Рішення

від 20.01.2022 по справі 911/2916/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2022 р. Справа № 911/2916/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Енергозберігаючі технології", 04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 26

до Виконавчого комітету Тетіївської міської ради, 09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Януша Острозького, будинок 5

про стягнення 577 365,38 грн за договором № 192 від 27.12.2019

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Енергозберігаючі технології" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Виконавчого комітету Тетіївської міської ради, в якому просить стягнути з відповідача 577 365,38 грн, з яких: 548 241,00 грн сума основного боргу, 20 833,16 грн інфляційні збитки та 8 291,22 грн 3% річних за договором № 192 від 27.12.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов даного договору в частині повної та своєчасної оплати за виконану роботу по розробці проектно-кошторисної документації по об`єкту "Реконструкція каналізаційних очисних споруд в м. Тетієві Київської області".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; цією ж ухвалою встановлені строки для вчинення сторонами процесуальних дій (подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень).

09 грудня 2021 року на електронну адресу суду від Виконавчого комітету Тетіївської міської ради надійшов відзив № 02-33/1640 від 09.12.2021, оригінал якого засобами поштового зв`язку надійшов та зареєстрований в суді 13.12.2021. Відповідно до викладених у відзиві обставин відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що строк оплати за договором № 192 від 27.12.2019 закінчується 31.12.2021, тобто, на момент розгляду справи господарським судом строк є таким, що не настав, оскільки між сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до основного договору. Відповідач також зазначає, що матеріали справи не містять: кошторису, в якому зазначено постатейний перелік витрат підрядника на виконання робіт, а відтак неможливо встановити фактичні витрати позивача; ліцензії на здійснення відповідної проектно-кошторисної діяльності, як то передбачено статтею 17 Закону України "Про основи містобудування". Окрім іншого відповідач також зазначив, що фінансування договору № 192 від 27.12.2019 не могло бути виконано у 2020 році у зв`язку з відсутністю фінансування спеціального фонду бюджету Тетіївської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2021 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, а також ухвалено закрити підготовче провадження 09.01.2022 та призначити розгляд справи по суті на 20.01.2022.

В судове засідання 20.01.2022 представники сторін, які належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, не з`явилися. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

За результатами судового засідання 20.01.2022 судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

27 грудня 2019 року між Виконавчим комітетом Тетіївської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Енергозберігаючі технології" (Виконавець) було укладено договір № 192 на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту "Реконструкція каналізаційних очисних споруд в м. Тетієві Київської області" (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.4 Договору обумовлено кінцевий термін здачі робіт - 05 травня 2020 року.

Відповідно до пункту 2.1 Договору договірна ціна згідно погодженого сторонами кошторису (додаток № 1 до договору) складає 798 241,00 грн без ПДВ, в т.ч. обсяги фінансування на 2019 рік - 250 000,00 грн, та на 2020 рік - 548 241,00 грн. Умова щодо фінансування договору в 2020 році є відкладальною обставиною, яка набуде чинності після затвердження місцевого бюджету Тетіївської міської ради на 2020 рік, після включення до бюджету даної статті видатків та відповідного обсягу фінансування.

Згідно з положеннями пункту 2.3 Договору суму, що передбачена на 2019 рік, замовник перераховує виконавцю після підписання сторонами акту (актів) виконаних робіт протягом 30 (тридцяти) операційних днів на розрахунковий рахунок IBAN- НОМЕР_1 .

Кошти на 2020 рік, що передбачені в пункті 2.1 Договору, перераховуються в 2020 році після підписання сторонами акту (актів) виконаних робіт протягом 30 (тридцяти) операційних днів на розрахунковий рахунок IBAN-UA593007110000026001052630637 (пункт 2.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.6 Договору замовник зобов`язаний своєчасно прийняти й оплатити виконані виконавцем роботи.

Виконавець передає замовнику розроблену проектно-кошторисну документацію українською мовою в 3-х примірниках та експертний звіт одночасно з актом прийому-передачі проектно-кошторисної документації в 2-х примірниках. Замовник протягом 10 робочих днів після отримання розробленої проектно-кошторисної документації зобов`язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку примірник акта або вмотивовану письмову відмову від прийому проектно-кошторисної документації (пункти 3.1, 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що у разі неотримання виконавцем у встановлений пунктом 3.2 договору термін підписаного замовником акта або письмової мотивованої відмови замовника від прийняття проектно-кошторисної документації, вона вважається прийнятою і додаткового затвердження з боку замовника не вимагає.

Згідно із пунктами 9.1, 9.2 цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і закінчується 31.12.2020.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 9.3 Договору).

Договір № 192 від 27.12.2019 укладено за результатами проведеної публічної закупівлі, оголошеної в системі закупівель "Prozorro" UA-2019-12-03-003011-b за кодом ДК 021:2015:71340000-3 - Комплексні інженерні послуги.

Як зазначає позивач, 28.01.2020 ним в повному обсязі забезпечено виконання робіт по розробці проектно-кошторисної документації по об`єкту "Реконструкція каналізаційних очисних споруд в м. Тетієві Київської області" та отримано експертний звіт № 02-2401-20/ЕП/КО щодо розгляду проектної документації. Відповідно до експертного звіту розроблена проектна документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення.

За актом здачі-приймання проектно-кошторисних робіт № 2 від 17.02.2020 за договором №192 від 27.12.2019 позивачем було передано, а відповідачем прийнято частково виконані роботи (стадія П, стадія Р, звіт геологія, звіт геодезія) на загальну суму 250 000,00 грн. Вищезазначений акт здачі-приймання проектно-кошторисних робіт підписаний в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Виконані роботи за актом здачі-приймання проектно-кошторисних робіт № 2 від 17.02.2020 були сплачені відповідачем 19.02.2020. На підтвердження проведеної оплати позивачем долучено до матеріалів справи банківську виписку за період 19.02.2020.

В подальшому, 30.12.2020 супровідним листом № 37/1 позивач передав відповідачу по накладній № 1 від 28.12.2020 проекту документацію по об`єкту "Реконструкція каналізаційних очисних споруд в м. Тетієві Київської області", акт від 28.12.2020 № 1 приймання-передачі робіт за договором № 192 від 27.12.2019 та експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом "Реконструкція каналізаційних очисних споруд в м. Тетієві Київської області" № 02-2401-20/ЕП/КО від 28.01.2020.

Супровідний лист № 37/1 від 30.12.2020 зареєстровано Виконавчим комітетом Тетіївської міської ради 30.12.2020 за вх. № 1339/02-32 (згідно штампу).

Також позивач зазначив у позові, що у зв`язку з відсутністю фінансування відповідача на роботи з розробки проекту 31.12.2020 між сторонами було підписано Додаткову угоду № 2 до Договору № 192 від 27.12.2019, відповідно до умов якої сторони погодили продовжити строк виконання Договору та продовжили строк його дії до 31.12.2021.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказує, що отримавши 30.12.2020 весь комплект розробленої проектно-кошторисної документації відповідач повинен був до 15.01.2021 подати письмову мотивовану відмову від її прийняття або повернути підписаний примірник акта приймання-передачі. Однак відповідач у встановлений договором строк не вчинив жодну із зазначених дій. За таких обставин позивач вважає, що відповідачем були прийняті роботи в повному обсязі на загальну суму 798 241,00 грн. З урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати по Договору № 192 від 27.12.2019 в сумі 250 000,00 грн, борг відповідача перед позивачем становить 548 241,00 грн.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина першою статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`зана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю суттю є договором підряду на проведення проектних робіт, є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України. В свою чергу згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України вказаний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 888 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом (пункт 1 частини першої статті 889 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання, роботи по розробці проектно-кошторисної документації по об`єкту "Реконструкція каналізаційних очисних споруд в м. Тетієві Київської області" виконані та згідно актів здачі-приймання проектно-кошторисних робіт (№ 2 від 17.02.2020 та б/н від 28.12.2020) передані відповідачу.

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктами 2.1, 2.3, 2.4 Договору № 192 від 27.12.2019 визначено порядок розрахунків за виконану роботу.

Однак, як стверджує позивач, відповідач не виконав повністю обов`язку по розрахунку з ним за виконані роботи, у зв`язку з чим відповідач заборгував 548 241,00 грн.

Як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог відповідач у відзиві на позов посилається на те, що станом на момент розгляду даної справи (відзив датований 09.12.2021) строк оплати за Договором № 192 від 27.12.2019 не настав, оскільки додатковою угодою № 2 від 31.12.2020 сторони погодили, що строк оплати за договором закінчується 31.12.2021.

Однак дані твердження відповідача є помилковими, оскільки з умов підписаної між сторонами додаткової угоди № 2 від 31.12.2020 до Договору вбачається, що "сторони вирішили продовжити строк виконання Договору та строк дії Договору", виклавши пункт 9.2 Договору в наступній редакції: "Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 Договору, та закінчується 31.12.2021".

Судом встановлено, що із умов додаткової угоди не вбачається внесення змін до основного договору щодо строків та порядку проведення розрахунків за виконані роботи.

Умови основного договору, які передбачали перерахування на розрахунковий рахунок позивача коштів в сумі 548 241,00 грн після підписання сторонами акта виконаних робіт протягом 30 (тридцяти) операційних днів, залишились незмінними.

Враховуючи, що відповідно до пункту 1.4 Договору кінцевий термін здачі робіт повинен був бути здійснений до 05.05.2020, а також відсутність фінансування відповідача, сторони вирішили продовжити дію договору, відповідно до чого було підписано додаткову угоду.

Оскільки, як вбачається з проекту акта приймання-передачі робіт (підписаний виконавцем 28.12.2020) за договором № 192 від 27.12.2019, який був вручений позивачем відповідачу разом із супровідним листом № 37/1 від 30.12.2020, за відсутності вмотивованої письмової відмови від прийому проектно-кошторисної документації розрахунки, передбачені пунктом 2.1 Договору, повинні були бути виконані у строки, визначені пунктом 2.4 Договору.

Судом також враховано, що проект акта приймання-передачі робіт б/н, який підписаний виконавцем 28.12.2020 та переданий відповідачу супровідним листом № 37/1 від 30.12.2020, зі сторони замовника не підписаний.

Разом з тим, враховуючи положення пунктів 3.2 та 3.3 Договору за відсутності доказів вмотивованої письмової відмови від прийому проектно-кошторисної документації, остання вважається прийнятою замовником.

Враховуючи положення пункту 2.4 укладеного між сторонами Договору, приписи пункту 1 частини першої статті 889 Цивільного кодексу України, а також встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що строк оплати настав після спливу 30 операційних днів після підписання сторонами акта виконаних робіт по "Реконструкції каналізаційних очисних споруд в м. Тетієві Київської області", який отримано замовником 30.12.2020 згідно супровідного листа №37/1 від 30.12.2020.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву також зазначив, що фінансування Договору №192 від 27.12.2019 у 2020 році є відкладальною обставиною, а оскільки грошові кошти до спеціального фонду бюджету Тетіївської міської ради не надходили, а тому фінансування договору не могло бути виконано у 2020 році.

Суд зазначає, що умова договору, відповідно до якої обов`язок відповідача здійснити оплату за виконані позивачем роботи залежить від надходження бюджетного фінансування, по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, що має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першою статті 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, умова про здійснення відповідачем оплати при наявності бюджетного фінансування не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Крім того, відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Однак, суд зазначає, що умова договору про фінансування договору в 2020 році, яка набуде чинності після затвердження місцевого бюджету Тетіївської міської ради на 2020 рік та після включення до бюджету даної статті видатків і відповідного обсягу фінансування (пункт 2.1 Договору), не є відкладальною обставиною, і не може бути такою обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну і прав, і обов`язків, при чому для обох сторін правочину.

Таким чином, відкладальна обставина повинна мати вірогідний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина. При цьому сторони не можуть впливати на настання такої обставини. Проте, надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача може залежати від дій самого відповідача, які здійснюються ним відповідно до бюджетного законодавства.

Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов`язання настанням певної обставини може здійснюватись саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умові настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов`язків у обох сторін договору. Водночас, обумовлення сторонами настання обов`язку з оплати послуг з виникненням певної відкладальної обставини вже після виконання підрядником робіт суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Так, бюджетні кошти в необхідному розмірі можуть взагалі не надійти на рахунок замовника, а отже обов`язок з оплати може ніколи не наступити.

Окрім того, докази не надходження бюджетних коштів до спеціального фонду бюджету Тетіївської міської ради, - відповідачем не зазначені та до матеріалів справи не долучені.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов`язку оплатити виконані роботи. Замовник має право призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.

У той же час за змістом частини першої статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Зважаючи на те, що строк виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати за належним чином виконані позивачем роботи по спірним договором є таким, що настав, тоді як на час розгляду цієї справи відповідачем не надано доказів погашення спірної заборгованості у розмірі 548 241,00 грн, суд дійшов висновку про задоволення вимог Товариства про стягнення з Виконавчого комітету вищевказаної суми основного боргу.

При цьому, суд залишає поза увагою посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи кошторису, в якому зазначено постатейний перелік витрат підрядника на виконання робіт та ліцензії на здійснення відповідної проектно-кошторисної діяльності, оскільки за даних обставин справи встановлено обов`язок з оплати виконаних робіт та його порушення.

Також у своїй позовній заяві позивач у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт просив суд стягнути з Виконавчого комітету Тетіївської міської ради 8 291,22 грн 3% річних та 20 833,16 грн інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 01.03.2021 по 31.08.2021.

За умовами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки заборгованість боржником не сплачено, тому нарахування позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних від знецінення грошових коштів є правомірним.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що міститься в матеріалах позовної заяви, враховуючи принцип диспозитивності господарського процесу який передбачає, що суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених особою вимог, суд встановив, що розрахунок відсотків та інфляційних втрат виконаний на суму простроченої заборгованості та охоплює період нарахувань, який не суперечить вимогам законодавства.

Здійснивши арифметичну перевірку вказаних розрахунків, суд враховуючи положення частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 291,22 грн 3% річних та 20 833,16 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

За правилами Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 Кодексу).

За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оскільки строк оплати за Договором настав, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано доказів сплати заборгованості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати понесені у зв`язку із зверненням до суду з даним позовом, зокрема судовий збір у розмірі 8 660,49 грн та послуги про надання професійної правової допомоги у розмірі 20 200,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано:

- договір про надання правової допомоги № КР000285/21 від 15.09.2021, підписаний позивачем з адвокатським об`єднанням "Правекс Партнер";

- додаток № 1 до Договору: Детальний опис робіт які надаються адвокатським об`єднанням (наданих послуг) від 15.09.2021;

- платіжне доручення № 3242 від 22.09.2021 на суму 10 100,00 грн з призначенням платежу: "оплата за послуги правової допомоги зг.Дог.№КР000285/21 від 15.09.21р";

- ордер про надання правової допомоги серії КР № 84065 від 10.11.2021 виданий АО "Правекс Партнер" на адвокату Слюсар О.В. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КР № 000285 від 11.02.2019.

Відповідно до пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом установлено, що відповідно до умов договору про надання правової допомоги №КР000285/21 від 15.09.2021 предметом договору є правова допомога шляхом усного та письмового консультування з питань стягнення заборгованості за договором на виконання робіт по розробці проектно-кошторисної документації по об`єкту "Реконструкція каналізаційних очисних споруд в м. Тетієві Київської області", підготовка та подача процесуальних документів до суду, представництво в господарському суді (пункт 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 1.2 Договору детальний опис робіт які надаються клієнту наведено в додатку № 1 до цього договору.

Сторони погодили, що клієнт зобов`язується сплатити виконавцю грошову суму - гонорар в розмірі 20 200,00 грн за надання правової допомоги, що передбачену п.1.1 Договору (пункт 4.1 Договору).

Згідно з пунктом 4.3 Договору виплата винагороди проводиться наступним чином: 50% перераховується протягом 10 банківських днів з моменту підписання Договору; 50 % суми - протягом 10 банківських днів з моменту винесення господарським судом першої інстанції рішення по господарській справі.

Між сторонами також складено та підписано 15.09.2021 детальний опис робіт, які надаються адвокатським об`єднанням, відповідно до переліку якого загалом на виконання умов договору №КР000285/21 від 15.09.2021 заплановано витратити 15 год. часу.

Вартість послуг адвоката за 1 годину визначено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", відповідно до якої розмір компенсації обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 та становить 2 270,00 грн.

Відтак, розмір витрат за надання правової допомоги адвокатом за запланованих 15 годин часу становить 34050,00 грн.

В рамках Договору № КР000285/21 від 15.09.2021 сторони домовились про встановлення гонорару адвоката в розмірі 20 200,00 грн.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання Адвокатським об`єднанням професійної правничої допомоги позивачу. Окрім того, судом встановлено, що сторонами договору про надання правової допомоги гонорар встановлено в фіксованому розмірі (20 200,00 грн), суму якого зменшено відповідно до запланованих 15 годин роботи.

Виконавчий комітет Тетіївської міської ради заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не заявляв.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до висновків Об`єднаної палати Верховного Суду, викладених у його постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини пята-шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи відсутність заперечень відповідача по справі щодо розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу, задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Енергозберігаючі технології" на професійну правничу допомогу є обґрунтованими і підлягають відшкодуванню за рахунок Виконавчого комітету Тетіївської міської ради.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу в розмірі 20 200,00 грн за розгляд даного спору.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача в розмірі 8 660,48 грн, оскільки відповідно до ціни позову позивачем здійснено переплату судового збору на 0,01 грн.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Виконавчого комітету Тетіївської міської ради (09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Януша Острозького, будинок 5, код ЄДРПОУ 04054889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Енергозберігаючі технології" (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 26, код ЄДРПОУ 40874051) 577 365 (п`ятсот сімдесят сім тисяч триста шістдесят п`ять) грн 38 коп. заборгованості (з яких 548 241,00 грн борг, 20 833,16 грн інфляційні збитки, 8 291,22 грн 3% річних), а також 8 660 (вісім тисяч шістсот шістдесят) грн 48 коп. судового збору та 20 200 (двадцять тисяч двісті) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 31.01.2022