Рішення

від 01.10.2007 по справі 20-5/306

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2007 р.

справа № 20-5/306

За позовом: Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1   (АДРЕСА_1)

до Фонду комунального майна

Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

третя особа: Відділ державної

служби охорони культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської

державної адміністрації (м. Севастополь, Історичний

бульвар) 

про спонукання виконати певні дії

та про визнання рішення недійсним

Суддя: І.В.

Євдокимов

Представники сторін:

Позивач - ОСОБА_2, представник,

довіреність НОМЕР_1, СПД ОСОБА_1;

Позивач - ОСОБА_3, представник,

довіреність НОМЕР_2,   СПД ОСОБА_1;

Відповідач

- не з'явився,  Фонд комунального майна

Севастопольської міської Ради;

Третя особа - Скурідін Олег

Олександрович, представник, довіреність № б/н від 26.03.07,      Відділ державної служби охорони

культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської державної

адміністрації;

Суть спору:

Позивач - СПД ОСОБА_1, звернувся до

суду з позовом до відповідача - Фонду комунального майна Севастопольської

міської Ради, про спонукання здійснити інвентаризацію та зобов'язати

відповідача здійснити приватизацію вбудованого нежитлового приміщення загальною

площею 40,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, і укласти договір

купівлі-продажу вказаних приміщень.

Крім того, позивач просить визнати

недійсним рішення виконкому Севастопольської міської Ради від 17.07.1990 №

11/915 „Про включення до Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва

місцевого призначення містобудівного комплексу місткового кільця м. Севастополя

” в частині включення будинку АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 15.08.2007 до

участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору, на стороні відповідача залучений 

Відділ державної служби охорони культурної спадщини Управління культури

Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідач - Фонд комунального

майна Севастопольської міської Ради позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої

заперечення тим, що за даними Відділу культурної спадщини Управління культури

Севастопольської міської державної адміністрації житловий будинок, розташований

по вул. Б. Морська, 43 є пам'ятником архітектури та включений до Реєстру нерухомих

об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м.

Севастополю та зараховано у Державному Реєстру нерухомих пам'яток України.

Крим того, Фонд комунального майна

Севастопольської міської Ради вважає, що Законом України “Про тимчасову

заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” тимчасово зупинена

приватизація  пам'яток культурної

спадщини, відмова у приватизації є законною, а позовні вимоги такими, що не

підлягають задоволенню.

Згідно ст. 22 Господарського

процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін

роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представників сторін,

суд

в с т а н о в

и в:

10 листопада 2003 року позивачем

згідно договору оренди нерухомого майна № 184-03 отримано в оренду комунальне

майно -вбудоване приміщення загальною площею 40,8 м2 на першому

поверсі будинку АДРЕСА_2.

За погодженням із орендодавцем

позивачем здійснені невід'ємні поліпшення орендованого майна, які перевищують

25% залишкової балансової вартості об'єкту оренди.

Позивач  звернувся до Фонду комунального майна із

заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом

викупу вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 40,8 кв.м.,

розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

12.12.2005 листом за вих. № 1338

Фонд комунального майна повідомив позивачеві, що будинок по АДРЕСА_2 включений

до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та

місцевого значення по м. Севастополю, у зв'язку з чим питання про включення

вказаного об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, буде

розглядатися Севастопольською міською Радою після зняття обмежень, які діють

відповідно до Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток

культурної спадщини” від 01.02.2005.

Рішенням Севастопольської міської

Ради № 1090 від 12.12.2006 „Про внесення змін до рішення Севастопольської

міської Ради № 637 від 04.03.2003 „Про програму оптимізації структури комунального

майна та підвищення ефективності його використання на 2003-2006 роки в м.

Севастополі  були внесені доповнення до

Переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом

викупу”. Відповідно до п. 1.1 та рядку № 202, спірне приміщення підлягає

приватизації шляхом викупу орендарем.

Позивач звернувся до відповідача із

заявою про приватизацію вбудованого нежитлового приміщення загальною площею

40,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач листом № 1817 від

07.06.2007 повідомив позивача про те, що здійснення приватизації орендованого

приміщення не передбачається можливим до знаття встановлених обмежень, з

посиланням на п. 5 ст. 7 Закону України 

„Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”,

Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної

спадщини”, на рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 „Про

внесення доповнень та змін до рішення міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про

затвердження переліку об'єктів культурної спадщини та об'єктів соціально

значущих для міста (в тому числі нежитлових приміщень) які відносяться до

комунальної власності, приватизація яких не допускається”.

Відповідно до ст. 43 Господарського

процесуального кодексу України, провівши оцінку представленим доказам, суд

вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі,

виходячи з наступного.

Відповідно до статті 20

Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має

право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси

зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності

прав; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими

законом.

Відповідно до положень статті 7

Закону України “Про приватизацію державного майна” № 2163-ХІІ від 04.03.1992 (з

подальшими змінами і доповненнями) державну політику в сфері приватизації

здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та

представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці

Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Згідно зі статтею 1 Закону України

“Про приватизацію державного майна” приватизація державного майна -це

відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить

Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть

бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення

соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на

структурну перебудову економіки України.

Згідно з частиною 4 статті 3

вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється

положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється

органами місцевого самоврядування.

Продаж майна, що є у комунальній

власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами.

Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими

радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та  підконтрольними.

Рішенням Севастопольської міської

Ради № 339 від 12.11.2002 затверджено Положення про Фонд комунального майна

Севастопольської міської Ради, пунктами 6.19, 6.20 якого передбачено, що Фонд

комунального майна Севастопольської міської Ради організує програму

приватизації, є органом приватизації по об'єктам права комунальної власності

від імені та за дорученням ради, укладає договори купівлі-продажу, здійснює

контроль їх виконання.

Згідно з пунктом 3 статті 2 Закону

України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”

за наявності заборони на  приватизацію

будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації,  або у разі відмови покупця від приватизації

будівлі (споруди,  приміщення), в якій

розташований об'єкт, що приватизується 

шляхом  викупу, зазначені будівлі

(споруди, приміщення) передаються у встановленому  порядку власникам приватизованих об'єктів в

оренду на строк не менш як десять років.

Як свідчать матеріали справи,

позивачу на підставі договору оренди надано у строкове платне користування

нежитлове приміщення загальною площею 40,8 кв.м., розташованого за адресою:

АДРЕСА_2., від викупу цього приміщення позивач не відмовлявся.

Відповідно до статті 4 Закону

України Про приватизацію державного майна” державна програма приватизації

визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом

державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом

України.

Згідно з пунктом 49 Державної

програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженою Законом України “Про

Державну програму приватизації” покупець, 

який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на

момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах

займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду,

приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною

Радою Автономної Республіки Крим  (щодо

майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною  місцевою 

радою  (щодо об'єктів права

комунальної власності).

Згідно зі ст. 5 Державної програми

приватизації на 2000 - 2002 роки, до об'єктів приватизації групи А відносяться

цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні

підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні

майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації

державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб

включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для

формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а

також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які

перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в

тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та

нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського

суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого

управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні

майнові комплекси.

Рішенням Конституційного Суду

України від 13.12.2000 по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих

положень статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних

підприємств (малу приватизацію)” зазначено, що положення частин першої, третьої

статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств

(малу приватизацію)" щодо ініціативи покупців про включення відповідного

майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації треба розуміти як право

покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої

приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу.

17.07.1990 виконуючий комітет Севастопольської

міської Ради народних депутатів, розглянув перелік пам'ятників архітектури та

градобудівництва місцевого значення м. Севастополя, складений Управлінням

архітектури та градобудівництва станом на 01.06.1990 та керуючись положеннями

Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”, що

діяв на той момент, прийнято рішення № 11/915 „Про внесення до Переліку

пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного

комплексу міського кільця міста Севастополя”.

Пунктом 1 рішення виконуючого

комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 11/915 від

17.07.1990 затверджений Перелік пам'ятників архітектури і градобудівництва

місцевого значення, згідно до якого житловий будинок АДРЕСА_2  віднесений до вищезазначеного переліку

пам'ятників архітектури.

Рішенням Севастопольської міської

Ради № 1090 від 12.12.2006 „Про внесення змін до рішення Севастопольської

міської Ради № 637 від 04.03.2003 „Про програму оптимізації структури

комунального майна та підвищення ефективності його використання на 2003-2006

роки в м. Севастополі  були внесені

доповнення до Переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають

приватизації шляхом викупу”. Відповідно до п. 1.1 та рядку № 202, спірне

приміщення підлягає приватизації шляхом викупу орендарем.

Таким чином, з матеріалів

справи  вбачається, що на той момент,

коли орган приватизації відповідно до закону повинен був вирішити питання про

приватизацію об'єкту по АДРЕСА_2, ніяких обмежень щодо приватизації таких об'єктів

не існувало, позивач мав право на приватизацію шляхом викупу приміщень, які

знаходились у нього в оренді.

Крим того, статтею 13 Закону

України „Про охорону культурної спадщини” передбачено, що об'єкти культурної

спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної,

естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої

цінності підлягають реєстрації  

шляхом  занесення  до 

Державного  реєстру нерухомих

пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого

значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється  Кабінетом 

Міністрів  України.  Із 

занесенням  до Реєстру  на 

об'єкт культурної  спадщини,  на 

всі  його складові елементи  поширюється 

правовий  статус  пам'ятки.

Згідно зі статтею 14 Закону України

„Про охорону культурної спадщини” занесення  

об'єкта  культурної  спадщини 

до  Реєстру  та внесення змін до  нього (вилучення  з Реєстру, 

зміна  категорії пам'ятки)

провадяться відповідно до категорії пам'ятки: а) пам'ятки національного

значення -  постановою Кабінету Міністрів

України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони

культурної спадщини; б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального

органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини  за 

поданням відповідних  органів  охорони 

культурної спадщини або за поданням Українського товариства  охорони 

пам'яток  історії  та культури, інших громадських організацій,

до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини,

протягом одного місяця з дня одержання подання. Центральний орган

виконавчої  влади у сфері охорони

культурної спадщини надає органу охорони культурної спадщини Ради міністрів

Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської

та Севастопольської міських, районних державних   адміністрацій, органам охорони культурної

спадщини місцевого самоврядування 

витяги  з  Реєстру 

щодо  пам'яток,  які розташовані на їхніх територіях.

Крім того, статтею 17 Закону

України „Про охорону культурної спадщини” передбачено, що пам'ятка, крім

пам'ятки археології, може перебувати у державній,  комунальній або приватній  власності. Суб'єкти  права власності на пам'ятку визначаються

згідно із законом.

Статтею 1 Закону України „Про

тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” встановлена

заборона приватизації пам'яток 

культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку

пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Одночасно пунктом 2 статті 2 Закону

України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”

доручено Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін  з  дня

набрання  чинності  цим 

Законом  подати на розгляд

Верховної Ради України проект Закону України про затвердження переліку пам'яток

культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Невиконання норми Закону  вищим органом виконавчої влади не може бути

підставою для обмеження прав господарюючих суб'єктів.

Згідно з Порядком визначення

категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного

реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів

України № 1760 від 27.12.2001 об'єкти культурної спадщини заносяться до

Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням

Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів національного значення або за

рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони

культурної спадщини - щодо об'єктів місцевого значення.  На кожний об'єкт культурної спадщини, що

пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до

Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню

в цьому органі. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової

документації не допускається.  

Відповідно до п. 3 вказаного

порядку облікова документація на об'єкт культурної спадщини включає облікову

картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку

про майнову цінність об'єкта.

Крім того, постановою

господарського суду м. Севастополя від 01.11.2006 по справі № 20-9/112

встановлено, що на момент звернення позивача із заявою та на момент розгляду

постійною комісією Севастопольської міської Ради заяви позивача даний  Закон України “Про тимчасову заборону

приватизації пам'яток культурної спадщини” не існував.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Господарського

кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист

своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів

захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів

державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що

суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта

господарювання або споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21

Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує

нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної

Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам

цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином,  суд дійшов до висновку, що позовні вимоги

підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського

процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті

державного мита в сумі 255,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному

забезпеченню судового процесу в сумі 118,00 грн.

На підставі висловленого, керуючись

ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсними рішення виконкому

Севастопольської міської Ради від 17.07.1990 № 11/915 „Про включення до

Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого призначення

містобудівного комплексу місткового кільця м. Севастополя ” в частині включення

будинку АДРЕСА_2.

3.          Зобов'язати Фонд комунального

майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул.

Луначарського, 5, код ЕДРПОУ 25750044, р/р 37188003000416 в УДК в

м.Севастополі, МФО 824509) здійснити приватизацію  нежитлових приміщень загальною площею 40,8

кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_2, шляхом викупу Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1   (АДРЕСА_1,

ідентифікаційний код НОМЕР_3).

4.          Зобов'язати Фонд комунального

майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул.

Луначарського, 5, код ЕДРПОУ 25750044, р/р 37188003000416 в УДК в

м.Севастополі, МФО 824509) укласти з Суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_1   (АДРЕСА_1, ідентифікаційний

код НОМЕР_3) договір купівлі-продажу шляхом викупу нежитлових приміщень

загальною площею 40,8 кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_2.

5.                    Стягнути з Фонду

комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь,

вул. Луначарського, 5, код ЕДРПОУ 25750044, відомостей про наявність

поточних  рахунків в установах банків

немає) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1   (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3,

відомостей про наявність поточних 

рахунків в установах банків немає) державне мито у сумі 255,00 грн.

та витрати на інформаційно-технічне 

забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

                    Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення

оформлено

згідно

з вимогами

ст.

84 ГПК України

та

підписано

09.10.2007

Розсилка:

1.          СПД ОСОБА_1  (АДРЕСА_1)

2.          Фонд комунального майна

Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул.  Луначарського. 5)

3.          Відділ державної служби охорони

культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської державної

адміністрації (м. Севастополь, Історічний бульвар) 

4.          Справа

5.          наряд