Вирок

від 04.02.2022 по справі 521/10973/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/10973/21

Провадження № 1-кп/521/965/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2022 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 16.06.2021 року за № 12021167470000343, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в у м. Одесі, має вищу освіту (бакалавр), пенсіонер, має інвалідність 1 групи, не одружений, не судимий, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 16.06.2021 року приблизно о 12 годині 48 хвилин на власному автомобілі марки «ЗАЗ Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом АМС-550 марки «Староконь», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , прибув до будинку АДРЕСА_2 на територію колишнього заводу радіальних станків разом з двома особами, які були необізнані, тобто не розуміли протиправність дій ОСОБА_5 . Упевнившись, що його дії залишаться непомітними для оточуючих, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу ОСОБА_5 таємно викрав металеву опору для реклами, погрузив її до причепу, після чого залишив місце події і розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ПП «Форма Плюс Т» (ЄДРПОУ 33216372) матеріальну шкоду на загальну суму 13000,51 грн.

Вина обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, ОСОБА_5 , повністю визнавши себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, показав що 16.06.2021 року в денний час на власному автомобілі приїхав на територію колишнього заводу радіальних станків у м. Одесі, там за допомогою двох знайомих, які не знали про його намір вчинити крадіжку, викрав металеву опору для реклами та залишив місце події, погрузивши викрадене майно у автомобільний причіп. Наступного дня повернувся на місце події, повідомив представника потерпілої юридичної особи про те, що він викрав металеву опору, та добровільно повернув її. У скоєному розкаюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом не досліджувались інші докази сторони обвинувачення на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні та інших обставин, які ніким не оспорювались.

Обвинувачений повністю визнав вину, згодний з кваліфікацією інкримінованого кримінального правопорушення і з усіма обставинами, зазначеними в обвинуваченні. Прокурор, захисник також не заперечували відносно зазначених в обвинувальному акті обставин.

Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини підтверджуються доказами, що маються в справі та не потребують дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доказаними, а саме - фактичні обставини щодо дати, часу, місця, способу скоєння кримінального правопорушення, форми умислу, а також інші обставини, визначені ч. 1 ст. 91 КПК України.

При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, та роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України у таємному викраденні чужого майна шляхом крадіжки.

ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває, проживає разом з літніми батьками - пенсіонерами, за місцем проживання характеризується позитивно. Він має тяжке захворювання, у зв`язку з яким визнаний особою з інвалідністю 1 групи. Як вбачається з довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, ОСОБА_5 потребує постійного стороннього нагляду. У зв`язку з прогресуванням хвороби не працює, отримує пенсію за інвалідністю у розмірі 1900 грн.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , є щире каяття, оскільки він повністю визнав вину та надав правдиві показання про обставини скоєння кримінального правопорушення, а також добровільне відшкодування спричиненої шкоди, що підтверджується заявою представника потерпілого ОСОБА_7 від 26.01.2022 року.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає як пом`якшуючу покарання обставину стан здоров`я обвинуваченого, що має тяжке прогресуюче захворювання, визнаний інвалідом 1 групи та потребує постійного стороннього догляду, опинився у складному матеріальному стані.

Обставин,що обтяжуютьпокарання ОСОБА_5 ,судом невстановлено.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує, що ним вчинено кримінальний проступок, особу винного, наявність пом`якшуючих і відсутність обтяжуючих покарання обставин, і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання у виді штрафу.

З огляду на те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений не уникав, ураховуючи другорядну роль кари як мети покарання, а також фактичне визнання ОСОБА_5 вини і наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (щире каяття, відшкодування матеріальної шкоди шляхом самостійного добровільного повернення викраденого майна, стан здоров`я обвинуваченого), з урахуванням особи винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив злочин у зв`язку зі складними життєвими обставинами, також враховуючи його матеріальний стан з огляду на єдиний вид доходу у вигляді пенсії за інвалідністю в розмірі 1900 грн., суд вважає за можливе пом`якшити основне покарання та призначити його із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі штрафу, встановленої в санкції ч. 1 ст. 185 КК України.

Приймаючи рішення щодо застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 , суд керується висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 20.03.2018 (справа № 695/1446/16): як випливає із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети (ст. 50 КК), визначається не лише його суворістю, а й справедливістю. Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають врахуванню ступінь тяжкості вчиненого суспільно небезпечного діяння, особа винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

У зв`язку з призначення покарання, не пов`язаного з обмеженням волі, суд вважає за можливе не застосовувати до ОСОБА_5 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази у справі, що були повернуті представнику потерпілого, необхідно залишити ПП «Форма Плюс Т», CD-R диски з відеозаписами необхідно зберігати з іншими матеріалами кримінального провадження стороною обвинувачення.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, призначивши покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Речові докази у справі: металеву конструкцію - залишити «Форма Плюс Т»; CD-R диски з відеозаписами зберігати з іншими матеріалами кримінального провадження стороною обвинувачення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляції, яка може бути подана до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суддя ОСОБА_1