Постанова

від 24.01.2022 по справі 372/3925/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372 /3925/21 головуючий у суді І інстанціїВисоцька Г.І.

провадження № 22-ц/824/451/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Мариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про скасування рішень про державну реєстрацію земельної ділянки та права власності на неї,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року представниця позивача Білошапка О.В. в інтересах ОСОБА_3 звернулась до Обухівського районного суду Київської області з цивільним позовом до Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про скасування рішень про державну реєстрацію земельної ділянки та права власності на неї. Разом з вказаною позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку загальною площею 0,25 га, кадастровий номер: 3223185601:01:012:0087. Заява обґрунтувала тим, що на підставі рішення Краснослобідської сільської ради від 15.03.207 ОСОБА_3 було надано та передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,25 га безоплатно. Пізніше було надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки. Відповідно до довідки від 05.10.2007 року № 718 вищевказана земельна ділянка значиться за ОСОБА_3 . Однак, в процесі реалізації свого права на отримання у власність безкоштовно земельної ділянки позивачем було встановлено, що згідно Кадастрового плану с. Красна Слобідка та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.08.2021 року № 2700259323, земельна ділянка в розмірі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223185601:01:012:0087 належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 , згідно рішення Про розгляд та передачу ОСОБА_1 земельної ділянки у власність № 9 виданого 08.04.2003 року Краснослобідською сільською радою, що унеможливило подальше оформлення права власності позивачем.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року заяву задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223185601:01:012:008, що розташована в с. Красна Слобідка Обухівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , через представника - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати ухвалу, заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

При цьому, зазначає, що суду не надано доказів на підтвердження незаконності права власності на спірну земельну ділянку. У заяві про забезпечення позову не зазначено про протиправність та незаконність дій відповідача ОСОБА_1 щодо отримання у власність земельної ділянки. Позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Вважає, що накладення арешту не є співмірним заявленим позовним вимогам, а застосування такого заходу забезпечення є безпідставним.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

25 листопада 2021 року до суду надійшов відзив позивача, поданий представником - Білошапкою О.В. на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Посилаючись на обставини зазначені в позові та заяві про забезпечення позову, зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

В судовому засіданні представник апелянтапросив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що існує можливість реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду по справі. Своєчасне невжиття заходів може стати перешкодою для належного та повного захисту і відновлення порушених цивільних прав заявника, в зв`язку з тим, що вказане майно може бути відчужено надалі на користь третіх осіб, що призведе до докладання додаткових процесуальних зусиль позивачем, пов`язаних із формуванням нового суб`єктного процесуального складу або зміни підстави та предмету позову. Вид забезпечення позову, про який ставиться питання в заяві, суд вважав співмірним із заявленими позовними вимогами.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України , позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, постановляючи ухвалу з цього приводу, суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю дотримався вимог ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України та положень постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом предметом якого є скасування рішень про державну реєстрацію права власності щодо земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223185601:01:012:008, що розташована в с. Красна Слобідка Обухівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, врахувавши суть спору, що виник між сторонами, можливість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, правильно прийшов до висновку про обґрунтованість заяви, оскільки між сторонами дійсно існує спір, який перебуває на розгляді у суді, а спірне нерухоме майно - земельна ділянка, щодо якого накладено арешт є предметом спору.

Доводи заявника щодо можливості подальшого відчуження спірного майна є доведеними та обґрунтованими, оскільки вказане майно на даний час перебуває у володінні та розпорядженні відповідача ОСОБА_1 , право власності якого оспорюється позивачем.

Колегія суддів вважає, що таке втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку, є виправданим та вкрай необхідним, оскільки воно спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства. Арешт земельної ділянки полягає у позбавленні можливості лише розпоряджатись цим об`єктом нерухомого майна та не призведе до жодних негативних наслідків. Вжиття цього процесуального заходу не порушить вимоги ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а навпаки сприятиме захисту права позивача на справедливий суд, гарантованого ч.1 ст.6 цієї ж Конвенції.

За таких обставин,колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що заходи забезпечення позову є необхідними, достатніми та співмірними із заявленими позовними вимогами цілком обґрунтовані.

Ухвалюючисудове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 374 , 375 , 382 ЦПК України , апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова