Постанова

від 02.02.2022 по справі 705/710/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 705/710/15-ц

провадження № 61-14428св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Уманський районний відділ державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області, у складі судді

Білик О. В., від 20 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л., від 27 липня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Уманського районного відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області (далі - Уманський ВДВС).

Скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що на виконання рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2012 року у справі № 2318/1249/2012 (провадження № 2/2318/794/2012) видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 моральної шкоди та судових витрат на загальну суму 161 921,90 грн.

Постановою державного виконавця Уманського ВДВС від 27 січня

2015 року у виконавчому провадженні № 33702687 накладено арешт на зернозбиральний комбайн Claas Dominator 208 Mega , державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить фермерському господарству (далі - ФГ) Зустріч , засновником якого є ОСОБА_1 , заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, у тому числі зазначеного зернозбирального комбайну.

Заявник вважає зазначену постанову протиправною, оскільки стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривні та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, тоді як Уманське ВДВС ігнорує його повідомлення про наявність грошових коштів в товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельній фірмі (далі -

ТОВ ВТФ) Сяйво , сума боргу якого перед заявником становить понад

400 000 грн.

Посилаючись на викладене просив суд визнати дії Уманського ВДВС і постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 січня 2015 року протиправними та скасувати зазначену постанову.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області

від 20 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2021 року, у задоволенні скарги

ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що державний виконавець здійснював перевірку майнового стану боржника в повному обсязі і наклав арешт на зернозбиральний комбайн лише після того як не виявив іншого ліквідного та безспірного майна чи коштів, за рахунок яких можливо виконати рішення суду. У свою чергу ОСОБА_1 , не зважаючи на ту обставину, що рішення суду виконується із 2012 року, не навів доказів, що ним, як боржником, вживались активні дії спрямовані на виконання судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області

від 20 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 27 липня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи № 705/710/15-ц із суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували відповідь

ТОВ ВТФ Сяйво , надану в рамках кримінального провадження, з якої вбачається, що розподільчого балансу в товаристві не складалось як до так і після виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства.

Стверджує, що державний виконавець мав накласти арешт на рахунки

ТОВ ВТФ Сяйво , оскільки ним доведено внесення грошових коштів в касу цього товариства, після чого ТОВ ВТФ Сяйво мало спростовувати наведене. Також вказує, що він є єдиним власником вказаного товариства, яке 23 вересня 2010 року було захоплене в рейдерський спосіб.

Вважає недоречним посилання судів попередніх інстанцій на строк розгляду скарги з огляду на те, що його позов до ТОВ ВТФ Сяйво про повернення боргу із 2011 року перебуває на розгляді у суді першої інстанції та досі нерозглянутий, а його клопотання про зупинення розгляду скарги до вирішення вказаного позову проігнороване.

Апеляційним судом в іншій справі безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яким за його дружиною було визнано право власності на 1/2 частину зернозбирального комбайну Claas Dominator 208 Mega , державний номерний знак НОМЕР_1 .

Просив врахувати, що Уманське ВДВС звернулось до суду із поданням про визначення його частки в ФГ Зустріч , та суд, вирішуючи це подання, позбавив його права на юридичну допомогу.

Крім того, вказував, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи.

Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року Уманський ВДВС подав відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додані докази надсилання його копій іншим учасникам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні в Уманському ВДВС із 03 серпня 2012 року перебуває виконавче провадження № 33702687 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2318/1249/2012 (провадження № 2/2318/794/2012), виданого 02 серпня 2012 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 160 000 грн та судових витрат в сумі 1 921,90 грн.

В ході вказаного виконавчого провадження державний виконавець вживав заходи для встановлення, у тому числі, даних про участь ОСОБА_1 як засновника в ТОВ ВТФ Сяйво та, перевіривши інформацію, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців, станом на 2014 рік, встановив, що відомості про ОСОБА_1 як засновника ТОВ ВТФ Сяйво (ідентифікаційний код 03567635) у вказаному реєстрі відсутні.

Згідно листа ТОВ ВТФ Сяйво від 31 грудня 2014 року ОСОБА_1 у листопаді 2010 року виключений із складу учасників товариства і станом на дату надання повідомлення не має частки в товаристві. Також вказано, що на розгляді Уманського міськрайонного суду перебувають справи за позовом ОСОБА_1 до товариства про стягнення сум поворотної фінансової допомоги та позов товариства до ОСОБА_1 про визнання відсутності правовідносин по договорам позики, визнання недійсними договорів позики, оскільки товариство заперечує факт отримання позики від ОСОБА_1 .

Державним виконавцем встановлено наявність рухомого майна, яке зареєстровано за ФГ Зустріч , засновником та власником якого є

ОСОБА_1 .

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2012 року, виділено з метою звернення стягнення у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2318/1249/2012

(№ 2/2318/794/2012), виданим 02 серпня 2012 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області, з частки майна у ФГ Зустріч , що належить боржнику ОСОБА_1 - зернозбиральний комбайн Claas Dominator 208 Mega , державний номерний знак НОМЕР_1 , та надано дозвіл Уманському ВДВС на звернення стягнення на вказаний комбайн.

Постановою від 27 січня 2015 року в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на зернозбиральний комбайн Claas Dominator 208 Mega , державний номерний знак НОМЕР_1 , та заборонено відчуження майна, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до частини другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення ЄСПЛ

від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України ).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно приписів статті першої Закону України від 21 квітня 1999 року

№ 606-XIV Про виконавче провадження (далі - Закон № 606-XIV,

в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Права і обов`язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону № 606-XIV. За змістом цієї норми державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону № 606-XIV заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

За змістом статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до частини першої-п`ятої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

За змістом вказаних норм боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. У будь-якому випадку черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Проте відмову державного виконавця задовольнити зазначену вимогу боржника може бути визнано в судовому порядку необґрунтованою, коли очевидно, що цією вимогою не порушено інтересів стягувача й не ускладнено виконання рішення.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що рішення суду в справі

№ 2318/1249/2012, яке набрало законної сили не виконується тривалий час

(із 2012 року); за наявності ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2012 року, залишеної без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2012 року, якими надано дозвіл на звернення стягнення на спірний комбайн, дійшли обґрунтованого висновку про правомірність винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, зокрема зернозбирального комбайну Claas Dominator 208 Mega , державний номерний знак НОМЕР_1 .

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що державний виконавець мав об`єктивні докази наявності у ОСОБА_1 коштів на рахунках

ТОВ ВТФ Сяйво та порушив черговість звернення стягнення, є безпідставними, оскільки між ТОВ ВТФ Сяйво та ОСОБА_1 існує невирішений судовий спір з цього приводу і державний виконавець не є уповноваженою особою для вирішення цього спору.

При цьому, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що спір у справі № 705/6552/13-ц за позовом ОСОБА_1 до

ТОВ ВТФ Сяйво про стягнення суми боргу за договорами позики, та за позовом ТОВ ВТФ Сяйво до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, визнання відсутності правовідносин, на час ухвалення судами оскаржених судових рішень не вирішений.

Водночас, ОСОБА_1 не позбавлений права в добровільному порядку виконати рішення суду, яке набрало законної сили, та надати державному виконавцю докази такого виконання.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції не вирішено клопотання про зупинення розгляду скарги до вирішення справи

№ 705/6552/13-ц, не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки вказані доводи не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій по суті розгляду скарги. Судові рішення, що набрали законної сили, мають виконуватися за рахунок майна боржника, наявного у нього на момент виконання судового рішення.

Аргументи ОСОБА_1 , які зводяться до незгоди із судовим рішеннями прийнятими в інших справах, виходять за межі вирішення скарги.

Посилання заявника на те, що апеляційний суд безпідставно відхилив його клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд правильно врахував, що заявником не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, розгляд скарги триває із 2015 року, а неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (наприклад рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області

від 20 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 27 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В Синельников С. Ф. Хопта