Рішення

від 16.12.2021 по справі 923/1369/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року Справа № 923/1369/20 (923/1354/21)

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. , за участю секретаря судових засідань Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Херсонської обласної водолазно-рятувальної служби, м. Херсон, код ЄДРПОУ 03362904,

до відповідача-1: Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, м. Херсон, код ЄДРПОУ 03978002,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ", м. Херсон, код ЄДРПОУ 39856212,

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний порт", с. Чорнобаївка, Білозерський район, Херсонська область, код ЄДРПОУ 39101616,

про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсними змін до статуту, визнання права власності та витребування майна.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - не з`явився;

від відпвідача-3 - адвокат Крупіца О.С., ордер серії ВТ № 1020869 від 12.11.2021.

У відповідності до ч. 1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи.

12 жовтня 2021 року Херсонська обласна водолазно-рятувальна служба звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно - рятувальна станція - Залізний порт" в якій просить:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ" від 01.07.2015р., оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" №2 від 01.07.2015р., в частині збільшення статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" шляхом внесення Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" нерухомого майна, згідно з актом оцінки та приймання-передачі майна для формування статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015р. - майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г" - водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та №3 огорожа, вартістю 46000 (сорок шість тисяч) гривень, розташованою за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Залізний Порт, вул. Морська б/н;

- визнати недійсними зміни до п.6.2 та п.6.3 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "ЗПНХ", затверджені протоколом загальних зборів ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015р., в частині збільшення статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" шляхом внесення Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" нерухомого майна, згідно з актом оцінки та приймання-передачі майна для формування статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015р. - майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г" - водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та 3 огорожа, вартістю 46000 (сорок шість тисяч) гривень, розташованою за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Залізний Порт, вул. Морська б/н.

- визнати за Херсонською обласною водолазною рятувальною службою (Юридична адреса: 73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Марії Фортус, будинок 107-А, адреса для листування: 73000, м. Херсон, вул. Купецька, 3, кв. 1, Код ЄДРПОУ 03362904) право власності на майновий комплекс - рятувальну станцію "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г"- водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та 3 огорожа.

- витребувати з володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" на користь Херсонської обласної водолазної рятувальної служби (Юридична адреса: 73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Марії Фортус, будинок 107-А, адреса для листування: 73000, м. Херсон, вул. Купецька, 3, кв. 1, Код ЄДРПОУ 03362904) майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г"- водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та 3 огорожа. Судові витрати покласти на відповідачів у справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовною заявою, позивач вказує, що Херсонська обласна водолазно-рятувальна служба є власником майнового комплексу за адресою: майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. Г - водолазна, літ. Д та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та 3 огорожа, право власності якого порушено відповідачами. На підтвердження своїх тверджень позивач посилається на рішення судів у справі № 654/1535/15 та у справі № 923/1984/15.

З урахуванням зазначеного та з посиланням на приписи ст.ст. 377, 387, 388, 638 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України просить визнати вказані рішення загальних зборів недійсними, визнати недійсними змін до статуту, визнати право власності та витребувати спірне майно.

В провадженні Господарського суду Херсонської області перебуває справа № 923/1369/20 про банкрутство Херсонської обласної водолазно-рятувальної служби.

Оскільки Господарським судом Херсонської області розглядається справа про банкрутство Херсонської обласної водолазно-рятувальної служби., то відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 12.10.2021, справа № 923/1369/20 (923/1354/21) за позовом Херсонської обласної водолазно-рятувальної служби передана на розгляд судді Нікітенко С.В., який розглядає справу про банкрутство Херсонської обласної водолазно-рятувальної служби справа № 923/1369/20.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13 жовтня 2021 року позовну заяву Херсонської обласної водолазно-рятувальної служби залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву Херсонської обласної водолазно-рятувальної служби до розгляду та відкрито провадження у справі (в межах справи № 9231369/20 про банкрутство Херсонської обласної водолазно-рятувальної служби). Розгляд справи № 923/1369/20 (923/1354/21) визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надіслати (надати) до суду: відповідачам - відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів та позивачу відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою належного повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.10.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідачів, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15 листопада 2021 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний порт" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем-3 позовні вимоги не визнаються у повному обсязі. За твердженням відповідача-3, Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді набула право приватної власності на майновий комплекс рятувальної станції "Залізний Порт" у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначає, що ТОВ "Водолазно-рятувальна станція - Залізний порт" є добросовісним набувачем спірного майна. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Судом вставлено, що відзив відповідача-3 надійшов у визначені строки, а тому приймається судом до розгляду та долучається до справи.

16 листопада 2021 року до суду від Херсонської обласної водолазно-рятувальної служби надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повідомляє про отримання відзиву на позовну заяву та просить суд розглянути справу без його участі, за наявними у справі матеріалами.

16 листопада 2021 року до суду від ТОВ "Водолазно-рятувальна станція - Залізний порт" надійшла заява про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, просить суд розглянути справу без його участі.

16 листопада 2021 року до суду від ТОВ "ЗПНХ" надійшла заява, в якій відповідач-2 просить суд здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає у повному обсязі.

16 листопада 2021 року до суду від Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді надійшла заява, в якій відповідач-1 просить суд здійснювати розгляд справи без його участі , позовні вимоги не визнає у повному обсязі.

Ухвалою від 17 листопада 2021 року суд закрив підготовче провадження у справі № 923/1369/20 (923/1354/21) та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 16 грудня 2021 року о 10:00 год.

15 грудня 2021 року до суду від відповідача-3 надійшла заява про застосування позовної давності, в якій заявник просить суд застосувати позову давність до вимог позивача та відмовити у задоволені позовної заяви.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У призначене судове засідання 16.12.2021 представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2 не з`явились. Судом враховано, що матеріали справи містять заяви від позивача та відповідачів про розгляд справи без їх участі.

Наслідки неявки у судове засідання учасника справи передбачені ст. 202 ГПК України.

Враховуючи, що явка представників сторін не була визнана судом обов`язковою, позивач та відповідачі були обізнані про наявність судового провадження, дату та час судового розгляду справи, а завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат, з огляду на неподання відповідачем відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, жодних заяв про продовження/поновлення строків для їх подачі, відсутність заявлених учасником справи заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті спору та прийняття рішення у справі за наявними матеріалами.

Представник відповідача-3 у судовому засіданні 16.12.2021 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 16.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника відповідача-3 про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача-3, суд,

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР від 25.07.1988 року № 199 "Про схему управління житлово-комунальним господарством"; розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 02.11.1988 року № 472-р; наказу начальника обласного управління комунального господарства виконавчого комітету Херсонської обласної ради від 09.01.1989 року № 7 "Про створення комісії щодо передачі рятувальної служби" за актом прийому передач від лютого 1989 року Позивач отримав у власність, у тому числі, рятувальну станцію "Залізний Порт", яка складалась з наступного майна:: огорожа залізобетонна, кафе з літнім майданчиком, майстерня, щитова з компресорною, побутові приміщення.

Надалі, наказом начальника Херсонської обласної рятувально-водолазної служби № 26 від 23.12.2004 року "Про передачу майна" прийнято рішення щодо передачі в користування Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді майна позивача, яке було ним отримано у власність на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР від 25.07.1988 № 199 "Про схему управління житлово-комунальним господарством", розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 02.11.1988 року № 472-р, наказу начальника обласного управління комунального господарства виконавчого комітету Херсонської обласної ради від 09.01.1989 року № 7 "Про створення комісії щодо передачі рятувальної служби" за актом прийому передач від лютого 1989 року, у тому числі і рятувальну станції "Залізний Порт", яка складалась з наступного майна: огорожа залізобетонна, кафе з літнім майданчиком; майстерня; щитова з компресорною; побутові приміщення. Зазначене майно було передано в користування за Актом прийому-передачі майнових комплексів рятувальних станцій від 28.12.2004 року

Позивач вказує, що на початку 2015 року Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді звернулась до Голопристанського районного суду Херсонської області з позовом, в якому просила визнати право приватної власності на майновий комплекс рятувальну станцію Залізний Порт , яка складається з огорожі залізобетонної № 2-3, майстерні літ З , електрощитової з компресорною літ "Б", "В", водолазної літ "Г" побутових приміщень літ "Д", "Ж", водомережа № 1, кафе з літнім майданчиком літ А , що знаходиться за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Залізний Порт, вул. Морська, б/н,. біля бази відпочинку "Ювілейний" в порядку набувальної давності.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.05.2015 у справі № 654/1535/15-ц позов задоволено. Визнано за позивачем право власності за набувальною давністю на майновий комплекс - рятувальну станцію "Залізний Порт", який складається з: огорожі залізобетонної № 2-3, майстерні літ. "З", електрощитової з компресорною літ. "Б", "В", водолазної літ. "Г", побутових приміщень літ. "Д", "Ж", водомережі № 1, кафе з літнім майданчиком літ. "А", що знаходиться за адресою: Херсонська область, Голопристанський район с. Залізний Порт, вул. Морська, б/н біля бази відпочинку "Ювілейний" та зобов`язано Реєстраційну службу Голопристанського РУЮ зареєструвати за позивачем право власності за набувальною давністю на вказане нерухоме майно. Зазначену реєстрацію здійснено 26.06.2015.

Позивач зазначає, що ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06 жовтня 2015 року Апеляційну скаргу прокурора Голопристанського району Херсонської області, діючого в інтересах держави в особі Новофедорівської ради Голопристанського району Херсонської області, задоволено частково. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 травня 2015 року скасовано, а провадження у справі закрито.

За твердженням позивача, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" оформленим протоколом від 01.07.2015 № 2 внесено та затверджено зміни до пункту 6.2 та пункту 6.3 Статуту ТОВ "ЗПНХ", на підставі яких визначено, що статутний капітал товариства складає 92000,00 грн, який сформовано на 50 % за рахунок грошових коштів, на 50 % за рахунок нерухомого майна, у тому числі (будинки, споруди, обладнання тощо), з яких, відповідно до пункту 6.3: 50 %, що дорівнює 46000,00 грн статутного капіталу, сформованого за рахунок нерухомого майна, а саме майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілений", що складається з: огорожі залізобетонної №2-3, майстерні літ. "З", електрощитової з компресорною літ. "Б", "В", водолазної літ. "Г", побутових приміщень літ. "Д", "Ж", водомережі №1, кафе з літнім майданчиком літ. "А", що знаходиться за адресою: Херсонська область, Голопристанський район с. Залізний Порт, вул. Морська, б/н, біля бази відпочинку "Ювілейний", яке належить учаснику товариства - Херсонській обласній громадській спілці по попередженню нещасних випадків з людьми на воді на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 668090465223.

Позивач вказує, що відповідно до акта оцінки та приймання-передачі майна для формування статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015, який є невід`ємною частиною його статуту, на виконання протоколу загальних зборів учасників відповідача-2 від 01.07.2015 № 2 в рахунок частки у розмірі 50 % відповідач-1 вніс до статутного капіталу відповідача-2 нерухоме майно, а саме - спірний майновий комплекс.

За твердженням позивача, 28.07.2015 між ТОВ "ЗПНХ" (продавець) та ТОВ "Водолазно-рятувальна станція - Залізний порт" (покупець) було укладено два договори купівлі-продажу по 1/2 (однієї другої) частки майнового комплексу - рятувальної станції вартістю 72679,50 грн кожна, посвідчені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М. та зареєстровані 28.07.2015 у реєстрі за №574, № 575.

На думку позивача станом на момент формування статутного капіталу шляхом внесення спірного майна - майнового комплексу рятувальна станція "Залізний Порт" до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" його учасник Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді не була власником вказаного майна, у зв`язку з чим рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" № 2 від 01.07.2015, в частині збільшення статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" шляхом внесення Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до статутного капіталу товариства нерухомого майна - майнового комплексу рятувальна станція "Залізний Порт" та зміни до Статуту ТОВ "ЗПНХ" в частині збільшення статутного капіталу товариства шляхом внесення Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до статутного капіталу товариства нерухомого мийна - майнового комплексу рятувальна станція "Залізний Порт", є такими, що суперечать положенням Закону України "Про господарські товариства" та Цивільного кодексу України.

За твердженням позивача, договори купівлі-продажу від 28.07.2015 № 574 та № 575 є не укладеними, і як наслідок Товариство з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" не є добросовісним набувачем в розумінні ч. 1 ст. 388 ЦК України.

На думку позивача, Херсонська обласна водолазно-рятувальна служба є власником майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. Г - водолазна, літ. Д та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, №2 та 3 огорожа, право власності якого порушено відповідачами у справі.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Херсонської обласної водолазно-рятувальної служби не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 55 Конституції України передбачено право кожного звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Реалізуючи передбачене Конституцією України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене відповідачем право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" № 2 від 01.07.2015 збільшено статутний капітал ТОВ "ЗПНХ" шляхом внесення Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" нерухомого майна, згідно з актом оцінки та приймання-передачі майна для формування статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015 - майнового комплексу, внесено зміни до п. 6.2 та п. 6.3 Статуту ТОВ "ЗПНХ".

Разом з тим, в 2021 році позивач вирішив оскаржити рішення зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" № 2 від 01.07.2015. Тобто позивач оскаржує прийняте ТОВ "ЗПНХ" рішення за відсутності рішення про набуття у ньому членства.

Згідно з положеннями ст.ст. 2, 4, 5 ГПК України та ст.ст. 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 у справі, рішення якого оспорюється, є Товариство з обмеженою відповідальністю.

За змістом частин третьої та п`ятої статті 63 ГК України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. А тому у спорах, що виникають з корпоративних відносин, необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у частині першій статті 167 Господарського кодексу України.

У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" господарським судам надано роз`яснення про те, що під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з`ясовувати наявність в особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Судом враховуються висновки Великої Палата Верховного Суду, викладені в постанові від 11.06.2019 №917/1338/18, зокрема про те, що визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, якщо позивачі обґрунтовують позовні вимоги порушенням відповідачами їхніх корпоративних прав, то встановлення наявності чи відсутності порушення таких прав, характеру та суб`єктів порушення здійснюється господарським судом під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Під час розгляду справи на підставі доводів сторін та наданих ними доказів, суд не встановив обставин порушення корпоративних прав позивача, як учасника ТОВ "ЗПНХ" у розумінні статті 167 ГК України, які підлягають захисту господарським судом, оскільки Херсонська обласної водолазно-рятувальна служба не була та не є носієм корпоративних прав ТОВ "ЗПНХ".

Суд вважає, що під час вирішення корпоративних спорів суду слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття членства у Товаристві. Тому рішення органів юридичної особи, прийняті без вступу позивача до складу її учасників, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права.

Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватись порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи.

З огляду на те, що корпоративні права позивача не порушені спірним рішенням ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015, оскільки станом на момент його прийняття позивач не був учасником ТОВ "ЗПНХ", суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015р., оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ЗПНХ" № 2 від 01.07.2015р., в частині збільшення статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ", а також визнання недійсними зміни до п. 6.2. та п. 6.3. Статуту ТОВ "ЗПНХ", затверджені протоколом загальних зборів ТОВ "ЗПНХ" від 01.07.2015р., в частині збільшення статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ".

Щодо вимоги позивача про визнання за Херсонською обласною водолазною рятувальною службою права власності на майновий комплекс - рятувальну станцію "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г"- водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, № 2 та 3 огорожа, а також вимоги про витребування з володіння ТОВ "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" на користь Херсонської обласної водолазної рятувальної служби майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г"- водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, № 2 та 3 огорожа, то вказані вимоги також не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так, посилаючись на положення ст.ст. 387-388 ЦК України позивач стверджує, що спірне нерухоме майно вибуло з його власності до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків на воді безоплатно, після чого остання також безоплатно внесла зазначене нерухоме майно до статутного капіталу ТОВ "ЗПНХ", а отже застосуванню підлягають положення ч.3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

При цьому позивач стверджує, що ТОВ "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт", щодо якої наразі є актуальним запис в Державному реєстрі про право власності на відповідне нерухоме майно, не є добросовісним набувачем у розумінні ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки вищезгадані договори купівлі-продажу від 28.07.2015 № 574 та № 575 (укладені між ТОВ "ЗПНХ", як продавцем та ТОВ Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт", як покупцем) є нібито неукладеними в силу положень ст.ст. 377, 638 ЦК України, ст. 120 ЗК України.

Водночас, поряд з вимогою про застосування способу захисту за ст. 388 ЦК України (витребування майна від добросовісного набувача), позивач також вирішив обрати спосіб захисту за ст. 392 ЦК України (визнання права власності).

Суд вважає, що безпідставності є твердження позивача про неукладеність договорів купівлі-продажу від 28.07.2015 № 574 та №575.

Так, посилаючись на положення ст.ст. 377, 638 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України позивач зазначає, що вказані договори купівлі-продажу від 28.07.2015 №574 та №575 є неукладеними, оскільки в них відсутня така нібито істотна умова договору, як вказівка на кадастровий номер земельної ділянки, на якій знаходиться відчужене нерухоме майно.

Аналізуючи зміст зазначених законодавчих положень, а також офіційні позиції компетентних органів державної влади слід дійти висновку, що зазначене обґрунтування є безпідставним.

Вирішуючи питання про належність кадастрового номеру земельної ділянки до істотних умов зазначених договорів №574 та №575 від 28.07.2015 суд враховує офіційну позицію Міністерства юстиції України та Нотаріальної палати України.

Так, у своїй офіційній відповіді на лист Нотаріальної палати України (відповідь №56856/38493-33-2019.1.1 від 17.12.2020 є загальнодоступною) Міністерство юстиції України зазначає, що нормами чинного законодавства України не передбачено обмеження права власника на відчуження нерухомого майна (його частки) з підстав відсутності державної реєстрації земельної ділянки та присвоєного кадастрового номера земельній ділянці, на якій розташоване таке нерухоме майно, а також з підстав відсутності реєстрації права власності (користування) на земельну ділянку. У таких випадках кадастровий номер та площа земельної ділянки не можуть вважатися істотними умовами договору відчуження жилого будинку, будівлі або споруди, оскільки така земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав (земельна ділянка не є сформованою, кадастровий номер їй не присвоєно, право власності (користування) на неї не зареєстровано, що має бути підтверджено відповідно до вимог чинного законодавства).

Аналогічного висновку у своїй постанові від 24.02.2020 у справі № 707/16/19 КЦС ВС дійшов Верховний Суд. Так, аналізуючи положення ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України Верховний суд зазначив, що оскільки на момент укладення спірного договору власником земельної ділянки була відповідна територіальна громада, спірним договором питання про права та обов`язки на земельну ділянку не вирішувалось. Нормами чинного законодавства України не передбачено заборони відчуження нерухомого майна, у тому числі відчуження його частинами, без відчуження земельної ділянки, на якій воно розміщене. Відтак - відчуження частини нерухомо майна не заборонено законом та не передбачає необхідності зазначати в договорі відчуження частини будинку кадастрового номера земельної ділянки.

Оскільки предметом договорів купівлі-продажу від 28.07.2015 № 574 та № 575 стали виключно по Ѕ частини об`єкта нерухомості - відповідного майнового комплексу рятувальної станції, без включення до нього земельної ділянки, слід дійти висновку, що вищевказана правова позиція Верховного Суду відображає порядок правового регулювання відносин, якій склались між ТОВ ЗПНХ , як продавцем та ТОВ Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт , як покупцем відповідного нерухомого майна, та підлягає застосуванню до цих правовідносин як до тотожних.

Відтак, договори купівлі-продажу нерухомого майна від 28.07.2015 № 574 та № 575, які укладено між ТОВ ЗПНХ , як продавцем та ТОВ Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт , як покупцем, є укладеними (вчиненими) та дійсними, а їх форма та зміст, порядок укладення (вчинення), оформлення та виконання повною мірою відповідають вимогам законодавства.

Щодо безпідставності твердження про безвідплатність набуття зазначеного нерухомого майна в особи, яка не мала права його відчужувати.

З огляду на те, що ТОВ Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт придбало відповідне нерухоме майно за двома відплатними договорами (№ 574 та № 575 від 28.07.2015), які є укладеними (вчиненими) та дійсними, воно не може визнаватись добросовісним набувачем, що набув майно безвідплатно.

Вказане, у свою чергу, виключає можливість застосування положень ч.3 ст.388 ЦК України до спірних правовідносин.

Відтак, з`ясуванню підлягають обставини за ч.1 ст. 388 ЦК України, відповідно до положень якої власник має право витребувати у добросовісного набувача майно, придбане за відплатним договором, лише у разі, якщо майно:

- було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

- було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

- вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом

Під час розгляду справи позивач не зазначив, а суд не встановив будь-яких обставин, що свідчать про загублення чи викрадення відповідного нерухомого майна.

Таким чином, суд має встановити наявність чи відсутність волі Херсонської обласної водолазної рятувальної служби, як у відчужувача, на передачу цього нерухомого майна до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків на воді.

У своїй позовній заяві Херсонська обласна водолазна рятувальна служба стверджує, що відповідний майновий комплекс передавався до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків на воді саме у користування, та окремо посилається на положення постанови КГС ВС від 30.04.2020 у справі № 923/1984/15.

Водночас, у вказаній постанові від 30.04.2020 Верховний Суд зазначив: "посилання про те, що спірний майновий комплекс переданий у користування, а не у власність, містить лише наказ Херсонської обласної рятувально-водолазної служби від 23.12.2004 № 26, посилання на який відсутнє взагалі в акті приймання-передачі від 28.12.2004, який у даному випадку не є первинним документом, що може підтвердити обставини набуття того чи іншого майна особою на правових умовах власності або користування".

Проте, під час розгляду справи № 923/1369/20 (923/1354/21), крім вищезгаданого акту прийому-передачі від 28.12.2004, до суду також надано інші документи, які опосередковували перехід права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна (майновий комплекс рятувальної станції Залізний Порт ) від Херсонської обласної водолазної рятувальної служби (припинення нею права власності) до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді (набуття нею права власності) та які перебувають у розпорядженні позивача, зокрема договір від 12.03.2004, наказ Херсонської обласної рятувально-водолазної служби № 29 від 28.12.2004.

За результатами аналізу змісту вищевказаних договору від 12.03.2004 та наказу № 29 від 28.12.2004 з`ясовано, що волевиявлення Херсонської обласної водолазної рятувальної служби при вчиненні зазначених правочинів спрямоване саме на оплатне відчуження майнового комплексу рятувальної станції Залізний Порт у власність до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді.

При цьому, за змістом вказаних вище документів, Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, зі свого боку, належним чином виконала усі відповідні умови з метою набуття права власності на відповідне нерухоме майно, результатом чого стала передача майнового комплексу рятувальної станції Залізний Порт від Херсонської обласної водолазної рятувальної служби до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді за відповідним актом прийому-передачі від 28.12.2004.

Таким чином судом встановлено наявність волі Херсонської обласної водолазної рятувальної служби на передачу у власність майна до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді.

Отже, оплатному набуттю ТОВ Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт права власності на майновий комплекс рятувальної станції Залізний Порт передував ланцюг інших правочинів, сторонами яких він не був, зокрема щодо оплатного переходу права власності від Херсонської обласної водолазної рятувальної служби до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді.

Вказане свідчить про відсутність у Херсонської обласної водолазної рятувальної служби права на витребування у ТОВ Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт відповідного нерухомого майна на підставі положень ч. 1 ст. 388 ЦК України, що у свою чергу виключає можливість задоволення вимог позивача.

Аналогічного висновку у своїй постанові від 19.05.2020 у справі № 910/3496/17 дійшов Верховний Суд.

Так, аналізуючи положення ст. 388 ЦК України Верховний Суд зазначив:

- майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України, якщо відчуження майна мало місце двічі або більше разів після недійсного правочину, однак витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів;

- наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

При цьому окремо слід звернути увагу, що в цитованій постанові КЦС ВС від 19.05.2020 стверджуються про відсутність підстав для витребування майна навіть за умови встановлення факту недійсності первісного правочину (договору) у ланцюгу правочинів, проте у своєму позові Херсонська обласна водолазна рятувальна служба не ставила питання щодо оспорювання вищевказаних договору від 12.03.2004, наказу №29 від 28.12.2014 та акту прийому-передачі від 28.12.2004.

Водночас, у відповідній практиці Верховний Суд ґрунтовно сформував правову позицію щодо обов`язку суду застосовувати принцип jura novit curia (суд знає закони), зміст якого полягає у тому, що при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин (зазначені положення викладені, до прикладу, у постановах ВП ВС від 08 червня 2021 року по справі № 662/397/15-ц, від 15.06.2021 по справі № 904/5726/19 тощо).

Розмежовуючи речові та зобов`язально-правові способи захисту, Верховний Суд висловлює правову позицію, відповідно до якої однією з умов застосування віндикаційного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі захист порушеного права власності здійснюється за допомогою зобов`язально-правових способів.

Так, у постанові від 18.12.2019 у справі № 544/1029/18 Верховний Суд зазначив: "відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права)".

Оскільки встановлено, що перехід права власності на майновий комплекс рятувальної станції "Залізний Порт" від Херсонської обласної водолазної рятувальної служби (припинення нею права власності) до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді (набуття нею права власності) опосередковувався договором від 12.03.2004, наказом № 29 від 28.12.2004, актом прийому-передачі від 28.12.2004 та ін., суд вважає за необхідне надати правову оцінку діям зазначених суб`єктів з оспорюваним нерухомим майном саме з огляду на застосування зобов`язально-правових способів захисту.

Щодо дійсності відповідних правочинів, на підставі яких відбулось відчуження нерухомого майна від Херсонської обласної водолазної рятувальної служби до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді.

Як зазначалось вище, суд з`ясував, що з моменту виникнення зобов`язально-правових відносини щодо оплатного відчуження у приватну власність майнового комплексу рятувальної станції Залізний Порт від Херсонської обласної водолазної рятувальної служби до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, які опосередковувались договором від 12.03.2004, наказом № 29 від 28.12.2004 Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді належним чином виконала кожен зі своїх відповідних обов`язків.

Результат належного та повного виконання зобов`язання оформлено відповідним актом прийому-передачі від 28.12.2004. Відтак, Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді набула право власності на майновий комплекс рятувальної станції Залізний Порт саме 28.12.2004.

Також у своїй практиці Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої не можна вважати договір (правочин) неукладеним (невчиненим) після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Зазначена правова позиція відображена, до прикладу, у постановах ВП ВС від 24.02.2021 по справі № 926/2308/19, від 05.06.2018 по справі № 338/180/17).

Аналогічно, у постанові КГС ВС від 06.11.2018 по справі № 926/3397/17 міститься висновок, відповідно до якого факт виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію такого договору як неукладеного.

Розглядаючи по суті питання відповідності оформлення зобов`язально-правових відносин щодо оплатного відчуження права власності на майновий комплекс рятувальної станції Залізний Порт від Херсонської обласної водолазної рятувальної служби до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, які опосередковувались договором від 12.03.2004, наказом № 29 від 28.12.2004, актом прийому-передачі від 28.12.2014, слід дійти висновку, що воно свідчать про належне виконання відповідних законодавчих вимог.

Херсонська обласна водолазна рятувальна служба та Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді домовились щодо всіх істотних умов оплатного відчуження права власності на майновий комплекс рятувальної станції Залізний Порт , що підтверджується відповідними письмовими доказами, після чого відбулось повне виконання, яке підтверджене актом прийому-передачі від 28.12.2004.

З огляду на матеріали справи, відповідні договір від 12.03.2004 та наказ № 29 від 28.12.2004, які перебувають у безпосередньому розпорядженні позивача, а відтак встановлено факт безповоротного ухилення саме позивачем від виконання своїх обов`язків за ст. 220 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яку сформовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.03.2019 по справі № 665/2266/16-ц, від 18.08.2021 по справі №305/1468/16-ц, якщо в результаті відповідних правочинів досягнуто поставленої мети та відбулось їх повне виконання, вони можуть бути визнані судом дійсними.

Щодо посилань позивача на преюдиційність ухвали апеляційного суду Херсонської області від 06.10.2015 по справі № 654/1535/15, суд зазначає наступне.

Так, у позовній заяві Херсонська обласна водолазна рятувальна служба окремо стверджує, що факти, які нібито встановлено ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06.10.2015 по справі № 654/1535/15, є преюдиційними і повторному доказу не підлягають.

Водночас, дослідивши зміст зазначеного судового рішення, суд дійшов висновку, що вказані доводи позивача є безпідставними.

Так, вказаною ухвалою від 06.10.2015 суд в дійсності не встановив жодного юридично значущого факту, у тому числі щодо того, чи належить відповідне нерухоме майно до об`єктів самочинного будівництва, тощо.

Більш того, апеляційний суд Херсонської області взагалі не розглядав справу № 654/1535/15 по суті заявлених позовних вимог та зробив лише один висновок, про що прямо зазначив в резолютивній частині судового рішення, а саме повідомив Херсонську обласну громадську спілку по попередженню нещасних випадків з людьми на воді про те, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарського суду, а тому саме з цих підстав провадження у справі № 654/1535/15 було закрито.

Окремо суд зазначає, що сам факт звернення Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді до Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції з позовом про визнання за позивачем право власності за набувальною давністю на майновий комплекс: рятувальну станцію Залізний Порт не свідчить про встановлення будь-яких юридично-значущих обставин.

Оскільки Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, як і будь-який інший суб`єкт правовідносин, є вільною у виборі будь-якого законного способу захисту свого права, заявлення відповідних позовних вимог саме по собі не встановлює жодних фактів та не свідчить про визнання відповідних обставин, а стосується виключно особистого рішення позивача щодо обрання конкретного виду позову, який він вважав найбільш ефективним на момент звернення до суду.

Відповідний висновок щодо порядку врахування преюдиційності судових рішень викладена у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 761/29966/16-ц.

Відтак, за результатами аналізу відповідних юридично значущих документів, які містяться у матеріалах справи, слід дійти висновку, що правочини, які опосередковували перехід (оплатне відчуження) права власності на майновий комплекс рятувальної станції Залізний Порт від Херсонської обласної водолазної рятувальної служби (припинення нею права власності) до Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді (набуття нею права власності) (у т.ч. договір від 12.03.2004, наказ №29 від 28.12.2004, акт прийому-передачі від 28.12.2004), є укладеними (вчиненими) і дійсними, та їх вчинено правомірно, законно, добросовісно і розумно, у формі, в порядку, згідно з приписами щодо змісту, у спосіб та з дотриманням усіх інших відповідних вимог діючого на вказаний момент законодавства (у т.ч. з урахуванням положень Глави 16 Правочини Розділу IV Книги Першої Цивільного Кодексу України).

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про визнання за Херсонською обласною водолазною рятувальною службою права власності на майновий комплекс - рятувальну станцію "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г"- водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, № 2 та 3 огорожа, а також вимоги про витребування з володіння ТОВ "Водолазно-рятувальна станція - Залізний Порт" на користь Херсонської обласної водолазної рятувальної служби майнового комплексу - рятувальна станція "Залізний Порт" біля бази відпочинку "Ювілейний", що складається з літ. "А" кафе з літнім майданчиком загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Б" - електрощитові, літ. "В" - компресорна, літ. "Г"- водолазна, літ. "Д" та "Ж" - побутові приміщення, літ. "З" - майстерня, №1 водопровід, № 2 та 3 огорожа.

Щодо заяви відповідача-3 про застосування позовної давності, суд дійшов наступних висновків.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Зазначені загальні правові висновки щодо порядку застосування позовної давності є усталеними у судовій практиці Верховного Суду.

Виходячи із зазначеного та з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заява відповідача-3 про застосування до спірних правовідносин позовної давності судом не розглядається.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до приписів статі 129 ГПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.02.2022.

Суддя С.В. Нікітенко