Постанова

від 04.02.2022 по справі 496/4236/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2768/22

Номер справи місцевого суду: 496/4236/19

Головуючий у першій інстанції Буран В. М.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Цюри Т.В.,

суддів Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області, про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом. У поданому позові просив суд визначити для ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Паліївка Біляївського району Одеської області (а.с.1-4).

21 лютого 2020 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області залучено до участі у справі Вигодянську сільську раду Біляївського району Одеської області як співвідповідача (а.с.35).

22 лютого 2021 року рішенням Біляївського районного суду Одеської області в позові ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ), Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (адресою: 67620, Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. 50 років жовтня, буд. 46, ЄДРПОУ 04377701 ), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено повністю (а.с.72-75).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов ОСОБА_1 (а.с.81-86).

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 20.01.2022 року, учасники справи про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

20 січня 2021 року Одеським апеляційним судом отримано клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи в звязку з перебуванням представника на лікарняному, однак жодних доказів зазначеному суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що позивач мав знати про наявність заповіту і контролювати момент відкриття спадщини. Суд прийшов до висновку, що причини пропуску строку на прийняття спадщини не є такими, що могли об`єктивно вплинути на можливість вираження позивачем, як спадкоємцем, волевиявлення щодо вступу у спадщину, оскільки позивач не вчинив ніяких дій протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця щодо подання заяви про прийняття спадщини, а звернувся до нотаріуса після сплину встановленого для цього строку.

Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1223,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Апелянт в апеляційній скарзі наголошує на тому, що позивачу не було відомо про існування заповіту, тому не виникало право на здійснення дій щодо прийняття спадщини, і тільки після того, як йому стало відомо про існування заповіту, у позивача з`явилось право звернутись із відповідною заявою до нотаріуса.

Досліджуючи матеріали справи, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги щодо необізнаності позивача про наявність існуючого заповіту до моменту отримання ОСОБА_1 листа про наявність такого заповіту виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 951 (а.с. 13).

По день смерті померла ОСОБА_4 проживала за адресою АДРЕСА_2 , разом з нею проживав та був зареєстрований син померлої - відповідач ОСОБА_3 , що підтверджено довідками № 1264, № 1265 від 30.09.2019 року виданих Вигодянською сільською радою (а.с. 14, 15).

За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 07.09.2016 року, згідно якого заповіла позивачу належну їй земельну ділянку площею 3,2451 га., що розташована за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5121081700:01:001:0210 (а.с. 12).

Дана земельна ділянка належить померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 005665 виданого 11.12.2003 року (а.с. 6-8).

Позивач зазначає, що про існування заповіту йому стало відомо лише 03.09.2019 року з листа адресованого на його адресу від ОСОБА_5 , який повідомив йому, що текст заповіту за проханням померлої зберігався у нього, про смерть спадкодавця дізнався лише зараз, тому надсилає його із запізненням (а.с. 9-11).

Одразу, після отримання листа, позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Зезику В.А., який відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск строку для прийняття спадщини та листом від 30.09.2019 року роз`яснив позивачу про необхідність звернення до суду для продовження строку для прийняття спадщини (а.с.17).

Апеляційний суд наголошує, що прийняття спадщини є вольовою дією спадкоємця, за виключенням тих випадків, коли спадщина вважається прийнятою спадкоємцем в силу прямої вказівки закону та за умови, що він не відмовився від її прийняття.

Право на прийняття спадщини є строковим, а перебіг цього строку починається з часу відкриття спадщини й спливає через шість місяців. Впродовж цього строку, спадкоємець має право прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття. Якщо він не вчиняє жодної із цих дій, закон визнає його таким, що спадщину не прийняв, тобто не набув відповідних прав та обов`язків спадкодавця.

Проте, законодавець допускає можливість існування таких обставин, які перешкоджають волевиявленню спадкоємця на прийняття спадщини у відведений для цього законом строк. За таких обставин не вчинення спадкоємцем дій направлених на набуття спадщини знаходяться поза його волею.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон надає йому можливість за домовленістю із спадкоємцями, які прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини поза межами шестимісячного строку і не залежно від поважності причин та тривалості пропуску такого строку,

Якщо ж така згода відсутня, він має право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви, але при цьому зобов`язаний довести поважність причин пропуску строку.

Відповідно ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця саме на вчинення дій із прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, 23.08.2017 року у справі №6-1320цс17.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Отже, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи підтверджують факт того, що позивач дізнався про наявність заповіту з листа, надісланого на його адресу, який ним був отриманий 03.09.2019 року, з якого, також апелянт дізнався про смерть спадкодавця, в той час як нотаріусом Зезиком В.А., який посвідчив зазначений заповіт, позивача не було повідомлено про його наявність.

Крім того, після отримання листа про наявність складеного заповіту ОСОБА_1 вчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач був необізнаний про наявність заповіту та смерть спадкодавця, що є поважною причиною, яка вплинула на своєчасність подання ним заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 13, 367, 368, 374, 37 6 , 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області, про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом - скасувати.

Прийняти постанову.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області, про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Паліївка Біляївського району Одеської області, тривалістю в три місяці.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду Т.В. Цюра

Л.А. Гірняк

О.С. Комлева