Постанова

від 27.01.2022 по справі 910/20656/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2022 р. Справа№ 910/20656/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.01.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 (повний текст рішення складено 30.04.2021)

у справі № 910/20656/20 (суддя Данилова М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

про стягнення грошових коштів

В судовому засіданні 27.01.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/20656/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Арлан задоволено частково, вирішено стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк 463 987,58 грн. 3% річних, 225 337,53 грн. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 8 323,45 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/20656/20 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арлан 3% річних в розмірі 463 987, 58 грн. та інфляційних втрат в розмірі 225 337, 53 грн. відмовити в повному обсязі.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Арлан (ТОВ Арлан позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (АТ КБ Приватбанк , відповідач), у якому викладені вимоги:

- стягнути з АТ КБ Приватбанк на користь ТОВ Арлан суму трьох процентів річних за період з 06.10.2019 по 30.08.2020 в розмірі 469 692, 31 грн. та суму інфляційних втрат за період з 01.11.2019 по 31.07.2020 в розмірі 225 337, 53 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач у порядку регресу несвоєчасно сплатив суму виконаного зобов`язання за договором іпотеки, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача втрати від інфляції та 3 % річних за період прострочення до проведеної оплати 31.08.2020.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/20656/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Арлан задоволено частково.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд визнав правомірним нарахування 3% річних з урахуванням строку, встановленого ч. 2 ст. 530 ЦК України - 7 днів з моменту звернення до банку з вимогою від 01.10.2019, відповідно період прострочення регресного зобов`язання почався з 10.10.2019 року, внаслідок чого, за розрахунком суду станом на 30.08.2020 року, сума 3% річних складає 463 987, 58 грн.

Наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем у розмірі 17 351 849,00 грн. встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/16409/19, за обставинами встановленими у якому, в силу приписів ст. 42 Закону України Про іпотеку , до позивача перейшло право вимагати у боржника стягнення раніше сплаченої суми.

Врахувавши грошовий характер регресного зобов`язання АТ КБ Приватбанк перед ТОВ Арлан , суд прийшов до висновку, що відповідач зобов`язаний був сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В апеляційній скарзі відповідач вважає що рішення від 14.04.2021 підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції ухвалено його за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а також за неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права.

Згідно доводів апеляційної скарги:

- судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки рішенням від 14.04.2021 до АТ КБ Приватбанк застосовано відповідальність за відсутності відповідних правових підстав;

- судом першої інстанції жодним чином не досліджено та не спростовано в оскаржуваному судовому рішенні посилання банку на те, що положення ст. 42 Закону України Про іпотеку не встановлюють право іпотекодавця, який частково виконав зобов`язання боржника, прострочене в повному обсязі, на зворотну вимогу до такого боржника в межах сплаченої кредитору грошової суми та не є правовою підставою для виникнення у боржника (банку) зобов`язання з відшкодування сплаченої іпотекодавцем на користь іпотекодержателя суми;

- ст. 42 Закону України Про іпотеку не передбачає виникнення у боржника обов`язку з негайного відшкодування іпотекодавцю сплаченої ним суми на користь кредитора (іпотекодержателя) та взагалі не передбачає виникнення у боржника обов`язку з відшкодування у випадку лише часткового виконання простроченого в повному обсязі основного зобов`язання, що мало місце у спірних правовідносинах;

- вирішуючи питання виникнення у ТОВ Арлан права регресу (зворотної вимоги) до АТ КБ Приватбанк в межах сплаченої на користь НБУ грошової суми, суду першої інстанції насамперед необхідно було встановити наявність/відсутність законодавчого закріплення випадку часткового виконання майновим поручителем грошового зобов`язання боржника як підстави для набуття майновим поручителем відповідного права;

- аналіз буквального змісту Закону України Про іпотеку свідчить про відсутність законодавчого закріплення випадку виникнення права регресу у правовідносинах іпотеки за фактом лише часткового виконання майновим поручителем повністю простроченого основного зобов`язання, що виключає можливість застосування такого правового інституту у спірних правовідносинах;

- оскільки ТОВ Арлан не виконало вимогу НБУ за основним зобов`язанням (не погашено в повному обсязі заборгованість за кредитним договором) у порядку та в обсязі, визначених ст. 42 Закону України Про іпотеку , відповідно відсутні будь-які правові підстави для тверджень про виникнення у ТОВ Арлан права, а у АТ КБ Приватбанк відповідного обов`язку з відшкодування сплаченої на користь НБУ грошової суми;

- прострочення виконання АТ КБ Приватбанк регресного зобов`язання перед ТОВ Арлан можливе виключно за умови:

повного погашення ТОВ Арлан заборгованості АТ КБ Приватбанк за кредитним договором в порядку ч. 3 ст. 42 Закону України Про іпотеку ;

направлення ТОВ Арлан вимоги про відшкодування сплаченої суми на виконання основного зобов`язання після повного погашення заборгованості АТ КБ Приватбанк за кредитним договором;

невиконання АТ КБ Приватбанк такої вимоги у визначений в ст. 530 ЦК України семиденний строк;

- оскільки вимога позивача від 01.10.2019 направлена банку за відсутності факту повного виконання зобов`язання за кредитним договором, тобто за відсутності обов`язкової умови, визначеної ч. 3 ст. 42 Закону України Про іпотеку , для виникнення у банку регресного зобов`язання, така вимога правомірно була залишена без задоволення, як така, що направлена за відсутності визначених законом підстав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.06.2021 справу №910/20656/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді Тищенко О.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/20656/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, але не пізніше 25.06.2021, а саме, подання (надсилання) до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали доказів на підтвердження сплати судового збору.

На виконання вищезгаданої ухвали, 18.06.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої апелянтом долучено, зокрема, платіжне доручення №PROM6B4TTC від 16.06.2021 на суму 3 024, 61 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/20656/20.

Станом на 12.07.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду жодних заяв та відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

На підставі службової записки головуючого судді від 12.07.2021 та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) та входить до складу суду, у відпустці з 12.07.2021 по 25.07.2021 включно призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/20656/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021 замінено склад колегії суддів у справі № 910/20656/20 та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1, судді Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 cправу №910/20656/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді Шаптала Є.Ю., Станік С.Р. та призначено розгляд справи на 31.08.2021.

В судовому зсіданні 31.08.2021 оголошено перерву до 19.10.2021.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/621/21 від 28.10.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/20656/20 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 , з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/20656/20, розгляд справи №910/20656/20 призначено на 18.11.2021.

18.11.2021 розгляд справи №910/20656/20 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. у відпустці за сімейними обставинами та судді Тищенко А.І. у відпустці.

Ухвалою від 24.11.2021 справу призначено до розгляду на 16.12.2021.

16.12.2021 у розгляді апеляційної скарги оголошено перерву до 27.01.2022.

До справи під час апеляційного провадження позивачем подано відзив на апеляційну скаргу (отриманий судом 13.07.2021).

Явка представників сторін

Представником відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення відповідач просив скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

03.03.2009 року між НБУ та Закритим акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк (правонаступником якого є AT КБ ПриватБанк ) укладено Кредитний договір № 19 (Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор, в рахунок відкритої кредитної лінії за Кредитним договором кредитор надає позичальнику кредит на суму 5 000 000 000,00 (п`ять мільярдів) гривень 00 копійок на строк з 03.03.2009 року по 03.03.2010 року зі сплатою 16,5 відсотка річних (п. 1.2 Кредитного договору).

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором, 29.05.2014 року між НБУ (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір № 36, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 5032 (Договір іпотеки), відповідно до п. 5 якого, позивач надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно згідно опису, що міститься в Додатку № 1 ( Предмет іпотеки ).

Відповідно до п. 1 Договору іпотеки цей Договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору № 19 від 03.03.2009 року із майбутніми змінами та доповненнями, або новаціями, в тому числі, які збільшують розмір основного зобов`язання за ним та продовжують строк користування кредитом.

У зв`язку з невиконанням AT КБ Приватбанк своїх обов`язків перед НБУ за кредитним договором № 19 від 03.03.2009 року, НБУ звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ Арлан про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 36 від 29.05.2014 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2019 року у справі № 904/2350/18 позов задоволено в повному обсязі. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №36 від 29.05.2014 року, в рахунок погашення заборгованості ПАТ КБ Приватбанк за кредитним договором №19 від 03.03.2009 року перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 2 674 478 038 грн. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження .

Зазначене рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2019 року у справі №904/2350/18, оскаржене ТОВ Арлан в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.

02.09.2019 року НБУ та ТОВ Арлан подано спільну заяву про затвердження мирової угоди від 29.08.2019 року, укладеної між НБУ та ТОВ Арлан , з доданим до неї текстом мирової угоди.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 року у справі № 904/2350/18 затверджено мирову угоду по справі № 904/2350/18 від 29.08.2019 року, укладену між НБУ та ТОВ Арлан , провадження у справі закрито.

На виконання Мирової угоди ТОВ Арлан сплатило на користь НБУ ринкову вартість предмета іпотеки в розмірі 17 351 849, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №194 від 01.10.2019 року та витрати по сплаті судового збору у розмірі 265 135, 95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 195 від 01.10.2019 року.

Листом за вих. № 19 від 01.10.2019 ТОВ Арлан звернулося до AT КБ ПриватБанк про сплату грошових коштів у сумі 17 351 849,00 грн. та відшкодування витрат судового збору у справі № 904/2530/18 у сумі 265 135, 95 грн.

Відповідач листом № Є.95.0.0.0/3-212717 БТ від 22.10.2019 року відмовив позивачу у поверненні грошових коштів у сумі 17 351 849,00 грн., посилаючись на те, що основне зобов`язання AT КБ Приватбанк перед Національним банком України не припинено, а сплата ТОВ Арлан на користь НБУ вартості предмету іпотеки у розмірі, визначеному у мировій угоді, не може вважатися належним виконанням основного зобов`язання в розумінні ст. 599 ЦК України та положень укладених договорів.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку не було виконано грошове зобов`язання перед позивачем, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з АТ КБ Приватбанк заборгованості на суму в розмірі 17 616 984,95 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 року у справі №910/16409/19, що залишене без змін в частині постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 року та набрало законної сили 28.07.2020 року, позов ТОВ Арлан задоволено, стягнуто з АТ КБ Приватбанк заборгованість у розмірі 17 351 849 грн. та судовий збір в сумі 260 277, 74 грн.

31 серпня 2020 року на виконання вказаного рішення АТ КБ Приватбанк перераховано на рахунок позивача 17 612 126,74 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по особовому рахунку ТОВ Арлан за 31.08.2020 року.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 року у справі №910/16409/19 встановлено, що в силу приписів ст. 42 Закону України Про іпотеку до позивача перейшло право вимагати у боржника стягнення раніше сплаченої суми, це право виникає в силу ст. 42 Закону України Про іпотеку , і його правова природа є регресною.

За висновками суду першої інстанції:

- господарським судом у справі № 910/16409/19 встановлена наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем у розмірі 17 351 849,00 грн., внаслідок прострочення виконання якого сума боргу була стягнута судом з відповідача;

- враховуючи грошовий характер регресного зобов`язання АТ КБ Приватбанк перед ТОВ Арлан , відповідач зобов`язаний був сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Оскільки, як встановлено судом, відповідачем було сплачено позивачу лише суму основного боргу в розмірі 17 351 849,00 грн., посилаючись у рішенні на приписи ч. 2 ст. 530, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача внаслідок порушення виконання зобов`язання підлягає до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Сума інфляційних втрат стягнута з відповідача у заявленому в позові розмірі 225 337, 53 грн., оскільки наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним, тоді як нарахування 3% річних було визнано судом правомірним у сумі 463 987, 58 грн. з огляду на період прострочення з 10.10.2019 року по 30.08.2020 року, визначений відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України - 7 днів з моменту звернення до банку з вимогою від 01.10.2019.

Приймаючи рішення у справі, судом першої інстанції відхилені доводи відповідача про те, що позивач з укладенням договору іпотеки взяв на себе обов`язок відповідати перед кредитором в повному обсязі заборгованості за кредитним договором, оскільки така відповідальність обмежена вартістю предмета іпотеки, що в тому числі фактично визнано Національним банком України з укладенням мирової угоди по справі № 904/2350/18.

Відхиляючи заперечення відповідача щодо відсутності правових підстав для застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України , суд першої інстанції враховував грошовий характер регресного зобов`язання відповідача перед позивачем, зазначаючи, що застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у випадку прострочення кредитором виконання грошового зобов`язання не залежить від правових підстав виникнення такого зобов`язання та від обставин, зазначених у вимозі кредитора до боржника про його виконання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції та 3 % річних згідно частини другої статті 625 ЦК України при вирішенні питання наявності чи відсутності прострочення регресного зобов`язання в силу частини третьої статті 42 Закону України Про іпотеку .

Обставини існування у банку зобов`язання перед ТОВ Арлан щодо сплати останньому суми 17 351 849 грн. (коштів сплачених ТОВ Арлан за іпотечним договором № 36 від 29.05.2014 року на користь НБУ в рахунок погашення кредитної заборгованості АТ КБ Приватбанк ) встановлювалися судами у розгляді справи № 910/16409/19.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Питання застосування норми статті 42 Закону України Про іпотеку до спірних правовідносин, яка згідно доводів банку не містить в собі положень про виникнення у майнового поручителя права вимоги до боржника за фактом часткового виконання ним повністю простроченого забезпеченого зобов`язання, безпосередньо входить до предмету доказування у справі № 910/16409/19.

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 №910/16409/19 судом, з посиланням на правові позиції Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 910/22722/19, відзначено наступне:

Із наведених вище положень Закону України Про іпотеку (ст. 11, 17, 35, 42) вбачається, що у разі виконання майновим поручителем зобов`язання у відповідній частині, він має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Разом із тим, якщо майновий поручитель добровільно виконав повністю або частково забезпечене основне зобов`язання і при цьому не відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки, то майновий поручитель вправі вимагати у боржника стягнення раніше сплаченої суми; це право виникає в силу статті 42 Закону України Про іпотеку , і його правова природа є регресною.

Крім того, позивачу, як іпотекодавцю, який сплатив не у повному обсязі заборгованість, розмір якої відображений у вимозі, передбаченій статтею 35 Закону України Про іпотеку , не може бути відмовлено у праві вимагати від боржника відшкодування сплаченої ним суми незалежно від того сплачена вона повністю чи лише в частині, а відтак йому не може бути відмовлено у позові, оскільки таке його право передбачено статтею 42 наведеного Закону, та відмова у такому праві призвела б до збільшення розміру відповідальності його як майнового поручителя, із виходом такої відповідальність за межі вартості предмета іпотеки, що суперечить положенням наведеного Закону щодо обмеження відповідальності виключно межами вартості предмета іпотеки.

Відповідальність майнового поручителя перед кредитором обмежена виключно вартістю предмета застави, яка може покривати вартість основного зобов`язання як повністю, так і частково (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №617/1544/15-ц, від 11.04.2018 у справі №756/2765/15-ц і постанові Верховного Суду України від 17.09.2017 у справі № 6-109цс14).

Таким чином, посилання відповідача на те, що позивач з укладенням договору іпотеки взяв на себе обов`язок відповідати перед кредитором в повному обсязі заборгованості за кредитним договором є безпідставними, оскільки така відповідальність обмежена вартістю предмета іпотеки, що у т.ч. фактично визнано третьою особою з укладенням мирової угоди.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в межах розгляду справи № 910/16409/19 рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 року встановлено, що згідно приписів ст. 42 Закону України Про іпотеку до позивача перейшло право вимагати у боржника стягнення раніше сплаченої суми, це право виникає в силу ст. 42 Закону України Про іпотеку , і його правова природа є регресною.

Відповідно до ст.ст. 524 , 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

При цьому, обов`язок відповідача сплати грошові кошти на користь позивача виник не з пред`явлення грошової вимоги позивачем, а з часткового виконання іпотекодавцем грошових зобов`язань боржника перед кредитором і відповідної норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, вимога про виконання обов`язку сплатити грошові кошти була пред`явлена відповідачу 02.10.2019 з зазначенням про виникнення у відповідача грошових зобов`язань перед позивачем, відповідно період прострочення регресного зобов`язання почався з 10.10.2019 року, та за розрахунком по 30.08.2020 року, сума 3% річних складає 463 987, 58 грн.

Невиконання відповідачем грошового зобов`язання у передбачений законом строк (в порядку регресу), є грошовим зобов`язанням, що є належною правовою підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України .

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає доводи апелянта, що положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані у даній справі.

При цьому колегія суддів зазначає, що касаційну скаргу АТ КБ Приватбанк з аналогічними доводами, які викладені у апеляційній скарзі у даній справі, постановою Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №910/13605/19 залишено без задоволення.

У наведеній справі предметом позову були вимоги про стягнення з АТ КБ Приватбанк втрат від інфляції та 3 % річних внаслідок прострочення сплати за вимогою, що надсилалась після виконання іпотечного договору на користь НБУ в рахунок погашення кредитної заборгованості АТ КБ Приватбанк (шляхом виконання укладеної мирової угоди затвердженої судом).

Тобто предмет і підстави позовів у справі №910/20656/20, що розглядається, та у зазначеній справі №910/13605/19, а також правове регулювання спірних правовідносин, свідчать про їх подібність.

У зв`язку з наведеним, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги АТ КБ Приватбанк фактично зводяться до мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/20656/20.

В той же час, задовольняючи позов частково в частині стягнення 463 987,58 грн. 3% річних, при заявленій позовній вимозі про стягнення трьох процентів річних за період з 06.10.2019 по 30.08.2020 в розмірі 469 692, 31 грн., та відмовляючи у стягненні решти вимог 3% річних, місцевий господарський суд в резолютивній частині рішення не зазначив про це, у зв`язку з чим наявні правові підстави для зміни оскаржуваного рішення з викладенням резолютивної частини в редакції даної постанови.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/20656/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/20656/20 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРЛАН (49005, м. Дніпро, узвіз Лоцманського, 12-А; код ЄДРПОУ 31647453) 463 987,58 грн. 3% річних, 225 337,53 грн. інфляційних втрат, 8 323,45 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

3.Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк .

5. Матеріали справи №910/20656/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 07.02.2022 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко