Рішення

від 23.12.2021 по справі 910/13165/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2021Справа № 910/13165/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Лазоренко В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Державного концерн "Укроборонпром" (вул. Дегтярівська, 36, Київ, 04119, код ЄДРПОУ 37854297) поданої в інтересах Державного підприємства "Науково - дослідний інститут "Квант" (вул. І. Федорова, 4, Київ, 03150, код ЄДРПОУ14308138)

за участю Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (вул. Петра Болбочан, 8-А, м. Київ, 01017)

до Приватного акціонерного товариство "Завод "Кузня на Рибальському" (вул. Електриків, 26, Київ, 04176, код ЄДРПОУ 14312364)

про стягнення 13 746 862, 20 грн,

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний концерн "Укроборонпром" (далі - позивач-1) та Державне підприємство "Науково - дослідний інститут "Квант" (далі - позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариство "Завод "Кузня на Рибальському" (далі - відповідач) про стягнення 13 746 862, 20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на виготовлення та постачання оптико-електронної системи управління вогнем "Спис-К" №21-017/КР від 24.11.2017 у зв`язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 10 862 780, 92 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача-2 1 987 888, 91 грн пені, 205 319, 49 грн 3% річних, 690 872, 87 грн та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.09.2021.

03.09.2021 представником Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону подано заяву про вступ у справу.

22.09.2021 представником Приватного акціонерного товариство "Завод "Кузня на Рибальському" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав відсутності у нього обов`язку з оплати отриманої продукції за договором, оскільки позивачем-2 не виконано своїх зобов`язань по договору щодо надання акту виконання умов договору та видаткової накладної на всю суму договору, також як зазначає відповідач, позивачем розраховано пеню з порушенням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

У підготовчому засіданні 22.09.2021 судом оголошено перерву до 20.10.2021.

07.10.2021 до відділу діловодства суду від керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор зазначає, що твердження відповідача про неотримання ним акту виконання умов договору не відповідає дійсності, та наведено відповідні пояснення.

12.10.2021 до відділу діловодства суду від Державного концерн "Укроборонпром" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач-1, зокрема, зазначає, що непідписання відповідачем акту виконання умов договору не свідчить про невиконання позивачем-2 таких умов договору, при цьому будь-яких претензій по кількості та якості продукції, що виготовлена та поставлена на виконання умов договору з боку заявника відсутні, також відсутність виконаних робіт за другим етапом робіт не свідчить про їх фактичне невиконання та відсутність заборгованості у відповідача.

20.10.2021 до відділу діловодства суду представником Приватного акціонерного товариство "Завод "Кузня на Рибальському" подано пояснення на позовну заяву, у яких відповідач зазначає, позивач-2 не виконав свого обов`язку щодо надання акту видаткової накладної по другому етапу, на думку відповідача, позивачем не додано жодних документів, які б свідчили про виникнення зобов`язання позивача з оплати отриманої продукції за договором.

У підготовчому засіданні 20.10.2021 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення до участі у справі Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону та оголошено перерву до 04.11.2021.

27.10.2021 до відділу діловодства суду представником позивача-2 подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме доказів належності відповідачу штампу вхідної кореспонденції, присутньому на акті виконання по другому етапу.

28.10.2021 до відділу діловодства суду представником відповідача подано клопотання про залучення доказів щодо направлення витягів з наказів та довіреності.

03.11.2021 до відділу діловодства суду представником відповідача подано заперечення щодо залучення доказів до матеріалів справи від позивача-2.

03.11.2021 до відділу діловодства суду представником позивача-1 подано клопотання про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 04.11.2021 судом оголошено перерву до 18.11.2021.

У підготовчому засіданні 18.11.2021 суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши подане клопотання позивача-1 про витребування доказів, та заслухавши думку учасників судового процесу, дійшов висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Так, за приписами частини 1, 2, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, оскільки заявником не доведено обставини, які може підтвердити витребовувані докази, або аргументи, які вони можуть спростувати, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача-1 про витребування доказів.

При цьому, дослідивши матеріали справи та заслухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов висновку про задоволення поданих учасниками справи клопотань про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.12.2021.

У судовому засіданні 15.12.2021 судом оголошено перерву розгляду справи по суті до 23.12.2021.

У судовому засіданні 23.12.2021 прокурор, представники позивачів -1 та -2 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити.

У судовому засіданні 23.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

24.11.2017 між Державним підприємством "Науково - дослідний інститут "Квант" (далі - виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Завод "Кузня на Рибальському" (далі - замовник) укладено договір №21-017/КР на виготовлення та постачання оптико-електронної системи управління вогнем "Спис-К" (далі - договір), за умовами п. 1 якого виконавець з дотриманням вимог законодавства зобов`язується виготовити і поставити замовнику оптико-електронну систему управління вогнем "Спис-К" (система "Спис-К") (далі - продукція), у терміни згідно зі Специфікацією (додаток №1 до цього договору), а замовник прийняти та оплатити таку продукцію.

Виконання робіт по виготовленню та постачанню продукції за цим договором здійснюється в рамках державного контракту (далі - контракт) між Міністерством оборони України (далі - головний замовник) та Приватним акціонерним товариством "Завод "Кузня на Рибальському" №1 від 01.11.2017 року на виконання робіт за державним оборонним замовленням (пункт 2 договору).

Передбачені цим договором роботи по виготовленню та постачанню продукції виконуються у повній відповідності до комплекту конструкторської документації на систему "Спис-К" ФИЯЕ.201219.012-01 (пункт 3 договору).

Якість та комплектність продукції, експлуатаційна документація на неї повинні відповідати вимогам, встановленим в конструкторській документації на систему "Спис-К" ФИЯЕ.201219.012-01 (пункт 4 договору).

Замовник проводить попередню оплату продукції за погодженою cторонами під час проведення переговорів щодо укладення договору орієнтовною ціною, яка встановлюється на підставі висновку, наданого ПЗ №932 в адресу ПЗ №818. Рівень орієнтовної ціни визначається шляхом аналізу собівартості продукції, трудомісткості її виготовлення та розрахунково-калькуляційних матеріалів (РКМ), складених виконавцем (пункт 7 договору).

Розрахунки за цим договором проводяться наступним чином:

- Замовник на підставі наданого виконавцем рахунку-фактури та протоколу погодження орієнтовної ціни, здійснює попередню оплату (авансування) на протязі 15 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору у розмірі не менше 50% від вартості продукції, визначеної у протоколі погодження орієнтовної ціни.

- Остаточний розрахунок за поставлену та прийняту замовником продукцію проводиться на підставі рахунку-фактури виконавця та акту виконання умов договору, зразок якого узгоджено сторонами в додатку №3 до цього договору, протягом 10 робочих днів з дати підписання цього акту. Усі платіжні документи за договором оформляються з дотриманням вимог чинного законодавства (пункт 9 договору).

На підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови договору застосовуються до відносин, що виникли між ними до укладання цього договору (пункт 10 договору).

Договірна ціна не може бути більше орієнтовної ціни. При визначенні договірної ціни економічні показники (відсотки додаткової заробітної плати, загальновиробничих, адміністративних витрат), визначені РКМ щодо визначення рівня орієнтовної ціни і погодженої протоколом орієнтовної ціни не можуть бути перевищені.

В обґрунтованих випадках (зміна тарифів, цін на матеріали та покупні комплектуючі вироби, системи оплати праці, мінімальної заробітної плати та інших умов, обумовлених законодавчими та нормативно-правовими актами) орієнтовна ціна продукції підлягає перегляду. (пункт 11 договору).

Замовник оплачує поставлену продукцію за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни (пункт 13 договору).

Для встановлення договірної ціни виконавець у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати поставки продукції надає ПЗ №932 РКМ щодо договірної ціни, складених на підставі фактичних витрат та, в разі наявності обґрунтованих розрахунків очікуваних витрат (пункт 14 договору).

Виконавець поставляє продукцію на умовах СРТ - м. Київ, Україна (вул. Електриків. 26) згідно "Інкотермс-2010". Поставка виконавцем та приймання замовником продукції за договором виконується у два етапи та/або всьому договору є дата підписання замовником акту приймання-передачі продукції (пункт 21 договору у редакції, викладеній у додатковій угоді №1 від 02.04.2019 до договору).

За умовами пункту 23 договору акт виконання умов договору разом із видатковою накладною, рахунком-фактурою надається для підписання замовнику. Після підписання, один примірник акту повертається виконавцю.

Якщо на протязі 10 календарних днів з моменту отримання замовником акту виконання умов договору, замовник не повернув виконавцю акт та/або не надано мотивовану відмову, акт виконання умов договору вважається підписаний сторонами і є підставою для проведення розрахунків (пункт 24 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього договору (пункт 32 договору).

За порушення встановлених договором термінів оплати продукції замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від величини несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 33 договору).

Строк постачання продукції за цим договором - 31.07.2019 р. (пункт 40 договору у редакції, викладеній у додатковій угоді №2 від 10.05.2019 до договору).

Специфікацією (додаток 1 до додаткової угоди №1) сторони погодили виготовлення та постачаня оптико-електронної системи управління вогнем "Спис-К" ФИЯЕ.201219.012-01 в термін - 17 мясяців, обсягом у 2 зразки, вартістю - 42 916 702, 92 грн з ПДВ.

Протоколом погодження орієнтовної ціни на виготовлення та постачання оптико-електронної системи управління вогнем "Спис-К" сторони визначили орієнтовну ціну по етапам: перший етап - 37 524 158, 09 грн з ПДВ, другий етап - 5 392 544, 83 грн з ПДВ.

Згідно протоколу погодження договірної ціни на виготовлення та постачання оптико-електронної системи управління вогнем "Спис-К" за додатковою угодою №1 від 02.04.2019 сторони погодили договірну ціну за першим етапом - 34 861 539, 27 грн.

23.04.2019 на виконання умов договору виконавець передав, а замовник прийняв продукцію по першому етапу вартістю 29 051 282, 72 грн без ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі продукції, етап 1 за договором №21-017/КР від 24.11.2017, додаткової угоди №1 від 02.04.2019, який підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень. Також 15.04.2019 сторонами складено, підписано та скріплено печаткою постачальника відповідну видаткову накладну №59 від 15.04.2019.

26.07.2019 сторонами складено та підписано без зауважень акт приймання-передачі продукції, етап 2 за договором №21-017/КР від 24.11.2017 на суму 3 488 534, 71 грн без ПДВ, згідно з яким виконавець передав, а замовник прийняв продукцію по другому етапу на суму 3 488 534, 71 грн без ПДВ.

На підставі вказаних актів приймання-передачі продукції виконавцем було складено акт виконання умов договору, відповідно до якого загальна договірна ціна продукції разом з ПДВ складає 39 047 780, 92 грн.

Вказаний акт був надісланий замовником із супровідним листом від 23.11.2020 №230-806 та отриманий виконавцем 23.11.2020, що підтверджується реєстраційним штампом вхідної кореспонденції (№712-02/1181 від 23.11.2020).

Суд враховує, що аналогічний штамп відповідача містяться на листі позивача-2 №530-59ф від 19.02.2021, на який, в свою чергу, відповідачем було надано відповідь №441-165/155 від 19.04.2021.

Про належне виконання позивачем-2 як виконавцем за договором свідчить, зокрема, підписання сторонами без зауважень актів приймання-передачі продукції.

У зазначеному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів, з урахуванням положень ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про доведеність факту вручення відповдіачу акту виконання умов по договору №21-017/КР від 24.11.2017.

Позивачі зазначають, що на виконання умов договору відповідач сплатив замовнику лише авансові кошти у розмірі 28 185 000, 00 грн, відтак виникла заборгованість, що становить 10 862 780, 92 грн.

Також 25.05.2021 із супровідним листом №230-540 виконавець надіслав на адресу замовника відповідний рахунок на оплату №6 від 24.05.2021 на суму 10 862 780, 92 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач оплату виготовленої і поставленої продукції у розмірі 10 862 780, 92 грн не здійснив, позивач-2 звернувся до відповідача з претензією №170-42 від 27.03.2020 та листом №170-482 від 01.06.2021, які залишені без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

В свою чергу, відповідач наголошує на відсутності у нього обов`язку з оплати існуючої заборгованості з тих підстав, що позивач-2 не виконав своїх зобов`язань по договору в частині надання відповідачу акту виконання умов договору та видаткової накладної на всю суму договору.

Крім того, відповідач зауважує, що згідно актів звірки взаєморозрахунків від 31.12.2019 станом на 31.12.2020 заборгованість перед позивачем-2 складала 6 676 539, 27 грн, а не 10 862 780, 92 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те що договір містить елементи договору договору підряду та договору поставки.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 9 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за поставлену та прийняту замовником продукцію проводиться на підставі рахунку-фактури виконавця та акту виконання умов договору, протягом 10 робочих днів з дати підписання цього акту.

При цьому, згідно умов 24 договору, якщо на протязі 10 календарних днів з моменту отримання замовником акту виконання умов договору, замовник не повернув виконавцю акт та/або не надано мотивовану відмову, акт виконання умов договору вважається підписаний сторонами і є підставою для проведення розрахунків.

Відтак, враховуючи, що акт виконання умов договору був вручений відповідачу 23.11.2020 та не був повернутий, такий вважається підписаним 03.12.2020.

Отже, кінцевим строком для проведення остаточного розрахунку за поставлену та прийняту замовником продукцію є 17.12.2020.

Втім, станом на момент розгляду справи, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виконання ним вказаних зобов`язань з оплати виготовленої та поставленої продукції.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку зі сплати заборгованості з огляду на ненадання позивачем-2 видаткової видаткової на всю суму договору, оскільки згідно умов договору саме акт виконання умов договору є підставою для проведення розрахунків.

Також не беруться судом до уваги посилання відповідача на підписані акти звірки взаєморозрахунків, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов`язань з виготовлення та поставки продукції та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повногоо та своєчасного проведення розрахунків, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 10 862 780, 92 грн основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 33 договору сторони встановили, що за порушення встановлених договором термінів оплати продукції замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від величини несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 33 договору).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати продукції, позивачем нараховано пеню у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за період з 19.12.2020 по 19.06.2020 у сумі 1 987 888, 91 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час, ст. 3 вказаного Закону закріплює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №917/889/17 та від 30.01.2019 у справі №904/631/18.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини та приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", які є імперативними, належною сумою пені з заявлений позивачем період за розрахунком суду є 723 959, 34 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Окрім цього, оскільки за приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 205 319, 49 грн за період з 19.12.2020 по 05.08.2021 та інфляційні втрати у сумі 690 872, 87 грн за період з 19.12.2020 по 05.08.2021.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у заявленому позивачем розмірі, оскільки він є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену заборгованість.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного концерн "Укроборонпром" в інтересах Державного підприємства "Науково - дослідний інститут "Квант" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариство "Завод "Кузня на Рибальському" (вул. Електриків, 26, Київ, 04176, код ЄДРПОУ 14312364) на користь Державного підприємства "Науково - дослідний інститут "Квант" (вул. І. Федорова, 4, Київ, 03150, код ЄДРПОУ 14308138) основну заборгованість у розмірі 10 862 780 (десять мільйонів вісімсот шістдесят дві тисячі сімсот вісімдесят) грн 92 коп., пеню у розмірі 723 959 (сімсот двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 34 коп., 3% річних у розмірі 205 319 (двісті п`ять тисяч триста дев`ятнадцять) грн, 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 690 872 (шістсот дев`яносто тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 87 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариство "Завод "Кузня на Рибальському" (вул. Електриків, 26, Київ, 04176, код ЄДРПОУ 14312364) на користь Державного концерн "Укроборонпром" (вул. Дегтярівська, 36, Київ, 04119, код ЄДРПОУ 37854297) витрати зі сплати судового збору у сумі 187 243 (сто вісімдесят сім тисяч двісті сорок три) грн 99 коп.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з лікарняного.

Повний текст рішення складено та підписано 04.02.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА