Ухвала

від 02.02.2022 по справі 920/966/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 920/966/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю Агростарт - не з`явився,

Буринської міської ради Сумської області - не з`явився,

Буринської районної ради Сумської області - не з`явився,

Конотопської районної ради Сумської області - не з`явився,

Фермерського господарства Злагода-10 - Лішукова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агростарт

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 (у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. (головуючий), Іоннікова І.А., Куксов В.В.)

та рішення Господарського суду Сумської області від 21.04.2021 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

у справі № 920/966/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агростарт

до Буринської міської ради Сумської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Буринської районної ради Сумської області, Конотопської районної ради Сумської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фермерського господарства Злагода-10 ,

про визнання права користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агростарт (далі - ТОВ Агростарт ) звернулося до суду з позовом до Буринської міської ради Сумської області (далі - Буринська міська рада), у якому просило визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5920987400:03:001:0365, загальною площею 103,1 га, зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право № 29840450, що розташована на території Успенського старостинського округу, та земельною ділянкою з кадастровим номером 5920986800:04:004:0008, загальною площею 171,487 га, зареєстроване в державному реєстрі прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право № 29841743, що розташована на території Степанівського старостинського округу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначені земельні ділянки було надано позивачу в постійне користування на підставі рішення Буринської районної ради від 07.06.2001, про що було внесено відповідні зміни до державного акта на право постійного користування землею серії СМ № 000003 від 16.10.1995 у частині користувача, площі земельної ділянки та підстави видачі цього акта. Оскільки Буринською міською радою не визнається право ТОВ Агростарт щодо користування зазначеними земельними ділянками, позивач просив визнати право постійного користування ними в судовому порядку.

Ухвалами Господарського суду Сумської області від 22.09.2020, 21.12.2020, 21.01.2021 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та відповідача залучено Буринську районну раду Сумської області, Конотопську районну раду Сумської області, Фермерське господарство Злагода-10 (далі - ФГ Злагода-10 ).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанції, у листопаді 2021 року ТОВ Агростарт подало касаційну скаргу, у якій , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 920/966/20 за касаційною скаргою ТОВ Агростарт з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.02.2022.

ТОВ Агростарт , Буринська міська рада, Буринська районна рада, Конотопська районна рада в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії , також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ФГ Злагода-10 , дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії СМ № 000003 від 16.10.1995 Буринському районному підприємству Агрохім Буринською районною радою народних депутатів Буринського району Сумської області було надано в постійне користування 280,5 гектарів землі для ведення підсобного сільського господарства на підставі рішення ради від 29.01.1993.

Згідно з рішенням Буринської районної ради Сумської області від 07.06.2001 Про вилучення та надання земельних ділянок припинено право постійного користування ВАТ Буринський агрохім на земельну ділянку загальною площею 280,5 га, в тому числі, на 103,1 га по Успенській сільській раді та 177,4 га по Степанівській сільській раді Буринського району Сумської області.

Цим же рішенням було надано в постійне користування ТОВ Агростарт земельну ділянку загальною площею 274,6 га для сільськогосподарського використання із земель запасу Успенської сільської ради - 103,1 га та Степанівської сільської ради - 171,5 га.

З урахуванням зазначеного рішення, у державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія СМ № 000003 від 16.10.1995, який раніше було видано Буринському районному підприємству Агрохім , внесено зміни в частині користувача (ТОВ Агростарт ), площі земельної ділянки (274,5га); рішення, на підставі якого видавався державний акт (07.06.2001).

Також судами установлено, що рішенням Господарського суду Сумської області від 21.02.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020, у справі № 920/1008/19 задоволено частково позов Буринської міської ради та визнано незаконним рішення Буринської районної ради Сумської області від 07.06.2001 Про вилучення та надання земельних ділянок у частині надання в постійне користування земельних ділянок ТОВ Агростарт , загальною площею 274,6 га для сільськогосподарського використання із земель запасу Успенської сільської ради 103,1 га та Степанівської сільської ради 171,5 га; скасовано державну реєстрацію права постійного користування за ТОВ Агростарт земельними ділянками комунальної власності за кадастровим номером 5920987400:03:001:0365, загальною площею 103,1 га, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право за № 29840450, що розташована на території Успенського старостинського округу, та ділянки за кадастровим номером 5920986800:04:004:0008, загальною площею 171,487 га, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право за № 29841743, що розташована на території Степанівського старостинського округу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 920/1008/19 установлено обставини, за якими власником (титульним володільцем) земельних ділянок, які знаходяться у користуванні ТОВ Агростарт на підставі оспорюваного рішення Буринської районної ради від 07.06.2001, є Буринська міська рада; рішення Буринської районної ради від 07.06.2001 прийнято всупереч законодавству, оскільки рішення про припинення права постійного користування ВАТ Буринський агрохім на спірні земельні ділянки власником землі не приймалося і їх вилучення до земель запасу не проводилося; державний акт на право постійного користування землею у ТОВ Агростарт належним чином не оформлено з огляду на наявність у ньому виправлень, можливість внесення змін чи виправлень до існуючого державного акта законодавством не передбачено; докази на підтвердження виникнення у позивача права постійного користування спірними земельними ділянками відсутні.

У справі, яка розглядається, ТОВ Агростарт звернулося до суду з позовом про визнання права постійного користування земельними ділянками загальною площею 274,6 га, обґрунтовуючи вимоги тим, що таке право наявне у позивача на підставі державного акта СМ № 000003 від 16.10.1995, який за своєю формою та змістом відповідає постанові Верховної Ради України Про форми державних актів на право власності і право постійного користування землею від 13.03.1992, проте Буринською міською радою відповідне право товариства на спірну земельну ділянку не визнається.

Апеляційний господарський суд залишив без змін рішення суду першої інстанцій та погодився з його висновками про відмову в задоволенні позов, оскільки ТОВ Агростарт не доведено належними і допустимими доказами наявне право користування спірною земельною ділянкою, набуте у встановленому законом порядку і підтверджене відповідними документами.

ТОВ Агростарт у поданій касаційній скарзі послалося на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору положень статті 141 Земельного кодексу України, оскільки судами не взято до уваги, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених зазначеною нормою, перелік яких є вичерпним. При цьому судами не було враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, при вирішенні спору у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду . При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

Проаналізувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, на яку послався скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у справі № 920/966/20, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, виходячи з наступного.

Так, у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду постановою від 05.11.2019 залишила без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено позов Кооперативного ринку про визнання недійсним рішення ради щодо припинення Колгоспному ринку права постійного користування земельною ділянкою на підставі пункту в частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, у зв`язку з припиненням його діяльності, та навела правовий висновок, за яким право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні. Оскільки за встановлених у справі обставин позивач Кооперативний ринок і Колгоспний ринок, який є землекористувачем земельної ділянки згідно з державним актом на підставі постанови правління облспоживспілки та постанови правління РайСТ, у володінні якого перебуває ринок, є однією і тією ж юридичною особою, яка лише змінила назву та здійснила перереєстрацію статуту без зміни коду ЄДРПОУ, у ради були відсутні правові підстави для припинення права постійного користування цієї земельною ділянкою.

Натомість у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій, у тому числі відповідно до положень частини 4 статті 75 ГПК, що стосується обставин, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили у справі № 920/1008/19, установлено обставини, за якими рішення Буринської районної ради Сумської області від 07.06.2001 Про вилучення та надання земельних ділянок в частині надання в постійне користування спірних земельних ділянок ТОВ Агростарт визнано незаконним та скасовано державну реєстрацію відповідного права; державний акт серії CM № 000003 від 16.10.1995 було видано іншій юридичні особі та неправомірно використовувався позивачем; доказів на підтвердження виникнення у ТОВ Агростарт права постійного користування спірними земельними ділянками не надано, тому з огляду на встановлене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права постійного користування спірними земельними ділянками.

Водночас суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника на правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, та зауважив, що для правозастосування до спірних правовідносин цього правового висновку у ТОВ Агростарт має бути наявне право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законом порядку і підтверджене відповідними документами, проте за встановлених у справі обставин таке право користування земельними ділянками у ТОВ Агростарт відсутнє.

Отже, аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі № 920/966/20, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агростарт на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.04.2021 у справі № 920/966/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко