Рішення

від 20.01.2022 по справі 280/12147/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Справа № 280/12147/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Центральна, 7; код ЄДРПОУ 20485360)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

08.12.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним та сксувати п. 27 рішення №46 шістнадцятої сесії дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 28.08.2021 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивачу;

- зобов`язати відповідача розглянути клопотання позивача від 06.07.2021 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно ст. 116, 118 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Приморської ОТГ (с.Лозуватка), яка межує з земельною ділянкою комунальної форми власності кадастровий номер:2324883900:02:039:0004, на підставі графічних матеріалів з позначкою бажаного місця розташування, орієнтованою площею 2.00га.;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір;

- справу розглядати в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 10.12.2021 позовну заяву було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.12.2021 відкрито провадження у справі №280/12147/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві від 12.11.2021 (вх.№72574 від 08.12.2021), в якій зазначено, що позивач звернулась до відповідача із клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Приморської ОТГ (с. Лозуватка), яка межує з земельною ділянкою комунальної форми власності кадастровий номер2324883900:02:039:0004, орієнтовною площею 2,00 га, однак пунктом 27 рішення №46 шістнадцятої сесії дев`ятого скликання відповідача від 28.08.2021 у наданні такого дозволу було відмовлено. Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач зазначає, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 04.01.2022 (вх.№2007 від 12.01.2022). Відповідач, із посиланням на приписи статей 2, 4, 12, 13, 14, 83 Земельного кодексу України та пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зауважує, що розглядаючи клопотання заявника ним встановлено, що бажана земельна ділянка згідно з доданим графічним матеріалом розміщена на земельній ділянці, яка розташована на території Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту) с. Лозуватка (колишня Новоолексіївська сільська рада) в контурі 184 орієнтованою площею 12.7 га. Згідно пункту 4 рішення чотирнадцятої сесії дев`ятого скликання відповідача від 30.07.2021 №53 вказана ділянка підлягає інвентаризації для сінокосіння і випасання худоби (угіддя-пасовища). Наголошує, що не порушуючи норм чинного законодавства України, Приморська міська рада, турбуючись про мешканців Приморської територіальної громади, яким необхідно здійснювати випасання худоби, керуючись частиною 2 статті 34 Земельного кодексу України прийняла відповідне рішення щодо інвентаризації земельної ділянки для створення громадських пасовищ, у зв`язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву позивач надала відповідь на відзив (вх.№1747 від 13.01.2022). Позивачем наголошено, що той факт, що бажана земельна ділянка на думку відповідача має використовуватись для сінокосіння та випасання худоби не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки така відмова не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України, при цьому, відповідачем не доведено те, що бажана земельна ділянка відноситься до категорії земель, які забороняється передавати у приватну власність.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 виданим 17.08.2020, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.5-6).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2021 позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Приморської ОТГ (с. Лозуватка), яка межує з земельною ділянкою комунальної форми власності кадастровий номер 2324883900:02:039:0004, орієнтовною площею 2,00 га. До клопотання додано: графічний матеріал, на якому зазначене бажане розташування земельної ділянки, документи, що підтверджують громадянство України (паспорт громадянина України) та ідентифікаційний номер платника податків; (а.с.8)

Пунктом 27 рішення від 28.08.2021 №46 шістнадцятої сесії дев`ятого скликання Приморської міської ради відмовлено громадянці ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га, (згідно доданих графічних матеріалів) для ведення особистого селянського господарства (код згідно з КВЦПЗ:01.03). Підстава: заявлена (згідно доданих графічних матеріалів) земельна ділянка після проведення інвентаризації буде зарезервована для створення громадських пасовищ (а.с.7).

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до приписів статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Нормами статті 46 Закону України Про місцеве самоврядування визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами 1 і 2 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1, 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

У силу пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 1 статті 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до приписів частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Як встановлено судом, позивач звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Приморської ОТГ (с. Лозуватка). До заяви позивач додала: графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування бажаної земельної ділянки; копію паспорту та ідентифікаційного коду.

Таким чином, позивачем в заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний та повний пакет документів, що не спростовується відповідачем.

За приписами частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17 та від 05.03.2019 у справі №360/2334/17.

Суд зазначає, що спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з таких підстав: заявлена (згідно доданих графічних матеріалів) земельна ділянка після проведення інвентаризації буде зарезервована для створення громадських пасовищ.

Отже, фактично позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку із намірами міської ради оформити та використовувати земельну ділянку кадастровий номер 2324883900:02:039:0004 під громадські пасовища, на чому також наполягає відповідач у поданому відзиві.

Разом з тим, як встановлено вище судом, згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки (кадастровий номер 2324883900:02:039:0004) - 01 Землі сільськогосподарського призначення.

У відповідності до статті 1 Закону України Про державний земельний кадастр від 07.07.2011 №3613-VI (далі - Закон №3613-VI), Державний земельний кадастр - єдина- державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 20 Закону №3613-VI визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Згідно до пунктів "а", "б" частини 2 статті 21 Закону №3613-VI відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Таким чином, зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, а також станом на дату ухвалення рішення в даній справі, докази затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2324883900:02:039:0004), яким передбачена зміна її цільового призначення матеріали справи не містять.

Суд також враховує висновки Верховного Суду у постанові від 24.09.2020 у справі №815/6309/16, згідно з якими наміри узаконити виділення земельної ділянки під громадські пасовища не є підставою для відмови особі у реалізації гарантованого конституцією права на землю.

За викладених обставин, відмова відповідача, оформлена пунктом 27 рішення №46 шістнадцятої сесії дев`ятого скликання Приморської міської ради від 28.08.2021 не ґрунтується на вимогах закону, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача від 06.07.2021 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Приморської ОТГ (с. Лозуватка), орієнтованою площею 2.000 га, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому, суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2019 у справі №806/2978/17, від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 23.01.2020 у справі №0840/2979/18.

Як зазначалося судом, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 у справі №814/702/17.

Враховуючи, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також з огляду на те, що разом із заявою від 06.07.2021 надано усі необхідні документи, передбачені статтею 118 ЗК України (графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорту громадянина України, копію ідентифікаційного коду) та зважаючи на відсутність підстав для відмови, визначених частиною 7 цієї статті, відповідач не мав повноважень відмовляти у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Приймаючи рішення у даній справі, суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, яка полягає у тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Приморську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Приморської ОТГ (с.Лозуватка).

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 06.07.2021 задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2262316168.1 від 12.09.2021 (а.с.4).

За таких обставин, судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Центральна, буд. 7; код ЄДРПОУ 20485360) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 27 рішення №46 шістнадцятої сесії дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 28.08.2021 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Приморську міську раду Бердянського району Запорізької області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Центральна, буд. 7; код ЄДРПОУ 20485360) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер: 2324883900:02:039:0004, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території Приморської ОТГ (с. Лозуватка) на підставі її заяви від 06.07.2021.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Центральна, буд. 7, код ЄДРПОУ 20485360) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.01.2022

Суддя І.В.Садовий