Рішення

від 07.02.2022 по справі 911/2824/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2022Справа № 911/2824/21 Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 911/2824/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Безпека"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

18 жовтня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 21.09.2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Безпека" (відповідач) про стягнення 39 786,84 грн., з них: основного боргу - 25 829,64 грн. (двадцять п`ять тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень 64 копійки), пені - 794,70 грн. (сімсот дев`яносто чотири гривні 70 копійок), 5% річних - 247,68 грн. (двісті сорок сім гривень 68 копійок) та штрафу - 12 914,82 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень 82 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 692 від 09.06.2021 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Безпека" про стягнення 39 786,84 грн. передано до Господарського суду міста Києва.

18 жовтня 2021 року матеріали справи № 911/2824/21 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 року матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 року у справі № 911/2824/21 позовну заяву б/н від 21.09.2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Безпека" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Христина" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105481371496 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 року у справі № 911/2824/21 вручено уповноваженому представнику позивача - 29.10.2021 року.

Крім того, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105481371500 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 року у справі № 911/2824/21 вручено уповноваженому представнику позивача - 02.11.2021 року.

02.11.2021 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" надійшла заява б/н від 28.10.2021 року "Про усунення недоліків позовної заяви".

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 03.11.2021 року по 12.11.2021 року на лікарняному та з 15.11.2021 року по 19.11.2021 року на навчанні, питання щодо відкриття провадження у справі суд вирішує у перший робочий день - 22.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2824/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Безпека" за адресою: 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 246, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті за закінченням терміну зберігання - 27.12.2021 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 22.11.2021 року у справі № 911/2824/21 є 27.12.2021 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 11.01.2022 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 17.01.2022 по 04.02.2022 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 07.02.2022 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Безпека" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 692 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов`язується відповідно до умов цього договору передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар: продукцію виробництва ТОВ Христина (гофровиробм, гофроящики) та інші витратні матеріали, необхідні для виготовлення такої продукції (товар).

Згідно з п. 1.2. договору найменування, кількість, ціна та загальна сума товару остаточно визначаються та вказуються у видаткових накладних продавця на кожну партію товару окремо в момент передачі товару.

За умовами п. 4.1. договору оплата товару здійснюється покупцем за кожну партію на підставі виставлених продавцем рахунків чи видаткових накладних на товар 50% попередньої оплати та другу частину боргу з відтермінуванням протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки продавцем такої партії товару покупцем.

Договір є укладеним та набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня відповідного року, в якому його підписано, але в будь-якому випадку залишається чинним до моменту, коли сторонами будуть повністю виконані всі зобов`язання, що повинні бути виконані відповідно до умов даного договору (п. 8.1. договору).

На виконання умов договору поставки № 692 від 09.06.2021 року позивач передав, а відповідач прийняв товар суму 62 972,64 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2306/1 від 23.06.2021 року на суму 14 932,80 грн. та № 2306/2 від 23.06.2021 року на суму 48 039,84 грн. Товар за видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий без заперечень уповноваженим представником відповідача, про що свідчать підписи сторін на видаткових накладних.

За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 37 143,00 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 25 829,64 грн.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок неоплати заборгованості за отриманий товар звертався до відповідача з претензією від 27.08.2021 року про сплату заборгованості в розмірі 25 829,64 грн. протягом трьох днів з дня отримання даної претензії. Вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору поставки № 692 від 09.06.2021 року позивач передав, а відповідач прийняв товар суму 62 972,64 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2306/1 від 23.06.2021 року на суму 14 932,80 грн. та № 2306/2 від 23.06.2021 року на суму 48 039,84 грн.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 4.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем за кожну партію на підставі виставлених продавцем рахунків чи видаткових накладних на товар 50% попередньої оплати та другу частину боргу з відтермінуванням протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки продавцем такої партії товару покупцем.

Отже, виходячи з умов п. 4.1. договору строк оплати товару до 07.07.2021 року включно.

Позивач вказує, що станом на момент звернення до суду з даним позовом за отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 37 143,00 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 25 829,64 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 25 829,64 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Проте, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів повного або часткового виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 692 від 09.06.2021 року в розмірі 25 829,64 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 794,70 грн., 5% річних у розмірі 247,68 грн. та штрафу у розмірі 12 914,82 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 5.3. договору визначено, що у разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов`язується сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла під час такого прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми.

Як вже зазначалося судом вище, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату товару до 07.07.2021 року включно, отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 08.07.2021 року.

При цьому, позивач здійснює нарахування пені з 14.07.2021 року.

При перевірці розрахунку пені, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 794,70 грн.

Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сторони скористалися наданим їм правом та в пункті 5.3. договору поставки № 692 від 09.06.2021 року погодили інший розмір відсотків річних, ніж встановлено в статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 10% річних.

При цьому, позивач здійснює нарахування 5% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку розрахунку 5% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 5% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 247,68 грн.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що при простроченні оплати більше одного місяця, продавець має право, крім стягнень, передбачених п. 5.3., п. 5.4., додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 12 914,82 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач зазначив, що поніс витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4500,00 грн. Докази понесених судових витрат додані до позовної заяви.

У відповідності до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 909/452/19, 02.11.2020 року у справі № 922/3548/19 та 18.11.2019 року у справі № 923/1121/17.

В обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу позивач надав наступні докази:

- копію договору про надання правової допомоги № 261/1 від 20.09.2021 року;

- копію акту виконаних робіт № 1 від 21.09.2021 року;

- копію рахунку-фактури № 1 від 20.09.2021 року;

- копію платіжного доручення № 10305 від 21.09.2021 року.

Представництво інтересів позивача у даній справі здійснював адвокат Лемеха Р.І. на підставі ордеру серія ВС № 1098128 від 21.09.2021 року.

На підтвердження наявності у Лемехи Р.І. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 1959 від 08.09.2012 року.

Від ТОВ "Еко-Безпека" клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат не надходило.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи. Тому з огляду на задоволення позову та зважаючи на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розподілу судових витрат між сторонами, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Безпека" (ідентифікаційний код 34713806, адреса: 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (ідентифікаційний код 14049168, адреса: 47501, Тернопільська обл., м. Бережани, вул. Замость, 4) грошові кошти: основного боргу - 25 829,64 грн. (двадцять п`ять тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень 64 копійки), пені - 794,70 грн. (сімсот дев`яносто чотири гривні 70 копійок), 5% річних - 247,68 грн. (двісті сорок сім гривень 68 копійок), штрафу - 12 914,82 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень 82 копійки), витрати на правову допомогу - 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень) та судовий збір - 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07.02.2022р.

Суддя О.В. Котков