м. Дніпро та Магдалинівської селищної ради смт. Магдалинівка про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1222382500:01:001:1093, загальною площею 20,2 га, розташовану на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області для ведення селянського (фермерського) господарства, Державний акт на право постійного користування землею серії ДП №б/н від 01.02.1993. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №184 - задовольнити частково.

Визнати за Селянським (Фермерським) господарством Чайка (51100, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Ковпаківка, вул.. Троїцька, буд. №20, код ЄДРПОУ 20242685) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1222382500:01:001:1093, загальною площею 20,2га, розташовану на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області для ведення селянського (фермерського) господарства, Державний акт на право постійного користування землею серії ДП №б/н від 01.02.1993. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №184.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Магдалинівської селищної ради (51100, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, смт. Магдалинівка, вул. Центральна, буд. №32, код ЄДРПОУ 04338405) на користь Селянського (Фермерського) господарства Чайка (51100, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Ковпаківка, вул. Троїцька, буд. №20, код ЄДРПОУ 20242685) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1135грн.

В судовому засіданні 24.01.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.02.2022

Суддя Р.Г. Новікова