Рішення

від 25.01.2022 по справі 664/3019/20

ЦЮРУПИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.01.2022

Справа № 664/3019/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року Цюрупинський районний суд Херсонської області

у складі:

головуючого судді Бойко В.П.,

секретар судового засідання Степанова С.К.

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Твердохлеб О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в м. Олешки Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивiльну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування майном, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Твердохлеб О.В. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування майном. В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що вона є власником майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Позивач є сусідкою відповідача ОСОБА_3 , яка є власником майна - нерухомості розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . У 2008-2009 роках відповідачем на вказаній земельній ділянці самочинно збудовано об`єкти нерухомості - житлова прибудова літ. А 1, гараж літ В, дизельна літ. Д, після чого було виготовлено технічний паспорт. Відповідно до рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18.10.2012 року позовні вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво ОСОБА_3 задоволені в повному обсязі. Вказане рішення було ухвалено на підставі висновку судової будівельно - технічної експертизи № 37/2012 від 03.01.2012 року. Після узаконення самочинного будівництва на підставі рішення суду, позивач неодноразово зверталася у різні інстанції для перевірки законності зведення будинку та відповідності його до норм ДБН, відповідями з яких було повідомлено про законність на підставі рішення суду. Однак, незважаючи на це, позивачка постійно з 2012 року по теперішній час під час дощів та злив, не може вільно користуватися своєю земельною ділянкою будинком, бо системи водовідведення будинку відповідача розташована над земельною ділянкою та будинком позивача, що створює постійні незручності та руйнування будинку ОСОБА_1 . Окрім того, стічні води з водовідведення поступово дефрагментує цілісність будівлі, адже вода потрапляє під фундамент будівлі, поступово підмиваючи його, а підвал кухні після зливи - заливає водою, де позивач тримає свої продукти харчування та інше майно. Окрім цього, сусідська система водовідведення затоплює земельну ділянку позивача, через що майже неможливо пересуватись нею. Внаслідок незручностей, позивачка по всій своїй земельній ділянці вимушена була зробити рови для стоку води, що стікає з даху відповідача на земельну ділянку позивача, та викопати яму на своєму городі. З метою вирішити спір позасудово, ОСОБА_1 у жовтні 2019 року зверталася із листом - пропозицією до відповідача та просила усунути перешкоди підтоплення її будинку. На вказану пропозицію, було надіслано відповідь з відмовою. Тому, у зв`язку із викладеним вище просить суд обов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою 6525081500:01:001:0109, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та будинком АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 шляхом конструктивної модернізації (поліпшення) зовнішньої системи водовідведення відповідно до норм ДБН або зведенням більш високого паркану між земельними ділянками, де розташовані будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 16.11.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

18.03.2021 року від представника позивача, адвоката Твердохлеб О.В. надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд обов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою 6525081500:01:001:0109, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 шляхом конструктивної модернізації (поліпшення) зовнішньої системи водовідведення відповідно до норм ДБН або зведенням більш високого паркану між земельними ділянками, де розташовані будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 18.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Твердохлеб О.В. підтримали даний позов у повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник, адвокат Шевченко О.А. у судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (частина перша статті 4 ЦПК України та статті 15, 16 ЦК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі N 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі N 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі N 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі N 372/51/16-ц).

Як встановлено у судовому засіданні позивач є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 22.05.2006 року, а також земельної ділянки за вказаною адресою, що підтверджується свідоцтвом на право власності № НОМЕР_2 від 06.10.2015 року (а.с. 6,9).

Згідно ст. 15, ст.16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.

Власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , є відповідач ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.06.2008 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.12-13, 14).

Відповідно до рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18.10.2012 року по справі №2121/2664/2012 позов ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинне будівництво задоволено. За ОСОБА_3 було визнано право власності на житловий будинок літ. А 1958 року будівництва, житлову прибудову літ. а1 2008 року будівництва, ганок 2008 року будівництва, гараж літ. В 2009 року будівництва, підвал літ. В пд. 1958 року будівництва, навіс літ Г 2009 року будівництва, дизельну літ. Д 2009 року будівництва, колодязь літ. №1 1958 року будівництва, басейн літ. №2 1958 року будівництва, зливну яму літ. № 6 2009 року будівництва, огорожу літ. №7,№8 2009 року будівництва, зливну яму літ. №9 2009 року будівництва, колодязну трубу літ. № 10 2009 року будівництва, за адресою : АДРЕСА_2 (а.с.15).

Відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи № 37/2012 від 03.01.2012 року, яка проводилася відповідно до ухвали суду від 09.08.2012 року по справі №2121/2664/2012 за позовом ОСОБА_3 до Козачелагерської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області про визнання права власності на самочинне будівництво, на її вирішення були поставлені такі питання 1. Чи відповідають будівельно-технічним, екологічним, санітарним, пожежним нормам самочинно збудовані будівлі, а саме: житловий будинок літ. "А"1958 року будівництва, житлова прибудова літ. "А 1 "2008 року будівництва, ганок 2008 року будівництва, гараж літ. "В"2009 року будівництва, підвал літ. "В пд."1958 року будівництва, навіс літ. "Г"2009 року будівництва, дизельна літ. "Д"2009 року будівництва, колодязь літ. №1 1958 року будівництва, басейн літ. №2 1958 року будівництва, зливна яма літ. №6 2009 року будівництва, огорожа літ. №7, №8 2009 року будівництва, зливна яма літ. №9 2009 року будівництва, колодязна руба літ. №10 2009 року будівництва, за адресою: АДРЕСА_2 . 2. Чи придатні для постійного проживання самочинно збудовані будівлі, розташовані за вищевказаною адресою, і чи можна їх вважати житловим будинком. (а.с.19).

Згідно з висновком по вказаній вище судовій будівельно - технічній експертизі: 1. Житловий будинок літ. А 1958 року будівництва, житлова прибудова літ. А 1 2008 року будівництва, ґанок 2008 року будівництва, гараж літ. В 2009 року будівництва, підвал літ. В пд. 1958 року будівництва, навіс літ. Г 2009 року будівництва, дизельна літ. Д 2009 будівництва, колодязь літ. №1 1958 року будівництва, басейн літ. №2 1958 року будівництва, зливна яма літ. №6 2009 року будівництва, огорожа літ №7, №8 2009 року будівництва, зливна яма літ. №9 2009 року будівництва, колодязна труба літ. №10 2009 року будівництва, за адресою: АДРЕСА_2 не суперечать вимогам будівельних норм, в тому числі протипожежним та санітарним нормам, зазначеним у будівельних нормах та правилах (ДБН). 2. Вказані самочинно збудовані будівлі, розташовані за вищевказаною адресою, дозволяють користуватися ними, як житловим будинком, призначеним для постійного проживання, забезпеченим необхідними господарчими будівлями. (а.с.28-29).

Відповідно до листа-пропозиції, що адресований ОСОБА_3 , ОСОБА_1 просила усунити перешкоди підтоплення її житлового будинку шляхом зведення більш високого паркану(а.с.45).

На вказану пропозицію було надіслано відповідь, відповідно до якої адвокат ОСОБА_3, Шевченко О.А. повідомив, що пропозиція ОСОБА_1 щодо зведення вищого паркану не може бути задоволена, оскільки право власності на нього визнано судовим рішенням. У разі зведення вищого паркану з боку ОСОБА_3 буде порушення державних будівельних норм.

28.03.2020 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18.10.2012 року у справі №2121/2664/2012. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 19.05.2020 року у справі № 2121/2664/2012 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18.10.2012 року відмовлено у зв`язку з пропуском процесуального строку на оскарження рішення суду(а.с.96-97).

Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі № 2121/2664/2012 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 19.05.2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Козачелагерської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області про визнання права власності па амочинне будівництво відмовлено(а.с.98-100).

Відповідно до акту обстеження від 03.06.2021 року, що складений Виконавчим комітетом Олешківської міської ради при огляді встановлено, що відстань від будівлі розташованої на земельній ділянці за зазначеною вище адресою до межі ділянки орієнтовно складає менш ніж 1.00 м. Дах зазначелої будівні оснащений відливом, але найбільш виступаюча конструкція будинку (саме дах) візуально виступає за межі земельної ділянки

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція), кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цією статтею також визначено певні гарантії прав приватних осіб у випадку втручання держави у їхні права.

При розгляді справ національні суди України застосовують положення Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права, що передбачено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Водночас відповідно до статті 8 Основного Закону України, в державі визнається і діє принцип верховенства права, одним із проявів якого є непорушність права приватної власності та недопустимість протиправного позбавлення такого права.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, відносини, пов`язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать:

-визнання права власності (стаття 392);

- витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (статті 387, 388);

-усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391);

- заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386);

- визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393);

-зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та інші.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном, тобто може звернутися до суду із негаторним позовом.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень стосовно користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Відповідні дії особи повинні мати характер триваючого правопорушення, наявного у момент подання позову.

Як убачається із наведеного, на підставі статті 391 ЦК України, тобто шляхом усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, право власності може бути захищено лише у разі доведення факту його порушення.

До тотожних висновків щодо умов і підстав застосування положень статті 391 ЦК України КГС ВС також дійшов у справах № 911/2774/16, № 921/14/17-г/11, № 918/317/17. Свою позицію суд обґрунтовує відсутністю доказів протиправності поведінки відповідача (вчинення ним дій, спрямованих на порушення прав позивача). Крім того, взагалі не доведено факту наявності порушення будь-якого у позивача права на користування майномз боку відповідача. Наведені обставини є підставою для залишення позову без задоволення.

Позиції про можливість захисту права власності способом, передбаченим у статті 391 ЦК України, лише за умови доведеності факту його порушення, дотримується і КЦС ВС. При цьому у постановах КЦС ВС неодноразово зазначалося, що саме на позивача покладено обов`язок довести факт дійсного порушення його права, яке, на думку цієї особи, полягає у позбавленні можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй майном (постанови від 15.03.2018 у справі № 300/690/16-ц, від 28.03.2018 у справі № 332/4891/15-ц, від 28.03.2018 у справі № 589/4556/16, від 28.03.2018 у справі № 372/918/16-ц).

У випадку, коли відповідач не вчиняв дій, які спричиняють позивачеві перешкоди у володінні та користуванні майном, заявлення вимоги про захист права власності шляхом усунення відповідних перешкод свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту.

За приписами ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України. звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси у спосіб, визначений законом, та керується принципом верховенства закону( ст.ст.5,10 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.(ст.12 ЦПК України).Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна особа розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду( ст.13 ЦПК України).

За приписами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач подає докази разом з поданням позовної заяви ( ст. 83 ЦПК України).

У разі неможливості самостійно подати докази, учасник справи вправі подати клопотання про витребування доказів(ст.84 ЦПК України).

За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (ч. ч.1-3 ст. 13 ЦПК України).

Під порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. За наслідками задоволення позову має відбутися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він зможе набути прав.

Однак, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що відповідачем порушуються його (позивача) права.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 та від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18.

Судом надавалась можливість позивачу надати докази, крім того, сторона позивача мала право на ініціювання питання щодо проведення експертизи та їй роз`яснювались наслідки вчинення або невчинення відповідної процесуальної дії та ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій, передбачених ст. 12 ЦПК України, однак експертиза у даній справі не проводилась.

За приписами ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідност. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 33. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 "Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав", застосовуючи положенняст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391,396 ЦК України , позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до ч. 1ст. 103 ЦПК України, суд проводить експертизу у справі за сукупністю таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів виключають сумніви щодо їх правильності.

Для з`ясування наявності перешкод у здійсненні права користування житловим будинком, в чому вони полягають, та яким шляхом можуть бути усунені, потрібні спеціальні знання у галузі будівництва, якими суд не володіє. Сторонами відповідного висновку не надано.

Крім того, суд не бере до уваги світлини домоволодінь сторін, що надані позивачем, оскільки вони не містять обґрунтування заявлених позивачем вимог.

Також, суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_5 щодо залиття стічними водами будинку позивача ОСОБА_1 з вини відповідача, оскільки свідок є рідною сестрою позивача та не проживає в будинку останньої і не є безпосереднім очевидцем залиття будинку, що у свою чергу у суду викликає обґрунтовані сумніви в достовірності його показів.

Отже позивачем не надано, а судом не здобуто жодних належних та допустимих доказів про те, що дії відповідача перешкоджають їй у здійсненні права власності, у результаті яких, заливається, підтоплюється та руйнується будинок ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для задоволення її позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документальнопідтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Позивач звільнена від судового збору, правова допомога надавалась безоплатно, то ж судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 10,12,13,77-81, 88, 103, 141,259 ЦПК України, ст. 319, 321, 386, 391 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування майном відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Херсонського апеляційного суду через Цюрупинський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 07.02.2022 року.

Суддя В.П. Бойко