Постанова

від 27.09.2007 по справі 39/16-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

39/16-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

27 вересня 2007 р.                                                                                   № 39/16-07  

        Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:суддів:Добролюбової Т.В.Дроботової Т.Б., Швець В.О.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “Енерготорг”

на рішення господарського суду Харківської області від 22.02.07

у справі№39/16-07

за позовомДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (надалі –податкова інспекція)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛС” (надалі –товариство)

про визнання установчих документів недійсними

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Малахова Ю.А. –за дов. від 25.09.07 №13889/10/10-025;

від відповідача: не з'явилися, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;

від скаржника: Баула О.В.- за дов. від 17.05.07.

У зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г, розпорядженням В. о. Голови судової палати від 26.09.2007 для розгляду касаційної скарги у справі                   №39/16-07 господарського  суду  Харківської області призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Дроботової Т.Б.,    Швеця В.О.

          Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова у лютому 2007 року заявлений позов про визнання установчих і реєстраційних документів Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛС” недійсним з

доповідач: Добролюбова Т.В.

моменту реєстрації,  визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість, визнання недійсними первинних бухгалтерських та податкових документів товариства. Обґрунтовуючи позовні вимоги податкова інспекція посилалась на приписи статті 1 Закону України “Про господарські товариства”, статті 1 Закону України “Про підприємництво”, статті 42 Господарського кодексу України, статті 67 Конституції України, статті 9 Закону України “Про систему оподаткування”, статей 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу”.     

          Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.07, ухваленим суддею Швидкіним А.О., позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним запис про державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ “АЛС”, через порушення закону при його створенні, які не можна усунути; визнано недійсними установчі документи та всі первинні документи видані товариством, з моменту державної реєстрації змін до Статуту від 18.11.03.  

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерготорг” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення у справі в частині визнання недійсними всіх первинних документів виданих від ТОВ “АЛС”, з моменту державної реєстрації змін до Статуту від 18.11.03  скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи. ТОВ “Енерготорг” зазначає, що на виконання умов договору купівлі –продажу природного газу №01/05 ТОВ “АЛС”  видано йому податкові накладні №372, 383 на підставі яких податок на додану вартість було включено до податкового кредиту. Скаржник зауважує на тому, що податкові накладні є первинними документами та складені відповідачем з дотриманням вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а тому вважає їх дійсними. Разом з цим, заявник зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що на момент здійснення господарських операцій за якими були видані податкові накладні №372, 383, відповідач був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі. Прийнявши рішення у справі про недійсність цих документів без участі скаржника, суд, на думку останнього, порушив права ТОВ “Енерготорг” і вимоги законодавства.  У судовому засіданні скаржник уточнив касаційну скаргу і просив суд направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

          Від Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛС” відзиви на касаційну скаргу судом не отримані.

          Вищий  господарський  суд  України,  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В. і пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та правильність застосування судами приписів  чинного законодавства відзначає наступне.

Господарським судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору є вимога   Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання установчих і реєстраційних документів Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛС” недійсними з моменту реєстрації,  визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість, визнання недійсними первинних бухгалтерських та податкових документів останнього. Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу мають право подати особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав і обов'язків. Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерготорг”, в порядку статті 107 названого Кодексу, звернулось зі скаргою на рішення господарського суду першої інстанції в частині визнання недійсними всіх первинних документів. ТОВ “Енерготорг” зазначало, що визнання недійсними первинних документів, зокрема, видаткових накладних №372, 383, виданих відповідачем на виконання умов договору, порушує його право на відшкодування з державного бюджету податкового кредиту. З матеріалів справи вбачається, що місцевий суд вирішив даний спір за правилам Господарського процесуального кодексу України. При цьому, в резолютивній частині визнав недійсними всі первинні документи видані від ТОВ”АЛС” з 18.11.2003 року. Проте, з  01.09.05 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.  Пунктом 1 статті 3 цього Кодексу визначено поняття справи адміністративної юрисдикції як переданого на вирішення адміністративного суду публічно –правового спору, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,  в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Згідно зі статтею 10 “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. В даному випадку Державна податкова інспекція у Київському районі міста  Харкова звернувшись з позовом про визнання недійсними установчих документів товариства, реалізувала свої визначені податковим законодавством функції суб'єкта владних повноважень. Це обумовлено тими обставинами, що згідно з частиною 15 статті 58 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється на підставі рішення суду про визнання недійсними установчих документів цього суб'єкта. Тобто скасування  державної реєстрації суб'єкта господарювання є наслідком визнання судом недійсними його установчих документів. Отже, спір стосується реалізації податковим органом своїх повноважень в організаційно-господарських відносинах, що встановлюються між цим органом та суб'єктами підприємницької діяльності, і пов'язані з його компетенцією щодо контролю за дотриманням останніми податкового законодавства. Зазначені контролюючі повноваження органів державної податкової служби України визначають їх статус у відносинах з підприємцями як владного суб'єкта, а останніх –як підпорядкованих суб'єктів.  Відтак, позивач у справі є суб'єктом владних повноважень та здійснює у зазначених правовідносинах владні управлінські функції. З огляду на суб'єктний склад та характер правовідносин у цій справі, вбачається,  що даний  спір виник із публічно-правових відносин. Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України унормовано перелік категорій справ, які  підвідомчі господарським судам. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів,  у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, виниклих із публічно-правових відносин. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Суд першої інстанцій приймаючи рішення у справі, залишив поза увагою зазначені приписи діючого законодавства і помилково керувався приписами Господарського процесуального кодексу України. Приписами частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України встановлено,  що  підставою для скасування рішення господарського суду є неправильне застосування норм процесуального права. За таких обставин, переглянуте рішення у справі підлягає скасуванню, незалежно від доводів скаржника. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Окружний адміністративний суд починає свою діяльність після призначення до його складу не менше 3- х суддів і за наявності облаштованого приміщення. Про початок діяльності кожного адміністративного суду Державна судова адміністрація України повідомляє через загальнодержавні та відповідні місцеві офіційні друковані видання. Згідно повідомлення Державної судової адміністрації України з 12 червня 2007 року розпочав діяльність Харківський окружний адміністративний суд. Відповідно до приписів пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Даний спір із вказаним суб‘єктним складом не підлягає вирішенню у господарських судах України, оскільки має розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим провадження у господарській справі підлягає припиненню. Рішення у справі підлягає скасуванню, а матеріали справа –передачі до Харківського окружного адміністративного суду для розгляду.

Керуючись пунктом 1 статті 80, статтями  1115, 1117, 1118, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Харківської області від 22.02.07 у справі №39/16-07 скасувати.  Провадження у цій справі припинити.

Матеріали справи передати до Харківського окружного адміністративного суду для розгляду.

          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготорг” задовольнити.

    Головуючий                                                                 Т.Добролюбова

       Судді                                                                           Т.Дроботова

                                                                                             В.Швець