Рішення

від 31.01.2022 по справі 914/3579/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2022 Справа № 914/3579/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця

в особі: філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна компанія Еталон , м. Городок

про стягнення 138 097,86 грн.

представники сторін:

від позивача: Дунець Г.Я.;

від відповідача: Шнир О.Б.

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу Акорд .

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна компанія Еталон про стягнення неустойки згідно п. 10.10 Договору оренди державного майна №147 від 30.09.2009.

Ухвалою від 30.11.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду по суті на 10.01.2022. У зв`язку з неявкою відповідача розгляд справи 10.01.2022 відкладено на 31.01.2022.

В судове засідання 31.01.2022 сторони явку уповноважених представників забезпечили.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, судом 31.01.2022 проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов Договору оренди державного майна №147 від 30.09.2009 у зв`язку з чим станом на 01.10.2021 утворилась заборгованість в розмірі 138 097,86 грн.

Позиція відповідача

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому визнав позовні вимоги та просив розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, шляхом сплати суми заборгованості рівними частинами кожного місяця.

Крім того, відповідачем подано докази часткового погашення суми заборгованості.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30 вересня 2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Закритим акціонерним товариством Виробничо-комерційна компанія Еталон укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147, предметом якого є строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного майна - частини одноповерхової споруди павільйону Бульйонна та кондитерська станції Стрий, загальною площею 60,90 кв.м. за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Вокзальна, 76, що знаходиться на балансі ВП Станція Стрий ДТГО Львівська залізниця (балансоутримувач).

Додатковим договором від 05.10.2012 до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147 від 30.09.2009 пункт 10.1 договору викладено в новій редакції, а саме: Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє 28.09.2012 по 26.09.2015 включно .

Додатковим договором від 30.10.2015 до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147 від 30.09.2009 пункт 10.1 договору викладено в новій редакції, а саме: Цей договір Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 27.09.2015 по 25.09.2018 включно .

У зв`язку з утворенням Публічного акціонерного товариства Українська залізниця укладено додатковий договір від 29.01.2016 до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147 від 30.09.2009 пунктом 1 якого останнє визначено Орендодавцем вищенаведеного нерухомого майна за договором.

Також пунктом 4 цього ж додаткового договору пункт 3.6 основного договору викладено в новій редакції та визначено обов`язок Орендаря щодо перерахування 100% орендної плати на розрахунковий рахунок Орендодавця, тобто ПАТ Укрзалізниця , а пунктом 5 пункт 10.1 Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147 від 30.09.2009 викладено у такій редакції Цей Договір діє з 01 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року включно .

Додатковим договором від 31.03.2016 до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147 від 30.09.2009 пункт 10.1 договору викладено в новій редакції, а саме: Цей договір діє до 30 червня 2016 включно .

Додатковим договором від 30.06.2016 до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147 від 30.09.2009 пункт 10.1 договору викладено в новій редакції, а саме: Цей договір діє з 01 липня по 31 липня 2016 року включно .

Додатковим договором від 01.08.2016 до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147 від 30.09.2009 пункт 10.1 договору викладено в новій редакції, а саме: Цей договір діє з 01 серпня 2016 року до 31 жовтня 2016 року включно .

Додатковим договором від 17.11.2016 до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147від 30.09.2009 пункт 10.1 договору викладено в новій редакції, а саме: Цей договір діє з 01 листопада 2016 року до 31 березня 2017 року включно .

Додатковим договором від 07.04.2017 до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147 від 30.09.2009 пункт 10.1 договору викладено в новій редакції, а саме: Цей договір діє до 30 червня 2017 року включно .

Додатковим договором від 11.07.2017 до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147 від 30.09.2009 пункт 10.1 договору викладено в новій редакції, а саме: Цей договір діє з 01 липня 2017 року до 31 жовтня 2017 року включно .

Додатковим договором від 15.12.2017 до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147 від 30.09.2009 пункт 10.1 договору викладено в новій редакції, а саме: Цей договір діє з 01 листопада 2017 року до 31 грудня 2017 року включно .

Додатковим договором від 09.01.2018 до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147 від 30.09.2009 пункт 10.1 договору викладено в новій редакції, а саме: Цей договір діє з 01 січня 2018 року до 31 березня 2018 року включно .

Додатковим договором від 05.05.2018 до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 147 від 30.09.2009 пункт 10.1 договору викладено в новій редакції, а саме: Цей договір діє з 01 квітня 2018 року до 30 червня 2018 року включно без подальшого продовження .

Зі змісту вищенаведеного додаткового договору вбачається погодження сторонами факту продовження строку дії основного договору до 30.06.2018 включно без подальшої пролонгації.

Акціонерним товариством Українська залізниця починаючи з 01.07.2018 по 01.10.2021 нарахована неустойка за користування орендованим нерухомим майном у розмірі подвійного розміру щомісячної орендної плати на підставі частини 2 статті 785 ЦК України.

Відповідно до платіжних доручень №1542 від 26.11.2021, 1672 від 28.12.2021, 1707 від 06.01.2022, №1787 від 28.01.2022 відповідачем сплачено 80 000,00 заборгованості.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. При цьому, згідно положень ч.1 ст.762 ЦК України та ч.1 ст.286 ГК України, розмір орендної плати, який орендар сплачує орендодавцю за користування майном незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, встановлюється договором найму.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 20.09.2018р. у справі №909/62/18).

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов`язання відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.04.2018р. у справі №914/4238/15).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем не подано та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували відсутність вини відповідача у простроченні виконання обовязку щодо повернення орендованого майна. Крім того відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Вина відповідача підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. В контексті викладено суд зазначає, що відповідачем в ході розляду справи сплачено частину заборгованості, тому позовні вимоги в частині стягнення 80 000,00 грн. заборгованості підлягають закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Розглянувши заяву відповідача, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд визнає заяву частково обґрунтованою, а вимоги доведеними у зв`язку таким.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вказаною статтею передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічні положення містяться в статті 33 Закону України "Про виконавче провадження".

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"). Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, у кожному конкретному випадку.

На підтвердження важкого матеріального становища відповідно до фінансової звітності станом на 30.09.2021 у відповідача:

- збільшилась інша поточна дебіторська заборгованість з 888 000 грн. до 2 260 000 грн. (код рядка 1155 балансу);

- наявність коштів становить 23 000 грн. (код рядка 1165 балансу);

- у відповідача зменшилась поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги з 4 064 000 грн. до 2 888 000 грн. (код рядка 1615 балансу), що свідчить про те, що відповідач поступово погашає заборгованість перед кредиторами;

- чистий збиток відповідача за 9 міс 2021 року становить 27 000 грн., тоді як за 9 міс 2020 року (за час, коли виникла заборгованість перед позивачем) збиток становив 151 000 грн.

Відповідач стверджує, що стягнення суми заборгованості в примусовому порядку може привести до зупинення господарської діяльності підприємства та матиме протилежний ефект щодо можливості погашення заборгованості.

Надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка регламентована статтею 331 Господарського процесуального кодексу України та вчиняється судом за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. При відстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів до забезпечення позову (частини п`ята, шоста статті 331 ГПК України). Отже, законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення виконання, передбачено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 р. у справі 905/2912/15).

Враховуючи встановлену вище судом обставину діяльності відповідача з метою виконання зобов`язань перед контрагентами, відсутності тверджень та фактів про продаж активів з метою уникнення виконання зобов`язань, факту накладення арешту на майно відповідача, та відсутності доведеної значної вини відповідача у виникненні боргу, суд робить висновок про те, що великий розмір кредиторської заборгованості та тимчасова відсутність коштів є обставиною, яка істотно ускладнює чи може зробити неможливим виконання рішення у справі, оскільки примусове виконання рішення суду матиме наслідком продаж активів підприємства, неможливість здійснення господарської діяльності і неможливість повного виконання рішення суду. Тому суд вважає, що заяву про відстрочку виконання рішення суду доцільно задовольнити.

Суд, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду не може не враховувати балансу інтересів сторін як спору, так і господарських відносин. Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Стаття 44 Господарського кодексу України встановлює, що підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Враховуючи наведене та зважаючи на часткове погашення заборгованості, забезпечуючи дотримання балансу інтересів сторін при виконанні рішення в даній справі, суд вважає за доцільне задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення суду шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна компанія Еталон на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд суми заборгованості в розмірі 59 052,85 грн.

- до 25.02.2022 - 9 052,85 грн. (з урахуванням судового збору);

- до 25.03.2022 - 10 000,00 грн;

- до 25.04.2022 - 10 000,00 грн;

- до 25.05.2022 - 10 000,00 грн;

- до 25.06.2022 - 10 000,00 грн;

- до 25.07.2022 - 10 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення 59 052,85 підлягають задоволення шляхом розстрочення сплати згідно зазначеного вище графіку.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України з врахуванням того, що в частині позовні вимоги підлягають закриттю, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 954,99 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 233-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В частині стягнення 80 000,00 грн. провадження закрити.

2. Решту позовних вимог задоволити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна компанія Еталон (81500, Львівська область, Городоцький район, місто Городок, вул. Стуса, 7, ЄДРПОУ 32115051) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61, ЄДРПОУ 41149437) заборгованість в розмірі 58097,86 грн. та 954,99 грн. судового збору.

4. Розстрочити виконання судового рішення шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна компанія Еталон (81500, Львівська область, Городоцький район, місто Городок, вул. Стуса, 7, ЄДРПОУ 32115051) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61, ЄДРПОУ 41149437) суми заборгованості в розмірі 59 052,85 грн.

- до 25.02.2022 - 9 052,85 грн. (з урахуванням судового збору);

- до 25.03.2022 - 10 000,00 грн;

- до 25.04.2022 - 10 000,00 грн;

- до 25.05.2022 - 10 000,00 грн;

- до 25.06.2022 - 10 000,00 грн;

- до 25.07.2022 - 10 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст складено 04.02.2022.

Суддя Горецька З.В.