Ухвала

від 04.02.2022 по справі 910/12044/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/12044/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.,

розглядаючи матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кантієро на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (колегія суддів: Сулім В. В., Майданевич А. Г., Коротун О. М.) і рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 (суддя Літвінова М.Є.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кантієро ) до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Інтар третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

18.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кантієро звернулося з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (повний текст підписаний 20.12.2021) і рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2022 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Скаржник у касаційній скарзі підставами касаційного оскарження судових рішень визначає пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статей 42, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

При цьому скаржник зазначає, що також відсутній висновок Верховного Суду щодо пита6ння застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, пункту 5 частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у поєднанні зі статтями 42, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору.

Водночас належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм пункту 5 частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у поєднанні зі статтями 42, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" скаржником не наведено, оскільки, в касаційній скарзі заявник посилається на наявність висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах та неврахування їх судами попередніх інстанцій, визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

З огляду на зазначене скаржнику слід визначитися щодо підстав касаційного оскарження передбачених частиною другою статті 287 ГПК України.

Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 169, 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кантієро залишити без руху до 04 березня 2022 року.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кантієро строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кантієро надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення цієї ухвали.

4. У разі усунення недоліків, документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов