Рішення

від 02.02.2022 по справі 925/1790/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. Черкаси справа № 925/1790/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсал", м. Одеса, вул. Грецька, 26/28, кв.39

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення передоплати у сумі 300000,00 грн,

за участю повноважених представників сторін:

від позивача: Р.В.Мельниченко - адвокат - в режимі ВКЗ;

від відповідача: участі не брав.

ТОВ "Айсал" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар за договором поставки товару від 02.01.2019 №А-10/19 у розмірі 300000,00 грн та відшкодування судового збору у розмірі 4500,00 грн.

Короткий опис руху справи:

Провадження у справі відкрито 29.12.2021. Справу вирішено розглянути в спрощеному провадженні (а.с. 34-35).

Позивач заперечив отримання будь-яких розрахунків від відповідача з моменту відкриття провадження у справі. На вимогу суду Позивачем надані оригінали документів на підтвердження взаємовідносин сторін.

Представник позивача не заперечив проти відкладення судового засідання 26.01.2022 за клопотанням представника відповідача - на 02.02.2022.

Суд критично оцінює подані відповідачем клопотання про закриття провадження у справі і перехід в загальне позовне провадження з призначенням підготовчого засідання, оскільки ці клопотання є взаємовиключними та несуть ознаки зловживання процесуальними правами відповідача. В задоволенні поданих відповідачем клопотань слід відмовити.

Представник відповідача заявляє про необхідність закриття провадження у справі за суб`єктним складом учасників. Представник відповідача заявляє про необхідність відкладення розгляду справи у зв`язку з участю адвоката відповідача в іншому судовому засіданні в цей же час у іншому місці. Представник відповідача заявляє про необхідність переходу розгляду справи в загальне позовне провадження з мотивів ймовірного клопотання про призначення експертизи.

У судовому засіданні 02.02.2022:

Вимоги обґрунтовує невиконанням ФОП Кривенко Д.В. зобов`язань за договором поставки пиломатеріалу. Позивачем була зроблена передоплата за товар, товар не був поставлений на адресу позивача. Незважаючи на припинення ФОП Кривенко Д.В. підприємницької діяльності, позивач правомірно звернувся в господарський суд Черкаської області з вимогами до гр. Кривенко Д.В. за наслідками її підприємницької діяльності та невиконаними зобов`язаннями.

Відповідач письмово спростовує вимоги у відзиві на позов твердженням про належне виконання зобов`язань, але не надає належних первинних документів постачання обумовленого пиломатеріалу (дошка дубова) чи перерахування (повернення) коштів з чітким призначенням платежу на рахунок позивача.

За результатами судового розгляду судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Між сторонами виникли договірні відносини оплатної поставки товару на користь позивача. Договір укладено у спрощений спосіб шляхом обміну листами та листування засобами електронного поштового зв`язку (а.с. 18). Договір у формі єдиного письмового документу - договір поставки товару №А-10/19 від 02.01.2019 - відповідачем не підписано (а.с. 14-17). Між сторонами підписано додаткову угоду від 26.06.2019 (а.с. 19), якою визначено фактичну специфікацію та сортимент постачання.

При цьому ТОВ "Айсал" у спірних правовідносинах виступає як покупець, кредитор, позивач. Гр. ОСОБА_1 (на момент виникнення та існування господарських відносин - ФОП) виступає як продавець постачальник, відповідач, боржник.

Предметом договору є постачання за плату на користь позивача пиломатеріалу - дошка дубова з визначеними в договорі характеристиками.

На умовах договору позивачем перераховано кошти відповідачеві (а.с. 20):

30.05.2019 - 18000,00 грн. з призначенням платежу "за дошку дубову зг. дог. №А-10/19 від 02.01.2019. Без ПДВ" - платіжне доручення №330 (а.с. 21);

05.08.2020 - 215296,48 грн. з призначенням платежу "за дошку дубову зг. дог. №А-10/19 від 02.01.2019. Без ПДВ" - платіжне доручення №2409 (а.с. 21);

08.12.2020 - 300000,00 грн. з призначенням платежу "за дошку дубову зг. дог. №А-10/19 від 02.01.2019. Без ПДВ" - платіжне доручення №3419 (а.с. 22).

На виконання умов договору відповідачем відвантажено позивачеві пиломатеріали (дошка дубова):

Накладна від 18.03.2019 - на суму 57538,90 грн. (а.с. 23);

Накладна від 01.02.2019 - на суму 137087,08 грн. (а.с. 23 зворот);

Накладна від 14.02.2019 - на суму 8668,00 грн. (а.с. 24);

Накладна від 09.01.2019 - на суму 30002,50 грн. (а.с. 24 зворот).

Доставка продукції організована по вантажним автомобільним транспортом ТТН від 18.03.2019 (а.с. 25), від 01.02.2019 (а.с 26), від 14.02.2019 (а.с. 27), від 09.01.2019 (а.с. 28) - з відмітками позивача про отримання вантажу.

Позивачем 09.12.2021 на адресу відповідача направлена претензія з вимогами виконання умов договору чи повернення передоплати (а.с. 30).

Відповідач у письмовому відзиві вимоги заперечив та просить закрити провадження у справі, оскільки відповідач на момент звернення позивача до суду не є підприємцем. Доказів погашення заборгованості, належного виконання договору - відповідачем не подано.

Ухилення відповідача від виконання зобов`язання за договором стали причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного пара та примусового стягнення отриманої відповідачем передоплати за пиломатеріал в сумі 300000 грн.

Інших документів не подано.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи наявні доводи та письмові пояснення позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі" , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони на момент виникнення господарських відносин є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. На моменту судового розгляду відповідач припинив господарську діяльність, але з урахуванням наявних господарських зобов`язань та суті відносин даний спір є господарським та підсудній господарському суду Черкаської області за ознаками територіальної підсудності.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної передачі пиломатеріалу на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору, укладеного шляхом обміну листами (а.с. 18). До договору внесені відповідні зміни за підписами обох сторін (а.с. 19).

Місце проведення господарської діяльності сторін на момент виникнення відносин відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правовою природою спірний договір від 02.01.2019 №А-10/19 є договором постачання пиломатеріалу як різновид купівлі-продажу і відповідає вимогам ст. 655 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем перераховано на корись відповідача 300000 грн. як передоплата за матеріал - відповідно до платіжного доручення №3419 від 08.12.2020 (а.с. 22). Зобов`язання за договором на суму 300000 грн. відповідачем не виконано, обумовлений пиломатеріал не передано замовнику і позивач (платник, замовник) звернувся до відповідача з вимогою повернення передоплати - право замовника (покупця), вказане в приписах ст. 678 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору від 02.01.2019. Договір поставки товару не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Відповідач заперечив існування заборгованості перед позивачем. Однак первинних фінансових, бухгалтерських документів на повернення передоплати з призначенням платежу "передоплата за договором" - суду та позивачеві не подано.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк поставки товару за домовленістю сторін залізничним або автомобільним транспортом. На момент подання позивачем претензії 09.12.2021 зобов`язання відповідачем перед позивачем не виконано.

Суд вважає, що строк виконання Відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем за Договором є таким, що настав.

Суд враховує відсутність претензій Відповідача стосовно неналежної передачі товару, роботи чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач мав достатньо часу на виконання своїх зобов`язань в частині належної та повної поставки пиломатеріалу чи повернення передоплати.

Станом на 01.12.2021 заборгованість Відповідача перед Позивачем по передоплаті за договором становить 300000,00 грн (основний борг).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд критично оцінює посилання відповідача на акти звірки заборгованості та відсутність боргу та не враховує їх при прийнятті рішення, оскільки ці акти не підписані сторонами в установленому порядку та не стосуються предмету спору.

Суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості як здійсненої передоплати - в сумі 300000 грн. Позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відсутність коштів у відповідача на виконання грошового зобов`язання, відсутність фінансування - не є підставою звільнення відповідача від виконання зобов`язання за договором.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що проведення оплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку з позивачем, навіть після звернення останнього до суду.

Відповідно до приписів ст. 130 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 4500,00 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер ЄДРПОУ НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсал", м. Одеса, вул. Грецька, 26/28, кв.39, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25420275, номер рахунку в банку невідомий

300000,00 грн боргу в розмірі передоплати та 4500,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду на вказане рішення.

Повне рішення складено 03.02.2022.

Суддя Г.М.Скиба