Рішення

від 25.01.2022 по справі 120/13754/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 січня 2022 р. Справа № 120/13754/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадженя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Погребищенської міської радипро визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась в суд з позовною заявою до Погребищенської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не прийняття рішення за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2, 00 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки площею 22,8966 га кадастровий номер 0523481000:04:000:0147, розташованої на території Білашківської сільської ради Вінницького району;

- зобов`язати відповідача на найближчій сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2, 00 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки площею 22,8966 га кадастровий номер 0523481000:04:000:0147, розташованої на території Білашківської сільської ради Вінницького району та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо не прийняття по суті рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Ухвалою від 27.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву.

16.11.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні, при цьому зазначає, посилаючись на норми ЦК України, Сімейного кодексу України, що представник позивача, звертаючись до суду із позовом від імені малолітньої дитини порушує її права як недієздатної, котра ще не набула цивільної дієдатності.

Крім того, основними аргументами відповідача, наведеними у відзиві є те, що Погребищенська міська рада розглянула звернення позивача у встановлений законом строк та протиправної бездіяльності не допускала, що чітко зафіксовано у протоколі сесії. На переконання відповідача, він враховуючи висновки комісії не вчинив протиправних дій, а прийняв рішення, користуючись дискреційними повноваженнями, тобто обрав один з декількох можливих варіантів поведінки.

Також, відповідачем вказано, що земельну ділянку з кадастровим номером 0523481000:04:000:0147 рішенням 8 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради №130-8-8/571 від 08.04.2021 було включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності (за межами населеного пункту) для продажу прав на їх оренду на земельних торгах.

22.11.2021 та 14.12.2021 представником позивача подано до суду відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких останній спростовуючи аргументи наведені у відзиві, просив задовольнити заявлений позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

02.07.2021 ОСОБА_1 як законний представник в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та звернулась до Погребищенської міської ради з клопотанням, у якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки площею 22,8966 га кадастровий номер 0523481000:04:000:0147, що розташована на території Білашківської сільської ради.

Листом від 10.08.2021 №5528 відповідач повідомив позивача, що проект рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 " не був підтриманий більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не прийняв рішення за результатами розгляду її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки площею 22,8966 га кадастровий номер 0523481000:04:000:0147, що розташована на території Білашківської сільської ради

Відтак за захистом прав та законних інтересів, своєї малолітньої дитини позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується та виходить з наступного.

Судом встановлено, що підставою виникнення спірних правовідносин, на думку позивача, слугував той факт, що відповідач, розглядаючи заяву позивача, діяв всупереч норм Земельного кодексу України та не здійснив належного розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відсутність належним чином оформленого рішення сесії про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи про відмову в його наданні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. (ст 14 Конституції України). Одною із підстав набуття громадянства України є народження.

З огляду на вказане, кожний громадянин України має право власності на землю. ОСОБА_2 є громадянкою України від народження, а відтак має усі права.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 , як малолітня особа не зверталась самостійно до відповідача, в її інтересах звернулась мати ОСОБА_1 .

При цьому, суд зауважує, що на підставі частини 1 статті 242 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей, а відповідно до ч. 1 ст. 173, ч.ч. 1, 6 ст. 177 Сімейного кодексу України діти можуть бути самостійними власниками майна. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків.

Отже, батьки діють в інтересах малолітньої дитини як законні представники без додаткового на те повноваження та дозволу органу опіки та піклування. Відповідно, у випадку звернення до органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам, не потрібно надавати письмову нотаріально посвідчену згоду на отримання малолітньою особою у власність земельної ділянки.

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_2 має рівні права, як усі громадяни України на визнання права власності на землю, окрім того, земельним законодавством не встановлено обмежень щодо звернення лише повнолітніх осіб.

В свою чергу, суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною першою та другою статті 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, в тому числі, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Аналіз норм ч. 6 - 7 ст. 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування (у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР).

Згідно частин 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналізуючи у комплексі норми ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та частини 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР суд зазначає, що при вирішенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у Ради виникає обов`язок, по - перше розглянути клопотання у місячний строк і по - друге - прийняти одне із двох рішень, а саме: 1) про надання дозволу на розроблення документації або 2) про відмову у його наданні.

Позивач вважає, що її клопотання відповідачем у спосіб передбачений нормами ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та Закону № 280/97-ВР не розглянуто. Тому, на її думку, у спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Відтак, для правильного вирішення цієї справи суду, в першу чергу, необхідно надати правову оцінку поведінці органу місцевого самоврядування при розгляді ініційованого позивачем земельного питання і визначитися чи можна вважати таку поведінку "протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень".

При вирішенні цих питань суд керується такими мотивами.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма пасивної поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Надаючи оцінку правовій природі поведінки Погребищенської міської ради при розгляді клопотання позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 15 ст. 46 Закону № 280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Отже, підготовка і розгляд питань, вирішення яких належить до повноважень ради, виносяться на пленарні засідання ради і регулюється окрім Закону № 280/97-ВР ще й Регламентом ради. Це стосується і клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки окремої процедури розгляду таких питань законодавством України не передбачено.

З огляду на наведені вище норми Закону № 280/97-ВР не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо).

У матеріалах справи відсутнє рішення Погребищенської міської ради стосовно розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації чи відмова у наданні такого дозволу. Разом з тим в матеріалах справи наявний лист відповідача від 10.08.2021 №5528, в якому останній повідомив позивачу, що проект рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 " не був підтриманий більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

Разом з тим, вказаний лист не може бути оцінений судом як рішення про відмову у задоволенні клопотання позивача.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тому належним способом захисту порушеного права позивача є визнання бездіяльності відповідача протиправною.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №420/5288/19 (провадження №К/9901/15392/19)

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки площею 22,8966 га кадастровий номер 0523481000:04:000:0147, що розташована на території Білашківської сільської ради, то така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги (про визнання протиправною бездіяльності), а тому також підлягає задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 908 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також документи що підтверджують оплату наданих послуг.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04 серпня 2020 року, № 640/15803/19 від 05 серпня 2020 року.

До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивачів подано договір про надання правової допомоги від 27.06.2021, квитанцію від 13.12.2021 про оплату позивачем гонорару адвоката у сумі по 5000 грн. за підготовку позову та супровід справи.

Отже, витрати позивача в розмірі 5000 грн. на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними і допустимими доказами.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Водночас, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не направлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Водночас, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, які належить до відшкодування позивачам суд зважає на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) де вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, в даному випадку суд враховує те, що ця справа є справою незначної складності, а відтак не потребувала для адвоката значного часу для підготовки як позовної заяви так і відповідних додаткових документів.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для присудження позивача витрат на професійну правничу допомогу частково у сумі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Погребищенської міської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 , поданого в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки площею 22,8966 га кадастровий номер 0523481000:04:000:0147, що розташована на території Білашківської сільської ради.

Зобов`язати Погребищенську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 , подане в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки площею 22,8966 га кадастровий номер 0523481000:04:000:0147, що розташована на території Білашківської сільської ради та вирішити питання, щодо якого звернулась заявниця, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Погребищенська міська рада (вул. Б. Хмельницького, 77, м. Погребище, код ЄДРПОУ 03772654)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.01.2022

Суддя Томчук Андрій Валерійович