Ухвала

від 27.01.2022 по справі 914/495/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

27.01.22 Справа№ 914/495/20

Господарський суд Львівської області у складі судді М. М. Синчука, розглянувши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича (вх. №52/22 від 10.01.2022) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами

по справі №914/495/20

за позовом: Акціонерного товариства ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Косіка Юрія Васильовича м. Львів,

про: стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат в сумі 323 069, 69 грн.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича (вх. №52/22 від 10.01.2022) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - квартирі загальною площею 81,4 кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 24.01.2022 подання Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича (вх. №52/22 від 10.01.2022) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами у справі №914/495/20 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №2-24/494-2009.

Судом встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду у справі №2-24/494-2009 прийнято постанову у справі, що містить наступні висновки.

При вирішенні питання про визначення частки в спільній сумісній власності слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 370 Цивільного кодексу України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За загальним підходом, закріпленим у статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Звідси стаття 60 Сімейного кодексу України містить презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільної сумісної власності на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування такої презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Частиною першою статті 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 335 Господарського процесуального кодексу України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. У цьому разі відповідно до статті 338 Господарського процесуального кодексу України подання державного чи приватного виконавця розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від суб`єктного складу боржника та інших співвласників майна.

Натомість за наявності спору про право стаття 335 Господарського процесуального кодексу України не підлягає застосуванню.

Пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до положень статті 230 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Поновити провадження з розгляду подання Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича (вх. №52/22 від 10.01.2022) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами у справі №914/495/20.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Синчук М.М.