Рішення

від 07.02.2022 по справі 910/18789/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2022Справа № 910/18789/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне управління

механізації

до Товариства з обмеженою відповідальністю Пайлком

про стягнення 175.500,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

17.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне управління механізації до Товариства з обмеженою відповідальністю Пайлком про стягнення 175.500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди обладнання № 01-06/20 від 01.06.2020 позивачем передано відповідачу в строкове платне використання майно, що підтверджується актом приймання-передачі бурового обладнання (додатку № 1 до договору № 01-06/20 від 01.06.2020). У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної сплати орендної плати, за період з червня по серпень 2020 року, у останнього виникла заборгованість у розмірі 150.000,00 грн. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 175.500,00 грн, з яких 150.000,00 грн основного боргу та 25.500,00 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18789/21 від 24.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

30.11.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/18789/21 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 06.12.2021 було направлено відповідачу 08.12.2021 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105491578773 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 21, прим. 201, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 06.12.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 14.12.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105491578773, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 29.12.2021 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 06.12.2021 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельне управління механізації (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Пайлком (орендар, позивач) укладено договір оренди обладнання № 01-06/20 (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне використання наступне майно: Бурове обладнання у наступній комплектації - обсадні труби 800мм 1=3м, у кількості 10 шт., дретейлер - 800мм, у кількості 1 шт., шнек - 700мм, у кількості 1 шт., (далі - об`єкт оренди), що належить орендодавцю на правах власності.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору оренди не виконано основного обов`язку орендаря внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі за період з червня по серпень 2020 року в розмірі 150.000,00 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в розмірі 25.500,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 3.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до пп. 5.1, 5.2 договору передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом приймання-передавання; об`єкт оренди вважається переданим орендодавцем та прийнятим орендарем з моменту підсипання сторонами відповідного акта приймання-передавання обладнання.

Згідно акту приймання-передавання бурового обладнання (додаток № 1 до договору) орендодавець передав а орендар прийняв об`єкт оренди.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 3.1 договору розмір орендної плати за об`єкт оренди становить 50.000,00 грн в місяць, у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата виплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця.

Розрахунок розміру орендної плати здійснюється без урахування індексів інфляції (п. 4.3 договору).

В матеріалах справи наявний акт надання послуг № 475 від 31.08.2020 згідно якого сторони підтвердили надання послуг оренди обладнання у період з червня по серпень 2020 року загальною вартістю 150.000,00 грн.

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 6.1.2 договору орендар зобов`язався своєчасно здійснювати орендні платежі.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати за договором в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 150.000,00 грн, яка не оспорена відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті орендної плати за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 150.000,00 грн боргу по орендній платі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки платежі не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 8.1.2 договору орендар у випадку прострочення зі сплатою орендних платежів несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком пені нарахованим на суму боргу в розмірі 150.000,00 грн за період з 31.08.2020 по 17.11.2021 з огляду на наступне

Враховуючи, що в силу умов п. 4.2 договору відповідач зобов`язаний був вносити платежі не пізніше 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов`язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди за кожним платежем окремо.

Суд відзначає, що в п. 4.2 договору не зазначено якого саме кожного місяця сплачується орендна плата (поточного чи наступного за звітним), а тому з урахуванням того, що за загальним правилом оплата послуг здійснюється після фактичного їх надання, тому слід вважати, що строк оплати за даним договором все ж таки встановлений не пізніше 10 числа наступного місяця.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати орендної плати, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

З урахуванням викладеного вище, період прострочення по сплаті наданих послуг у червні 2020 року починає обчислюватись з 11.07.2020 та припиняється 11.01.2021, за надані послуги у липні 2020 року починає обчислюватись з 11.07.2020 та припиняється 11.02.2021, за надані послуги у серпні 2020 року починає обчислюватись з 11.09.2020 та припиняється 11.03.2021.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 9.061,92 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 9.061,92 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне управління механізації є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пайлком (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 21, прим. 201, код ЄДРПОУ 41360098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне управління механізації (21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 2, офіс 113, код ЄДРПОУ 38055234) 150.000 (сто п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 9.061 (дев`ять тисяч шістдесят одна) грн 92коп. пені, 2.385 (дві тисячі триста вісімдесят п`ять) грн 93 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова