Рішення

від 31.01.2022 по справі 173/1829/21

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1829/21

Провадження №2/173/72/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Тітовський Сергій Іванович про визнання права на майно в порядку спадкування ,-

ВСТАНОВИВ:

15.09.2021 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання права на майно в порядку спадкування до відповідача Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Тітовський Сергій Іванович .

16.09.2021 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження позовного в підготовче судове засідання на 18.11.2021 року.

18.11.2021 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений до 31.01.2022 року в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи.

31.01.2022 закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засідання на 31.01.2022

Фіксування судовго засідання технічними засобами не здійснювалось в відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.

Згідно поданого позову позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після померлого батька, ОСОБА_2 , право на спадкове майно, а саме: право на земельну частку (пай) розміром 6.64 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі ( на місцевості), що розташована на території Верхівцевської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області яке залишилось у спадок після смерті його дружини, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_3 . Спадкоємцем після її смерті був її чоловік, ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але належним чином не оформив своїх спадкових прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 , 24.07.2012 року залишив на її ім`я заповіт, де зазначив, що все майно, де б воно не було і з чого б не складалось, і все те, що йому буде належать на день смерті, і на що він згідно із законом буде мати право заповідає їй, ОСОБА_1 .

На день смерті батьків залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку; земельної ділянки; земельної ділянки, що розташована на території Верхівцевської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області із земель бувшого КСП Колос .

Спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині ОСОБА_2 , немає. Вона є єдиною спадкоємицею.

В травні 2021 року вона дізналась, що у її матері було право на земельну ділянку (пай), що розташована на території Верхівцевської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області із земель бувшого КСП Колос .

Вона вирішила оформити земельну ділянку та звернулась до приватного нотаріуса Тітовського С.І., із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, що належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою приватного нотаріуса від 07.09.2021 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, що й стало підставою звернення до суду.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подавши заяву про розгляд справи у її відсутність. Згідно поданої заяви позовні вимоги підтримує.

Відповідач, представник Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився подавши заяву про розгляд справи у його відсутність, згідно якої просить прийняти законне та обґрунтоване рішення у відповідності із законом.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Тітовський С.І., в судове засідання не з`явився, подавши заяви про розгляд справи у його відсутність.

Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть, про народження та про укладення шлюбу.

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина. Позивач зазначає, що до складу спадщини входило і право ОСОБА_3 , на земельну частку (пай) із земель бувшого КСП Колос .

Згідно наданих позивачем доказів, судом встановлено, що ОСОБА_3 , 1930 року народження була членом колгоспу ім. Горького в подальшому КСП Колос з 1977 року по 22.02.1985 року, що підтверджується копією трудової книжки колгоспника . В 1985 році ОСОБА_3 , досягла пенсійного віку. Тобто була пенсіонеркою із числа бувших членів колгоспу ім. Горького в подальшому КСП Колос .

Крім того згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) Серія ДН 380 № 358 ОСОБА_3 має право на пайовий фонд майна КСП Колос .

Таким чином судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 , була членом колгоспу ім. Горького в подальшому КСП Колос , а потім пенсіонером із числа членів цього господарства.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям №720 від 08.08.1995 року - право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

Згідно з п. п. 3, 4, 7 вищевказаного Указу Президента України, вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначалася виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

За правилами статей 20, 21, 24 Закону України "Про власність" (чинного на час видачі державного акта на право колективної власності на землю) суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. У майні, що належить кооперативу (колгоспу, радгоспу), визначалися частки членів цього кооперативу (колгоспу, радгоспу).

Відповідно до довідки Верхньодніпровського районного відділу земельних ресурсів 12.11.2003 року №9/18-993 ОСОБА_3 , значиться в списках до Державного акту на право приватної власності на землі КСП Колос ВД № 0002 від 25.01.1995 року і не значиться у списках на видачу сертифікатів на земельну частку (пай) по КСП Колос 14.04.1997 року.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 , була пенсіонером із числа членів колгоспу ім. Горького в подальшому КСП Колос і на дату видачі Державного акту на право приватної власності на землі КСП Колос ВД № 0002 від 25.01.1995 року була живою, оскільки згідно свідоцтва про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно у неї виникло право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати па право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону України основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/ є сертифікат на право на земельну частку /пай/виданий районною /міською/ державною адміністрацією.

Відповідно до ч.2 ст.2 вищевказаного Закону України, документами, що посвідчують право на земельну частку /пай/, також є рішення суду про визнання права на земельну частку /пай/.

Відповідно до ч. 1, 2 ЗУ Про колективне сільськогосподарське підприємство - Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16.04.2004 року визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі акта, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Оцінюючи наведені вище докази судом встановлено, що у матері позивачки за життя виникло право на земельну частку (пай) так як ОСОБА_3 , була пенсіонеркою із членів колгоспу ім. Горького в подальшому КСП Колос

Разом з тим сертифікат на право на земельну (частку) на ім`я ОСОБА_3 , не видавався . Проте право на земельну частку (пай) із земель КСП Колос виникло та існувало на час смерті ОСОБА_3 , та увійшло до спадкової маси, що залишилась після її смерті.

За доводами позивача після смерті ОСОБА_3 , спадкоємцем її майна був батько позивача, ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, але належним чином не оформив своїх спадкових прав.

Оскільки ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкування після її смерті відбувалось за нормами ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року - Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Так, згідно ст. 553 ЦК УРСР 1963 року - Спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій.

Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Відповідно до довідки № 1171 від 31.08.2021 року судом встановлено, що ОСОБА_3 , була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована разом із чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5.

Оскільки батько позивачки ОСОБА_2 , був зареєстрований разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , тобто фактично вступив в управління або володінням спадковим майном, він вважається таким, що прийняв спадщину, що залишилась після його смерті, оскільки заяви про відмову від спадщини протягом шестимісячного строку не подав.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 , 24.07.2012 року залишив на ім`я позивачки заповіт, де зазначив, що все майно, де б воно не було і з чого б не складалось, і все те, що йому буде належать на день смерті, і на що він згідно із законом буде мати право, заповідає ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту.

Таким чином право на земельну частку пай, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , увійшло до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України - До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 № 68/2012 встановлено, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулась лише позивачка.

Син спадкодавця ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , який також проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини після її смерті, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Також з матеріалів спадкової справи встановлено, що позивачка вступила в спадщину, відкриту після смерті батька, ОСОБА_2 ,. на інше спадкове майно та отримала свідоцтва про право на спадщину від 07.08.2019 року на земельну ділянку (пай), що знаходиться на території КСП ім.. Куйбишева в с. Чумаки П`ятихатського району дніпропетровської області та від 20.08.2020 року на земельну ділянку (пай), кадастровий номер 1221010300:01:001:0005.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 7 встановлено, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи, що у матері позивача, ОСОБА_3 ,. виникло право на земельну частку (пай), як у пенсіонерки із членів колгоспу ім. Горького в подальшому КСП Колос . Дане право фактично прийняв в спадщину батько позивачки ОСОБА_2 , шляхом фактичного проживання із спадкодавцем, відповідно дане право входить до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 .

Також судом встановлено, що позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , та прийняла спадщину, отримавши свідоцтва про право на спадщину на інше майно, що залишилось після смерті батька.

Згідно довідки Верхньодніпровського районного відділу земельних ресурсів 12.11.2003 року №9/18-993 розмір земельної частки (паю) по КСП Колос складає 6.64 га, умовних кадастрових гектарів.

Відсутність на території Верхівцевської міської ради резервного земельного фонду не припиняє право ОСОБА_3 , на земельну частку (пай) як пенсіонерки із членів колгоспу ім. Горького в подальшому КСП Колос .

Виходячи з вищевикладеного, суд у відповідності до обраного позивачем способу захисту порушених прав, а саме визнання права, який передбачений ст. 16 ЦК України, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, оскільки судом не встановлено вини відповідача у порушення прав позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263- 265, 268, 273 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , до Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області, (юридична адреса: 51660 вул. Центральна, 75 м. Верхівцево Кам`янського району Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 39550156) третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Тітовський Сергій Іванович ( юридична адреса: 51660 вул. Центральна, 79 м. Верхівцево Кам`янського району Дніпропетровської області) про визнання права на майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай), розміром 6.64 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області із земель бувшого КСП Колос в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908.00 грн., покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського Апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 31.01.2022 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 03.02.2022 року

Дата набрання законної сили: 03.03.2022 року