Рішення

від 07.02.2022 по справі 922/4803/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4803/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмаком", м.Харків про стягнення 358105,16 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Укрхімтрансаміак" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмаком" про стягнення 358105,16 грн., з яких 108772,75 грн. пені, 53399,20 грн. 3% річних, 195933,21 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.12.2021 року відкрито провадження у справі №922/4803/21 в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Сторонами надано до суду наступні документи:

- відзив відповідача (вх.№30856 від 31.12.21), в якому відповідач визнає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних; просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, а в разі задоволення позовних вимог в цій частині застосувати строк позовної давності та відмовити в стягненні пені, а в разі відмови в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, зменшити розмір пені до 0,01 грн.;

- відповідь позивача на відзив (вх.№685 від 13.01.22), в якій позивач позовні вимоги підтримує повністю, заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені, та проти застосування строків позовної давності.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2021 року у справі №922/382/21, яке набрало законної сили 11.11.2021 року, встановлено наступне.

07.07.2015 між Українським державним підприємством "Укрхімтрансаміак" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атмаком" (відповідач) було укладено Договір №АТМ 15.10.2015, згідно з п.1.1 та п.1.2 якого відповідач, як виконавець (підрядник), в порядку та на умовах цього Договору зобов`язався виконати роботи з розроблення містобудівної документації по земельним ділянкам магістрального аміакопроводу Тольятті - Горлівка - Одеса (українська ділянка), що експлуатується УДП "Укрхімтрансаміак", а відповідач, як замовник, - прийняти і оплатити такі роботи. (далі - Договір).

Вартість Робіт за Договором в редакції Додаткової угоди № 3/АТМ15.10.2015 від 27.09.2018 сторони встановили в розмірі 2129708,76 грн.

Позивачем сплачено аванс в 2129708,76 грн. (платіжне доручення від 28.12.2017 №603).

Згідно з п.6.2.1 Договору замовник має право достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`язань підрядником, повідомивши в письмовій формі про це його за 30 календарних днів. У випадку, якщо на момент дострокового розірвання Договору замовником був перерахований аванс згідно п.п.4.1.1 Договору, підрядник повертає непідтверджену виконанням робіт (актом приймання-передачі робіт) суму коштів протягом п`яти календарних днів з моменту направлення повідомлення замовникові про дострокове розірвання Договору.

Станом на 03.12.2020 між сторонами Актів приймання-передачі виконаних робіт за Договором не підписано, відтак відповідач свого зобов`язання не виконав.

За таких обставин, керуючись ч.1, ч.2 ст.598, ст.651 ЦК України, ч.1 ст.175 ГК України та п. 6.2.1 Договору ДП "Укрхімтрансаміак" листом від 03.12.2020 №1/02.1-1489 повідомило TOB "Атмаком" про розірвання Договору від 07.07.2015 №ATM15.10.2015.

У зв`язку з чим позивач просив повернути отриманий відповідачем згідно Договору аванс в розмірі 2129708,76 грн. у встановлений Договором строк.

Проте, відповідач вказані грошові кошти у добровільному порядку не повернув.

У зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (справа №922/382/21) в якій просив стягнути:

- суму авансу 2 129 708, 76 грн.;

- пеню за період з 09.12.2020 по 19.01.2021(включно) в сумі 29428,32 грн.;

- 3% річних за період з 09.12.2020 по 19.01.2021(включно) в сумі 7334,72.;

- інфляційні за грудень 2020 року в сумі 19 167,38 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2021 року у справі №922/382/21 позовні вимоги ДП "Укрхімтрансаміак" до TOB "Атмаком" задоволено в повному обсязі. Дане рішення Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 року залишено без змін.

Вказане рішення у справі №922/382/21 відповідачем виконано частково, що підтверджується платіжним дорученням від 16.11.2021 №8455 в сумі 999995,65 грн.

Відтак станом на 23.11.2021 року відповідачем не повернута частина авансу згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2021 року по справі №922/382/21 за Договором в сумі 1129713,11 грн.

На неповернуту суму авансу позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні за період з 20.01.2021 по 24.11.2021 (включно).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст.837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підстава припинення зобов`язання, з огляду на характер відносин між сторонами за Договором, визначена в ч.2 та ч.4 ст.849 ЦК України, та передбачає, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, заявник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Станом на день направлення позивачем повідомлення про розірвання договору відповідач не витримав строків виконання етапів робіт, що є підставою для застосування п. 6.2.1 Договору.

Отже, одностороння відмова позивача від Договору була здійсненна на підставах, передбачених умовами Договору (ч.2 ст.598 та ст.651 ЦК України), про що сторони зазначили в п. 6.2.1 Договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2021 року у справі №922/382/21, яке набрало законної сили, встановлено дострокове розірвання цього Договору через невиконання зобов`язань підрядником, у зв`язку з чим зобов`язано відповідача повернути аванс, стягнуто неустойку, 3% річних, інфляційні.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо інфляційних та річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що договір розірвано листом про розірвання договору від 03.12.2020 №1/02.1-1489.

Аванс мав бути повернутий позивачу до 09.12.2020 року.

Однак, аванс повернутий відповідачем лише частково, що підтверджується платіжним дорученням від 16.11.2021 №8455 в сумі 999995,65 грн. (а.с.82).

Зазначене відповідачем не заперечується та позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних ним визнаються.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання (несвоєчасне та не повне повернення авансу), позивачем здійснено нарахування 3% річних за період прострочення з 20.01.2021 по 24.11.2021 (включно), з урахуванням часткової оплати, в розмірі 53399,20 грн., а також інфляційні втрати за період з січня по жовтень 2021 року в розмірі 195933,21 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі №922/382/21 було стягнено суму 3% річних за період з 09.12.2020 по 19.01.2021 (включно) та інфляційні за грудень 2020 року.

Отже, позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні за наступний період, починаючи з 20.01.21, та враховуючи повернення частини авансу.

Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою програми "Законодавство" суд встановив, що періоди та суми нарахування позивачем визначено вірно, але з 20.01.21 по 15.01.21 нараховано один зайвий день (301 днів прострочення замість 300), у зв`язку з чим даний розрахунок є арифметично частково невірним.

Отже, перерахувавши 3% річних суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 53349,05 грн. 3% річних, в інший частині в сумі 50,15 грн. суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунковим періодом.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив, що позивачем невірно вказано індекс інфляції за квітень - 101,7 замість вірного - 100,7.

Отже, здійснивши перерахунок інфляційних сукупно за визначений період з січня по жовтень 2021 року, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 180838,86 грн., в інший частині у сумі 15094,35 грн. суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Щодо пені.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.6,7 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

До дострокового розірвання Договору позивачем був перерахований відповідачу аванс згідно з п.п.4.1.1 Договору, договір розірвано, у зв`язку з чим підрядник мав повернути непідтверджену виконанням робіт (актом приймання-передачі робіт) суму коштів протягом п`яти календарних днів з моменту направлення повідомлення замовником про дострокове розірвання Договору, а п.7.5 Договору сторони встановили, що у разі порушення строків повернення підрядником замовнику грошових коштів у випадках, передбачених п.6.2.1 Договору, підрядник зобов`язується сплатити замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується неустойка, від суми грошових коштів, які підлягають поверненню, за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що договір розірвано листом про розірвання договору від 03.12.2020 №1/02.1-1489.

Аванс мав бути повернутий позивачу до 09.12.2020 року.

З сукупного аналізу п.6.2.1 та п.7.5 Договору та рішення у справі №922/382/21 вбачається, що сторони у Договорі погодили сплату неустойки в разі несвоєчасного повернення попередньої оплати (авансу).

Позивачем нараховано 108772,75 грн. пені за п.7.5 Договору за період з 20.01.2021 по 05.06.2021 (включно).

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось з 09.12.2020 року розпочалося прострочення повернення авансу відповідачем, а отже починається нарахування неустойки.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі №922/382/21 було стягнено пеню за період з 09.12.2020 по 19.01.2021 (включно).

Позивачем заявлено до стягнення 108772,75 грн. пені за п.7.5 Договору за період з 20.01.2021 по 05.06.2021 (включно).

Враховуючи ч.6 ст.232 ГК України нарахування неустойки припиняється через 6 місяців від 09.12.2020 року. В межах цього строку позивачем правомірно заявлені вимоги по стягненню пені.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені суд встановив, що періоди позивачем визначені вірно, але сумарно з 20.01.21 по 05.06.21 включно період складає 137 днів, а не 139 як зазначено позивачем, у зв`язку з чим розрахунок є арифметично частково невірним.

Отже, здійснивши перерахунок пені по визначеним позивачем періодам, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 107302,31грн. пені, в інший частині в сумі 1470,44 грн. суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Щодо заперечень відповідача відносно пені.

Відповідач у відзиві заперечує проти стягнення пені в розмірі 108772,75 грн. посилаючись на п.7.3 Договору. За п.7.3 Договору за порушення строків здачі етапу робіт чи робіт в цілому, що зазначені в календарному плані, в пункті 5.1 розділу V цього Договору, підрядник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується з підрядника штраф у розмірі семи відсотків вартості невиконання робіт. Також відповідач посилається на ч.2 ст.653 ЦК України, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються та договірні санкції підлягають нарахуванню лише до дати розірвання договору. Відповідач вважає, що після розірвання договору можна застосовувати лише санкції, передбачені ст.625 ЦК України, а саме інфляційні та 3% річних. Таким чином, відповідач вважає неможливим застосування п.7.3 Договору після його розірвання.

Суд не погоджується з цим твердженням, з огляду на наступне.

Підставою позову є п.7.5 Договору (а.с.5), а не п.7.3, як це зазначає відповідач.

Пунктом 7.5 Договору сторонами погоджена сплата неустойки за несвоєчасне повернення авансу відповідачем, а п.7.3 - пені за порушення строків здачі етапу робіт чи робіт в цілому відповідачем.

Договір містить прямі положення про застосування штрафних санкцій за неповернення або несвоєчасне повернення авансу.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визначено санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з ч.4 ст.231 ГК України.

Суд відзначає, що право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов`язань визначено ч.2 ст.546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст.627 цього Кодексу, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У зв`язку з тим, що повернення авансу у разі розірвання договору через вину відповідача встановлено рішенням суду у справі №922/382/21 та погоджено сторонами у договорі, суд застосовує до спірних правовідносин положення п.7.5 та п.6.2.1 Договору. Розірвання договору не звільняє відповідача від необхідності повністю повернути аванс та від сплати неустойки за несвоєчасне повернення авансу, в цій частині договір діє до його повного виконання.

Таким чином, висновки відповідача про неможливість нарахування договірних санкцій після розірвання Договору є такими, що суперечать положенням ч.2 ст.615 ЦК України.

Щодо позовної давності.

Відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності щодо стягнення неустойки.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на пропуск позивачем строків позовної давності відносно стягнення пені опираючись на термін, з якого почався перебіг строку порушення виконання зобов`язання відповідачем щодо передачі позивачу результату робіт за Договором, тобто з 16.12.2018 року, посилаючись на п.7.3 Договору.

Проте судом встановлено, що позовні вимоги стосуються нарахування неустойки за не повернення авансу, які ґрунтуються на п.7.5 та п.6.2.1 Договору, а не на п.7.3 Договору.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вже зазначалось, з 09.12.2020 року розпочалося прострочення повернення авансу, а отже з 09.12.2020 року також починається перебіг позовної давності щодо нарахування неустойки.

Отже, позовна давність в 1 рік щодо стягнення неустойки спливає 10.12.2021 року.

Позов направлено до суду 03.12.21, отже, в межах позовної давності.

Крім того, рішенням суду від 05.07.2021 року у справі №922/382/21 стягнуто з відповідача неустойку за період з 09.12.2020 по 19.01.2021 (включно) в сумі 29428,32грн. за несвоєчасне повернення авансу.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином пред`явленням позову про стягнення неустойки у справі №922/382/21 позовна давність переривалась.

Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов щодо стягнення неустойки по справі №922/4803/21 подано в межах строків спеціальної позовної давності.

Таким чином, твердження відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності є хибним, у зв`язку з чим суд відмовляє в застосуванні наслідків спливу позовної давності щодо нарахування неустойки.

Щодо зменшення розміру неустойки.

Відповідач просить суд зменшити пеню до 0,01 грн.

Згідно з ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові від 21.01.2021 року у справі №927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутність коштів на інших (поточних) рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст.ст. 86, 236-238 ГПК).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо його майнового стану (звітів про фінансові результати в 2020-2022 роках, про збитковість підприємства, тощо), часткового повернення авансу під час розгляду справи, а також те, що порушення виконання зобов`язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, доказів стягнення заборгованості зі своїх контрагентів, тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 26.01.2021 №916/880/20.

Проте відповідачем не надано жодного підтвердження щодо об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків з позивачем та винятковості обставин.

Отже, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 0,01 грн. є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надавши правову оцінку обставинам, встановленим на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, та відповідачем не спростовані, але, у зв`язку з невірним розрахунком 3% річних та інфляційних, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положенням п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір в сумі 5122,35 грн. покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта - на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.73-79, 86, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмаком" (адреса: 61004, м.Харків, вул.Москалівська, буд.46, офіс 1; код ЄДРГІОУ 39529031) на користь Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (адреса: 02002, м.Київ, вул.Є.Сверстюка, 15; код ЄДРПОУ 31517060) пеню в розмірі 107302,31 грн., 3% річних в розмірі 53349,05 грн., інфляційні втрати в розмірі 180838,86 грн. та 5122,35грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "07" лютого 2022 р.

Суддя К.В. Аріт