Рішення

від 03.02.2022 по справі 357/2072/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/344/22 Справа №357/2072/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді О.Б. Саламон

з участю секретаря В.В. Костриця

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнка Анатолія Петровича, Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнка Анатолія Петровича, Міністерства юстиції України, про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0111946800:01:003:0552, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10.03.2021 визначено підсудність справи Деснянському районному суду м. Києва.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 05.04.2008 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Сотніковим В.П. за реєстровим № 2256, позивач придбала земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0111946800:01:001:0013 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка). 31.05.2008 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Козловим М.А. за реєстровим № 1716, позивач придбала земельну ділянку площею 0,0955 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0111946800:01:001:0056 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка). 17.08.2009 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Єпіфановим Ю.О. за реєстровим № 1685, позивач придбала земельну ділянку площею 0,0520 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0111946800:01:001:0179, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка). На підставі Рішення № 33 Гурзуфської селищної ради від 30.10.2009 за заявою позивача від 29.09.2009 про об`єднання вищевказаних земельних ділянок в одну земельну ділянку Ялтинським міським управлінням земельних ресурсів було об`єднано вищевказані земельні ділянки в одну земельну ділянку загальною площею 0,2975 га та присвоєно їм єдиний кадастровий номер 0111946800:01:001:0186 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка). Та цим же рішенням № 33 Гурзуфської селищної ради було розділено земельну ділянку площею 0,2975 га за кадастровим номером 0111946800:01:001:0186 на дві окремі земельні ділянки: площею 0,10 га, яку позивач у подальшому відчужила, та площею 0,1975 га, якій було присвоєно новий кадастровий номер 0111946800:01:003:0552 та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 321440 від 05.07.2012 на ім`я позивача, та яка на даний час перебуває у користуванні позивача. У зв`язку з тим, що право власності позивача на вищевказані земельні ділянки виникло до 01.01.2013 воно не було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який почав діяти лише з 01.01.2013. У листопаді 2018 року позивачу стало відомо, що належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,1975 га за кадастровим номером 0111946800:01:003:0552, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано в Державному реєстрі прав на ім`я невідомої їй особи - ОСОБА_3 рішенням приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Вельбоєнко А.П. від 05.09.2018 на підставі акта на паво власності серії ЯК № 321440 від 19.06.2012. Оскільки вказана земельна ділянка належить позивачу на праві власності, перебуває у її фактичному користуванні на підставі правовстановлюючих документів та ОСОБА_3 ніколи не зверталась до позивача із вимогою про повернення їй земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, позивач 04.12.2018 звернулась до Міністерства юстиції України із заявою про проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Вельбоєнка А.П. та дотримання приватним нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства. Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 04.01.2019 за вихідним № 454/1-25835/19.6.1, за результатами перевірки було встановлено, що приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнко А.П. за заявою ОСОБА_3 (ідентифікаційні дані не відомі) 05.09.2018 за реєстровим номером 29971931 було проведено державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на земельну ділянку за кадастровим номером 0111946800:01:003:0552, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 321440 від 19.06.2012, виданого на ім`я ОСОБА_3 , електронну копію якого не було розміщено в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Крім того, у вищевказаному листі Міністерства юстиції України зазначено, що за відсутності документа на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, не є можливим встановити достовірність внесених даних до Державного реєстру прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0111946800:01:003:0552. Водночас Міністерство юстиції України повідомило, що на підставі заяви нотаріуса Вельбоєнка А.П. про припинення нотаріальної діяльності від 06.09.2018 та відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 20.09.2018 № 619/6 Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнка А.П. , нотаріальну діяльність нотаріуса Вельбоєнка А.П. припинено з 24.09.2018, а Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України було направлено подання Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнка А.П. від 06.09.2018 № 4-1/3280. У зв`язку з вказаними обставинами 27.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо надання невстановленою особою приватному нотаріусу Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнка А.П. завідома підробленого державного акта на право власності не земельну ділянку серії ЯК № 321440 від 19.06.2012, на підставі якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження № 12019110030001502 від 27.05.2019 за ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою суду від 19.03.2021 року задоволено заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0, 1975 га за кадастровим номером 0111946800:01:003:0552 за адресою: Україна, Автономна республіка Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, та заборони суб`єктам державної реєстрації прав та іншим органам, які виконують функції державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які дії з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі дії з реєстрації права власності, скасування права власності та інших речових прав, відчуження, дарування, передачі у володіння та користування третім особам, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу юридичних осіб, передачу в іпотеку тощо щодо земельної ділянки, площею 0, 1975 га за кадастровим номером 0111946800:01:003:0552 за адресою: Україна, Автономна республіка Крим, м. Ялта, смт Гурзуф.

Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Витребувано в Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завірену копію реєстраційної справи щодо реєстраційної дії (з відкриттям розділу), 42862074 від 05.09.2018 о 20:41:33, номер запису про право власності 27785807, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1637163701119, а також електронних документів, сформованих вказаним нотаріусом за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки за кадастровим номером 0111946800:01:003:0552.

12.05.2021 на адресу суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначають про відмову у позові до Міністерства юстиції України, обґрунтовуючи тим, що після 30.04.2016 Міністерство юстиції України не має повноважень щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій та не є правонаступником державного реєстратора - приватного нотаріуса Вельбоєнка А.П., тому не є належним відповідачем у даній справі.

_На адресу суду від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов лист на ухвалу суду від 22.03.2021 про відсутність в управлінні реєстраційної справи щодо реєстраційної дії (з відкриттям розділу), 42862074 від 05.09.2018 о 20:41:33, номер запису про право власності 27785807, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1637163701119, в якому також повідомлено, що приватні нотаріуси здають нотаріальні та реєстраційні справи до відповідного нотаріального архіву.

20.10.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача адвоката Захарової О.О. про забезпечення доказів шляхом витребування у Київському обласному державному нотаріальному архіві нотаріальної справи державного реєстратора - Приватного нотаріуса Вельбоєнко А.П. відносно земельної ділянки площею 0,1975 га за кадастровим номером 0111946800:01:003:0552.

Ухвалою суду від 20.10.2021 витребувано у Київському обласному державному нотаріальному архіві нотаріальну справу державного реєстратора - Приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнко А.П. відносно земельної ділянки площею 0,1975 га за кадастровим номером 0111946800:01:003:0552, розташованої за адресою: Україна, Автономна республіка Крим, м. Ялта, смт Гурзуф.

Ухвалою від 25.11.2021 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та представник в судове засідання не з`явився, від представника позивача - адвоката Захарової О.О. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності та зазначенням того, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та проханням його задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, направлені на адресу відповідача - державного реєстратора - нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнко А.П. копія ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами та судові повістки/повідомлення про розгляд справи повернулись до суду з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання .

Станом на час ухвалення судового рішення вказаний відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався та в судове засідання не з`явився.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач - Міністерство юстиції України, яке в установленому порядку повідомлялось про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилась, та подало заяву про розгляд справи у відсутності його представника з урахуванням поданого раніше відзиву на позовну заяву.

Оскільки відповідач - державний реєстратор - нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнко А.П. в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлася належним чином, причини неявки суду не повідомив та не подала до суду відзив, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до положень ст. ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.04.2008 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Сотніковим В.П. за реєстровим № 2256, ОСОБА_1 придбала земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0111946800:01:001:0013 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка). 31.05.2008 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Козловим М.А. за реєстровим № 1716, ОСОБА_1 придбала земельну ділянку площею 0,0955 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0111946800:01:001:0056 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка). 17.08.2009 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Єпіфановим Ю.О. за реєстровим № 1685, ОСОБА_1 придбала земельну ділянку площею 0,0520 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0111946800:01:001:0179, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка).

На підставі Рішення № 33 Гурзуфської селищної ради від 30.10.2009 за заявою ОСОБА_1 від 29.09.2009 про об`єднання вищевказаних земельних ділянок в одну земельну ділянку Ялтинським міським управлінням земельних ресурсів було об`єднано вищевказані земельні ділянки в одну земельну ділянку загальною площею 0,2975 га та присвоєно їм єдиний кадастровий номер 0111946800:01:001:0186 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка). Та цим же рішенням № 33 Гурзуфської селищної ради було розділено земельну ділянку площею 0,2975 га за кадастровим номером 0111946800:01:001:0186 на дві окремі земельні ділянки: площею 0,10 га, яку позивач у подальшому відчужила, та площею 0,1975 га, якій було присвоєно новий кадастровий номер 0111946800:01:003:0552 та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 321440 від 05.07.2012 на ім`я ОСОБА_1 .

Право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0111946800:01:003:0552 не було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем, оскільки останній почав діяти лише з 01.01.2013.

05.09.2018 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Вельбоєнко А.П. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1975 га за кадастровим номером 0111946800:01:003:0552, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , (з відкриттям розділу), індексний номер 42862074 від 05.09.2018 о 20:41:33, номер запису про право власності 27785807, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1637163701119, на ім`я ОСОБА_3 на підставі акта на паво власності серії ЯК № 321440 від 19.06.2012, виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до положень ст. 125 ЗК України (в редакції як на момент видачі державного акта на землю, так і на момент прийняття рішення про державну реєстрацію) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції на момент видачі державного акта на землю) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021 були затверджені Порядок ведення Поземельної книги і Книга записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, яка діяла до 01.01.2013 до моменту набрання чинності ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п. 13-6 Порядку ведення Поземельної книги під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється державна реєстрація: 1) державного акта або договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у Книзі записів.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за вих. № 29-21-0.301-6067/2-20 від 12.10.2020 за інформацією Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Міжрегіональне управління здійснює ведення Поземельних книг, а саме видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки, розташовані в межах міста Херсона та Автономної Республіки Крим (в межах наданих повноважень), у разі якщо Поземельна книга відкрита в електронному вигляді. Відповідно до ч. 2 ст. 202 ЗК України (у редакції від 20.12.2012) Державний реєстр земель складався з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку. Відповідні документи Державного реєстру земель зберігаються в архівах територіальних органів Держгеокадастру. Доступ до зазначених документі в наразі неможливий, у зв`язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим. Під час реорганізації територіальних органів Держгеокадастру другі примірники державних актів на право власності, право постійного користування, договори оренди земельних ділянок та Книги реєстрації державних актів, договорів оренди, документації із землеустрою по Автономній Республіці Крим до Міжрегіонального управління Держгеокадастру у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області не передавалися.

Як вбачається з державного акта серії ЯК № 321440 від 05.07.2012 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0111946800:01:003:0552 площею 0,1975 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , видано на ім`я ОСОБА_1 , вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011194681001804.

Тобто, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 0111946800:01:003:0552 площею 0,1975 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстроване у визначеному законом порядку та виникло з моменту державної реєстрації цього права - 05.07.2012.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведено правомірність набуття права власності на земельну ділянку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами:

- копією договору купівлі-продажу від 05.04.2008, серії ВКС № 301672 та витягу з державного реєстру правочинів № 5733976;

- копією договору купівлі-продажу від 31.05.2008, серії ВКС № 584421 та витягу з державного реєстру правочинів № 6016245;

- копією договору купівлі-продажу від 17.08.2009, серії ВМІ № 374713 та витягу з державного реєстру правочинів № 7621348 від 31.05.2008;

- копія нотаріально посвідченої заяви від 29.09.2009, серії ВМК № 372097 про об`єднання земельних ділянок;

- копією довідки Ялтинського міського управління Земельних ресурсів від 06.11.2009 про присвоєння кадастрового номеру; копією державного акта на право власності на земельну ділянку від 05.07.2012, серії ЯК № 321440 на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. 2 ст. 1 ЗК України право власності на землю гарантується.

Статтею 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 90 ЗК України (у редакції на момент проведення державної реєстрації) передбачено, що власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. 2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції від на момент прийняття рішення про державну реєстрацію) державним реєстратором, зокрема, є: нотаріус.

Частиною 1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державній реєстрації прав підлягає право власності.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на момент прийняття рішення про державну реєстрацію) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 04.01.2019 за вихідним № 454/1-25835/19.6.1, наданого за зверненням ОСОБА_1 від 04.12.2018, за результатами перевірки Міністерством юстиції України було встановлено, що ОСОБА_3 05.09.2018 було подано до приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнко А.П. заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на земельну ділянку з кадастровим номером 0111946800:01:003:0552. Дану заяву зареєстровано 05.09.2018 в базі даних заяв Державного реєстру прав за реєстровим номером 29971931.

05.09.2018 за результатом розгляду заяви № 29971931 нотаріусом Вельбоєнком А.П. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 42862074 та проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0111946800:01:003:0552 за ОСОБА_3 .

Згідно з відомостями Державного реєстру прав вказана державна реєстрація була проведена на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 321440, виданого 19.06.2012 Держкомземом Гурзуфської селищної ради у м. Ялта Автономної Республіки Крим, електронну копію якого не розміщено у Державному реєстрі прав. Враховуючи викладене, за відсутності документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, не є можливість встановити достовірність внесених даних до Державного реєстру прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0111946800:01:003:0552.

Водночас Міністерство юстиції України повідомило, що на підставі заяви нотаріуса Вельбоєнка А.П. про припинення нотаріальної діяльності від 06.09.2018 та відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 20.09.2018 № 619/6 Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнка А.П. , нотаріальну діяльність нотаріуса Вельбоєнка А.П. припинено з 24.09.2018, а Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України було направлено подання Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнка А.П. від 06.09.2018 № 4-1/3280.

Доводи Міністерства юстиції Україні, викладені у відзиві на позовні заяву про те, що приватний державний реєстратор - приватний нотаріус не є належним відповідачем у даній справі, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені постановах у справі № 823/2042/16 від 04.09.2018, у справі № 570/3439/16 від 12.12.2018, у справі № 372/51/16 від 12.12.2016, у справі № 523/9076/16 від 17.04.2018, у справі № 127/93/17 від 21.11.2018 та у справі № 755/9215/15 від 13.11.2019, є необґрунтованими, а правові висновки Верховного Суду викладені у вказаних постановах за інших обставин та підстав позову, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на момент проведення державної реєстрації) державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема, на підставі: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01 січня 2013 року.

Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Частиною 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції в редакції на момент проведення державної реєстрації) визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо: 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження .

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за вих. № 29-21-0.301-6067/2-20 від 12.10.2020 під час реорганізації територіальних органів Держгеокадастру другі примірники державних актів на право власності, право постійного користування, договори оренди земельних ділянок та Книги реєстрації державних актів, договорів оренди, документації із землеустрою по Автономній Республіці Крим до Міжрегіонального управління Держгеокадастру у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області не передавалися.

Враховуючи вказану обставину, державний реєстратор - приватний нотаріус Вельбоєнко А.П. під час проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку не міг встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, а тому прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 без підтвердження такого права у відповідному державному реєстрі - Держгеокадастрі.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч. 2 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції в редакції на момент проведення державної реєстрації).

Статтею 5 Закону України Про нотаріат (в редакції на момент проведення державної реєстрації та припинення діяльності нотаріуса) визначено, що нотаріус зобов`язаний, зокрема:

- здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;

- сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

- відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;

- вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;

- дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;

- надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553 та від 06.06.2018 № 484 (далі - Порядок), визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна

Вказаним Порядком визначена наступна процедура державної реєстрації прав: державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав. Державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис. Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов`язково зазначають відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141. Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа встановлює особу заявника. Встановлення особи заявника здійснюється на підставі документа, що посвідчує таку особу, передбаченим Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус . Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов`язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви (п. п. 6 - 10 Порядку).

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 04.01.2019 за вихідним № 454/1-25835/19.6.1 за результатами перевірки Міністерством юстиції України було встановлено, що електронну копію державного акта серії ЯК № 321440 від 19.06.2012, на підставі, якого державного реєстратор - приватний нотаріус Вельбоєнко А.П. здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, не було розміщено у державному реєстрі прав.

Згідно з положеннями ст. 14 Закону України Про нотаріат (в редакції на момент проведення державної реєстрації та припинення діяльності нотаріуса) документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв`язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності. Приватний нотаріус зобов`язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності. У разі припинення приватної нотаріальної діяльності документи

нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передаються ним до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.

Положеннями ч. ст. 30-1 Закону України Про нотаріат визначено, що особа, нотаріальна діяльність якої припинена, зобов`язана протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до відповідного державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса. У разі якщо цей строк є недостатнім, він може бути продовжений рішенням Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, але лише один раз і не більше ніж на місяць.

Згідно з листом Київського обласного державного нотаріального архіву від 17.11.2021 за вих № 3027/01-17, наданим на ухвалу суду від 20.10.2021, згідно з архівного фонду № 130 (приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Вельбоєнко А.П.) в наряді 01-30 (Документи щодо держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та надання інформації за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) відсутня нотаріальна справа державного реєстратор - приватного нотаріуса Вельбоєнка А.П. відносно земельної ділянки площею 0,1975 га за кадастровим номером 0111946800:01:003:0552, розташованої за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Гурзуф.

З вищевикладеного вбачається, що приватним нотаріусом Вельбоєнко А.П. як державним реєстратором, були допущені порушення вимог чинного законодавства України під час проведення реєстраційної дії, а саме: не було здійснено обов`язкового запит до державного органу про надання інформації щодо реєстрації земельної ділянки в Держгеокадастрі, не перевірено кадастрову карту України з метою встановлення відповідність заявленого права власності на земельну ділянку, а також не було зроблено електронні копії правовстановлюючого документа, на підставі якого було проведено реєстрацію права власності - державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 321440 від 19.06.2012, виданого на ім`я ОСОБА_3 , не ведено нотаріальне діловодство та архів нотаріуса під час проведення реєстраційної дії та не передано архівну справу до Київського обласного державного нотаріального архіву після припинення діяльності нотаріуса, наслідком яких стало порушення прав Позивача.

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України Про нотаріат шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі.

Частиною 2 ст. 27 Закону України Про нотаріат визначено, що нотаріус не несе відповідальності лише у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов`язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державні реєстратори, суб`єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Шкода, завдана державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов`язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Окрім того, у зв`язку з порушенням саме державним реєстратором - приватним нотаріусом Вельбоєнко А.П. вимог чинного законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та про нотаріат не можливо встановити особу ОСОБА_3 , яка звернулась 05.09.2018 до приватного нотаріуса із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на земельну ділянку з кадастровим номером 0111946800:01:003:0552.

Щодо доводів Міністерства юстиції України, викладених у відзиві на позовну заяву, про те, що Міністерство юстиції України не порушувало права позивача, тому не є належним відповідачем у даній справі, суд вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав належать: 1) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснення нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечення створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організація роботи, пов`язаної із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечення доступу до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складання протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організація роботи з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9-1) надання узагальнених роз`яснень щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснення інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пп. 3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

Враховуючи викладене, Міністерство юстиції України після 30.04.2016 не має повноважень щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій та не є правонаступником державного реєстратора - приватного нотаріуса Вельбоєнка А.П., тому не є належним відповідачем у дані справі, тому позовні вимоги до Міністерства юстиції України не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Також, згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. ст. 10-13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 13 Конвенції Право на ефективний засіб юридичного захисту проголошує, що Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження .

У розвиток положень цієї статті ЄСПЛ у своїх рішеннях також наголошує на необхідності оцінки ефективності обраного зацікавленою особою способу захисту. Зокрема, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. У пункті 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі Афанасьєв проти України (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним , як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Тобто ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Чуйкін проти України (Заява № 28924/04, від 13 січня 2011 року) зауважив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28-36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Враховуючи обставини справи та те, що встановити особу ОСОБА_5 , на ім`я якої державним реєстратором - приватним нотаріусом Вельбоєнко А.П. 05.09.2018 було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0111946800:01:003:0552, не є можливим та позивач позбавлена можливості скористатись будь-яким іншим способом захисту своїх прав, крім обраного - скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд вважає, що такий спосіб захист прав не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та є єдиним можливим способом відновлення порушеного права позивача.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не бере до уваги надану позивачем довідку Ялтинського міського управління державного комітету з державної реєстрації та кадастру Республіки Крим від 21.12.2020 за вих. № 4508/50-10, як таку, що одержана з порушенням порядку, встановленого законом, оскільки видана невизнаним Україною органом на окупованій території України.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки ґрунтуються на належних, допустимих і достовірних доказах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-79, 81, 178, 258, 259, 263-265, 280-282, Конституцією України, ст. ст. 3, 15, 16, 317, 346, 373, 378 ЦК України, ст. ст. 1, 78, 81, 90, 125, 126 ЗК України, Законами України Про нотаріат та Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнка Анатолія Петровича, Міністерства юстиції України знання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнка Анатолія Петровича щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), індексний номер 42862074 від 05.09.2018 о 20:41:33, номер запису про право власності 27785807, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1637163701119, на земельну ділянку за кадастровим номером 0111946800:01:003:0552, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 321440 від 19.06.2012 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), 42862074 від 05.09.2018 о 20:41:33, номер запису про право власності 27785807, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1637163701119, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнком Анатолієм Петровичем.

В частині позовних вимог до Міністерства юстиції України - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Державний реєстратор - приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Вельбоєнко Анатолій Петрович, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

В порядку ч.6 ст. 259 ЦПК України повний текст рішення суду складено 03 лютого 2022 року.

На підставі ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складання його повного тексту - 03 лютого 2022 року

Суддя