Рішення

від 01.02.2022 по справі 908/3496/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/57/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2022 Справа № 908/3496/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

за участю представників учасників справи:

прокурор: Хлистов О.А., посвідчення № 063401 від 20.01.2021

від позивача-1 - не з`явився;

від позивача-2 - не з`явився;

від позивача-3 - не з`явився;

від відповідача - не з`явився

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3496/21

за позовом Керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області (вул. Єдності, буд. 28, м. Пологи, Запорізька область, 70600) в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах -

Позивач-1: Пологівська районна рада Запорізької області (вул. Єдності, буд. 32, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70608)

Позивач-2: Розівська селищна рада Пологівського району Запорізької області (вул. Каштанова, буд. 14, смт. Розівка, Пологівський район, Запорізька область, 70302)

Позивач-3: Комунальне некомерційне підприємство Розівська районна лікарня Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 122, смт. Розівка, Пологівський район, Запорізька область, 70300)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Топливо» (вул. Олексія Поради, буд. 52, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69600)

про стягнення 19 822,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви прокурора, позивачів

02.12.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 56/1-2358-21 від 29.11.2021) Керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області, подана в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - позивача-1: Пологівської районної ради Запорізької області, позивача-2: Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області, позивача-3: Комунального некомерційного підприємства Розівська районна лікарня Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Топливо» про стягнення на користь позивача-3 заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги у розмірі 19822,83 грн. Позов обґрунтований ст.ст. 131-1, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» , ст.ст. 193, 198, 216, 230 ГК України, ст.ст. 2, 30 БК України, ст.ст. 173, 174, 193, 217, 224, 229, 283, 285 ГК України, ст.ст. 15, 16, 22, 526, 530, 610-612, 629, 651, 759, 762, 782, 783, 785 ЦК України, ст.ст. 2, 17, 20, 24, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , ст.ст. 10, 16, 18-2, 60, 143 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» . Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором № 17СВ від 27.10.2017 зі сплати витрат на комунальні послуги.

27.01.2022 надійшло пояснення заступника керівника Запорізької обласної прокуратури.

Інші заяви по суті справи до суду від прокурора, позивачів-1, 2, 3 не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 02.12.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3496/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.12.2021 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3496/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 10.01.2022.

Ухвалою суду від 10.01.2022 розгляд справи відкладено на 01.02.2022.

Представники позивачів-1,2,3 та відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті не з`явилися. Про дату, час і місце судового слухання справи повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Заяви позивачів-1,3 та клопотання позивача-2 про розгляд справи без участі представників позивачів, що надійшли на електронну пошту суду 31.01.2022, судом до розгляду не прийняті, оскільки суперечать ч. 8 ст. 42 ГПК України, а саме не скріплені власноручним підписом представників учасників справи.

Ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Олексія Поради, буд. 52, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69600. Поштове відправлення з ухвалою суду від 07.12.2021 було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці Укрпошти за закінченням терміну зберігання .

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, копії судових ухвал надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка співпадає з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду .

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судом були вжиті також інші дії щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд справи. Суд вчиняв спробу передати телефонограму відповідачу, однак телефонний зв`язок з відповідачем був відсутній.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України"). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду від 21.10.2010 у справі "Білий проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання учасниками справи доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників позивачів-1,2, 3 та відповідача. Суд також враховує, що явка сторін у судове засідання 01.02.2022 обов`язковою не визнавалася, строк розгляду даної справи спливає 07.02.2022.

У судовому засіданні 01.02.2022 судом справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом та докази що їх підтверджують

11.10.2017 між Розівською центральною районною лікарнею (орендодавець) та ТОВ Еко-Топливо (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Розівського району Запорізької області, що знаходяться на балансі Розівської центральної районної лікарні № 10/17/С, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ Розівського району Запорізької області - приміщення котельні з інженерним обладнанням, що розташоване за адресою: Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Центральна, буд. 122, загальною площею 114.4 кв.м, яке знаходиться на балансі Розівської центральної районної лікарні.

11.10.2017 між Розівською центральною районною лікарнею ТОВ Еко-Топливо підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі вказаного майна до договору № 10/17С від 11.10.2017.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 03.07.2018, у зв`язку з фінансовою неспроможністю ведення господарської діяльності орендаря, сторони дійшли згоди про розірвання договору від 11.10.2017 № 10/17/С.

03.07.2018 між Розівською центральною районною лікарнею та ТОВ Еко-Топливо підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі до договору № 10/17/С від 11.10.2017, за яким орендодавець прийняв, а орендар передав із строкового платного користування нерухоме майно.

11.10.2017 між Розівською центральною районною лікарнею (орендодавець) та ТОВ Еко-Топливо (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Розівського району Запорізької області, що знаходяться на балансі Розівської центральної районної лікарні № 10/17/П, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ Розівського району Запорізької області - приміщення котельні (підвальне приміщення поліклініки) з інженерним обладнанням, що розташоване за адресою: Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Каштанова, буд. 14, загальною площею 40,7 кв.м, яке знаходиться на балансі Розівської центральної районної лікарні.

11.10.2017 між Розівською центральною районною лікарнею та ТОВ Еко-Топливо підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі вказаного майна до договору № 10/17/П від 11.10.2017.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 03.07.2018, у зв`язку з фінансовою неспроможністю ведення господарської діяльності орендаря, сторони дійшли згоди про розірвання договору від 11.10.2017 № 10/17/П.

03.07.2018 між Розівською центральною районною лікарнею та ТОВ Еко-Топливо підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі до договору № 10/17/П від 11.10.2017, за яким орендодавець прийняв, а орендар передав із строкового платного користування нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.7 договору № 10/17/С та договору № 10/17/П, до суми орендної плати не входять: компенсація за податок на землю; додатково орендоване інше окреме індивідуально визначене майно, яке находиться на балансі орендодавця; відшкодування витрат орендодавця за надані орендареві комунальні послуги на обслуговування будинку і прибудинкової території тощо. Відшкодування вищезазначених витрат відбувається відповідно до укладених угод між орендодавцем і орендарем та чинного законодавства України.

27.10.2017 між Розівською центральною лікарнею (балансоутримувач) та ТОВ Еко-Топливо (орендар, відповідач) укладено договір № 17СВ на відшкодування витрат балансоутримувача за комунальні послуги, який є додатком до договорів оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Розівського району Запорізької області, що знаходиться на балансі Розівської центральної районної лікарні № 10/17/С від 11.10.2017, № 10/17/П від 11.10.2017.

Відповідно до п. 1.1 цього договору, балансоутримувач зобов`язується надавати орендарю комунальні послуги, а саме послуги з постачання електроенергії, водопостачання, а орендар зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Пунктом 1.2 договору № 17СВ визначено характеристики об`єктів надання послуг: приміщення котелень з інженерним обладнанням, що розташовані за адресою: Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Центральна, буд. 122, загальною площею 114,4 кв.м; Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Каштанова, буд. 14, загальною площею 40,7 кв.м, які знаходяться на балансі Розівської центральної районної лікарні.

Тарифи на послуги на момент укладення договору становлять - за регульованими тарифами, встановленими постачальниками (п. 2.1).

Згідно з п. 2.2, вартість послуг на момент укладення цього договору становить: тариф за електроенергію - 2,129496 грн. за 1 кВт/г з ПДВ; тариф за водопостачання - 9,588 грн. за куб.м. Відшкодування послуг здійснюється за тарифами, запропонованими постачальною організацією.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі рахунків, виданих балансоутримувачем. Плата вноситься за послуги на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 8.1 договору № 17СВ, цей договір укладається на термін дії договору оренди нерухомого майна, набирає чинності з моменту підписання.

Розівською центральною лікарнею у 2018 році було виписано відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг:

- № 33 від 03.03.2018 на суму 10190,04 грн. (відшкодування: за електроенергію, втрат електроенергії, за воду за лютий 2018);

- № 68 від 10.04.2018 на суму 12189,62 грн. (відшкодування: за електроенергію, втрат електроенергії, за воду за березень 2018);

- № 87 від 03.05.2018 на суму 643,17 грн. (відшкодування: за електроенергію, втрат електроенергії, за воду за квітень 2018), усього на загальну суму 23022,83 грн.

03.07.2018 між Розівською центральною районною лікарнею та ТОВ Еко-Топливо укладено додаткову угоду № 1 до договору № 17С від 27.10.2017, згідно якої сторони дійшли згоди про розірвання договору № 17СВ у зв"язку з фінансовою неспроможністю ведення господарської діяльності орендаря (відповідача).

Пунктом 2 цієї додаткової угоди № 1 передбачено зобов`язання ТОВ Еко-Топливо сплати заборгованості по відшкодуванню витрат балансоутримувача за комунальні послуги в термін до 01.12.2018 у сумі 20599 грн. 33 коп.

Відповідач частково сплатив комунальні послуги: 16.05.2018 у сумі 1200,00 грн. (відшкодування за електроенергію за лютий 2018) та 31.05.2018 у сумі 2000,00 грн. (відшкодування за електроенергію за лютий 2018), що разом склало 3200,00 грн.

Оскільки, як зазначено у позові та не заперечувалося сторонами, до суми заборгованості 20599,33 грн., що зазначена у додатковій угоді № 1 до договору № 17С, включено компенсацію за податок за землю у розмірі 776,50 грн., заборгованість склала 19822,83 грн.

Згідно з матеріалами справи, Розівській центральній районній лікарні виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,7560 га, що розташована в смт. Розівка, вул. Леніна, буд. 122.

Розівською районною лікарнею неодноразово направлялися відповідачеві листи з вимогою сплатити заборгованість з відшкодування витрат балансоутримувача за комунальні послуги (листи № 135 від 19.04.2018, № 173 від 14.05.2018, № 426 від 21.11.2018).

Між Розівською районною лікарнею та відповідачем підписаний акт 8 звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами (за результатами звіряння рахунків і документів за комунальні послуги, орендну плату на 20.08.2018), згідно якого заборгованість відповідача склала 38044,65 грн.

Рішенням 45 чергової сесії 7 скликання Розівської районної ради Запорізької області від 21.06.2019 № 20, з 01.10.2019 реорганізовано Комунальну установу Розівську центральну районну лікарню шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство Розівська центральна районна лікарня Розівської районної ради Запорізької області. Встановлено, що Комунальне некомерційне підприємство Розівська центральна районна лікарня Розівської районної ради Запорізької області є правонаступником майна, прав та обов`язків Комунальної установи Розівська центральна районна лікарня.

Рішенням 18 позачергової сесії 7 скликання Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області від 23.10.2020 № 3 прийнято з 01.01.2021 безоплатно зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Розівського району Запорізької області до комунальної власності Розівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Розівської селищної ради Комунальне некомерційне підприємство Розівська центральна районна лікарня Розівської районної ради Запорізької області.

Згідно з рішенням 2 позачергової сесії 8 скликання Пологівської районної ради Запорізької області від 11.12.2020 № 5, Пологівська районна рада Запорізької області є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Розівської районної ради Запорізької області.

5. Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформований правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що порушення вимог законодавства призвели до фактичних втрат бюджетних коштів, порушення економічних інтересів територіальної громади в особі її представницького органу Пологівської районної ради Запорізької області. Фінансування видатків КНП Розівська районна лікарня на оплату електроенергії, водопостачання в періоди 2017-2018 років здійснювалось за рахунок коштів загального фонду районного бюджету згідно з рішеннями Розівської районної ради Запорізької області Про районний бюджет на 2017 рік від 20.01.2017 № 1, Про районний бюджет на 2018 рік від 25.12.2017 № 2. Правонаступником Розівської районної ради Запорізької області відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 Про утворення та ліквідацію районів є Пологівська районна рада Запорізької області. Позивачами не вжито достатніх заходів щодо стягнення наявної заборгованості з відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів Пологівською районною радою Запорізької області, Розівською селищною радою Пологівського району Запорізької області, Комунальним некомерційним підприємством Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, якими не вжито заходів щодо стягнення заборгованості за договором.

Так, у листі Комунального некомерційного підприємства Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області від 22.11.2021 № 134 зазначено про не звернення до суду щодо стягнення з ТОВ Еко-Топливо заборгованості.

Прокурор надав належним чином засвідчені докази надання ним позивачам-1, 2 листів від 11.10.2021 щодо того, чи мають останні намір вживати заходи, у т.ч. у судовому порядку, спрямовані на стягнення з ТОВ Еко-Топливо заборгованості.

Позивач-1 листом від 19.10.2021 повідомив прокурора про зацікавленість у вжитті заходів, спрямованих на стягнення з ТОВ Еко-Топливо заборгованості, але відсутність у кошторисі ради коштів на сплату судового збору унеможливлює пред`явлення позову до суду.

Позивач-2 листом від 23.11.2021 повідомив про неможливість вживати заходи у судовому порядку щодо стягнення заборгованості з ТОВ Еко-Топливо .

Також у матеріалах справи міститься повідомлення від 29.11.2021, адресоване позивачам, щодо пред`явлення відповідної позовної заяви в інтересах держави.

Отже, при зверненні з даним позовом прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі бездіяльності позивачів.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У силу приписів ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, двосторонній характер договору про надання послуг зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору виконавець бере на себе обов`язок надати послугу замовнику і водночас набуває права вимагати її оплати, якщо інше не встановлено договором, а замовник, у свою чергу, зобов`язаний здійснити оплату наданої йому послуги.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів сплати позивачу-3 суми 19822,83 грн. заборгованості з відшкодування витрат за комунальні послуги матеріали даної справи не містять та відповідачем не подані.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача 19822,83 грн. заборгованості заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Таким чином, позов задовольняється судом повністю.

7. Судові витрати

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2270,00 грн. стягується з відповідача на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Пологівської окружної прокуратури Запорізької області.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Топливо» (вул. Олексія Поради, буд. 52, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69600, код ЄДРПОУ 39795684) на користь Комунального некомерційного підприємства Розівська районна лікарня Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 122, смт. Розівка, Пологівський район, Запорізька область, 70300, код ЄДРПОУ 19282254) за наступними реквізитами: р/р UA128201720344360007000043572 в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 19282254, заборгованість з відшкодування витрат за комунальні послуги у розмірі 19822 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 83 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Топливо» (вул. Олексія Поради, буд. 52, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69600, код ЄДРПОУ 39795684) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Пологівської окружної прокуратури Запорізької області (вул. Єдності, буд. 28, м. Пологи, Запорізька область, 70600, ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. коштів, витрачених на сплату судового збору у 2021 році при здійсненні представництва інтересів держави.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 04 лютого 2022.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко