Рішення

від 07.02.2022 по справі 911/3533/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/3533/21

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 911/3533/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Натімпекс , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Трейдинг ,

м. Вишгород Київської області

про стягнення 19 798,48 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Натімпекс (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Трейдинг (надалі-відповідач) про стягнення 19 798,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки № 16-06/21 від 11.06.2021, в частині своєчасної оплати отриманого товару.

Разом з цим, звертаючись до господарського суду із позовною заявою, позивач просив суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2021 відкрито провадження у справі № 911/3533/21, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено відповідачу строк для подання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило.

Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи в господарському суді за його участю, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення щодо ухвали суду від 06.12.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Натімпекс (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фуд Трейдинг (відповідач, покупець) укладений Договір поставки товару № 16-06/21, відповідно до умов п. 1.2 якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплати товар у кількості по найменуваннях та ціни, зазначених у накладних (видаткових та/або товарно-транспортних), що випускаються на кожну партію товару.

Ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів постачальника та вказується у видаткових накладних на кожну партію і містить у собі податок на додану вартість (п. 2.1 договору).

Умовами п.п. 2.2, 2.3 договору визначено, що оплата кожної партії товару здійснюється в безготівковій формі протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Датою поставки товару вважається дата зазначена у відповідних супровідних документах (видаткові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладні тощо) (п. 3.5 договору).

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем в момент поставки товару на складі постачальника (п. 4.1 договору). Претензії по кількості чи якості товару приймаються під час передачі товару представнику покупця, при умові складання документів та виконання вимог Інструкції Держарбітражу № П-6 та № П-7 (п. 5.4 договору).

Умовами п. 9.1 договору визначено, що первинний строк дії договору встановлюється в 1 рік від дати підписання його сторонами. Договір автоматично продовжується на кожен наступний рік, поки одна із сторін не менше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення поточного строку договору, не надішле іншій стороні письмове повідомлення про небажання продовжувати дію договору.

Відповідний договір підписаний представниками позивача та відповідача, а також засвідчений печатками сторін.

Доказів визнання договору або його окремих частин недійсними суду не надано.

Так, позивачем на виконання умов Договору поставки № 16-06/21 від 11.06.2021, на підставі видаткових накладних № ПФNF0000111 від 18.06.2021 на суму 11 409,98 грн., № ПФ125 від 30.06.2021 на суму 20 183,71 грн., № ПФ150 від 19.07.2021 на суму 6 347,40 грн., № ПФ294 від 13.10.2021 на суму 5 780,10 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, було поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 43 721,19 грн. Видаткові накладні скріплені підписами повноважних представників сторін, а також печатками та штампами.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Однак, як стверджує позивач в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, вартість отриманого товару була сплачена відповідачем лише частково в сумі 25 000,00 грн., вартість товару в сумі 18 721,19 грн., у строки, визначені договором залишена відповідачем не сплаченою.

За твердженням позивача станом на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем заборгованість лишається не оплаченою, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України , господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підписання покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , фіксують факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № 16-06/21 від 11.06.2021 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 18 721,19 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати отриманого товару, позивач з посиланням на п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача 693,02 грн. пені, нарахованих від сум заборгованості по видатковим накладним, за якими наявна заборгованість.

Умовами п. 7.2 договору визначено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 693,02 грн. пені підлягає задоволенню.

Разом з цим, позивач, у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару, просить суд стягнути з відповідача 259,96 грн. інфляційних втрат та 124,31 грн. 3 % річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми права, враховуючи, що розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних наявний в матеріалах справи є арифметично вірним, вимоги позивача визнаються судом та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

В обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивачем було надано витяг з Договору про надання правової допомоги б/н від 26.11.2021, копію платіжного доручення № 1482 від 29.11.2021, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10345/10 від 08.11.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Разом з цим, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Дослідивши надані докази, суд знаходить їх не спроможними з огляду на те, що надані договір та копія платіжного доручення, не можуть вважатись тим розрахунком (виконання адвокатом робіт та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідним для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Наявний попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат також не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в такому не відображено опис наданих послуг разом із визначенням вартості роботи за такий час (погодинна вартість), проте як зазначена лише вартість таких послуг.

Будь-яких актів наданих послуг, підписаних в двосторонньому порядку, з яких суд мав би встановити, який саме обсяг робіт (із визначенням за назвами послуг та витрачений адвокатом час) суду надано не було.

Так, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) із зазначенням їх вартості позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Тобто, надані суду докази не можуть вважатися належним та допустимим доказом в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено фактичного розміру понесених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді першої інстанції, та невідворотності їх понесення. Таким чином, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю Нотімпекс у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., у зв`язку із їх необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Трейдинг 07301, Київська область, Вишгородській район, м. Вишгород, вул. Шкільна, 59, код ЄДРПОУ 43402312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Натімпекс (03115, м. Київ, вул. Волинська, 48/50, код ЄДРПОУ 38241183) 18 721 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять одну) грн. 19 коп. заборгованості , 693 (шістсот дев`яносто три) грн. 02 коп. пені, 259 (двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 96 коп. інфляційних нарахувань, 124 (сто двадцять чотири) грн. 31 коп. 3 % річних та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 07.02.2022.

Суддя О.О. Христенко