Рішення

від 18.01.2022 по справі 120/13932/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 січня 2022 р. Справа № 120/13932/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Погребищенська міська рада, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не прийняття по суті рішення за його заявою про затвердження документації із землеустрою;

- зобов`язати розглянути заяву від 12.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Надроссянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області та прийняти мотивоване рішення про затвердження чи/або відмову в затвердженні відповідної документації;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.08.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за кадастровим номером 0523487200:01:002:0150 на території Надроссянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області. Разом із тим, листом від 22.09.2021 № 6322 повідомив позивача, що на засіданні 16 сесії Погребищенської міської ради 8 скликання, яке відбулось 10.09.2021 крім інших питань розглядався проект рішення Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 однак вказаний проект не був підтриманий більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

На думку позивача, у такий спосіб відповідач намагається уникнути розгляду питання щодо затвердження поданого ним проекту землеустрою та передачі спірної земельної ділянки у його власність, що і слугувало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 05.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення позову. Зазначає, що Погребищенська міська рада розглянула заяву позивача у встановлений законом строк та протиправної бездіяльності не допускала, що чітко зафіксовано у протоколі сесії.

Ухвалою суду від 13.07.2021 заяву позивача про уточнення позовних вимог повернуто без розгляду.

Також відповідач вважає, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосується цивільного права та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, а тому позовні вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято рішення у формі наказу від 05.04.2021 року № 2-673/15-21-СГ, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Надроссянської сільської ради.

12.08.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, кадастровий номер 0523487200:01:002:0150, розташованої на території Надроссянської сільської ради.

10.09.2021 на розгляд 16 сесії Погребищенської міської ради 8 скликання винесений проект рішення ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ., що підтверджується відповідним витягом з протоколу сесії ради.

За результатами голосування, з присутніх 23 депутатів (із загальної чисельності 27 депутатів), за вказаний проект проголосували "за" - 2 депутати, "проти" - 1, "утримались" - 19, "не голосували" - 1. Рішення не прийнято.

Підсумки голосування відображено у відомості про поіменне голосування від 10.09.2021.

Листом від 22.09.2021 № 6322 повідомив позивача, що на засіданні 16 сесії Погребищенської міської ради 8 скликання, яке відбулось 10.09.2021 крім інших питань розглядався проект рішення Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 однак вказаний проект не був підтриманий більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не прийняв рішення за результатами розгляду його заяви про затвердження проекту землеустрою, чим створив йому перешкоди для завершення процедури приватизації земельної ділянки.

Відтак за захистом своїх прав та законних інтересів позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що предметом розгляду в межах даної справи є протиправна бездіяльність відповідача щодо неприйняття будь якого рішення за наслідком розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою. Так позивач обрав для себе альтернативний варіант вирішення спору шляхом зобов`язання відповідача розглянути його заяву та прийняти мотивоване рішення про затвердження або відмову у затвердженні відповідної документації.

Судом встановлено, що підставою виникнення спірних правовідносин, на думку позивача, слугував той факт, що відповідач, розглядаючи заяву позивача, діяв всупереч норм Земельного кодексу України та не здійснив належного розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою. Відсутність належним чином оформленого рішення сесії про затвердження проекту землеустрою чи про відмову в затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням, наведеним у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

По суті позовних вимог суд зазначає, що правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються Земельним кодексом України (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин восьмої-дев`ятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 118 ЗК України).

Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 186 ЗК України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

У свою чергу, частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до ч. 4 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно ч. 5 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно частини шостої статті 186-1 ЗУ України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до частини десятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно частини восьмої статті 186-1 ЗК України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, статтею 186-1 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті відповідачем за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини 10, 11 статті 118 ЗК України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 ЗК України органи, приймають одне з відповідних рішень.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у разі отримання зацікавленою особою погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наступним етапом у процедурі отримання земельної ділянки у власність є затвердження відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Рішення про затвердження проекту землеустрою приймається у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, за результатами розгляду проекту землеустрою уповноважений орган може прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або про залишення клопотання про передачу земельної ділянки у власність без розгляду.

Згідно статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, тощо.

Підпунктом 34 пунктом 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних та міських рад вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Виходячи з наведених правових норм, рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність міської ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, надання земельних ділянок, залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято рішення у формі наказу від 05.04.2021 року № 2-673/15-21-СГ, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Надроссянської сільської ради.

12.08.2021 позивач подав до Погребищенської міської ради клопотання щодо затвердження проекту землеустрою.

Листом від 22.09.2021р. №6322 Погребищенська міська рада повідомила позивача, що на засіданні 16 сесії Погребищенської міської ради 8 скликання, яке відбулося 10.09.2021р. розглядався проект рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ", проте вказаний проект рішення не був підтриманий більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

Таким чином, судом встановлено, що за наслідками розгляду заяви позивача відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб`єкта земельних правовідносин, у формі рішення.

При цьому, витяг з протоколу 16 сесії Погребищенської міської ради 8 скликання від 10.09.2021, відображає лише результати голосування, мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження, не містить і не відповідає поняттю акту, прийнятого органом місцевого самоврядування.

До того ж, відповідно до протоколу сесії ради від 10.09.2021 з присутніх 27 депутатів ради, більшість депутатів (19 депутатів) утрималось від голосування.

Разом з тим, відсутність рішення міської ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою свідчить про її протиправну бездіяльність.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що неможливість прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою фактично свідчить про негативне вирішення даного питання. Розгляд даного питання міг відкладатись, проте мав завершитись прийняттям одного з конкретних рішень. Не вирішення даного питання через відсутність достатньої кількості голосів не є рішенням про відмову в затвердженні проекту землеустрою, оскільки волевиявлення щодо такого рішення депутати ради не висловлювали.

Аналогічна правова позиція висловлена ВС у постанові від 30.07.2020 у справі №621/1349/17, у постанові від 09.07.2020 у справі № 454/160/17 .

Щодо аргументів відповідача про приватно - правовий характер спору у цій справі і наявність підстав для його розгляду за правилами цивільного судочинства, то такі оцінюються критично, оскільки є усталеною практика Верховного Суду про те, що спори які виникають на етапі затвердження проекту землеустрою носять публічно - правовий характер та розглядаються за правилами передбаченими нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 536/233/16-ц, від 30.05.2018 у справі № 127/16433/17, від 28.11.2018 у справі № 820/4219/17, від 16.01.2019 у справі № 361/2562/16-а, від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а, у постановах Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 820/5349/17, від 23.09.2021 у справі № 200/9454/20.

Суд зауважує, що умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що має місце протиправна бездіяльність щодо неналежного розгляду клопотання позивача.

Разом з тим, суд наголошує, що позивач як особа, що діяла відповідно до закону та вчинила всі необхідні дії, спрямовані на отримання позитивного результату щодо затвердження проекту землеустрою, не повинна нести надмірний тягар наслідків протиправних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу відповідача на те, що стаття 118 Земельного кодексу України визначає виключно два можливі варіанти поведінки органу місцевого самоврядування за результатами розгляду заяв (клопотань) фізичних осіб про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (надання відповідного дозволу або надання мотивованої відмови у наданні дозволу).

При цьому, прийняття органом місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви фізичної особи про надання дозволу на розробку землеустрою рішення з будь-яким іншим змістом (у тому числі, можливість постановки у чергу громадян для отримання у власність земельної ділянки) нормами чинного законодавства не передбачено.

Таким чином, оскільки відповідач не прийняв рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача за результатами розгляду поданого клопотання підлягають задоволенню.

Отже, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду заяви позивача.

Оскільки відповідачем не прийнято жодного з рішень за наслідком , суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача розглянути відповідне клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Визнати протиправною бездіяльність Погребищенської міської ради яка полягає у неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 12.08.2021 про затвердження проекту землеустрою.

Зобов`язати Погребищенську міську раду на черговій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Надроссянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (с. Черемошне, Погребищенський район, Вінницька область, РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Погребищенська міська рада (вул. Б. Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03772654)

Рішення в повному обсязі складено: 18.01.2022 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна