Ухвала

від 04.02.2022 по справі 363/594/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"04" лютого 2022 р. Справа № 363/594/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року суддя Вишгородський районний суд Київської області Чірков Г.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

встановив:

заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви до суду, оскільки в майбутньому має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього заборгованості за договором оренди від 19 квітня 2019 року, розірвання договору оренди нежитлових приміщень та витребування майна у вигляді виробничих, нежитлових приміщень, яке належить позивачу на праві приватної власності з незаконного володіння ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що йому на праві приватної власності належить нерухоме майно у вигляді виробничих будівель та споруд, а саме бірочний цех, приміщення котельні №1, сушильня, душова, приміщення котельні №2, склад пального №1, убиральня, кульково-сітковий цех, тарний цех, щитковий цех сушильні, огорожа, майданчик для вугілля, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6 га, з кадастровим номером 3221885201:03:062:0154, яка знаходиться у володінні Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області.

19 квітня 2019 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір оренди (майнового найму) нежитлового приміщення, згідно п. 1.1 та п. 1.2 якого ОСОБА_1 , передав у строкове платне користування ОСОБА_2 , а той прийняв приміщення загальною площею 460 кв. метрів, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та обладнання й інше майно, яке встановлено та знаходиться в приміщенні, перелік якого наводиться в п. 1.1. цього договору.

Посилається на те, що ОСОБА_2 умови договору не виконує, орендну плату не сплачував, а виробничі приміщення фактично присвоїв та відмовляється від їх повернення.

З цих підстав в порядку забезпечення майбутнього позову просить:

-накласти арешт на виробничі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом їхнього опломбування;

-заборони ОСОБА_2 користуватись виробничими приміщенням, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-накласти арешт на вантажопасажирський легковий автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, 2011 року випуску та легковий автомобіль Lexus LX 570, 2008 року випуску, що належать ОСОБА_2 , шляхом заборони відчуження такого майна, надання його у користування за договорами оренди або передачі у користування іншим особам у будь-який інший спосіб, вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі прав на рухоме майно у тому числі, але не виключно, щодо внесення записів, внесення змін до записів, скасування записів про державну реєстрацію прав (окрім реєстраційний дій, пов`язаних з виконанням заходів забезпечення позову);

-накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та знаходяться на його банківських рахунках у банках та будь-яких інших фінансових установах, у тому числі відкритих ним як фізичною особою-підприємцем.

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може на будь-якій стадії розгляду справи забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, належні, допустимі та достатні докази існування між сторонами спірних правовідносин, що виникли на підставі договору оренди (майнового найму) нежитлового приміщення від 19 квітня 2019 року суду не надано.

Крім того в справі відсутні необхідні докази на підтвердження того, кому на час звернення до суду із вказаною заявою належить майно, на яке заявником пропонується накласти арешт та заборону вчиняти певні дії.

Будь-яких доказів стосовно існування рухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт, а також того, за ким зареєстровано право власності на нього, суду не надано. Державні номерні знаки автомобілів Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI та Lexus LX 570 не зазначено. Не вказано й відповідні банківські рахунки відповідача із грошовими коштами.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно роз`яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

При вирішенні цієї заяви суд виходить з того, що правовий інститут забезпечення позову не може вирішувати усі правовідносини між сторонами або захищати усі без виключення права сторін від їх можливого порушення. Єдиною метою для забезпечення позову є не захист усіх прав і інтересів сторін, а виключно забезпечення можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, за таких умов забезпечення позову застосовується у разі потенційного ризику неможливості виконання рішення суду, в незалежності від волі боржника.

Заявником не зазначено, яким чином застосування заходів забезпечення позову відносно нерухомого майна забезпечить виконання можливого рішення суду або поновлення порушених чи оспорених прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

За таких обставин суд не може дійти висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту та заборони вчиняти певні дії, а також висновку, що така заборона слугуватиме меті передбаченій ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Таким чином суд вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 149-154, 260 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя