Ухвала

від 31.01.2022 по справі 910/1131/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

31.01.2022Справа № 910/1131/22

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" (вул. Депутатська, буд. 15/17, приміщ. 201, м. Київ 115, 03115)

Про забезпечення позову

У справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" (вул. Депутатська, буд. 15/17, приміщ. 201, м. Київ 115, 03115)

До Антимонопольного комітету України (вул. В. Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035)

про визнання недійсним та скасування рішення

Суддя Бондаренко - Легких Г. П.

Без виклику представників.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форма" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі за текстом - відповідач) про визнання недійсними пунктів 1, 2, 4, 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2021 № 597-р прийнятого за результатами розгляду справи № 143-26.13/23-20 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в частині стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Форма .

Позивач вважає, що у відповідності до приписів ст. 59, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вказане рішення, у відповідній частині, підлягає визнанню недійсним, оскільки при прийнятті вказаних рішень не були доведені обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, були порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії пунктів 1, 2, 4, 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України № 597-р, прийнятого за результатами розгляду справи № 143-26.13/23-20 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Форма до набрання рішенням у справі законної сили.

Суд розглянув вказану заяву про забезпечення позову та дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Подана позивачем заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову позбавляє заявника брати участь у тендерах, може спричинити масове звільнення працівників позивача, збільшити процент безробіття в регіоні, може призвести до зупинення або навіть повного припинення господарської діяльності та може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав та охоронюваних інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову .

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" про забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

За таких обставин, оскільки, заявником не доведено те, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Частиною четвертою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Виходячи з вказаного припису Закону дія рішення № 597-р зупиняється автоматично у разі порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення.

Крім того, задоволення позовних вимог у даній справі щодо скасування спірного рішення Комітету забезпечить у повному обсязі захист прав позивача, оскільки автоматично відновить і порушене право позивача, а тому наявність заходів забезпечення позову взагалі не впливає як на виконання рішення суду, так і на запобіганню порушенню прав та інтересів позивача.

Дійсно, нормою ст. 17 Закону України "Про державні закупівлі" передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

Однак, Суд враховує нормативні положення частини першої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", згідно з яким Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Одним із основних завдань Антимонопольного комітету України є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Забезпечення позову у спосіб про який просить заявник призводить до продовження Товариством з обмеженою відповідальністю "Форма" діяльності (участі у тендерах) на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, що є порушенням пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів АМК України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а згідно з приписом ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Щодо доводів заявника стосовно його фінансових ризиків суд зазначає, що згідно приписів ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відтак, ризики здійснення заявником господарської діяльності покладають саме на заявника, а можливі негативні наслідки господарської діяльності заявника не можуть підставою для забезпечення позову, і такі ризики не можуть бути покриті за рахунок процесуальних заходів.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 136, 137, 139, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" про забезпечення позову відмовити.

2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких