Рішення

від 02.02.2022 по справі 910/15689/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2022Справа № 910/15689/21 За позовом Державного підприємства Білоцерківський завод Еталон

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Старк

про примусове виселення з державного майна та стягнення боргу

Суддя Борисенко І.І.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство Білоцерківський завод Еталон з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Старк , в якому просить суд:

- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Старк в примусовому порядку з державного нерухомого майна нежитлових приміщень ДП Білоцерківський завод Еталон , а саме з будівлі А-1, кімната 201, площею 102 кв.м., що розміщується за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Старк заборгованість по орендній платі в розмірі 40 092,82 грн., по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання майна у розмірі 10 910,76 грн.; інфляційні втрати 188,96 грн., штраф 9 655,10 грн., неустойку 6 219,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 38/19 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.06.2019, а також договору по відшкодування витрат по утриманню майна № 38-06/19 від 01.06.2019, в частині сплати орендних платежів та плати по утриманню майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/15689/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.

Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03127, м. Київ, просп. Голосіївський, 108, корп. 2 офіс 2.

Проте, поштовий конверт № 01054 81310284 було повернуто суду 04.11.2021 з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 01.06.2019 між Державним підприємством Білоцерківський завод Еталон (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Старк (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 38/19 та договір про відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого майна № 38-06/19.

Відповідно до п. 1.1. Договору оренди, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення державного підприємства Білоцерківський завод Еталон площею 102 кв.м., що розміщується за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16. Майно передане в оренду з метою розміщення виробництва Орендаря.

Відповідно до п. 3.1. - п. 3.2. Договору оренди, орендна плата перераховується Орендарем щомісячно у строк не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця або вноситься у готівковій формі через касу Орендодавця на умовах цього Договору. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку оренди - червень 2019 року, враховуючи коефіцієнт інфляції згідно чинного законодавства, - за 102 кв.м.- 3090,60 грн. (три тисячі дев`яносто гривень 60 коп.) без ПДВ, (з розрахунку: 30,3 грн. за 1 кв. м. без ПДВ). Орендна плата з ПДВ становить 3708,72 грн. (три тисячі сімсот вісім гривень 72 коп.), в тому числі ПДВ - 618,12 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору оренди, Орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів після підписання цього Договору внести завдаток у розмірі подвійної орендної плати, вказаної в п. 3.2. цього Договору, який буде зарахований в рахунок орендної плати за перший та останній місяці оренди.

Відповідно до п. 5.2. Договору № 38/19 орендар обов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.06.2019 згідно акту прийому - передачі позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення згідно договору № 38/19 від 01.06.2019. В акті вказано, що недоліків до стану об`єкта на час передачі сторонами не виявлено.

Вказаний акт підписаний представниками договору без зауважень.

Отже, факт передачі нежитлового приміщення за договором № 38/19 від 01.06.2019 суду доведений належним чином.

Відповідно до п. 10.1. договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, включно, дію даного договору може бути продовжено за згодою сторін шляхом укладення Сторонами письмової додаткової угоди до цього договору.

Крім того, як вказано судом вище, 01.06.2019 між позивачем, орендодавцем та відповідачем, як орендарем укладено також Договір про відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності та надання комунальних послуг Орендарю № 28-06/19.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець зобов`язується у порядку та на умовах передбачених цим договором, забезпечити утримання та можливість користування комунальними послугами державного майна за адресою Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, а Орендар зобов`язується відшкодувати вартість за фактично спожитий обсяг комунальних послуг згідно діючих тарифів на дату розрахунку та відшкодувати всі витрати Орендодавця пов`язані з утриманням та наданням послуг вищевказаного майна, згідно складеного Орендодавцем розрахунку споживання Орендарем зазначених послуг згідно з виставленими Орендодавцю до оплати рахунків у порядку, передбаченому в п. 3 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна договору складається із суми виставлених рахунків Орендодавця, та визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги Орендодавця.

Розмір щомісячної плати за відшкодування витрат на утримання орендованого майна встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії/природного газу (розраховується пропорційно займаній площі), холодної води (згідно норм водопостачання, водовідведення), електроенергії згідно розрахунків, та інших витрат Орендодавця пов`язаних з наданням вищевказаних послуг та утримання майна (включаючи оплату податків та інших зборів і обов`язкових платежів відповідно до вимог законодавства України (п. 2.2. Договору).

Орендар зобов`язаний наперед сплачувати до 10 числа поточного місяця компенсацію за послуги передбачені п. 1 договору у розмірі 90 % від попередньої суми оплати за минулий місяць, за винятком відшкодування оплати за електроенергію, що окремо регулюється п. 3.2. даного договору, а також провести остаточний розрахунок за попередній місяць на підставі реквізитів, виставлених орендодавцем на протязі трьох днів шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок або касу Орендодавця. Днем внесення орендарем оплати за відшкодування витрат вважається день зарахування всієї суми відшкодування, належної до щомісячної сплати, на банківський рахунок або касу Орендодавця (п. 3.1. договору).

Орендар зобов`язаний наперед компенсувати Орендодавцю витрати, пов`язані із забезпеченням орендованих приміщень електроенергією у наступному місяці з урахуванням розрахункового коефіцієнта, помноженого на величину спожитої електроенергії орендарем у поточному місяці. Розрахунковий коефіцієнт визначається відношенням заявленої договірної величини Орендодавця до спожитої електроенергії по підприємству.

Заявлена договірна величина споживання електроенергії формується з урахуванням інформації Орендаря, яка надається Орендодавцю щомісячно до 10 числа про величину електроенергії, що планується до споживання у наступному місяці. (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 5.2.5 Договору, орендар зобов`язаний відшкодовувати орендодавцеві витрати на утримання майна на умовах та в порядку цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019.

Судом встановлено, що договір № 38/19 від 01.06.2019 та договір № 38-06/19 від 01.06.2021 підписані сторонами, тобто є такими, що породжували певні юридичні наслідки та зобов`язання, для сторін такого договору.

Матеріалами справи підтверджено, що договір оренди № 38/19 від 01.06.2019 продовжувався згідно додаткової угоди від 01.01.2020 до - 31.12.2020, згідно додаткової угоди від 01.01.2021 - до 31.12.2021.

Також, судом встановлено, що договір про утримання орендованого майна № 38-06/19 від 01.06.2019 продовжувався згідно додаткової угоди від 01.01.2020 до - 31.12.2020, згідно додаткової угоди від 01.01.2021 до - 31.12.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що починаючи з вересня 2020 року Орендар не виконує свого обов`язку щодо оплати орендної плати. Внаслідок цього у Орендаря виникла заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 40 092,82 грн.

Також, починаючи з грудня 2019 року Орендар не виконує свого обов`язку щодо відшкодування витрат Орендодавця за утримання майна. Внаслідок цього, за розрахунком позивача, у Орендаря виникла заборгованість у розмірі 10 910,67 грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем надано довідку б/н від 09.09.2021, за підписом головного бухгалтера Псуйко О.А.

Отже, за розрахунком позивача, у відповідача перед позивачем, як орендодавцем наявна заборгованість по оренді згідно договору № 38/19 від 01.06.2019 у розмірі 40 092,82 грн., та по утриманню майна згідно договору № 38-06/19 від 01.06.2019 у розмірі 10 910,82 грн.

Крім того, як стверджує позивач, ним на адресу відповідача направлялись акти виконаних робіт/надання послуг за договорами № 38/19 від 01.06.019 та № 38-06/19, проте такі частково підписані та повернуті відповідачем.

Відповідно до наявного у справі опису поштового вкладення від 08.09.2021 ШКІ 0200251502837 направлені до відповідача наступні акти здачі - приймання робіт (по договору оренди):

№880 від 31.12.2019, № 850 від 31.12.2019, № 265 від 30.04.2019, № 841 від 31.12.2020, № 876 від 31.12.2020, № 13 від 31.01.2021, № 49 від 31.01.2021, № 126 від 28.02.2021, № 93 від 28.02.2021, № 170 від 31.03.2021, № 237 від 30.04.2021, № 256 від 31.05.2021, № 305 від 31.05.2021, № 323 від 30.06.2021, № 387 від 30.06.2021, № 371 від 30.06.2021, № 453 від 31.07.2021, № 454 від 31.07.2021, № 492 від 15.08.2021, № 525 від 31.08.2021.

Суд зауважує, що копій вказаних актів позивачем до матеріалів справи не надано.

Як вказує позивач, з огляду на не виконання відповідачем умов договору, в частині здійснення оплати за користування орендованими приміщеннями та внесення оплати з утримання майна, 29.07.2021 № 33 та повторно 09.09.2021 № 66 позивачем, на підставі п. 10.3. Договору № 38/19 направлено до відповідача повідомлення про розірвання договору № 38/19 від 01.06.2019 в односторонньому порядку з 15.08.2021. Зобов`язано звільнити приміщення та направити на адресу орендодавця акт прийому - передачі приміщення.

Відповідно до п. 10.3 Договору оренди № 38/19 договір може бути розірваний Орендодавцем в односторонньому порядку у разі невиконання Орендарем своїх зобов`язань.

Отже, станом на час розгляду справи договір оренди № 38/19 від 01.06.2019 є таким, що розірваний в односторонньому порядку позивачем.

З огляду на несплату відповідачем заборгованості за договором № 38/19 від 01.06.2019 у розмірі 40 092,82 грн., та згідно договору № 38-06/19 від 01.06.2019, а також не звільнення орендованого приміщення, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 40 092,82 грн., суд відзначає наступне.

У разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендарю на підставі акта приймання - передавання (п. 10.8 Договору Оренди).

Відповідно до п. 10.9 Договору оренди, майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання - передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майна покладається на Орендаря.

Якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря спати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування Майном а весь час прострочення, включаючи дату підписання акту приймання - передавання майна (п. 10.10 Договору оренди).

Суду доведено, станом на час звернення до суду відповідач акту приймання - передавання орендованого майна не склав, майно Орендодавцю не повернув.

Доказів складення акту приймання - передавання щодо повернення Орендарем Орендодавцю спірного приміщення станом на час прийняття рішення матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що після розірвання договору оренди № 38/19 з 15.08.2021, Відповідач продовжував використовувати спірне приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Відповідно до положень 1, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов`язаний вносить плату своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунальна майна , істотними умовами договору оренди є, зокрема об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.

Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов`язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до п. 3.1. - п. 3.2. Договору оренди, орендна плата перераховується Орендарем щомісячно у строк не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця або вноситься у готівковій формі через касу Орендодавця на умовах цього Договору.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, сторони домовились про обов`язок відповідача сплачувати на користь позивача орендну плату до фактичного повернення об`єкту оренди, яке буде оформлене шляхом підписання сторонами акта приймання - передачі, тобто і після розірвання Договору оренди.

А отже, не зважаючи на розірвання позивачем в односторонньому порядку Договору оренди, зобов`язання відповідача по сплаті орендної плати залишились до фактичного передання спірного приміщення позивачу за актом приймання-передачі або примусового повернення спірного орендованого приміщення.

Таким чином, з урахуванням того, що спірне приміщення відповідачем не повернуто, то розрахунок заборгованості слід проводити за час фактичного використання об`єктів оренди.

Відповідно до наданої позивачем довідки б/н від 09.09.2021, за підписом бухгалтера Псуйко О.А., розмір заборгованості відповідача по орендній платі в період з вересня 2020 по серпень 2021 (кінцева дата визначена позивачем) складає 40 092,82 грн.

Суд зазначає, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 38/19 від 01.06.2019 у розмірі 40 092,82 грн. підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи умови п. 3.1. - п. 3.2. Договору оренди, якими встановлено, що орендна плата перераховується Орендарем щомісячно у строк не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця або вноситься у готівковій формі через касу Орендодавця на умовах цього Договору.

За таких обставин, суду доведено, що строк оплати орендних платежів за період з вересня 2020 року по серпень 2021 року у розмірі 40 092,82 грн. є таким, що настав, доказів оплати відповідачем вказаної суми матеріали справи не містять. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 40 092,82 грн. за договором № 38/19 від 01.06.2019 визнається судом обґрунтовано та задовольняється судом повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання майна у розмірі 10 910, 76 грн. за договором № 38-06/16 від 01.06.2019 (про відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого майна), суд відзначає наступне.

Укладений між сторонами договір № 38-06/19 від 01.06.2021, є за своєю правовою природою, договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до статей 12, 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги , житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Згідно п. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У зв`язку з цим, суд акцентує увагу на наступному.

