Рішення

від 27.01.2022 по справі 125/787/21

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/787/21

2/125/286/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2022 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Питель О.В.,

секретар судового засідання Цвень М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 125/787/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька Промислова Група" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Барського районного суду Вінницької області з даним позовом. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що він є власником земельної ділянки площею 3,3731 га, кадастровий номер: 0520284000:02:004:0043, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області. 01.12.2015 між позивачем, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька Промислова Група", як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки, термін дії договору п`ять років. 28.11.2019 ОСОБА_1 поштовим направленням з повідомленням про вручення надіслав відповідачу заяву з вимогою не обробляти та повернути йому земельну ділянку, у зв`язку з підробкою підпису позивача у реєстраційній справі та із закінченням терміну договору. Жодної відповіді на вказану вище заяву позивач не отримав. Нещодавно ОСОБА_1 стало відомо про реєстрацію договору оренди землі від 01.12.2015 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право оренди на підставі якого зареєстровано 18.12.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо його земельної ділянки строком на 10 років. Зазначив, що реєстратором було внесено помилково дату укладення договору оренди землі та термін укладення, оскільки договір оренди укладений 01.12.2015 між позивачем та відповідачем на 5 років. Позивач ОСОБА_1 бажає сам обробляти власну земельну ділянку, вважає, що строк дії договору закінчився. На теперішній час TOB СХК Вінницька Промислова Група продовжує обробляти та використовувати належну позивачу ділянку, чим порушує конституційні права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження власністю. Позивач ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 3,3731 га, кадастровий номер: 0520284000:02:004:0043, яка розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області та скасувати запис про інше речове право № 12661675 від 18.12.2015, вчинений державним реєстратором реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області Фаренюком Сергієм Анатолійовичем. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу у цивільній справі.

Представник відповідача адвокат Бурятинський В.В. подав до суду відзив на позовну заяву. Відповідно до змісту якого, заперечив щодо позовних вимог ОСОБА_1 та просив відмовити у позові з таких підстав. У відповідача наявна реєстраційна справа щодо до договору оренди землі від 01.12.2015, який був укладений між позивачем та відповідачем. Згідно з п. 8 вказаного вище договору, договір укладений строком на 10 років, даний договір підписаний позивачем, право оренди зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, між позивачем та відповідачем існують цивільно-правові відносини, які ґрунтуються на укладеному ними договорі оренди земельної ділянки, який відповідає вимогам, що встановлені законом. Позивачем не надано доказів наявності перешкод у реалізації права власності чи інших підстав для задоволення вимог про скасування державної реєстрації договору. Позивачем до позову додано копію договору оренди від 01.12.2015, у п. 8 якого вказано, що він укладений строком на 5 років і діє з моменту його державної реєстрації. У свою чергу, у відповідача наявний примірник договору оренди від 01.12.2015, підписаний позивачем, згідно з п. 8 якого договір укладений строком на 10 років і діє з моменту його державної реєстрації. Частиною 10 ст. 93 Земельного кодексу України у редакції, що діяла станом на 01.12.2015, встановлено, що строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років. Згідно з даними державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 969495, орендована земельна ділянка має цільове призначення - для ведення сільськогосподарського виробництва. Таким чином, строк дії договору щодо вказаної земельної ділянки, не міг становити 5 років. Крім того, відповідач не отримував заяву позивача від 28.11.2019, копія якої додана до позовної заяви, що підтверджується даними роздруківки з веб-сайту Укрпошти. А з даних рекомендованого повідомлення неможливо встановити, який саме документ направлявся на адресу відповідача, а опису вкладення до листа з позовною заявою не було надано.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві. Додатково зазначив, що перша сторінка договору, яка наявна у відповідача, замінена. Наполягав на тому, що він укладав договір оренди землі строком на п`ять років. Іншого договору не підписував.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову. Просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, що викладені у відзиві. Звернув увагу суду, що надані позивачем докази не доводять наведені ним у позові обставини.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити повністю, з таких підстав.

Судом були встановлені такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до даних копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 969495, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,3731 га, що розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з даними копії договору оренди землі від 01.12.2015, наданого позивачем, орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар Товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька Промислова Група" приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району площею 3,3731 га, кадастровий номер: 0520284000:02:004:0043. Договір укладено строком на 5 років і діє з моменту його державної реєстрації. Оригінал вказаного договору позивачем для огляду надано не було.

Відповідно до даних копії заяви позивача, яка адресована ТОВ СХК "Вінницька Промислова Група" від 28.11.2019, позивач просить не обробляти належну йому земельну ділянку площею 3,3731 га, кадастровий номер: 0520284000:02:004:0043 у зв`язку з підробленням його підпису у реєстраційній справі та із закінченням терміну договору. Також позивач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, на якому вказана дата отримання 02.12.2019 та підпис без рошифрування.

Відповідно до даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 252194865 від 12.04.2021, що надана позивачем, 18.12.2015 було внесено інформацію про реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 0520284000:02:004:0043 між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ СХК Вінницька Промислова Група строком на десять років.

Згідно з даними копії договору оренди землі від 01.12.2015, що наданий відповідачем, який міститься в копії реєстраційної справи, орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар Товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька Промислова Група" приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району площею 3,3731 га, кадастровий номер: 0520284000:02:004:0043. Договір укладено строком на 10 років і діє з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до даних копії акту прийому-передачі об`єкта оренди від 21.01.2016, орендодавець передав, орендар прийняв в оренду земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею 3,3731 га, яка розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області, згідно з договором оренди землі № б/н від 01.12.2015.

Під час судового засідання сторони визнали ту обставину, що оригінали вказаних документів знаходяться у відповідача.

Відповідно до даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 50435297 від 22.12.2015, що наданий представником відповідача, 18.12.2015 було внесено інформацію про реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 0520284000:02:004:0043 між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ СХК Вінницька Промислова Група строком на десять років.

Представник відповідача надав роздруківку з сайту Укрпошта, про те, що дані про відправлення за номером 2300001213629 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Оцінюючи викладені сторонами обставини та надані докази, суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. … Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі , ураховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України, майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, отже ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі , під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу, право оренди ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння й користування ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 11 ст. 93 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на 01.12.2015, строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.

Як передбачено ст. 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі , відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

На підставі ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі.

За змістом ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі , укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Статтями 12, 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати до суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених ним обставин щодо підробки першого аркушу договору оренди землі.

Окрім того, з даних копії матеріалів реєстраційної справи та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 01.12.2015 був укладений строком на десять років, що також відповідає нормам чинного законодавства, що діяло на момент укладення договору. Клопотань від позивача про проведення експертизи для встановлення обставин, зазначених позивачем у позовній заяві щодо підробки договору від 01.12.2015, до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Термін дії договору оренди земельної ділянки між ТОВ СХК "Вінницька Промислова Група" та ОСОБА_1 від 01.12.2015 не закінчився, тому сторони мають його виконувати.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 31 ЗУ Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Оскільки строк дії договору не закінчився, то позовні вимоги про усунення перешкод не підлягають задоволенню.

Суд не приймає аргументи представника відповідача про не отримання заяви позивача ОСОБА_1 з вимогою не обробляти земельну ділянку від 28.11.2019, що представник відповідача підтвердив роздруківкою з сайту Укрпошти, оскільки заяви про розшук реєстрованих поштових відправлень приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання (згідно з п. 122 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270), про що також зазначив позивач та не заперечував представник відповідача.

Разом з тим, з копії рекомендованого повідомлення неможливо встановити, який саме документ було надіслано на адресу відповідача, а опису вкладення до листа позивач не надав, тому суд не приймає і даний доказ також.

Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту у частині скасування запису про інше речове право № 12661675 від 18.12.2015, вчиненого державним реєстратором, суд виходить з такого.

Звертаючись із негаторним позовом ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та скасувати запис про інше речове право № 12661675, вчинений державним реєстратором реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області Фаренюком С.А. При цьому відповідачем позивач визначив особу, в інтересах якої зареєстровано відповідне речове право, а саме ТОВ СХК Вінницька Промислова Група .

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Оскільки позивач просить застосувати спосіб захисту, який належить до сфери реєстраційних правовідносин, то, визначаючи, чи буде такий спосіб захисту ефективним, слід керуватися нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон про державну реєстрацію).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству від 05.12.2019 № 340-IX, який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону про державну реєстрацію викладено у новій редакції. Саме нормами цієї статті врегульовано застосування судових способів захисту у сфері реєстраційних правовідносин. Так, відповідно до абзаців першого, другого, третього частини 3 статті 26 Закону про державну реєстрацію (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст нової редакції зазначеної правової норми свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону про державну реєстрацію у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Наведене формулювання також було відсутнє у попередній редакції статті 26 Закону про державну реєстрацію, яка діяла до 16.01.2020.

Таким чином, з 16.01.2020 і на час вирішення цього спору, законодавець уже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Отже, застосування такого способу судового захисту в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу ОСОБА_1 відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист його прав.

Крім того, додатковим підтвердженням наведеного висновку є пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми за процедурою, передбаченою спеціальним Законом про державну реєстрацію, виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тобто до цього переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм статті 26 Закону про державну реєстрацію, яка з 16.01.2020 почала діяти у новій редакції, в аспекті ефективного способу захисту у реєстраційних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 16.09.2020 у справі № 352/1021/19, від 04.11.2020 у справі № 910/7648/19, від 18.11.2020 у справі № 154/883/19.

Отже, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги, а також обрано спосіб захисту, який не призведе до ефективного захисту його прав та інтересів, то у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, то судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька Промислова Група" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування запису про інше речове право № 12661675 від 18.12.2015 відмовити повністю.

Судові витрати позивача залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька Промислова Група" (вул. Соборна, 226-А, м. Немирів, Вінницька область, 22800, ЄДРПОУ 33623350).

Повне судове рішення складено 04.02.2022.

Суддя