Постанова

від 05.07.2010 по справі 2а-3194/10/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05 липня 2010 року   < Текст >                                    Справа №  2а-3194/10/0870

 (10 год. 54хв.)                                                                                   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого – судді                             Малиш Н.І.

при секретарі                                          Рожик О.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції до Приватного підприємства «Дизель –ТД» про стягнення суми адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулося Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі за текстом ЗОВФСЗІ або позивач) до Приватного підприємства «Дизель –ТД» (ПП «Дизель –ТД» або відповідач) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009р., в сумі 3946рн.16 коп.

В позові вказано, що відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10 –ПІ), наданого ПП «Дизель –ТД» середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 82 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу на ПП «Дизель –ТД» повинна складати 3 особи.

Згідно відомостей наданих відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів на підприємстві склала 2 особи,  що є меншим ніж установлено нормативом.

У зв’язку з тим, що відповідач у 2009 р. не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, позивач просить суд стягнути з відповідача 3946грн.16 коп. адміністративно-господарських санкцій (3-2) х 3884 грн. 15 коп. (середньорічна заробітна плата) = 3884грн. 15 коп. Окрім того, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Враховуючи, що ставка Національного банку України з 12.08.2009р., становить 10,25 % розрахунковий розмір пені дорівнює 0.03%.

Розрахунок суми пені за один день прострочення: 3884грн.15коп. (сума адміністративно – господарських санкцій) х 0,03%(розрахунковий розмір пені) = 1 грн. 17коп., таким чином, сума пені , що необхідно сплатити ( сума пені за один день прострочення)х 53 (кількість днів) =62 грн. 01 коп.

Представник позивача в судовому  засіданні позовні вимоги підтримала  у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та обґрунтував їх положеннями Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, які полягають у наступному: вказаним Законом визначено, що для підприємств, установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання) встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно із звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ, наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2009р. склала82 осіб. Таким чином, на думку позивача, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати у відповідача відповідно до вимог ст. 19 Закону, повинна складати 3 особи. Згідно із звітом відповідача, середньооблікова кількість інвалідів за вказаний період на підприємстві склала 2 особи, що є меншим, ніж встановлено нормативом. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону та пояснень представника позивача, наданих в ході розгляду справи, сума адміністративно-господарських санкцій на даному підприємстві визначається у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

          Враховуючи вищенаведене прошу позов задовольнити в повному обсязі.

 Відповідач в судовому засіданні проти позову не заперечував, та пояснив що дійсно в 2009 році на підприємстві відповідача працювало 2 інваліда, що є меншим, ніж встановлено нормативом. Запити до фонду зайнятості ПП «Дизель –ТД» не надавались.

          Вислухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ПП «Дизель –ТД»  є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 № 875, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 р. (форма №10-ПІ), наданому відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві на робочих місцях, створених відповідно до чотирьохвідсоткового нормативу у 2009 р. складала 3 особи. Фактично у 2009 р. середньоспискова чисельність інвалідів, що працювали на підприємстві, склала 2 особи.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен складати 1 місце. Згідно із звітом в 2009 році на підприємстві відповідача працювало 0 інвалідів.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що «підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів є менша, ніж установлено нормативом,  передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративного-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом».

За правилами ч. 2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій для підприємства відповідача складає  3884 грн. 15 коп. та пені в сумі 62 грн. 01 коп., а всього 3946 грн. 16 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення», державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів .

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 р. № 70.

Згідно із листом Запорізького районного центру зайнятості від 15.06.2009 р. № 868111, звіти форми № 3-ПН «про наявність вакансій» для інвалідів відповідачем не подавалися,  що є порушенням  ч.4 ст.20 закону України «Про зайнятість населення», зв’язку з чим суд вважає, що відповідачем не було вжито всіх заходів, передбачених ч. 3 ст. 18 Закону, для забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування.

          Нормами господарського законодавства встановлено, що  «суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства» (ч.3 ст.5 Господарського кодексу України). За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків  (ч.1 ст.238 ГК України).

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення. У частині другої зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення.   

Враховуючи вищезазначене, та приймаючи до уваги, що протягом 2009 року відповідачем звіти форми № 3-ПН «про наявність вакансій» для інвалідів до районного центру зайнятості не подавалися, суд приходить до висновку, що Приватним підприємством «Дизель –ТД»  не ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення, у зв’язку з чим вважає позовні вимоги про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню у повному обсязі.  

Відповідно до п.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 160, 163 КАС України, суд -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Дизель –ТД» (ЄДРПОУ 31670409, юридична адреса72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул..Балківська7, фактична адреса:72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Лютнева 194) суму адміністративно – господарських  санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування  інвалідів у 2009р. у розмірі 3946( три тисячі дев’ятсот сорок шість) грн. 16 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її складання у повному обсязі  заяви про апеляційне оскарження, а в разі якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.                           

Повний текст постанови виготовлено 09 липня  2010 р.                                 

                     Суддя                                              (підпис)                                  Н.І. Малиш