Рішення

від 17.01.2022 по справі 280/10214/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року Справа № 280/10214/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати незаконним та скасувати п.15 Рішення №46 шістнадцять сесії дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 28.08.2021 про відмову позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Приморської міської ради Бердянського (колишнього Приморського) району Запорізької області, за межами населеного пункту села Азов, згідно доданої план-схеми, для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ:А01.03);

зобов`язати відповідача розглянути клопотання позивача від 02.08.2021 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства безоплатно у власність в порядку ст.118 Земельного кодексу України за рахунок земель комунальної власності на території Приморської ОТГ (с.Борисівка) згідно графічних матеріалів що додаються, яка межує з земельною ділянкою приватної форми власності кадастровий номер 2324880200:03:012:0007, місце розташування та межі якої визначена позначкою у графічному матеріалі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га за рахунок земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою приватної форми власності кадастровий номер 2324880200:03:012:0007. Разом з тим, позивач вважає, що спірним рішенням йому було необґрунтовано відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з посиланням на те, що земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно технічної документації По складанню схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Куйбишева Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області земельна ділянка, щодо якої звернувся позивач, входить до складу колишнього КСП ім.Куйбишева Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області. При цьому, відповідач зазначає, що правонаступником КСП ім.Куйюишева, в тому числі і в частині спірної земельної ділянки, є СВК ЛАН , а тому відповідач не має права розпоряджатися землями колективних сільськогосподарських підприємств. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 02.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до голови Приморської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства безоплатно у власність в порядку ст.118 Земельного кодексу України за рахунок земель комунальної власності на території Приморської ОТГ (с.Борисівка) згідно графічних матеріалів, що додаються, яка межує з земельною ділянкою приватної форми власності кадастровий номер 2324880200:03:012:0007, місце розташування та межі якої визначено позначкою у графічному матеріалі.

28.08.2021 Приморською міською радою прийнято рішення №46, у пункті 15 якого вирішено відмовити громадянину України ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Приморської міської ради Бердянського (колишнього Приморського) району Запорізької області, за межами населеного пункту села Азов, згідно доданої план-схеми, для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ: А01.03).

В якості підстави для прийняття рішення зазначено: згідно технічної документації По складанню схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Куйбишева Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області зазначена на план-схемі земельна ділянка входить до складу господарських дворів та споруд колишнього КСП ім. Куйбишева Борисівської сільської ради Приморського району.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стало те, що запитувана земельна ділянка перебуває у користуванні сільськогосподарського підприємства, а тому відповідач вважає, що не має права розпоряджатися такою земельною ділянкою.

Суд зазначає, що відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року справі № 21-358а13 та в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

В свою чергу, Приморська міська рада, в якості підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вказала на те, що спірна земельна ділянка згідно технічної документації По складанню схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Куйбишева Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області зазначена на план-схемі земельна ділянка входить до складу господарських дворів та споруд колишнього КСП ім. Куйбишева Борисівської сільської ради Приморського району.

У відповідності до ст.1 Закону України Про державний земельний кадастр від 07.07.2011 №3613-VI (далі - Закон №3613-VI), Державний земельний кадастр - єдина- державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 20 Закону №3613-VI визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Згідно статті 15 Закону №3613-VI, до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом, за допомогою Публічної кадастрової карти досліджено питання прав власності/користування спірною земельною ділянкою та встановлено, що дійсно земельна ділянка з кадастровим номером 2324880200:03:012:0007 перебуває у приватній власності, проте відомості про формування земельної ділянки та/або наявність обтяжень щодо земельної ділянки запитуваної позивачем (а.с.10) Державний земельний кадастр не містить.

Відповідно до частини 9 статті 21 Закону №3613-VI, відомості про речові права на земельні ділянки, що виникли до 1 січня 2013 року, вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до Державного земельного кадастру із Державного реєстру земель та документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Відомості про розподіл земель за формами власності і видами речових прав вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, до матеріалів справи не надано доказів обтяження у встановленому порядку запитуваної позивачем земельної ділянки, що свідчить про необґрунтованість прийняття спірного рішення.

Суд зазначає, що надані відповідачем до відзиву документи лише підтверджують ту обставину, що СВК Лан є правонаступником КСП імені Куйбишева.

Жодних доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка на законних підставах перебуває у власності/користуванні СВК Лан матеріали справи не містять.

За викладених обставин, відмова відповідача необґрунтованою та протиправною, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, суд вважає, що у спірних правовідносинах відсутні дискреційні повноваження у відповідача.

З огляду на це, саме зобов`язання ради надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 по справі №810/2245/18.

Підстав для повторного зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача суд не вбачає, оскільки таке не є ефективним способом відновлення порушеного права, з огляду на те, що за результатами повторного розгляду позивачу може бути знову відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що призведе до необхідності повторного звернення до суду.

Зазначене зумовлює всновки про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (72102, Запорізька область, м.Приморськ, вул.Центральна, 7, код ЄДРПОУ 20485360) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 15 рішення №46 шістнадцятої сесії дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 28.08.2021 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Приморської міської ради Бердянського (колишнього Приморського) району Запорізької області, за межами населеного пункту села Азов, згідно доданої план-схеми, для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ:А01.03).

Зобов`язати Приморську міську раду Бердянського району Запорізької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Приморської міської ради Бердянського (колишнього Приморського) району Запорізької області, за межами населеного пункту села Азов, згідно доданої план-схеми, для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ:А01.03), на підставі його заяви від 02.08.2021.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова