Ухвала

від 02.02.2022 по справі 922/3666/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 922/3666/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021

(головуючий - Хачатрян В.С., судді Ільїн О.В., Склярук О.І.)

у справі №922/3666/20

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Снейк"

про визнання права власності на корпоративні права,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2022 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі №922/3666/20 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

1)формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; або

2)обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; або

3)зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі №922/3666/20, ОСОБА_1 в якості підстав для касаційного оскарження посилається на п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Вказує, що судом апеляційної інстанції не всебічно з`ясовано всі обставини справи, не надано належної оцінки доказам та аргументам позивача, а також застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Вищого господарського суду України від 26.04.2017 у справі №916/3731/15, від 27.04.2017 у справі №916/3733/15, від 26.01.2016 у справі №922/3350/13, ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.04.2016 у справі №756/16414/14-ц, від 01.06.2016 у справі №466/8679/13-ц.

Разом з тим, посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Вищого господарського суду України від 26.04.2017 у справі №916/3731/15, від 27.04.2017 у справі №916/3733/15, від 26.01.2016 у справі №922/3350/13, та ухвалах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.04.2016 у справі №756/16414/14-ц, від 01.06.2016 у справі №466/8679/13-ц, не можуть вважатись належною підставою для касаційного оскарження судових рішень, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, а не постанова Вищого господарського суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Отже, у визначений Верховним Судом строк ОСОБА_1 слід належним чином виконати вимоги ст. 290 ГПК України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

Крім того відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Однак скаржником до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору за перегляд оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У 2020 році ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 51% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Снейк", статутний капітал якого складає 6 734 693,88 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 у справі №922/3666/20 позов задоволено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі №922/3666/20 рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 скасовано, прийнято нове про відмову у позові.

Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі №922/3666/20, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2021 залишити без змін.

Таким чином за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі №922/3666/20 скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 103 040,80 (3 434 693,88 грн * 1,5% * 200%).

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:

Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету: 22030102

Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Отже, ОСОБА_1 необхідно надати докази, що підтверджують сплату судового збору в сумі 103 040,80 грн.

Разом з тим положеннями ст. 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Згідно з положеннями ст.ст. 73, 76, 77 ГПК України належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що доказів надсилання іншим сторонам у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення скаржником не надано.

Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені ч. 3 ст. 2 ГПК України.

Положеннями ч. 5 ст. 13 ГПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Ненаправлення скаржником копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу, позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу.

Таким чином скаржнику слід належним чином виконати вимоги ст. 291 ГПК України, надіслати учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів і надати Суду докази такого надсилання.

З огляду на викладене касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі №922/3666/20 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом подання: заяви про усунення недоліків касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України; доказів, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 103 040,80 грн; а також доказів надсилання всім учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі №922/3666/20 залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець