Рішення

від 07.02.2022 по справі 902/1200/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2022 р. Cправа № 902/1200/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А. , розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012)

до: Приватного підприємства "О-Ометинці" (вул. Леніна, 4, м. Ометинці, Немирівський (Гайсинський) район, Вінницька область, 22862)

про стягнення 2 940,77 грн,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" подано позов до Приватного підприємства "О-Ометинці" про стягнення 2 940,77 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором розподілу природного газу, укладеному на умовах Типового договору шляхом підписання заяви-приєднання №09420ХНВ90FP119 від 01.11.2019, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з розподілу природного газу за січня-жовтня 2021 року, внаслідок чого Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" заявлено до стягнення з Приватного підприємства "О-Ометинці" 2 940,77 грн, з яких: 2 687,95 грн - основний борг; 33,67 грн - 3% річних; 137,03 грн - пеня; 82,12 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 07.12.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1200/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала вручена позивачу, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому таку ухвалу, адресовану відповідачу за адресою місцезнаходження зазначеною в ЄДРЮОФОПГФ, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження , місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також слід зазначити, що ухвали суду про відкриття провадження у справі №902/1200/21 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.

Разом з тим відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло .

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Шляхом підписання Приватним підприємством "О-Ометинці" заяви-приєднання №09420ХНВ90FP119 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.11.2019 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз" (Калинівська дільниця Хмільницьке відділення) (позивач, Оператор ГРМ) та Приватним підприємством "О-Ометинці" (відповідач, Споживач) укладено Договір розподілу природного газу №09420ХНВ90FP119 від 01.11.2019 на умовах Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2498 (Договір).

Згідно з п. 1.2. Договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Зазначений Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені Договором.

Згідно із п. 6.1. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

За клопотанням відповідача вих. №1 від 02.10.2020 величину річної замовленої потужності на 2021 рік визначено в обсязі 1600 м.куб.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.4 Договору).

Відповідно до п. 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно із пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з розподілу природного газу за період січня - жовтня 2021 року підтверджується актами надання послуг: №ВІЯ81003265 від 31.01.2021 на суму 268,79 грн з ПДВ, №ВІЯ81007295 від 28.02.2021 на суму 268,81 грн з ПДВ; №ВІЯ81011451 від 31.03.2021 на суму 268,79 грн з ПДВ, №ВІЯ81015126 від 30.04.2021 на суму 268,79 грн з ПДВ, №ВІЯ81018385 від 31.05.2021 на суму 268,81 грн з ПДВ, №ВІЯ81023366 від 30.06.2021 на суму 268,79 грн з ПДВ, № ВІЯ81026041 від 31.07.2021 на суму 268,79 грн з ПДВ, №ВІЯ81029943 від 31.08.2021 на суму 268,81 грн з ПДВ, №ВІЯ81032963 від 30.09.2021 на суму 268,79 грн з ПДВ, №ВІЯ81036314 від 31.10.2021 на суму 268,79 грн з ПДВ.

Кожен з Актів відображає вартість наданих послуг з розрахунку вартості послуги - 1,68 грн за 1 м.куб. на місяць (без урахування ПДВ). При цьому згідно з Актами загальна вартість наданих відповідачу послуг з розподілу природного газу за вказаний період складає 2 687,96 грн.

Разом з тим відповідачем не здійснено оплату на підставі вказаних Актів наданих послуг.

Так, на 24.11.2021 позивачем як Оператором ГРМ обліковано за відповідачем наявність основного боргу в сумі 2 687,95 грн (з урахуванням переплати відповідачем станом на 01.01.2021 року в розмірі 0,01 грн), що слугувало підставою для звернення із даним позовом до суду. При цьому Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" внаслідок прострочення виконання зобов`язання за Договором нараховано до стягнення з відповідача 33,67 грн - 3% річних; 137,03 грн - пені та 82,12 грн - інфляційних втрат.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Матеріали справи містять копії Актів наданих послуг на підтвердження факту отримання відповідачем послуг з розподілу природного газу на відповідні суми, які підписано та скріплено печатками зі сторони позивача. При цьому такі акти направлялися відповідачу, в т.ч. із вимогою про сплату заборгованості станом на вересень 2021 року.

Однак, Приватним підприємством "О-Ометинці" за фактом надання послуг оплати не здійснено, як і не повернуто підписаних Актів, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Разом з тим слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні заперечення зі сторони відповідача щодо якості та вартості наданих послуг, так само як і не містять матеріали справи мотивованої відмови Приватного підприємства "О-Ометинці" від підписання Актів наданих послуг чи будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання послуг за Договором.

Відповідно до практики Верховного Суду (яка хоча і стосується виконання робіт, однак по аналогії може застосовуватися і до надання послуг) у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (постанова КГС ВС у справі №913/1397/16 від 26.04.2018).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу за відповідний період на суму 2 687,95 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення основного боргу на вказану суму підлягає задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 33,67 грн - 3% річних; 137,03 грн - пені та 82,12 грн - інфляційних втрат.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, за умовами п. 6.6. Договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за надані послуги з розподілу природного газу в обумовлений п. 6.6. Договору строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. Договору обумовлено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіряючи поданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що такий розрахунок не перевищує розрахунку суду (гранична дата нарахувань визначена 24.11.2021), при цьому відповідачем не надано свого контррозрахунку вказаних складових заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 33,67 грн - 3% річних; 137,03 грн - пені та 82,12 грн - інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем витікає з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду власного контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 2 270 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "О-Ометинці" (вул. Леніна, 4, м. Ометинці, Немирівський район, Вінницька область, 22862; код ЄДРПОУ 33623324) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012; код ЄДРПОУ 03338649) 2 687,95 грн - основного боргу; 33,67 грн - 3% річних; 137,03 грн - пені; 82,12 грн - інфляційних втрат та 2 270 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відому суду адресу електронної пошти позивача - office@vngas.com.ua .

Повне рішення складено 07 лютого 2022 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012;

3 - відповідачу - вул. Леніна, 4, м. Ометинці, Немирівський (Гайсинський) район, Вінницька область, 22862.