Рішення

від 04.02.2022 по справі 904/9083/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2022м. ДніпроСправа № 904/9083/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомакс Груп", м. Хмельницький

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 285 254 грн. 27 коп. за договором про закупівлю товару від 08.09.2020 № 706/13/364 В

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біомакс Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 18.11.2021 № б/н, в якій просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість в сумі 285 254 грн. 27 коп., з яких: 248 921 грн. 54 коп. - основний борг, 8 814 грн. 97 коп. - інфляційні втрати, 23 139 грн. 47 коп. - пеня, 4 378 грн. 29 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору про закупівлю товару від 08.09.2020 № 706/13/364 В та усної домовленості між сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару, а також своєчасної оплати поставленого відповідачем товару на умовах усної домовленості між сторонами.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, справу визнано малозначною та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду завчасно надсилалась відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до поштового повідомлення № 4930018652120 ухвала суду від 29.11.2021 отримана відповідачем 07.12.2021.

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.

Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних № ТБЮк000180 від 28.08.2020 на суму 637 грн. 56 коп.; № ТБЮк000207 від 19.10.2020 на суму 3 891 грн. 00 коп.; № ТБЮк000208 від 20.10.2020 на суму 6 777 грн. 00 коп.; № ТБЮкООО233 від 25.11.2020 на суму 2 208 грн.00 коп. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біомакс Груп" здійснило поставку товару Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на загальну суму 13 513 грн. 56 коп. (а.с. 27-30). Угода у письмовому вигляді між сторонами не укладалася.

Факт отримання відповідачем товару, вказаного у накладних, підтверджується підписом представника відповідача - інженера з комплектації устаткування й матеріалів Вовчаренко Г.С. на підставі довіреності - у зазначених видаткових накладних, яка скріплена печаткою підприємства відповідача.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання щодо повної оплати поставленого товару виконав частково, сплативши на користь позивача 12 336 грн. 00 коп., на підтвердження чого надав копії платіжних доручень (а.с. 39-42), у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 540 грн. 00 коп.

Крім того, 08.09.2020 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біомакс Груп" (постачальник) укладено договір про закупівлю товару № 706/13/364В (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в п.1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити світильники та освітлювальну арматуру, код 3152 (світильники, прожектори, ліхтарі, лампи) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації №1, становить 2 526 139,70 грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 505 227,94 грн. Загальна сума становить 3 031 367,34 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що товар, який поставляється відповідно до цього договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України.

Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 45-ти календарних днів (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється партіями в період вересень-грудень 2020. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках, підписаних представниками покупця. Термін поставки кожної партії товару - протягом 20 календарних днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу, вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов`язковим).

Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (п. 5.4 договору).

Згідно із п.11.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку, про що сторони підписують додаткову угоду (п. 11.2 договору).

Відповідно до умов договору сторони уклали Специфікацію № 1 до договору, якою визначили найменування продукції, яка буде поставлятися, її кількість та вартість (а.с. 25-26).

На виконання умов договору позивач у період з 25.11.2020 по 20.01.2021 передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 355 057 грн. 14 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками наступними видатковими накладними:

- № ТБЮк000234 від 25.11.2020 на суму 1 834 грн. 26 коп.;

- № ТБЮк000236 від 25.11.2020 на суму 828 грн. 36 коп.;

- № ТБЮк000239 від 25.11.2020 на суму 4 012 грн. 98 коп.;

- № ТБЮк000238 від 25.11.2020 на суму 73 634 грн. 70 коп.;

- № ТБЮк000247 від 04.12.2020 на суму 201 364 грн.80 коп.;

- № ТБЮк000253 від 08.12.2020 на суму 68 655 грн. 60 коп.:

- № ТБЮк000263 від 28.12.2020 на суму 1 058 грн. 16 коп.;

- № ТБЮк000273 від 20.01.2021 на суму 3 668 грн. 28 коп. (а.с.31-38).

В порушення взятих на себе договірних зобов`язань, відповідач вартість поставленого позивачем товару у визначений договором строк оплатив частково на суму 106 675 грн. 60 коп., у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 248 381 грн. 54 коп.

За умовами п. 7.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених зобов`язань.

За порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України (п. 7.4 договору).

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня у загальному розмірі 23 139 грн. 47 коп. за період з 16.04.2021 по 15.11.2021.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4 378 грн. 29 коп. за період з 16.04.2021 по 15.11.2021 та інфляційні втрати в сумі 8 814 грн. 97 коп. за період з травня 2021 по жовтень 2021.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 14.04.2021 № 1404-П, в якій вимагав сплатити заборгованість за вищевказаними поставками товару, яка на час звернення із претензією становила 348 921 грн. 54 коп. Відповіді відповідача на претензію матеріали справи не містять.

Доказів погашення відповідачем спірної заборгованості сторонами до суду не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору у спрощеній формі та укладання письмового договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати; наявність підстав для стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За умовами ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як встановлено судом, фактичні дії сторін свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли грошові зобов`язання - зобов`язання по сплаті вартості отриманого товару.

Матеріалами справи підтверджується наявність у діях сторін волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, строк оплати поставленого позивачем та отриманого відповідачем товару за видатковою накладною № ТБЮкООО233 від 25.11.2020, залишок заборгованості за якою складає 540 грн 00 коп., є таким, що настав 25.11.2020.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено вартість поставленого позивачем товару, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 540 грн. 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар за спірним договором поставки від 08.09.2020 № 706/13/364В становить 248 381 грн. 54 коп.

З урахуванням умов п. 4.2. договору строк оплати поставленого товару є таким, що настав:

- за видатковою накладною № ТБЮк000247 від 04.12.2020 - 18.01.2021;

- за видатковою накладною № ТБЮк000253 від 08.12.2020 - 22.01.2021;

- за видатковою накладною № ТБЮк000263 від 28.12.2020 - 11.02.2021;

- за видатковою накладною № ТБЮк000273 від 20.01.2021 - 09.03.2021.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість поставленого позивачем товару, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 248 381 грн. 54 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розрахунки виконані вірно.

З огляду на встановлене судом порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару, заявлені до стягнення позивачем суми річних та інфляційних підлягають стягненню з відповідача.

Щодо заявленої до стягнення позивачем пені в сумі 23 139 грн. 47 коп. суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Господарський суд зазначає, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.

У п. 7.1. договору сторони визначили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язань.

Як було вказано вище, відповідно до п. 7.4. договору, за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.

Однак, слід відзначити, що у п. 7.4. договору сторони не визначили, яка саме частина ст. 231 Господарського кодексу України є підставою для сплати відповідачем штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені, штрафу), яка в силу ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України підлягає обчисленню саме у відсотках.

Суд приходить до висновку, що договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій, зокрема частини 2, 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

За приписом же ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Господарський суд констатує, що в тому випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №904/5922/17, в якій спірними були подібні умови договору, а також у постанові Великої Палати Верховного суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Отже, договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій, зокрема частини 2, 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що укладаючи договір, сторони у п. 7.2. договору чітко обумовили розмір пені (0,5% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день прострочення) за затримку поставки, у строки, передбачені договором, а також розмір штрафу (20% від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару). Водночас, передбачаючи відповідальність за порушення строків оплати за поставлений товар п. 7.4. цього ж договору, сторони не встановили конкретного розміру (відсотку) пені та штрафу.

Згідно з договором стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (за розрахунком позивача) від вартості неоплаченого товару, не передбачено, тому правові підстави для стягнення пені в сумі 23 139 грн. 47 коп. відсутні.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/2466/16 та від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16.

Крім того, господарський суд зазначає, що позивачем нарахована пеня і на заборгованість за усною поставкою, що за вказаних вище обставин також виключає підстави для стягнення такої пені.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення пені у заявленому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 248 921 грн. 54 коп. основного боргу, 4 378 грн. 29 коп. 3% річних, 8 814 грн. 97 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 231, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомакс Груп" (29013, м. Хмельницький, вул. Подільська, буд. 54, код ЄДРПОУ 41763075) 248 921 грн. 54 коп. (двісті сорок вісім тисяч дев`ятсот двадцять одну грн. 54 коп.) основного боргу, 4 378 грн. 29 коп. (чотири тисячі триста сімдесят вісім грн. 29 коп.) 3% річних, 8 814 грн. 97 коп. (вісім тисяч вісімсот чотирнадцять грн. 97 коп.) інфляційних втрат, 3 931 грн. 72 коп. (три тисячі дев`ятсот тридцять одну грн. 72 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.02.2022

Суддя І.А. Рудь