Відповідно до п. 1.1 Договору відшкодування витрат на утримання орендованого майна № 38-06/19 від 01.06.2021, Орендодавець зобов`язується у порядку та на умовах передбачених цим договором, забезпечити утримання та можливість користування комунальними послугами державного майна за адресою Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, а Орендар зобов`язується відшкодувати вартість за фактично спожитий обсяг комунальних послуг згідно діючих тарифів на дату розрахунку та відшкодувати всі витрати Орендодавця пов`язані з утриманням та наданням послуг вищевказаного майна, згідно складеного Орендодавцем розрахунку споживання Орендарем зазначених послуг згідно з виставленими Орендодавцю до оплати рахунків у порядку, передбаченому в п. 3 цього договору.

Разом з тим, суд зауважує, що в порушення зазначеної норми договору, доказів складання Орендодавцем розрахунку споживання Орендарем зазначених у п.1.1 договору послуг та виставлянням таких рахунків до оплати матеріали справи не містять, отже матеріали справи не містять доказів виконання позивачем обов`язку щодо виставлення рахунків, у зв`язку з чим суду не доведено настання для відповідача обов`язку по оплаті послуг, рахунки за які, в порушення умов договору позивачем відповідачу не виставлені. Суд зауважує, що обов`язок оплати у відповідача настає лише після виставлення позивачем відповідного рахунку/розрахунку, у відповідно до погодженої сторонами умови договору.

Суд зауважує, що відповідно до вимог процесуального закону, витребування доказів не є обов`язком господарського суду. Обов`язок надання доказів та доказування покладається на сторони процесу.

Поміж тим, відповідно до наданих копій Актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 00000071 від 31.01.2020 на суму 568,14 грн. (без ПДВ), № 00000805 від 30.11.2020 на суму 674,84 грн., № 00000732 від 31.10.2020 на суму 596,62 грн. щодо надання послуг з утримання майна за договором № 38-06/19 від 01.06.2019 такі підписані сторонами договору без зауважень. Крім того, у вказаних актах міститься посилання на рахунки.

Доказів оплати наданих позивачем відповідачу за договором № 38-06/19 від 01.06.2019 послуг у відповідності до підписаних актів, матеріали справи не містять та відповідачем не надані, строк оплати наданих послуг є таким що настав.

За таких обставин, суд визнає частково обґрунтованими та доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання майна, у розмірі 1 839, 60 грн.

Суд критично оцінює в якості доказу наявності боргу щодо утримання майна довідку б/н від 09.09.2021, з огляду на те, що згідно її змісту не можливо встановити які саме послуги з утримання майна надані позивачем, а також за відсутності первинних документів визначених п.1.1. договору, про що вказувалось судом вище.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 188,96 грн. за договором оренди, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, за договором оренди № 38/16 від 01.06.2019, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 188,96 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за вказаним договором.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9 655,10 грн. та неустойки у розмірі 6 219,20 грн., суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.3.9. Договору оренди, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

В свою чергу відповідно до договору про відшкодування витрат по утриманню майна, п. 7.3, сторони погодили, у випадку прострочення термінів оплати відшкодування витрат по оренді майна, та/або збитків від пошкодження елементів орендованого майна, які сталися з вини орендаря або осіб, які з ним працюють, більше ніж на 15 календарних днів, Орендар сплачує орендодавцеві штраф у розмірі 15 % від суми простроченої оплати протягом трьох банківських днів з дати нарахування такого штрафу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу згідно договору оренди № 38/16 від 01.06.2019, суд встановив що такий є арифметично правильний, а відтак заявлена сума до стягнення штрафу за договором оренди у розмірі 8 018,50 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, з огляду на часткове задоволення вимоги про стягнення заборгованості по договору № 38-06/19 про відшкодування витрат по утриманню майна, судом самостійно здійснено розрахунок суми штрафу, відповідно до якого до стягнення підлягає сума штрафу у розмірі 275,94 грн. (1 839,60грн*15%).

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача штрафу за прострочення грошового зобов`язання за договором оренди від 01.06.2019 №38/19 та договором від 01.06.2019 №38-06/19 про відшкодування витрат по утриманню майна, визнається судом частково обґрунтованою, та відповідно стягнення з відповідача суми штрафу у загальному розмірі 8 294,44 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі 6 219,20 грн., суд відзначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2019 відповідач прийняв від позивача об`єкт оренди у стані, що відповідають умовам договору оренди, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом прийому-передачі від 01.06.2019.

Додатковими угодами сторонами неодноразово продовжувався строк дії договору. Остаточно додатковою угодою від 01.01.2021 строк дії договору продовжено до 31.12.2021.

03.08.2021 орендодавець направив орендарю Повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку від 29.07.2021 № 3, в якому повідомив про розірвання договору оренди з 15.08.2021 та з вимогою про звільнення приміщення в термін до 15.08.2021 та передачі його орендодавцю за актом приймання-передачі. Вказаний лист відповідач не одержав, поштовий конверт №0200250671449 було повернуто позивачу з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

10.09.2021 орендодавець повторно направив орендарю Повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку від 09.09.2021 № 66, в якому повідомив про розірвання договору оренди з 15.08.2021 та з вимогою про звільнення приміщення в термін до 15.08.2021 та передачі його орендодавцю за актом приймання-передачі.

Враховуючи дострокове розірвання договору оренди та належне повідомлення позивачем відповідача про розірвання договору, спірний договір розірвано 15.08.2021.

Доказів повернення відповідачем позивачу спірного приміщення у вказаний позивачем строк суду не надано.

Таким чином, враховуючи те, що орендодавець розірвав договір оренди достроково в односторонньому порядку, сторони договору не погодили продовження його дії, суд приходить до висновку, що договір оренди припинив свою дію 15.08.2021.

Згідно вимог ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В пункті 10.10. Договору сторони визначили, що якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення включаючи дату підписання акту приймання - передавання майна.

Враховуючи, що договір припинено 15.08.2021, а доказів повернення позивачу спірного приміщення не надано, то позивач правомірно нарахував відповідачу 6 219,20 грн. подвійної орендної плати за користування приміщенням за час прострочення з 16 серпня 2021 по 10 вересня 2021 (за 26 днів у розмірі 3 109,60грн. х 2= 6 219,20грн.).

За таких обставин, вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 219,20грн подвійної орендної плати за користування приміщенням за час прострочення підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Старк в примусовому порядку з державного нерухомого майна нежитлових приміщень ДП Білоцерківський завод Еталон , а саме з будівлі А-1, кімната 201, площею 102 кв.м., що розміщується за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що договір оренди № 38/19 від 01.06.2019, укладений між Державним підприємством Білоцерківський завод Еталон (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Старк (Орендар), розірваний в односторонньому порядку відповідно до повідомлення позивача як Орендодавця з 15.08.2021.

Згідно із ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким чином, за приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, відповідач втрачає статус орендаря і, у нього виникає зобов`язання передати орендоване приміщення орендодавцеві.

Відповідно до п. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендарю на підставі акта приймання - передавання (п. 10.8 Договору Оренди).

Відповідно до п. 10.9 Договору оренди, майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання - передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майна покладається на Орендаря.

Проте відповідачем не було надано суду доказів виконання своїх зобов`язань за договором з повернення орендованого майна орендодавцю (балансоутримувачу).

З огляду на встановлений судом факт невиконання відповідачем обов`язку щодо звільнення орендованого майна, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині виселення вказаної юридичної особи із займаних нею приміщень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Державного підприємства Білоцерківський завод Еталон підлягає частковому задоволенню, в означеному вище розмірі.

Інші доводи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства Білоцерківський завод Еталон задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Старк (03127, м. Київ, просп. Голосіївський, 108 корп. 2 офіс 2, код ЄДР 40251803) на користь Державного підприємства Білоцерківський завод Еталон (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16 код ЄДР 05828703) 40 092 (сорок тисяч дев`яносто дві) грн. 82 коп. орендної плати, 1 839 (одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять) грн. 60 коп. витрат по утриманню орендованого майна, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 96 коп. інфляційних втрат, 8 294 (вісім тисяч двісті дев`яносто чотири) грн. 44 коп. штрафу, 6 219 (шість тисяч двісті дев`ятнадцять) грн. 20 коп. неустойки та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Старк (03127, м. Київ, просп. Голосіївський, 108 корп. 2 офіс 2, код ЄДР 40251803) у примусовому порядку з державного нерухомого майна нежитлових приміщень ДП Білоцерківський завод Еталон , а саме з будівлі А-1, кімната 201, площею 102 кв.м., що розміщується за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, шляхом його передачі Державному підприємству Білоцерківський завод Еталон (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16 код ЄДР 05828703) за актом прийому-передачі.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

В решті частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко